Справа № 357/5358/25
Провадження № 2-а/357/88/25
18 червня 2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О. А. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративний позовОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності
У квітні 2025 року адвокат Єфремова І.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 21 березня 2025 року Постановою №БЦРТЦК/538 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
Відповідно до змісту постанови, 13.03.2025 близько 10 години перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 ., ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК Чепури О.А., порушивши вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
ОСОБА_1 , та його представник повністю не погоджуються з постановою та вважають її такою, що винесена з порушенням чинного законодавства.
Вказують, що позивач з'явився 13.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання військово-облікового документу, оскільки документи для оформлення ВОД були подані до РТЦК ще 18.02.2025, однак працівник ІНФОРМАЦІЯ_3 забрав розписку про прийняті документи для оформлення ВОД і роз'яснив, що оскільки ОСОБА_1 вчасно не переоформив приписне посвідчення на ВОД йому належить сплатити штраф у розмірі 17000 грн., відразу надали реквізити для оплати штрафу. З'явившись на розгляд протоколу 21.03.2025 ОСОБА_1 пояснив, що не відмовлявся пред'являти ВОД в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , крім того мав електронний ВОД, згенерований в додаткуРезерв+, тому відмовитись від пред'явлення документу ніяк не міг. До ІНФОРМАЦІЯ_4 з'явився самостійно саме для отримання ВОД, однак заперечення не були прийняті до уваги. Також не було взято до уваги при розгляді протоколу той факт, що ОСОБА_1 пройшов 26.11.2024 військово-лікарську комісію, 18.02.2025 подав документи на відстрочку від мобілізації, оскільки є особою, яка надає соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі невиліковно хворим, а саме доглядає за своєю хворою матір'ю. На даний час відстрочка не відображена у електронному ВОД в додатку Резерв+, оскільки висвічується порушення правил військового обліку, хоча всі правила військового обліку військовозобов'язаним ОСОБА_1 виконанні в повному обсязі.
25.03.2025 позивачем було отримано ВОД, дата формування документу стоїть 18.02.2025 - коли було здано документи для оформлення ВОД. Про отримання ВОД у журналі видачі ВОД ОСОБА_1 поставив підпис про отримання.
Таким чином, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення працівникам РТЦК було достеменно відомо про те, що військово-обліковий документ перебуває на оформленні і датою отримання було визначено 25.03.2025.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №БЦРТЦК/538 від 21.03.2025 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити. Одночасно, просив поновити строк звернення до суду, оскільки оскаржувану постанову отримав лише 02.04.2025.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 головуючим суддею визначено Сомок О.А. та матеріали передані для розгляду 17.04.2025.
Ухвалою судді від 22.04.2025 року відкрито провадження у даній справі, повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження постанови. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином завірену копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 , за результатами якої ухвалено постанову №БЦРТЦК/538 ві д 21.03.2025. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання 29.04.2025 копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками уповноваженим представником відповідача - Матвієнко.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 витребувані ухвалою суду від 22.04.2025 документи до суду не надав, своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень чи клопотань на адресу суду не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Керуючись ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , має ВОС, придатний до військової служби, дата ВЛК 26.11.2024. Згідно даних військово-облікового документу з Резерв+, дата уточнення даних зазначена 16.02.2022, номер в реєстрі Оберіг 120120231362300200111, що збігається з номером, який зазначено у військово-обліковому документі ОСОБА_1 , виданому керівником ІНФОРМАЦІЯ_4 18.02.2025. Зазначені обставини підтверджуються копією військово-облікового документу, роздруківкою з Резерв+ (а.с.21-22).
З протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 13.03.2025 серії БЦРТЦК №538, складеного головним спеціалістом п'ятого відділу Білоцерківського РТЦК ОСОБА_3 у приміщенні приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 19, 20), громадянин ОСОБА_1 , 13 березня 2025 року близько 10 години перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК ОСОБА_4 в особливий період, порушивши вимоги ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, громадянину ОСОБА_1 роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12 год. 00 хв. 21.03.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 . До протоколу додається: копія паспорта, акт про відсутність ВОД.
21 березня 2025 року постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_5 №БЦРТЦК/538 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень. Копію постанови направлено поштою 27.03.2025 року.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 13 березня 2025 року близько 10 години перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК Чепури О.А., порушивши вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Так, згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.
Суд зазначає, що у відповідності до положень ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною три зазначеної статті встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Також, згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Нормами абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вбачається, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
У п. 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок №1487) закріплено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.19, 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок №1487), призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
П.п. 10-1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487 (далі - Правила) передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №559).
Згідно п. 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації) та у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Згідно п. 6 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Згідно п. 7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрих-коду (далі - QR-код військово-облікового документа).
Згідно п. 8-1, 8-2 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній. QR-код військово-облікового документа містить відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 7, 8, 11-13, 17 пункту 8 цього Порядку.Військово-обліковий документ в електронній формі є дійсним лише за наявності QR-коду та не може використовуватися без нього. Військово-обліковий документ в електронній формі може бути роздрукований. У такому випадку він повинен містити QR-код військово-облікового документа, придатний для зчитування.Формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.
Пункт 9 Порядку № 559 встановлює, що військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Отже, Порядком №559 визначено, що військово-обліковий документ створюється в електронній та/або паперовій формі.
Також суд враховує лист Міністерства оборони України від 31.07.2024 щодо офіційного роз'яснення юридичної сили електронного та паперового військово-облікового документу, в якому вказано, що наявність у особи військово-облікового документа в електронній формі, наприклад, у відповідному застосунку мобільного телефону, або у вигляді роздрукованого військово-облікового документу з QR-кодом, є рівнозначним військово-обліковому документу у паперовій формі, оскільки усі вони мають однакову юридичну силу.
Крім того, суд зазначає, що уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані з 17.07.2024 здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Позивач у позовній заяві зазначає, що ним вчасно оновлено військово-облікові дані в мобільному додатку «Резерв +» і тому він мав електронний військово-обліковий документ. Окрім того, саме в день складання протоколу 13.03.2025 він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для отримання паперового військово-облікового документу, оскільки документи для його оформлення були подані до РТЦК ще 18.02.2025, що було відомо уповноваженому працівнику РТЦК. Пред'явити військово-обліковий документ у ОСОБА_1 не вимагали, а при складанні протоколу йому пояснили, що оскільки він вчасно не замінив приписне посвідчення на військово-обліковий документ, йому належить сплатити штраф.
Доказів неможливості відповідачем перевірити інформацію в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо позивача матеріали справи не містять і відповідачем суду не надані, як і не надано доказів здійснення відеофіксації факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами факт того, що позивач не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його уповноваженій особі ОСОБА_4 . Таким чином, судом не встановлено обставин щодо порушення ОСОБА_1 вимог ч. 6 ст. 22 Закону України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).
Ст. 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Отже, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не доведено належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування вини, не доведено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та правомірності винесеної постанови про накладення на позивача стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 19, 62 Конституції України та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 44, 69, 77, 90, 124, 126, 132, 139, 159, 171, 205, 242, 268, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову №БЦРТЦК/538 від 21.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Білоцерківського міськрайонного
суду Київської області Олена СОМОК