09.06.2025 Справа №607/8115/25 Провадження №2-а/607/395/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Холяви О.І., секретаря судового засідання Олещук О.І., позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Оболенцева М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Оболенцев Михайло Валерійович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Оболенцев М.В., звернувся в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови №61/225 від 11 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, хоча і зазначено про відправлення, на адресу позивача, повістки засобами поштового зв'язку, а також дату відмітки поштового оператора про відсутність отримувача за адресою місця проживання, однак не наведено точної інформації, за якою можна було встановити, що позивачу було відправлено саме повістку про прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.00 17.01.25р., а також не надано доказів, які підтверджувати такі обставини. До таких доказами може бути номер накладної оператора поштового зв'язку та опис вкладення в якому зазначена інформація про вміст направленого на адресу позивача конверта. Також зазначено, що повістки про виклик у ТЦК позивач не отримував, з яких підстав викликався до ТЦК та СП не відомо, оскільки дані позивач уточнив вчасно, має відстрочку від призову від мобілізації на військову службу. За наведених обставин, просить вищевказану постанову скасувати, а провадження у справі закрити, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Оболенцев М.В. у судову засіданні вимоги позовної заяви підтримали із підстав у ній наведених, просили задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, відзиву на позов не надав. Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч.3 ст.252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, заслухавши думку позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №60/936 від 10 квітня 2025 року, громадянин ОСОБА_1 близько 17 год. 00 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що перебуває в базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення». Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 07 січня 2025 року громадянину ОСОБА_1 , відповідно до пункту 30 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.00 17.01.25р. для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора ОСОБА_1 (поштове відправлення повернулось в ТЦК та СП 19.01.2025р. з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи. Дата відмітки 19.01.2025р. ОСОБА_1 , на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав. Таким чином громадянин ОСОБА_1 17 січня 2025 року здійснив адміністративне правопорушення, яке вчинене в особливий період та порушив вимоги абз.7 п. 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
На підставі вказаного протоколу, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_3 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №61/225 від 11 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
З електронного військово-облікового документа Резерв+ встановлено, що ОСОБА_1 вчасно уточнив військово-облікові дані, в нього наявна відстрочка на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до 09.05.2025 року.
Також, згідно довідки №1949 від 11.02.2025 року, долученої представником позивача до матеріалів судового провадження, ОСОБА_1 , 1980 р.н., надано відстрочку від призову від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка має одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи, на строк до 09.05.2025 року.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності у період особливого стану.
Згідно із зазначеним, під час проведення правової кваліфікації діяння необхідно обов'язково встановити, який саме нормативно правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного правопорушення та встановлював порядок здійснення діяльності, який особа, що притягається до відповідальності, порушила, в чому полягає невідповідність її дій закону.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають, з-поміж інших категорій, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом 2 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560).
Отже, з об'єктивної сторони правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП полягає у порушенні Правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов'язку прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом з'ясовано, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився.
Суд не погоджується висновками про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
На сторінці застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України (https://reserveplus.mod.gov.ua/) зазначено про те, що «Резерв +» - це мобільний застосунок від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних, у якому можна зручно та швидко оновити персональні дані без відвідування ТЦК а також джерело інформації про те, які дані є у реєстрі військовозобов'язаних, призовників та резервістів Оберіг.
ОСОБА_1 добровільно зареєстрував електронний кабінет військовозобов'язаного, як це передбачено статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчасно уточнив свої дані.
Станом на день оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та спірної постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 мав можливість перевірити дані ОСОБА_1 та пересвідчитись, у тому числі, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що дані ОСОБА_1 оновлено, а також він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 09 травня 2025 року.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 вже перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов'язаний та має відстрочку від мобілізації, які саме відомості мав уточнити ОСОБА_1 сторона відповідача не надала.
Суд також звертає увагу на наступне.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, від її вручення він не відмовлявся, а отже не був обізнаний про обов'язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явка
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з'явитися, при цьому обов'язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України лежить на відповідачу.
Із матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення та спірної постанови, вбачається, що повістка була направлена позивачу засобами поштового зв'язку, однак не зрозуміло чи вручена вона адресату чи повернулася в ІНФОРМАЦІЯ_3 з відповідною відміткою.
Окрім цього, позивач зазначив, що не отримував повістки про необхідність явки в ТЦК на 17 січня 2025 року, а тому не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. Вказане також підтверджується особистими письмовими поясненнями ОСОБА_1 з приводу правопорушення, які зазначені ним у протоколі про адміністративне правопорушення від 10 квітня 2025 року.
Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначеній у повістці місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з'явився.
Отже, умисел позивача на вчинення адміністративного правопорушення не доведений «поза розумним сумнівом».
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем «поза розумним сумнівом» не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому оскаржену постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними та обґрунтованими, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б об'єктивно підтверджували факт порушення позивачем приписів ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому постанова №61/225 від 11.04.2025 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення.
У силу вимог частини першої статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на його користь з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок їх бюджетних асигнувань.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, Суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №61/225 від 11.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, провадження у справі - закрити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Головуючий суддяО. І. Холява