Справа № 357/3490/25
Провадження № 2/357/2720/25
16 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Любченко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 , який діє через свого представника адвоката Звада О.А., звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просить суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з ОСОБА_1 , які стягуються на користь ОСОБА_2 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 16 серпня 2024 року (по справі № 357/11406/24), з 1/4 частки до 1/6 частки від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
І. Позиція сторін у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували в шлюбі та від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього часу відносини позивача з відповідачем поступово погіршувалися, розпочато судовий процес по розірванню шлюбу. Відповідно до судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.08.2024 року, справа № 357/11406/24, позивач виплачує на користь відповідача, на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , аліменти у розмірі 1 /4 частини з усіх видів заробітку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.08.2024 р. до досягнення дитиною повноліття. Про наявність судового наказу позивач дізнався у листопаді 2024 року. В заяві про видачу судового наказу про стягнення аліментів ОСОБА_2 не повідомила суд про той факт, що позивач має ще дитину від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку сплачує аліменти за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.04.2015 у справі №: 357/4055/15-ц. У зв'язку з цим, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області був позбавлений можливості призначити розмір аліментів згідно чинного законодавства в розмірі 1/3 (33%) доходу платника аліментів, що діляться порівну на двох дітей, тобто по 1/6 (16,5%) на кожну дитину. Так як, при народженні дітей від різних матерів, діти мають рівні права на отримання аліментів. 29.12.2016 року державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС на підставі заяви стягувача було винесено постанову про повернення виконавчого листа колишній дружині позивача у зв'язку з тим, що останній сумлінно кожного місяця сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у значно більшому розмірі, ніж передбачено вищевказаним рішенням суду. В підтвердження даного факту, колишня дружина позивача, ОСОБА_6 , надала нотаріально посвідчене підтвердження, що позивач в повному обсязі виконує аліментні зобов'язання на утримання спільної неповнолітньої доньки ОСОБА_4 та що будь яких претензій щодо строків або розміру сплати аліментів вона не має. З 16.04.2022 позивач був мобілізований та перебуває на службі в Збройних Силах України та безпосередню приймав та приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійсненні, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Під час проходження військової служби стан здоров'я позивача значно погіршився, про що свідчать численні обстеження, виписки та оперативні втручання. Під час виконання бойових завдань позивач неодноразово зазнавав травм, внаслідок чого відбулись дегенеративно - дистрофічні зміни поперекового відділу хребта, сформувались грижі, протрузії, хрящові вузли, ушкодження сухожилка надостьового м'яза та ушкодження зв'язок, що утримують сухожилок довгої голівки біцепса, ушкодження верхнього відділу суглобової губи лопатки. Внаслідок чого, позивачу було проведено ряд оперативних втручань, а саме: 05.06.2023 року позивач був прооперований в Інституті травматології та ортопедії НАМН України з приводу повторного розриву сухожилка надостьового м'яза, стабілізації правого плеча. 12.07.20023 року в Міжнародному центрі нейрохірургії позивачу було здійснено оперативне втручання по видаленню грижі, яке було здійснено за власні кошти позивача, так як і численні обстеження, рекомендовано тривале відновлювальне, реабілітаційне лікування в умовах реабілітаційного центру. В подальшому, 24.10.2023 року позивачу знову було проведено оперативне лікування по стабілізації правого плеча та плечового суглобу. Згідно довідок військово лікарських комісій травму класифіковано як тяжку. 21.02.2025 року відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 123/1 від 21.02.2025 року було встановлено зв'язок захворювань позивача з проходження військової служби та визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Позивача визнано непридатним до служби у підрозділах спеціального призначення на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. Стан здоров'я позивача після проведених оперативних втручань під час проходження військової служби в Збройних Силах України значно погіршився, внаслідок чого позивач потребує тривалого реабілітаційного лікування, відновлення в умовах реабілітаційних центрів, що потребує значних коштів. Позивач також вважає за потрібне повідомити, що має матір похилого віку, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійної сторонньої допомоги від позивача, постійного нагляду лікарів та періодичного лікування, в тому числі останній також бере участь в її утриманні. Розмір грошового забезпечення, яке позивач отримує кожного місяця, в переважній більшості витрачається на лікування, лікарські засоби, у зв'язку з наявними скаргами щодо стану здоров'я, на побутове забезпечення, як військовослужбовця. У зв'язку з неналежним фінансуванням, позивач вимушений постійно купувати військове спорядження, амуніцію, паливо, генератори, бензопили, сплачувати за проживання в будинках та ін. Квитанції чи платіжні доручення позивачем не зберігаються у зв'язку з відсутністю їх компенсування зі сторони фінансової частини військовослужбовця. Розмір аліментів який на теперішній час стягується з позивача приводить його в скрутне матеріальне становище. Починаючи з 2015 року позивач регулярно сплачує аліменти на утримання доньки від першого шлюбу ОСОБА_4 , за необхідністю позивач постійно забезпечує дитину усім необхідним. З народженням другої дитини, у новому шлюбі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, також постійно дбає про належне духовне та матеріальне забезпечення сина. З моменту коли між позивачем та відповідачем виникли певні непорозуміння, позивач перераховує на картку дружини ОСОБА_2 кошти на утримання спільного малолітнього сина, про що свідчать виписки по картковому рахунку позивача, даним фактом також підтверджується повноцінна фінансова підтримка спільної дитини. Отже, аналізуючи викладене вище та, взявши до уваги медичні довідки/висновки, які надав позивач, як підставу зменшення розміру аліментів, оскільки з них чітко вбачається перелік основних та супутніх захворювань позивача, що призвело до значного погіршення стану здоров'я, а як наслідок це погіршення не тільки фізичного стану, а і значне погіршення матеріального стану та, беручи до уваги тривалу та тяжку хворобу позивача, великі витрати на лікування, не можливість виконувати довготривалу важку роботу, маючи труднощі фінансової спроможності утримувати себе, наявність дитини від першого шлюбу та матері, яка є особою з інвалідністю 2 групи, позивач вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
Заперечуючи позовні вимоги, в частині зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_8 , представник відповідача адвокат Рашкова В.В. подала відзив на позовну заяву, де зазначено, що аліменти є єдиним внеском яким позивач робить у житті своєї дитини, іншої участі у розвитку та житті сина він не приймає. Наявність у позивача дитини від попереднього шлюбу ніяким чином не звільняє позивача від забезпечення другої дитини. На доньку від попереднього шлюбу позивач сплачує аліменти в розмірі 1 /4 частини всіх своїх доходів, але примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів не відбувається, виконавче провадження щодо стягнення з позивача аліментів на доньку закінчено, а виконавчий лист було повернуто стягувачу, що вбачається з матеріалів справи. Представник відповідача звертає увагу, що до матеріалів справи не додано жодного доказу одноосібного забезпечення і утримання позивачем своєї матері, відсутні докази витрат на лікування, набуття майна для служби в ЗСУ. Відсутні докази погіршення матеріального становища. Представник відповідача звертає увагу, що факти щодо належного забезпечення доньки від попереднього шлюбу і відсутність претензій та заборгованості по аліментах на доньку вказують на достатній рівень доходів позивача. Всі обставини на які вказує позивач в підтвердження своїх позовних вимог, існували на час винесення рішення про стягнення аліментів на користь відповідача, утримання сина ОСОБА_8 . Відповідач в судовому засіданні, заперечуючи позовні вимоги вказала, що позивач пересилав їй добровільно кошти, коли сторони перебували в шлюбі. У позивача не має необхідності утримувати матір, яка має трьох синів та пенсійне утримання більше 10 000 грн. Розмір аліментів на сина становлять близько 7000 грн. Сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.
17.03.2025 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею в даній справі визначено Ярмолу О.Я. (а.с.72).
11.04.2025 року суддя прийняла справу до розгляду, відкрила провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с. 80).
02.05.2025 року представник відповідача направила відзив на позовну заяву (а.с.84-88).
16.06.2025 року ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.06.2025р.
Позивач в судове засідання не з'явився, його представник адвокат Звада О.А. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.
Відповідач та її представник адвокат Рашкова В.В. в судовому засіданні позов не визнали, підтримали позицію, що викладена у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши позицію учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 21.06.2024 року Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), було зареєстровано між сторонами шлюб, про що зроблено актовий запис № 527, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 21.06.2024 р.(а.с.65)
Встановлено, від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.66).
Відповідно до судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.08.2024 року, справа № 357/11406/24, позивач виплачує на користь відповідача на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , аліменти у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів заробітку позивача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.08.2024 р. до досягнення дитиною повноліття (а.с.67).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 23.04.2025 р., станом на 01.04.2025р. у позивача існувала заборгованість по сплаті аліментів в сумі 33077 грн. (а.с.89).
Встановлено, що позивач в період з 24.05.2022року по теперішній час безпосередньо приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійсненні, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. Наведене підтверджено довідкою т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_9 (а.с.13).
Матеріали справи містять чисельну медичну документацію в підтвердження лікування позивача та перенесення оперативного втручання, в період з червня 2023 року по лютий 2025 (а.с. 14-25, 31-52)
Встановлено, що позивач має матір 1944 р.н., яка є інвалідом 2 групи з 1998 року (а.с.26,27,28).
Встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 21.04.2015 року з позивача було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/ 4 частини всіх видів доходу ОСОБА_1 , що стягувалися на користь ОСОБА_6 (а.с.53-54).
Встановлено, що виконавчий лист було повернуто стягувачу ОСОБА_6 в грудні 2016 року. З того часу примусового виконання рішення суду про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , не відбувається. (а.с.55).
Матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_6 про виконання позивачем аліментних зобов'язань в повному обсязі, відсутність будь-яких претензій щодо строків і розміру аліментів на доньку ОСОБА_5 (а.с.69).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища, стану здоров'я батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я, доходу та ін.
На підставі положень ст. 81 ЦПК України та правових норм СК України на позивача покладається обов'язок доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров'я або зазначити інші випадки, що виникли після винесення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Доказами для підтвердження позовних вимог про зменшення розміру аліментів на утримання дитини можуть бути довідки про доходи батька, кредитні договори, рішення суду та будь-які інші документи, щодо підтвердження зміни матеріального становища, тобто його погіршення.
Так, в підтвердження зміни майнового стану позивачем до суду було надано медичну документацію, що підтверджує травму, захворювання, оперативне втручання, що мало місце в 2023 році, тобто до винесення судового наказу у справі № 357/11406/24 від 16.08.2024р. Так само, й обставина щодо утримання доньки від попереднього шлюбу, існувала на час винесення вказаного судового наказу про стягнення аліментів на сина ОСОБА_8 .
Таким чином, з моменту винесення Судового наказу від 16.08.2024 року про стягнення аліментів ніяких нових змін матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, зміни життєвих обставин, не прослідковується.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач добровільно та самостійно сплачує аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 та, за необхідності додатково надає їй допомогу. Зазначене вказано в позовній заяві та підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Розмір грошової допомоги на утримання доньки ОСОБА_5 є таким же, як і розмір аліментів, що стягуються з позивача на утримання сина ОСОБА_8 . Тому є необґрунтованою вимога про зменшення розміру аліментів саме на дитину від другого шлюбу.
Діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.ст.7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 2, 3 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.7 та ч.8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Отже, суд не вбачає суттєву зміну матеріального стану платника аліментів (позивача), в порівнянні з його матеріальним становищем на момент винесення судом наказу про стягнення з нього на користь відповідача аліментів, що відповідно до положень ст. 192 СК України могло б слугувати підставою для зменшення розміру аліментів.
Врахувавши вказані вище обставини, та оцінивши докази у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13,81, 82, 128, 141, 213, 263 - 265, 267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач : ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 /
Відповідач : ОСОБА_10 / РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 /
Повний текст рішення суду виготовлено 19.06.2025 року
Суддя О. Я. Ярмола