19 червня 2025 рокуСправа №160/7541/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язвання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.11.2024 року №0683742408 форма «Р»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.11.2024 року №0683732408 форма «ПС»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.11.2024 року №0683762408 форма «Р»;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) внести відомості до інтегрованої автоматизованої інформаційно-аналітичної системи щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2024 року №0683742408, від 06.11.2024 року №0683732408, від 06.11.2024 року №0683762408.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі; контролюючим органом було порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки позивача не було повідомлено про необхідність надання відповідних документів та початок проведення перевірки, що є грубим порушенням податкового законодавства; з 23.04.2021р. набули чинності зміни до Податкового кодексу України відповідно до яких за підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Отже, ГУ ДПС помилково вважає суму прощеного позивачу кредиту додатковим благом.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучено до матеріалів справи.
Відповідач зазначає, що з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Кодексу №2755 та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Позивачем було подано до суду відповідь на відзив, в тексті якої зазначено, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», як Іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір кредиту №1773 від 18.12.2006 року (далі - договір кредиту).
Згідно пункту 1.1. цього договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 86700,00 (Вісімдесят шість тисяч сімсот) доларів США, зі сплатою 12,5 (Дванадцять цілих п'ять десятих) відсотків річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 17 (сімнадцятого) грудня 2018 року (дві тисячі вісімнадцятого) року, надалі за текстом - «Кредит», на умовах визначених цим Договором.
Порядок погашення суми основної заборгованості встановлений цим пунктом.
Згідно пункту 1.2. цього Договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу будинку від 18 грудня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 (продавець нерухомого майна) та ОСОБА_1 іпотекодавцем (покупець).
Позичальник не має право використовувати Кредит для сплати відсотків по кредитах та інших боргових зобов'язаннях.
Згідно пункту 1.3. цього договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає:
1.3.1. в день укладення цього Договору - з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно, для придбання якого, згідно з п. 1.2. цього Договору, надається Кредит.
Вартість нерухомого майна складає 515 100,00 (п'ятсот п'ятнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок, що за офіційним курсом гривні до долара, встановленим Національним банком України на день укладення цього Договору складає еквівалент 102 000,00 (сто дві тисячі) доларів 00 центів.
В забезпечення виконання ОСОБА_1 за Договором кредиту між ним та АКБ «Укрсоцбанк» також укладено Іпотечний договір №1080 від 18 грудня 2006 року, відповідно до пункту 1.1. якого предметом іпотеки був житловий будинок разом з господарськими будівлями і спорудами та з усіма майновими правами до нього, який складається з А - будинок (цегла), загальною площею 68,0 кв. м., житловою площею 30,9 кв. м. Б - гараж (цегла), В - погріб (цегла), Г - сарай (цегла), з.я - зливна яма (цегла), к - колодязь (з.б. кільця) 1-2 - огорожа (дерево), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку-0,250 га, та ведення особистого підсобного господарства - 0,079 га.
В забезпечення виконання ОСОБА_1 за Договором кредиту між ним та АКБ «Укрсоцбанк» також укладено Іпотечний договір №1081 від 18 грудня 2006 року, відповідно до пункту 1.1. якого предметом іпотеки була земельна ділянка загальною площею 0,329 гектарів /три тисячі двісті дев'яносто квадратних метрів/ сільськогосподарських угідь, з них 0,189 гектарів /одна тисяча вісімсот дев'яносто квадратних метрів/ ріллі, 0,070 /сімсот квадратних метрів/ багаторічних насаджень, 0,070 гектарів /сімсот квадратних метрів/ під будівлями, лісами та іншими угіддями, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл. Дніпропетровський р., с. Олександрівка, вул. Красносільська, (вул. Червоноселищна) будинок 35 (тридцять п'ять) Олександрівської сільської ради. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку-0,250 га, та ведення особистого підсобного господарства - 0,079 га.
Згідно пункту 1 Додаткової угоди від 13 жовтня 2017 року до Договору кредиту №1773 від 18.12.2006 року підписанням цієї Додаткової угоди сторони, з метою врегулювання відносин, що склалися між сторонами на підставі договору, погоджуються змінити діючий порядок виконання позичальником зобов'язань щодо повернення заборгованості за Договором застосувавши до відносин, що склалися між позичальником та Банком на підставі Договору, схему повернення заборгованості відповідно до продукту “Debt Settlement", у зв'язку із чим сторони домовились встановити з 13 жовтня 2017 року фіксовану процентну ставку за користування Кредитом у розмірі 0,01 % (нуль цілих та одна сота відсотка) річних.
Відповідно до пункту 6 цієї Додаткової угоди сторони дійшли згоди, шо Банк має право у відповідності до вимог статті 605 Цивільного кодексу України звільнити Позичальника від подальшого виконання зобов'язань за Договором повністю або частково на розсуд Банку, шляхом направлення Банком відповідного рекомендованого листа (повідомлення) за місцем проживання Позичальника, вказаному в реквізитах цієї Додаткової угоди. Повідомлення, що вказане в цьому пункту в будь якому разі вважається отриманим Позичальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати його відправлення ПАТ «Укрсоцбанк» на відповідну адресу Позичальника, при цьому Сторони погоджуються, що на Позичальника покладається обов'язок щодо контролю за належним обслуговуванням поштової скриньки Позичальника та своєчасним отриманням кореспонденції. Позичальник розуміє і погоджується із тим, що всі негативні невиконання такого обов'язку несе особисто.
Довідкою про стан кредиторської заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу №09.402-86/96-13659 від 13.10.2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що користуючись своїми правами наданими ПАТ «Укрсоцбанк» нормами 605 Цивільного кодексу України, ПАТ «Укрсоцбанк» звільнить позивача протягом шести місяців з моменту 13.10.2017 року від подальшого виконання його обов'язків щодо повернення частини заборгованості за Договором кредиту №1773 від 18.12.2006 р. у розмірі 37 322,77 (тридцять сім тисяч триста двадцять два) долари США 77 центів.
АТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 39019) здійснило списання основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності фізичній особі ОСОБА_1 у сумі 973 656,60грн., повідомивши боржника у відповідності до вимог пп. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ, діючого на момент списання кредитної заборгованості боржника.
Основну суму кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 973 656,60 грн. було включено АТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 39019) до Відомостей про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (форма 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску) за 2 квартал 2018 року за ознакою доходу «126» (додаткове благо). Згідно відомостей з ЦБД ДРФО із сум доходу, отриманого фізичною особою ОСОБА_1 від АТ «УКРСОЦБАНК» у розмірі 973 656,60 грн., податок з доходів фізичних осіб у джерела виплати не нараховувався та до бюджету не сплачувався. На запит ГУ ДПС від 11.05.2019 № 56067/04-36-51-50/18, про надання копії повідомлення про прощення боргу та інформації щодо складових прощеного боргу ФОПП ОСОБА_1 відповіді не отримано, запит був направлено в друге від 22.04.2021 № 19900/6/04-36-24-05 від АТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 39019) надійшов лист від 03.08.2021 № 67868-20.2-258185 (вхідний від 10.08.2021 № 86937/6), де зазначено:
«На Ваш запит №19900/6/04-36-24-05 від 22.04.2021 р. АТ «АЛЬФА-БАНК», як право наступник усіх прав та зобов'язань АТ «УКРСОЦБАНК» (код ЄДРПОУ 00039019) підтверджує, що по вказаним у запиті фізичній особі банком у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2018 рік відображено нарахований та виплачений дохід з ознакою доходу «126» у вигляді основної кредитної заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Сума нарахованого та виплаченого доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості, відображена в ф 1-ДФ-973 656,60 грн.
При цьому, Банк повідомив зазначену фізичну особу про прощення (анулювання) основної суми боргу із дотриманням вимог п.п. 164.2.17 «д» Податкового кодексу».
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області (далі - Відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , податковий номер платника податків НОМЕР_1 (далі - позивач, платник податків) за наслідками якої складено акт №2845/04-36-24-08/ НОМЕР_1 від 02.10.2024 року (далі - Акт).
У висновках Акту зазначено, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 :
1) пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПКУ, а саме: неподання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік;
2) пп. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп. 168.2.1 п.168.2 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, ПКУ, а саме: заниження загального річного оподаткування доходу шляхом не декларування доходу, у зв'язку з отримання додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань за 2018 рік з податку на доходи фізичних осіб на суму 175 258,19 грн. та військового збору на 14 604,85 грн.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 06.11.2024 року №0683742508, в якому вказано, що перевіркою встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід у сумі 973 656,60 грн. як додаткове благо у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, з якого не сплачено податок з доходів фізичних осіб.
Відповідно до вказаного ППР платнику податків збільшено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 175 258,19 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 43 814,55 гривень.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2024 року №0683762408, в якому вказано, що перевіркою встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 у 2018 році отримала дохід у сумі 973 656,60 грн. як додаткове благо у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, з якого не сплачено військовий збір.
Відповідно до вказаного ППР платнику податків збільшено податкові зобов'язання з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 14 604,85 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 3 651,21 гривень.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2024 року №0683732408, в якому вказано, що ФОПП ОСОБА_1 у 2018 році отримав дохід у сумі 973 656,60 грн. як додаткове благо у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, але не подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік (строк надання з 01.01.2019 по 02.05.2019).
Відповідно до вказаного ППР до платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 гривень.
02 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 30 січня 2025 року №2814/6/99-00-06-01-02-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. Вказане рішення отримано платником податків 11 лютого 2025 року.
Не погодившись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 ст.163 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності (пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень).
Підпунктом «в» п.176.1 ст.176 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
У відповідності до п.179.1, п.179.7 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень контролюючого органу) свідчить про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року та не включаються суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
При цьому, у разі отримання такого оподатковуваного доходу у вигляді наведеного додаткового блага (прощення кредитором основної суми боргу (кредиту), платник податку зобов'язаний подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), сплатити суму податкового зобов'язання, яка зазначена у такій декларації, а також і нарахувати та сплатити з такого доходу військовий збір.
За викладеного, суд приходить до висновку, що додатковим благом є тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, яка підлягає оподаткуванню та декларуванню, і в цю суму боргу (кредиту) не включаються проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Аналіз наведених норм податкового законодавства (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) та вищедосліджених доказів у їх сукупності свідчить про те, що анульована (прощена) Банком позивачеві сума основного боргу (тіло кредиту) за кредитним договором є доходом, який отриманий позивачем як додаткове благо, а відповідно, такий дохід підлягає включенню до річного оподатковуваного доходу за 2018 рік шляхом відповідного декларування позивачем такого доходу та з такого доходу позивач був зобов'язаний нарахувати ПДФО та військовий збір у встановленому податковим законодавством у відповідному розмірі. Так, Банк повідомив позивача про прощення (анулювання)основної суми боргу із дотриманням вимог п.п. 164.2.17 «д» Податкового кодексу».
Проте, як встановлено судом з наявних матеріалів справи, позивач свого обов'язку щодо декларування доходу як додаткового блага за анульованим (прощеним) основним боргом (тілом кредиту) не виконав, відповідної декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік у встановлений строк не подав та суми ПДФО і військового збору не сплатив, що не заперечується позивачем.
За викладених обставин та враховуючи те, що судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено факт анулювання (прощення) боргу Банком позивачеві у розмірі 973 656,60 грн., що є сумою основного боргу за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій), що підтверджується відповідною інформацією Банку, яка є доходом позивача у вигляді додаткового блага із якого позивач мала обов'язок сплатити ПДФО та військовий збір за приписами вищенаведеного податкового законодавства, подати відповідну декларацію за 2018 рік, проте, жодних дій для цього не вчинила (таких доказів не надано), суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом правомірно були нараховані грошові зобов'язання з ПДФО та військовому збору та застосовані штрафні санкції за неподання податкової звітності за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, а, відповідно, правомірно прийняті оскаржувані податкова вимога.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 23.09.2019р. у справі №825/599/17 та від 01.10.2019р. у справі №819/2619/14-а, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при цьому, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність прийняття контролюючим органом оспорюваних рішень з урахуванням встановлених судом обставин щодо того, що сума прощеного (анульованого) боргу є сумою основного боргу (тілом кредиту) за прощеним кредитом (без урахування процентів, пені та штрафних санкцій), аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства, які регулюють спірні відносини та правової позиції Верховного Суду, яка викладена вище.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання позивача на те, що контролюючим органом було порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки позивача не було повідомлено про необхідність надання відповідних документів та початок проведення перевірки, що є грубим порушенням податкового законодавства, оскільки наведені твердження спростовуються наявними в матеріалах справи копіями наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 13.08.2024 № 3467-п, повідомлення від 13.08.2024 № 518/04-36-24-08 про проведення такої перевірки та необхідність забезпечення надання всіх документів, що стосуються предмету такої перевірки.
Є неспроможними посилання позивача, як на підставу для скасування опорюваних рішень, на те, що позивач не отримував від банку повідомлення про прощення (анулювання) основної кредитної заборгованості, оскільки наведені обставини не є підставою для не прийняття контролюючим органом оспорюваних ППР, у зв'язку із встановленням останнім за результатами перевірки не виконанням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо декларування такої суми прощеного боргу та сплати відповідних податків у зв'язку з його прощенням.
Приймаючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Статтею 139 КАС України визначено порядок розподілу судових витрат, оскільки у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язвання вчинити певні дії відмовлено, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язвання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька