Провадження № 3/537/1097/2025
Справа № 537/2897/25
02.06.2025 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука в складі головуючої судді Мурашової Наталі Валентинівни, за участі секретаря Дьяченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 30.10.2020 року органом 5317, РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №274871, складеним 28 квітня 2025 року поліцейським взводу 1 роти 1 Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Дозорцевою К.С. «28.04.2025 року о 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 за адресою спільного проживання АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , що виразилося у висловлюваннях нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.3 ст.173-2 КУпАП. Потерпілою зазначена ОСОБА_2 .
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте ОСОБА_1 не звертався із заявою про відкладення розгляду справи, не повідомив суду причини неявки, не надав заперечень проти протоколу про адміністративне правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Згідно ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст.173-2 КУпАП не відноситься до категорії справ, при розгляді якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд встановив наступне.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відомості, які зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення деталізовано в пункті 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року (далі Інструкція).
В ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року, у протоколі про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, повинні бути чітко зазначені суть адміністративного правопорушення (яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол), нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та відомості необхідні для вирішення справи, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
Наведені вимоги законодавства не дотримані при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №274871 від 28.04.2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
За змістом норми ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно ч.3 ст.173-2 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п'ятнадцяти діб.
В ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Під домашнє фізичне насильство підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно нанесено побої, заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості.
Обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, є дії насильницького характеру щодо членів сім'ї, наявність наслідків, зокрема у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка заподіяна.
Згідно ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.
В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 при викладанні суті адміністративного правопорушення, не зазначено кваліфікуючу ознаку вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме повторність, в той час коли його дії кваліфікуються за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Також не зазначена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме не зазначено відомості, що ОСОБА_1 умисно вчинив будь-які діяння (дії або бездіяльність) психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Відсутні відомості та допустимі докази того, що від вчинення дій ОСОБА_1 настали наслідки у вигляді шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Психологічне насильство в частині висловлювання нецензурної лайки буде мати місце тоді, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Сам лише факт висловлювання, зокрема, нецензурною лайкою не може свідчити про вчинення домашнього насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Системний аналіз законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
В обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП подано протокол про адміністративне правопорушення, довідку відділення адміністративної практики, терміновий заборонний припис серії АА №172923, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства зі слів потерпілої ОСОБА_2 , письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 , рапорт працівника поліції, відеозапис з нагрудної камери.
Суд установив з досліджених матеріалів цієї справи, та інших справ, які раніше перебували в провадженні, з відеозапису з камер працівників поліції, з відповіді органу опіки та піклування, що ОСОБА_2 проживає з 4 своїми дітьми (зокрема старшим сином ОСОБА_1 ) та матір'ю ОСОБА_3 в приміщенні, яке очевидно не відповідає нормам, як за площею на одного мешканця, так і за санітарним станом. Ані ОСОБА_2 , ані її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюють. В сім'ї постійно виникають сварки, в ході яких ОСОБА_2 викликає поліцію та звинувачує свого старшого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні домашнього насильства.
За повідомленням органу опіки та піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набуття повноліття, а також малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_4 перебували на обліку служби у справах дітей Крюківської районної адміністрації, як такі, що перебувають в складних життєвих обставинах. Підстава взяття на облік - скоєння відносно дітей домашнього насильства психологічного характеру. А саме у родині, в якій виховуються ці діти, систематично виникають конфлікти. Органом опіки неодноразово проводилася профілактична бесіда з матір'ю ОСОБА_2 з приводу недопущення вчинення нею домашнього насильства до своїх дітей, про її обов'язок створити безпечне середовище для проживання та виховання дітей, але дієвих результатів це не дало. Санітарно-гігієничний стан будинку незадовільний, діти не мають чистої білизни. Мати ОСОБА_2 веде себе агресивно по відношенню до дітей, вживає до них нецензурну лайку.
Отже, при вирішенні справи, суд вважає за необхідне врахувати в яких умовах ОСОБА_1 виховувався своєю матір'ю ОСОБА_2 , оскільки саме мати сформувала його свідомість, хоча мала привчити його до культури спілкування, поваги та любові в сім'ї, дати освіту, привчити до праці. А поведінка дітей є дзеркальним відображенням поведінки їх батьків, наслідком батьківських помилок, допущених при їх вихованні.
28.04.2025 року ОСОБА_2 вкотре викликала поліцію зі скаргою на вчинення домашнього насильства її сином ОСОБА_1 . Як установлено працівниками поліції по прибуттю, в їх сім'ї відбулася чергова сварка на цей раз з приводу розподілу цукерок між ОСОБА_5 та іншими дітьми. ОСОБА_1 вважав, що йому безпідставно не дали цукерок, а тому він бурхливо відреагував як заведено у них в сім'ї, до чого привчила його мати ОСОБА_2 своїм прикладом, з потурання бабусі ОСОБА_3 . Очевидно ОСОБА_1 дзеркально повторив у відповідь поведінку своїх матері та бабусі.
Хоча ОСОБА_2 скаржиться працівникам поліції на те, що від таких дій її старшого сина ОСОБА_1 зазнали психологічного насильства не лише вона та її мати, а також її молодші діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Проте на відео з камер працівників поліції зафіксовано, що в момент з'ясування обставин справи ці діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самостійно сідають до брата ОСОБА_1 , а не до своєї матері. Й за їх вербальними рухами, мімікою суд не вбачає негативних почуттів чи страху у малолітніх дітей до свого старшого брата.
При цьому на відео з камер працівників поліції зафіксовано, що ОСОБА_2 , яка сама не працює, звинувачує свого сина ОСОБА_1 , якому лише повних 18 років, що він не працює, має сам себе годувати, виживає його з дому, тобто на вулицю, оскільки мати очевидно не забезпечила свого сина окремим житлом.
Так саме повторює непрацююча бабуся ОСОБА_3 до свого онука ОСОБА_1 .
При складанні протоколу не установлено: чи виконала мати ОСОБА_2 свій батьківський обов'язок з навчання свого сина ОСОБА_1 , чи забезпечила вона отримання сином загальнообов'язкової повної середньої освіти та хоча б професійної освіти, щоб її син мав можливість влаштуватися на роботу та легально заробляти кошти для свого існування.
Отже суд вважає, що в сім'ї ОСОБА_2 виникли проблеми саме внаслідок неналежного виконання нею своїх батьківських обов'язків, від чого страждають її старший син ОСОБА_1 та ще троє її малолітніх дітей. Коли мати ОСОБА_2 демонстративно позбавляє цукерок, виганяє з дому на вулицю свого старшого сина ОСОБА_1 , якому лише повних 18 років, з підстав, що він не працює, а має окремо жити та працювати, на думку суду, це є провокацією до виникнення конфлікту в сім'ї, знущанням над сином, тобто психологічним та економічним насильством. Очевидно, що реакція сина ОСОБА_1 на таку збочену поведінку матері ОСОБА_2 буде негативною, бурхливою, дзеркальною. Але це буде відповіддю сина ОСОБА_1 на вчинене щодо нього економічне та психологічне насильство з боку матері ОСОБА_2 , яке перманентно триває по відношенню до нього. А тому суд не вбачає складу правопорушення за ст.173-2 КУпАП у неминучій відповіді жертви ОСОБА_1 на перманентно триваючі перелічені вище насильницькі дії матері ОСОБА_2 щодо нього.
На думку суду, ОСОБА_1 сам став жертвою неналежного виконання батьківських обов*язків своєю матір'ю ОСОБА_2 , з потурання бабусі ОСОБА_3 , опинився в замкненому колі насильства з боку матері, з якого він не може вийти за відсутності освіти, виховання, уявлення про нормальне життя в повазі та любові,.
Суд зазначає, що сварка, яка відбулася між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди потерпілому в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що зміст протоколу не містить об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП.
Зі змісту ст.62 Конституції України вбачається, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява F 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява F 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.
З огляду на наведене, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Тому суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП України, суд
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Мурашова Наталя Валентинівна