Справа № 458/588/25
3/458/304/2025
19.06.2025 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 (м. Турка) Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, за порушення вимог п.2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.126 КУпАП,-
Обставини справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/588/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Згідно з вимогами ст.278 КУпАП справа про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку підвідомча Турківському районному суду Львівської області. Відповідно до ст.221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП.
Відповідно до супровідного листа відділення поліції №2 (м. Турка) Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області за вихідним №188748-2025 від 11.06.2025 року на адресу Турківського районного суду Львівської області було скеровано матеріали на 4 аркушах з компакт-диском із відеозаписом події, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, які надійшли в Турківський районний суд Львівської області 12.06.2025 року за вхідним № 2804/25.
Опис обставин, установлених під час розгляду справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №353879 від 07.06.2025 року, складеного інспектором відділення поліції №2 (м. Турка) Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області лейтенантом поліції Сенчишаком В.І., вбачається, що 07.06.2025 року о 00:28 год неповнолітній ОСОБА_1 в селі Нижня Яблунька по вул. Квичівський Горб, 449 Самбірський район Львівська область керував автомобілем ВАЗ 21093 номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст.126 КУпАП.
Поліцейський, складаючи відносно згаданої особи протокол про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку вбачав в діях такої особи порушення.
ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП був присутній, йому роз'яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені ст.277 КУпАП, протокол підписав.
Зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.
Розділом 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за № 1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Вимогами п.2.1.а) Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з диспозицією ч.2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини у їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи, оскільки протокол про адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку складений уповноваженою державою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, про вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП.
Відповідно до ст.268 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За приписами ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
За приписами ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а за відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що з метою вжиття заходів щодо повідомлення особи про судове засідання ОСОБА_1 сповіщено про час, дату і місце розгляду справи в передбачений і дозволений спосіб.
Судове засідання по справі призначалися на 19.06.2025 року.
В судові засідання ОСОБА_1 та його законний представник - мати ОСОБА_2 не прибули, через канцелярію Турківського районного суду Львівської області подали клопотання про розгляд справи без їх участі. Свою вину у вчиненому правопорушенні ОСОБА_1 визнає, зазначає, що відносно нього складали адміністративний протокол, з яким його ознайомлено, жодних зауважень до складеного протоколу не має, адміністративний протокол ним підписано. При вирішенні судом питання застосування відносно нього адміністративного стягнення - покладаються на думку суду.
З метою недопущення затягування і відкладення судового розгляду на строк, який перевищує строк розгляду справи встановлений законом, враховуючи практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків є правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява N 18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, N 47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, N 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, N326/03.)
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Встановивши дійсні обставини справи, суд вирішує адміністративні матеріали з врахуванням наступних мотивів та норм права.
Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
За змістом ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 припустився до порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на транспорті.
Згідно з диспозицією ч.2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 припустився до порушення вимог ч.2 ст.126 КУпАП, оскільки його дії підпадають під дію диспозицію цієї статті - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
В діях ОСОБА_1 відобразилася об'єктивна сторона такого виду правопорушення: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Діями ОСОБА_1 проявилася суб'єктивна сторона умисні дії у формі умислу.
На підставі вищенаведеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що 07.06.2025 року о 00:28 год неповнолітній ОСОБА_1 в селі Нижня Яблунька по вул. Квичівський Горб, 449 Самбірський район Львівська область керував автомобілем ВАЗ 21093 номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст.126 КУпАП.
Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру.
Суд в даній справі про адміністративне правопорушення встановив наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується доказами, з врахуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення з приводу виявленого адміністративного правопорушення був складений в присутності ОСОБА_1 , який його підписав.
Відтак, вбачаючи в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано виявлені факти.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Протокол не містить жодних зауважень з боку правопорушника. Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №353879 від 07.06.2025 року як належний і допустимий доказ.
В дотримання вимог ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складався і був складений в присутність ОСОБА_1 .
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.ст.256,268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто судом у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від проставлення підпису про ознайомлення з правами й обов'язками у протоколі про адміністративне правопорушення робиться запис про це. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення за її підписом. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об'єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об'єктивна сторона такого діяння полягає виключно в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Місце й факти, зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення, відповідають фактичним обставинам справи.
Дії працівника поліції в частині правомірності та підставності складання протоколу про адміністративні правопорушення порушник не оскаржував в передбаченому законом поряду. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення така особа не подавала. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_1 доказів оскарження дій працівників поліції вказує на погодження ОСОБА_1 зі складеними відносно нього протоколом про правопорушення.
Крім того, ст.ст.260, 265-1та 266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення), ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII передбачено імперативний обов'язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ст.126 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп'яніння.
Тобто з системного аналізу ст.ст.260,265-1та266 КУпАП слідує, що в разі складання відповідного адміністративного протоколу за ст.126 КУпАП стосовно певного водія, відносно останнього повинні одночасно бути застосовані наступні заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, а саме - вилучення посвідчення водія, відсторонення від керування транспортними засобом, огляд на стан сп'яніння. З оглянутих матеріалів вбачається докази того, що такі дії вживалися і застосовувалися, порушник посвідчення не пред'явив, оскільки таке не отримував.
Суд приходить до переконання, що саме ОСОБА_1 причетний до адміністративного правопорушення виходячи з вимог п. 1 ст.8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.1974 року, якою передбачено, що «Каждое транспортное средство или состав транспортных средств, которые находятся в движении, должны иметь водителя».
Так, відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Тобто наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою для визначення особи як водія.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень ст.ст.8,9 Конституції України, а також ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч.1, 2 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини.
Досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» в частині відмови від проходження освідування на стан сп'яніння.
Джерела права застосовані судом.
Відповідно до ст.ст.1,8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Відповідно до частини першої статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на викладене, враховуючи, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не встановлено особливості провадження у справ про адміністративні правопорушення щодо неповнолітніх, з метою розгляду даної справи відповідно до засад статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію закону щодо порядку кримінального провадження відносно неповнолітніх.
За ст.9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
Відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 4 ч.3ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено уст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Особа, стосовно якої складено адміністративні протоколи, згідно з вимогами ст.12 КУпАП підлягає відповідальності, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення досягла віку, з якого настає відповідальність.
Відсутні згідно з вимогами ст.17 КУпАП обставини, що виключають адміністративну відповідальність, оскільки особа, не діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони і не була в стані неосудності, у зв'язку з чим підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.24-1 КпАП України, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу, як зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого, попередження, догана або сувора догана, передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Відповідно до ч.2 ст.13 КпАП України у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, у тому числі, частиною 2 статті 126 КпАП України, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Врахувавши фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, суд дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.126 КпАП України, яке є безальтернативним, а також необхідним і достатнім для запобігання вчиненню нових аналогічних правопорушень як самим ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В дотримання вимог ст.280 КУпАП судом з'ясовано, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 складено протокол, саме він винен у вчиненні адміністративного правопорушення, така особа підлягає адміністративній відповідальності з врахуванням обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, немає підстав згідно з вимогами ст.21 КУпАП для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, майнову шкоду третім особам не заподіяно.
Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, в сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 є суб'єктом правопорушення, в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, адміністративне правопорушення було вчинене саме ним, ОСОБА_1 винен у вчиненні даного адміністративного правопорушення, його дії розкривають об'єктивну сторону ч.2 ст.126 КУпАП у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а тому підлягає адміністративній відповідальності, і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.126 КУпАП.
В дотримання вимог ст.33 КУпАП суд накладає стягнення за адміністративне правопорушення у межах, установлених КУпАП та іншими законами України.
Відповідно до ст.ст.34,35 КУпАП обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено. Обставину, що обтяжує відповідальність не встановлено.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Так, відповідно до ст.32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід'ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.
Так, за практикою ЄСПЛ, у випадку, якщо санкції за адміністративні правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21.02.1984 року (пп. 52-54), «Лауко проти Словаччини» від 02.09.1998 року (пп. 56-59), ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17.11.2009 року).
Так, відповідно до п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У рішенні "Шмауцер проти Австрії" від 23.10.1995 року ЄСПЛ зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення".
Поряд з цим, ЄСПЛ відносить до кримінально-правової санкції й позбавлення прав на управління транспортним засобом, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).
Системний аналіз вищезазначеної практики ЄСПЛ свідчить про те, що гарантії ст.6 Конвенції поширюються також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні.
Отже, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що громадянина ОСОБА_1 має бути визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, та з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, на нього має бути накладено стягнення в межах санкції ч.2 ст.126 КУпАП.
Стосовно відшкодування шкоди.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.
Стосовно стягнення судового збору.
Згідно із ст.40-1КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19 листопада 2024 року, який набрав чинності з 01.01.2025 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року становить 3028 гривень.
У зв'язку з чим з 01.01.2025 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 605,60 грн (3028 ? 0,2 = 605,60).
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.33,36,40-1,126,221,280,283,284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні 07.06.2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №353879 від 07.06.2025 року та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що згідно зі ст.307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніше, ніж через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення адміністративного стягнення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше ніж через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про накладення адміністративного стягнення буде надіслана для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.
Штраф необхідно внести через установу банку України на розрахунковий рахунок: Отримувач: ГУК Львiв/Боринська т/г/21081100; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 38008294; Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку (МФО) 899998; Номер рахунку: UA108999980314060542000013917; Код класифікації доходів бюджету: 21081100.
У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст.307 КУпАП, платіжний документ необхідно подати до Турківського районного суду Львівської області.
З урахуванням ч.2 ст.308 КУпАП України у разі несплати ОСОБА_1 , штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови органами державної виконавчої служби з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у сумі 605,60 грн.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя Р.І. Ференц