Справа № 680/195/25
2/680/167/25
19 червня 2025 року селище Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,
за участі секретаря судового засідання Максимчука С.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Сороки В.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сарненська міська рада як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,
установив:
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У березні 2025 року позивач звернулася до суду із позовом в якому просила про позбавлення відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із відповідачем під час якого у них народився син ОСОБА_4 , на утримання якого рішенням суду від 03 вересня 2015 року із відповідача стягнуто аліменти. На сьогодні неповнолітній ОСОБА_4 проживає із нею, вона забезпечує його усіма зручностями необхідними для повноцінного розвитку та виховання. В той же час протягом 9 років відповідач не бере участі у вихованні сина ОСОБА_4 , постійно перебуває за кордоном, не цікавиться його життям, успіхами в навчанні, станом здоров'я, також не надає позивачу допомоги на утримання сина, що в сукупності свідчить про свідоме нехтування батьківськими обов'язками, фактичне ухилення від їх виконання.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що припинила шлюбні відносини із відповідачем коли дитині було 10 місяців, з того часу ні вона, ні син безпосередньо з відповідачем не спілкувались. Син спілкується із матір'ю відповідача - своєю бабусею. Близько 8-ми років відповідач проживає за межами України - у Республіці Польща. Вказала, що відповідач фінансової допомоги для утримання дитини не надає. Раніше вона пред'являла виконавчий лист для примусового виконання, однак за домовленістю із матір'ю відповідача його забрала. У подальшому їй був повернутий виконавчий лист у зв'язку із відсутністю ідентифікуючих даних боржника. Зазначила, що позбавлення батьківських прав відповідача забезпечить для дитини безперешкодний перетин державного кордону, зміну місця проживання. Також зазначила, що відповідач надав один раз дозвіл на перетин кордону для сина, а більше вона до нього не зверталась.
Представник позивача - адвокат Сорока В.Г. у судовому засіданні підтримав позовну заяву з підстав викладених у ній.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Правом на подання відзиву не скористався. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Однак до суду повернулися конверти із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу. Крім того відповідач повідомлений про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Представник третьої особи Сарненської міської ради як органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Процесуальні дії у справі
01 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сарненську міську раду як орган опіки та піклування та зобов'язано надати висновок щодо спору.
23 квітня 2025 року підготовче засідання відкладено у зв'язку із невиконанням ухвали суду про надання висновку щодо спору.
13 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
03 червня 2025 року розгляд справи відкладено у зв'язку із неявкою відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2013 року, який розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 28 грудня 2016 року (арк. спр. 8,12).
Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження (арк. спр. 9).
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 вересня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі по 700 гривень щомісячно на дитину, починаючи з 27 липня 2015 року і до досягнення дитиною повнолітня (арк. спр.10). Виконавчий лист за вказаним рішенням суду виданий стягувачу 02 жовтня 2015 року (арк. спр.11).
З даних довідки від 12 березня 2025 року, виданої директором Сарненського ліцею №1, вбачається, що ОСОБА_3 навчається у 5-Б класі. Батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у навчальному процесі та вихованні сина. Жодного разу не з'являвся на батьківські збори, не цікавився шкільним життям сина (арк. спр.13).
Згідно з висновком Сарненської міської ради як органу опіки та піклування, який затверджений рішенням виконавчого комітету №227 від 30 квітня 2025 року, є доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 (арк.спр.44-46).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Частинами 2,3 статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).
Згідно зі статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, вінне забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі №219/5297/20).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
У рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine, заява № 39948/06), зроблено висновки про виключність такого заходу, як позбавлення батьківських прав, оскільки право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположну складову сімейного життя. Заходи національних органів, спрямовані на те, щоб перешкодити реалізації вказаного права, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання може здійснюватися «згідно із законом», відповідати законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції, і має бути «необхідним у демократичному суспільстві». Національні органи повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися досить переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (Mamchur v. Ukraine, заява № 10383/09) ЄСПЛ виснував, що, по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному і стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. А в рішенні від 10 вересня 2019 року ЄСПЛ у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (Strand Lobben and Others v. Norway, заява № 37283/13) зазначено, що коли інтереси дитини суперечать інтересам батьків, органи влади повинні встановлювати справедливий баланс цих інтересів, при цьому особливе значення надається найкращим інтересам дитини.
Разом із тим у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач стверджує, що відповідач самоусунувся від виховання та утримання сина ОСОБА_4 , більше 9 років син з ним не проживає.
Суд з'ясував, що сторони самостійно на власний розсуд врегулювали свої сімейні відносини щодо визначення місця проживання дитини.
Як зазначила позивач відповідач на постійній основі проживає за межами України. Вказана обставина не може свідчити про ухилення від виконання батьківських обов'язків, а є реалізацією відповідачем гарантованого статтею 33 Конституції України права на вільний вибір місця проживання.
Натомість обставина перебування відповідача за кордоном не звільняє його від виконання батьківських обов'язків та, за наявності бажання, не є перешкодою для спілкування з дитиною за допомогою існуючих засобів комунікації.
Належних доказів, які б свідчити, що відповідач не бере участі в утриманні сина, позивачем не надано. Долучені докази - рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , та виконавчий лист за вказаним рішенням суду не можуть свідчити про те, що відповідач не утримує сина, адже позивач не долучила до позовної заяви довідки-розрахунку заборгованості, виданої державним виконавцем про наявність заборгованості зі сплати аліментів. Доводи щодо повернення державним виконавчем виконавчого листа стягувачу належними доказами не підтвердженні. Крім цього існують процесуальні механізми щодо усунення недоліків виконавчого документа.
Та обставина, що відповідач не відвідує освітній заклад, де навчається син не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків, крім того як зазначила позивач відповідач постійно проживає за межами України.
З висновку органу опіки та піклування вбачається, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 є доцільним.
Приймаючи вказане рішення, орган опіку і піклування керувався даними довідки ОСОБА_5 ліцею №1, характеристикою матері малолітнього ОСОБА_4 , поясненнями позивача та малолітнього ОСОБА_4 .
На переконання суду, вказана довідка та характеристика позивача як матері дитини, видана навчальним закладом вказують та описують обставини, які підтверджують виконання позивачем її материнських прав, характеризують її як матір дитини, яка займається її вихованням.
У висновку не надано оцінку тій обставині, що відповідач постійно проживає за межами України, не вказано на підставі яких об'єктивних даних встановлено, що ОСОБА_2 не допомагає сину матеріально.
Крім того з висновку не вбачається, що ОСОБА_2 викликався на засідання комісії, що позбавило його права надати пояснення з приводу позбавлення батьківських прав.
Також у висновку не мотивовано в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька батьківських прав.
З огляду на викладене суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_4 , оскільки у ньому не наведено об'єктивних даних про свідове ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків, а також що таке рішення найкраще відповідає інтересам дитини.
Крім того, суд зауважив, що держава несе позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо.
Матеріали справи не містять достатніх доказів щодо винної поведінки відповідача та умисного ухилення ним від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Разом з тим, висновок органу опіки та піклування містить інформацію про те, що малолітній ОСОБА_3 повідомив, що він не спілкується з батько взагалі, що на переконання суду, свідчить у певній мірі про не виконання батьківських обов'язків відносно сина, що пов'язано із недостатньою участю в житті та приділенням уваги дитині. Однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, суд приходить висновку про передчасність прийняття такого рішення та недоцільність позбавляти відповідача батьківських прав, однак слід попередити його про необхідність зміни свого ставлення до обов'язку по піклуванню та участі у житті сина, та покласти на Сарненську міську раду як орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Таке рішення надасть можливість відповідачу змінити свою поведінку, а дитині - зберегти родинний зв'язок, реалізувати природне право на батьківське піклування та підтримку.
Крім того суд звертає увагу, що в разі, якщо відповідач не змінить свого ставлення до дитини, позивач не позбавлена можливості повторно звернутись до суду з аналогічним позовом.
З урахуванням вищевикладеного, у позові слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно із статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки у позові відмовлено, суд покладає судові витрати, в тому числі сплачений судовий збір у сумі 1 211,20 грн, на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 76-81,89, 263-265,273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Сарненська міська рада як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 .
Покласти на Сарненську міську раду як орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків у відношенні до сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судовий збір, сплачений позивачем ОСОБА_1 у розмірі 1211,20 грн, покласти на останню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сарненська міська рада, місцезнаходження: вул. Широка, 31, м. Сарни Сарненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ - 04057770.
Суддя А. О. Олійник