Справа № 761/5529/25
Провадження № 2/761/5193/2025
29 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Савчук Ю.Н.
за участі секретаря Габунії Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної державної адміністрації про поновлення батьківських прав,
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 - звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав щодо його доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2021 року його було позбавлено батьківських прав у зв'язку з наявністю заборгованості по аліментах та відсутністю спілкування з дитиною. Проте з часу ухвалення зазначеного рішення обставини істотно змінилися: позивач повністю погасив заборгованість, щомісячно сплачує аліменти, бере активну участь у вихованні дитини, підтримує з нею регулярний контакт, забезпечує матеріальні потреби та фінансує освітні витрати.
Також позивач посилається на позитивні зміни у своїй поведінці, добровільну участь у захисті України в складі ЗСУ, стабільний спосіб життя, наявність житла та хороші стосунки з матір'ю дитини. У зв'язку з викладеним, позивач просить суд поновити йому батьківські права.
Ухвалою від 12.02.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
28.03.2025 на адресу суду надійшов висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доцільності поновлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку зі службовими обставинами, що унеможливлюють його особисту участь у судовому засіданні.
Відповідачка також подала заяву про розгляд справи без її участі та не заперечує проти задоволення позову.
Від третьої особи надійшов висновок, складений на підставі поданих матеріалів, у якому не міститься заперечень проти поновлення батьківських прав позивача.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 лютого 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, наявним у матеріалах справи.
26.11.2010 року у справі № 2-15961/2010 шлюб між сторонами було розірвано рішенням Шевченківського районного суду міста Києва. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08.08.2012 року у справі №2610/15980/2012 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання дитини.
13 липня 2021 року заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/2381/21 позивача було позбавлено батьківських прав у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, відсутністю спілкування з дитиною та участі у її вихованні.
На даний час позивач стверджує, що після винесення цього рішення його поведінка та обставини, що стали підставою для позбавлення його батьківських прав, істотно змінилися, що підтверджується наданими суду доказами. Зокрема позивач повністю погасив заборгованість по аліментах у сумі 624 852,73 грн, додатково сплатив 110 430,00 грн на рахунок доньки; регулярно продовжує сплачувати аліменти, придбав для дитини ноутбук, планшет, мобільний телефон на загальну суму 75 000 грн, оплачує мовні курси та підготовчі курси до вступу в коледж, що підтверджується відповідними квитанціями наявними у матеріалах справи, також він підтримує постійний контакт з донькою, бере участь у її вихованні, забезпечує її матеріально.
Позивач з 2022 року перебуває на військовій службі у лавах Збройних Сил України, бере участь у бойових діях у складі Десантно-штурмових військ, що підтверджується військовим квитком. Крім того, до матеріалів справи долучено службову характеристику, надану на ім'я ОСОБА_1 командуванням військової частини НОМЕР_1 , де він проходить службу в Збройних Силах України. Згідно з текстом характеристики, позивач обіймає посаду водія-санітара медичного пункту та зарекомендував себе як сумлінний, дисциплінований, професійно підготовлений військовослужбовець, який виконує службові обов'язки на належному рівні. У документі зазначено, що ОСОБА_1 користується авторитетом серед колег, має високий рівень відповідальності, бере активну участь у суспільному житті військової частини, а також морально стійкий. Ця службова характеристика є додатковим підтвердженням істотної позитивної зміни поведінки позивача, його особистої зрілості та відповідальності, що мають безпосереднє значення для вирішення питання про поновлення батьківських прав.
Відповідачка не заперечує проти задоволення позову, підтвердила, що дитина активно спілкується з батьком, відчуває підтримку та піклування, позитивно ставиться до його участі в її житті.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Шевченківського району м. Києва від 12.03.2025 року, громадянин ОСОБА_1 належним чином виконує батьківські обов'язки, утримує та виховує доньку, піклується про її стан здоров'я, розвиток, навчання та дозвілля, проживає у власному житлі, постійно підтримує зв'язок із дитиною, бере участь у її житті. Зазначено, що між ним та матір'ю дитини склалися добрі взаємини, вони знаходять компроміс у питаннях виховання.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
За змістом частини першої, третьої статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).
Отже, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення. Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.
Конвенція про права дитини ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливим. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Таким чином, судом встановлено, що з часу позбавлення батьківських прав позивач переглянув свою поведінку, змінив своє життя на краще, зокрема бажає та має можливість приймати участь у житті дитини, піклуватись про її фізичний та духовний розвиток, утримувати її матеріально, сприяти її розвитку та гарному вихованню.
При поновленні батьківських прав перш за все суд дотримується принципу охорони інтересів дитини, оскільки позбавлення батьківських прав проводилося в її інтересах. У даній справі не здобуто доказів того, що поновлення позивачу батьківських прав відносно дитини буде суперечити інтересам неповнолітньої.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст..ст. 3,4, 169 СК України, ст. 11,12 ЗУ "Про охорону дитинства", ст.ст. 247,258,259,263,264,265,280-283,354ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної державної адміністрації про поновлення батьківських прав - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківські права відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: