19.06.2025
Справа № 482/636/25
Номер провадження 2/482/666/2025
Іменем України
19 червня 2025 року місто Нова Одеса
Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
На обґрунтування позову зазначив, що 16.09.2023 року між сторонами було укладено шлюб.
Вказує, що починаючи з дати укладення шлюбу сторони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та виконували інші обов'язки як членів подружжя щодо один одного. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що подружнє життя сторін склалось невдало, у них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, у зв'язку з чим продовження сімейних відносин є неможливим. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного. На даний час сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейні відносини як подружжя, внаслідок чого позивач вважає, що шлюб з відповідачем фактично припинив своє існування. Відновлювати колишні подружні відносини та зберігати шлюб позивач наміру не має, примирення та збереження шлюбу сторін неможливе.
У зв'язку із викладеним позивач просив суд про розірвання шлюбу, а також про стягнення з відповідачки на користь позивача сплаченої суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач у судове засідання не з'явився, але від його представниці - адвоката Павлюк С.О. надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Відповідачка, будучи належним чином, у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України та згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, повідомленою про дату, час і місце судового засідання, будь-яких заяв чи клопотань не подавала, правом надання відзиву не скористалася.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, на підставі ухвали суду, справу розглянуто в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за місцем реєстрації місця проживання, та позивач проти такого вирішення справи заперечень не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи позову і матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16.09.2023 року (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 290).
Подружнє життя між сторонами не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Подружжя не бажають проживати разом, шлюбні відносини між ними припинено.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, що передбачено ч. 1 ст. 55 СК України.
Кожен з подружжя також має право припинити шлюбні відносини. Примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України).
Враховуючи вимоги позивача про розірвання шлюбу та відсутність заперечень проти нього зі сторони відповідача, суд, на підставі вищевикладеного, згідно зі ст. ст. 104, 110, 112 СК України, приходить до висновку, що подальше сумісне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим, суперечить інтересам сторін, що має істотне значення, у зв'язку з чим заявлений позов підлягає задоволенню, а шлюб розірванню.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
10 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 820/479/18, дійшов висновку про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У іншій постанові у справі № 922/3812/19 від 09 грудня 2021 року Верховний Суд зробив висновок, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 07 листопада 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Надаючи оцінку витратам про надання правової допомоги суд звертає у вагу на наступне.
19.03.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Павлюк Світланою Олександрівною було укладено договір про надання правничої допомоги № С1.
Відповідно до акту приймання-передачі виконаної роботи № 1 до договору про надання правничої допомоги № С1 від 19.03.2025 року, вартість наданих послуг по справі складає 3000,00 грн, з яких: консультування, збір та вивчення доказів щодо розірвання шлюбу, вартістю 200,00 грн., складання та подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу вартістю 1500,00 грн., супровід справи про розірвання шлюбу в суді, вартістю 1300,00 грн.
Оплата послуг адвоката на суму 3000,00 грн. підтверджено прибутковим касовим ордером № 1 від 19.03.2025 року.
Враховуючи типовість поданого позову і наданих до суду доказів, суд приходить до висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу є співрозмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та співрозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, у зв'язку із чим заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у зв'язку із чим з відповідача на користь позивачки слід стягнути суму судового збору.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 142, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 16 вересня 2023 року Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 290, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову до суду.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3000,00 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Головуючий В.М. Кічула