Справа № 685/410/25
Провадження № 2/685/253/25
19 червня 2025 року
Теофіпольський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Самойловича А.П., розглянувши в селищі Теофіполь в порядку скороченого провадження без виклику осіб (учасників) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш ту гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
30 квітня 2025 року представник ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» Пархомчук С.В. звернувся до суду з позовом, заявивши вимогу стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 151698, укладеним 12 вересня 2020 року між позикодавцем ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 , яка станом на 13 січня 2025 року становить 34300 грн. і складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 27300 грн., право вимоги за яким перейшло до позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальницею своїх договірних зобов'язань по поверненню кредиту за кредитним договором.
Відповідачеві позивачем було направлено копію позовної заяви з додатками перед поданням позовної заяви до суду за її зареєстрованим місцем проживання по АДРЕСА_1 , а також судом за цією ж адресою направлено копію ухвали про відкриття провадження по справі.
Відповідачка письмового відзиву не направила.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Порядок укладення електронного договору визначений статтею 11 даного закону, при цьому, згідно частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному цією статтею, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі.
19 вересня 2020 року між кредитодавцем ТОВ «Займер» та позичальницею ОСОБА_1 був укладений договір про надання фінансового кредиту № 151698, відповідно до якого кредитодавець надає позичальниці фінансовий кредит в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язується повернути його та сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно пункту 6.1 договору, він підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, факт укладення кредитного договору між кредитодавцем ТОВ «Займер» та позичальницею ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження.
На виконання даного договору кредитодавцем в цей же день позичальниці було надано кредит в сумі 7000 грн. шляхом перерахування на карту позичальниці № НОМЕР_1 у ПриватБанку за призначенням «Видача кредиту № 151698, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 25 лютого 2025 року № 1465/02, технологічного оператора платіжних послуг платіжного сервісу «Platon».
Строк кредиту, згідно п. 1.2, становить 15 днів, проценти за користування кредитом, відповідно до п. 1.3. нараховуються за ставкою 730 % річних від суми кредиту з розрахунку 2 % на добу.
Відповідно до графіку платежів, викладеного у додатку № 1 договору, ОСОБА_1 зобов'язана була 26 вересня 2020 року повернути позикодавцеві суму отриманого кредиту 7000 грн. та проценти в сумі 2100 грн., всього 9100 грн.
З наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором вбачається, що позичальницею не вносилися кошти на погашення кредиту, сама відповідачка таких відомостей суду також не надала, тому позовна вимога стягнення тіла кредиту та процентів підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд не погоджується з розміром процентів, нарахованих позивачем, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, споживачем є особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Зважаючи на те, що ні в самому тексті договору про надання фінансового кредиту № 151698 від 12 вересня 2020 року, ні в матеріалах справи не міститься відомостей щодо використання позичальницею ОСОБА_1 одержаних в кредит коштів на підприємницьку діяльність або виконання обов'язків найманого працівника, суд приходить до висновку, що на даний кредитний договір поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».
Пунктом 2.3 договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в чинній на час укладення кредитного договору редакції передбачено, що цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 1 частини 2 статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час укладення кредитного договору з відповідачкою, визначено, що цей закон не поширюється на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.
Сторони у пункті 6.6 кредитного договору погодили, що на цей договір не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи домовленості сторін щодо порядку нарахування процентів впродовж усього фактичного користування кредитом, а також зважаючи на їх домовленості щодо непоширення на договір положень Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що дія п. 2.3 договору щодо нарахування процентів на фактичну кількість календарних днів користування кредитом може поширюватися лише в межах одного місяця, тобто граничного строку дії договору споживчого кредитування, на який не поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування». Нарахування процентів по завершенню місячного строку суперечить вимогам Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», а також і умовам п. 6.6 договору.
Наданий позивачем розрахунок не містить детальних строків, впродовж яких нараховувалися проценти, тому судом було самостійно визначено суму процентів за період з 12 вересня по 12 жовтня 2020 року з розрахунку 2 % в день, яка становить 4340 грн., і саме такий розмір процентів підлягає стягненню.
Право вимоги позивача за цим кредитним договором підтверджується договором факторингу від 28 жовтня 2021 року № 01-28/10/2021 з відповідним реєстром боржників до якого включена відповідачка, згідно якого право вимоги за договором перейшло від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК «Кеш ту гоу».
Позивачем заявлена також вимога стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 10500 грн., яка підлягає частковому задоволенню.
Частинами 1 та 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем надано договір про надання правової допомоги, укладений 29 грудня 2023 року між позивачем та адвокатом Пархомчуком С.В., з додатковою угодою № 1 від 27 грудня 2024 року.
Згідно наданого позивачем акту про отримання правової допомоги від 20 травня 2025 року адвокат Пархомчук С.В. надав позивачу послуги з надання правової допомоги на загальну суму 10500 грн., з яких зустріч та консультація щодо перспективи врегулювання кредитної заборгованості між сторонами впродовж 1 год. на суму 2000 грн.; складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики впродовж 2,5 год. на суму 5000 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи впродовж 1,5 год. на суму 3000 грн.; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції на суму 500 грн.
Оскільки цей акт не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зазначених у пункті 3 акту, які стосуються інших клопотань, заяв та моніторингу ЄДРСР, зважаючи на відсутність в матеріалах справи таких клопотань та заяв, відсутність визначення конкретного періоду часу здійснення моніторингу ЄДРСР за наявності системи «Електронний суд», тому суд не вбачає виконання позивачем вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України при заповненні п. 3 акту.
Акт також не містить детального опису робіт, зазначених у п. 4, зважаючи на те, що позов поданий через систему «Електронний суд», а поштове відправлення відповідачці було здійснено самим позивачем, а не адвокатом, що також свідчить про невиконання позивачем вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України при заповненні п. 4 акту.
Так як поданий акт про надання правової допомоги не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тому зазначені в пунктах 3 та 4 акту витрати не підлягають розподілу.
В решті акту, а саме в пунктах 1 та 2, в суді доведено, що позивач поніс витрати на правові послуги адвоката у даній справі, тому і вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.
Однак, витрати позивача на оплату судового збору та одержаної правової допомоги підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених вимог - 33,06 %.
Оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи, тому датою ухвалення рішення, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 526, 553, 554, 611, 625, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фк кеш ту гоу» задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фк кеш ту гоу» (код ЄДРПОУ 3529709425) 11340,00 грн. (Одинадцять тисяч триста сорок гривень 00 коп.) заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 151698, укладеним 12 вересня 2020 року між кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» (код ЄДРПОУ 42146903) та позичальницею ОСОБА_1 , яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000,00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 4340,00 грн.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фк кеш ту гоу» в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь «Фк кеш ту гоу» (код ЄДРПОУ 3529709425) 4272,30 грн. (Чотири тисячі двісті сімдесят дві гривні 30 коп.) судових витрат, з яких 800,88 грн. сплаченого при подачі позову судового збору та 3471,43 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 19 червня 2025 року.
Суддя Самойлович А.П.