Справа № 361/11450/24
пр.№ 2/464/830/25
19.06.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді Борачка М.В.,
секретар судового засідання Бугера Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
У провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебуває справа №361/11450/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - Позивач, ПрАТ «ПЗУ Україна») до ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка, ОСОБА_1 ) про відшкодування шкоди.
Відповідна справа надійшла до Сихівського районного суду м. Львова від Броварського міськрайонного суду Київської області на підставі ухвали від 21.11.2024 про передачу позовної заяви за підсудністю.
Ухвалою від 27.01.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 04.04.2025 суд здійснив перехід із розгляду цивільної справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, судовий розгляд справи призначив на 07.05.2025.
Ухвалою від 07.05.2025 залучено ОСОБА_3 (надалі - Третя особа, ОСОБА_3 ) в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Крім цього, 07.05.2025 суд відклав судове засідання у справі на 11.06.2025.
Учасники справи в судове засідання не з'явивлися, подали заяви у яких просять проводити розгляд справи без їх участі за наявними матеріалами справи.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 20.01.2023 відбулася ДТП за участю транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував під керуванням відповідачки та був застрахований позивачем. Відповідно до європротоколу відповідачка є винною у вчиненні ДТП.
Як стверджує позивач, він виплатив суму страхового відшкодування потерпілому у розмірі 61744,16 грн. Із вказаної суми відповідачка на підставі статті 381 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон №1961-IV) повинна сплатити 50%, тобто 30872,08 грн., оскільки в момент ДТП забезпеченим транспортним засобом керувала саме вона, а не його власник - ОСОБА_3 , з яким позивач уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EР.211442264 на пільгових умовах.
Оскільки відповідачка у добровільному порядку не сплатила 30872,08 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вказаної суми грошових коштів.
Аргументи відповідачів.
Відповідачка заперечила проти задоволення позовних вимог, посилаючись на таке:
1. До спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 38 Закону №1961-IV. Позивачем не доведено порушення відповідачкою положень вказаної статті, що виключає можливість стягнення заявленої до стягнення суми грошових коштів в порядку регресу.
2. До спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 381 Закону №1961-IV.
3. Між позивачем та третьою особою укладено договір страхування на пільгових умовах в порушення вимог чинного законодавства. ОСОБА_3 дійсно належить до пільгової категорії, адже є учасником бойових дій та інвалідом війни. Разом з цим, згідно зі статтею 13 Закону №1961-IV він звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Необхідності скористатися пільгою, передбаченою частиною 2 статті 13 Закону №1961-IV у нього не було, посвідчення учасника бойових дій при укладенні договору із позивачем він не надавав. Забезпечення автомобіля здійснювалося для випадків, коли за кермом будуть інші особи.
4. При укладенні договору ОСОБА_3 не було роз'яснено правил страхування, а саме що договір укладається на пільгових умовах і що при настанні страхового випадку повинні діяти положення частини 2 статті 13 Закону №1961-IV. Страховик проявив недбалість, презюмуючи, що оскільки страхувальник належить до пільгової категорії громадян, то договір слід укладати саме на пільгових умовах. Вказане ставить третю особу у вразливе становище, а страховика - у більш вигідне. Відповідачка вважає, що у неї виникли легітимні очікування щодо належного укладення договору страхування між позивачем та третьою особою.
Аргументи третьої особи.
Третя особа подала до суду пояснення, зміст яких зводиться до заперечення заявлених позовних вимог з підстав, викладених відповідачкою у відзиві на позовну заяву. При цьому ОСОБА_3 зазначив, що не подавав позивачу заяви про застосування пільги, передбаченої частиною 2 статті 13 Закону №1961-IV, не надавав посвідчення учасника бойових дій, а також не був повідомлений про будь-які обмеження щодо користування автомобілем іншими водіями. Йому не було роз'яснено правил страхування, а тому він не знав, що порушує норми закону. Відтак, він вважає, що діяв добросовісно.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
20.01.2023 о 08 год. 00 хв. на вул. Дністерській, 16А у м. Львові з вини відповідачки, яка керувала транспортним засобом Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_2 відбулося ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 . Вказане підтверджується наявним у матеріалах справи європротоколом (Т.1; а.с. 18).
На момент настання ДТП власником транспортного засобу Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_2 був ОСОБА_3 , що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС від 06.11.2024 (Т.1; а.с. 49), а його цивільно-правова відповідальність була застрахована позивачем згідно з електронним страховим полісом №EР.211442264, який був чинним на момент ДТП (Т.1; а.с. 16-17).
ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 05.03.2015 (Т.1; а.с. 76). Відповідний статус був врахований при виробленні полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Так, йому було встановлено пільгові умови сплати страхового платежу за договором обов'язкового страхування.
23.01.2023 потерпілий звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування та надав пояснення з приводу ДТП (Т.1; а.с. 19-21).
26.01.2023 представником ТОВ «СОС Сервіс Україна» на замовлення позивача проведено огляд колісного транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , про що складено протокол із відображенням у ньому інформації щодо виявлених пошкоджень (Т.1; а.с. 29-30).
Розмір збитків, завданих пошкодженням автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 107255,74 грн. без урахування зносу та 75288,99 грн. з урахуванням зносу, що простежується зі змісту Звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №25234 від 15.02.2023, підготовленого ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, а також Ремонтної калькуляції №25234 від 15.02.2023 (Т.1; а.с. 24-28, 31-40).
Згідно зі Страховим актом №25234/1 від 23.02.2023 позивач визначив, що розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті потерпілому, становить 61744,16 грн. (Т.1; а.с. 46-47). Вказана сума грошових коштів була перерахована на рахунок потерпілого, що підтверджується копією платіжної інструкції №00090540 від 24.02.2023 (Т.1; а.с. 48).
Позивач звертався до відповідачки із Регресною вимогою №31781/25234/1 від 20.03.2024 про сплату на підставі статті 381 Закону №1961-IV страхового відшкодування у розмірі 30872,08 грн., що становить половину вартості виплаченого позивачем страхового відшкодування на користь потерпілого (Т.1; а.с. 50-51).
Разом з цим, відповідачка належним чином не відреагувала на відповідну вимогу, що зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно із частиною 1 статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У даній справі позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачки, як з винної в ДТП особи, 30872,08 грн., що становить 50 відсотків від страхового відшкодування, яке страхова компанія виплатила за пошкодження транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки в момент ДТП забезпеченим транспортним засобом Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_2 керувала ОСОБА_1 , а не його власник - ОСОБА_3 , з яким позивач уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на пільгових умовах.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому для вирішення спору між сторонами слід застосовувати норми Закону №1961-IV.
Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону №1961-IV (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Згідно із пунктом 7.1 статті 7 Закону №1961-IV розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.
Пунктом 13.2 статті 13 Закону №1961-IV передбачено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Судом встановлено, що між позивачем та третьою особою виникли відносини обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі страхового полісу №EР.211442264, який зберігав чинність на момент ДТП. Згідно із цим полісом забезпеченим транспортним засобом був автомобіль Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_2 , який на момент настання ДТП належав на праві власності третій особі.
При визначенні розміру страхового платежу у страховому полісі було враховано статус третьої особи, а саме її належіть до учасників війни, та у зв'язку із цим застосовано пільгові умови розрахунку страхового платежу.
Суд відхиляє посилання відповідачки та третьої особи на те, що страховий поліс №EР.211442264 було укладено з порушення вимог чинного законодавства, зокрема пункту 13.1 статті 13 Закону №1961-IV.
Так, дійсно, вказаним пунктом передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Разом з цим, суд зазначає, що процитованою вище нормою не встановлено заборони для страховиків на укладення з учасниками бойових дій договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідна норма також не позбавляє учасників бойових дій права укладати договори обов'язкового страхування, а тому вони можуть реалізовувати таке право на власний розсуд.
Оскільки у даній справі наявні докази оформлення страхового полісу №EР.211442264, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 все ж вирішив скористатись гарантованим йому на законодавчому рівні правом. Підписавши страховий поліс, позивач не порушив норм Закону №1961-IV, а навпаки дотримався встановленого у пункті 14.2 статті 14 Закону №1961-IV імперативного припису, згідно із яким страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Стосовно доводів відповідачки та третьої особи про те, що при укладенні договору із позивачем ОСОБА_3 не надавав посвідчення учасника бойових дій, то такі, на переконання суду, є безпідставними.
Як передбачено пунктом 3.1 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затв. розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №673 від 27.10.2011, (в редакції чинній на момент укладення електронного страхового полісу №EР.211442264) для укладення внутрішнього електронного договору страхування власник транспортного засобу через ІТС виражає намір укласти договір страхування та вносить відомості, необхідні для укладення такого договору, що є заявою на страхування. Перелік відомостей, необхідних для укладення внутрішнього електронного договору страхування, визначається МТСБУ та оприлюднюється на веб-сайті (веб-сторінці) МТСБУ.
Протоколом Президії МТСБУ №401/2017 від 25.05.2017 затверджено Перелік відомостей, необхідних для укладання внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Серед таких відомостей у цьому переліку зазначено, зокрема відомості про страхувальника, а саме відомості про реквізити документу, що посвідчує особу (для пільговика - документ, що
підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу), а саме: назва документу, його серія, номер, дата видачі та орган, що видав документ.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що при укладенні договору лише страхувальник міг надати відомості про наявність у нього підстав для застосування пільги. Пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування на пільгових умовах позивач сформував на підставі відомостей, що були повідомлені ОСОБА_3 .
Відповідно до пунктів 3.2, 3.5, 3.8 Положення страховик на підставі отриманої через ІТС заяви на страхування формує пропозицію укласти внутрішній електронний договір страхування у формі проекту страхового поліса, що реєструється в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пропозиція укласти внутрішній електронний договір страхування направляється страховиком власнику транспортного засобу через ІТС і є чинною до закінчення доби, в якій її було сформовано.
Якщо власник транспортного засобу погоджується з отриманою пропозицією укласти внутрішній електронний договір страхування, він надає страховику через ІТС відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) укласти внутрішній електронний договір страхування і підписує внутрішній електронний договір страхування через ІТС відповідно до законодавства, що регулює організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції.
Внутрішній електронний договір страхування вважається укладеним з моменту одержання страховиком відповіді про прийняття власником транспортного засобу пропозиції укласти внутрішній електронний договір страхування.
Враховуючи викладене вище, уклавши страховий поліс №EР.211442264, ОСОБА_3 погодився на застосування пільги, що передбачена пунктом 13.2 статті 13 Закону №1961-IV.
Аргументи відповідачки та третьої особи про те, що ОСОБА_3 не роз'яснено, що договір укладався на пільгових умовах не мають значення для вирішення спору у цій справі. Якщо ОСОБА_3 вважає, що його права порушені ПрАТ «ПЗУ Україна», то він вправі самостійно захистити їх у судовому порядку у межах іншого судового провадження, а не у межах судової справи, у якій він не має статусу сторони.
Станом на момент ухвалення цього рішення у суду відсутні докази оскарження у судовому порядку страхового полісу №EР.211442264.
Статтею 6 Закону №1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Судом встановлено, що 20.01.2023 на вул. Дністерській, 16А у м. Львові з вини відповідачки, яка керувала транспортним засобом Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_2 , відбулося ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 .
У зв'язку із цим, позивачем виплачено власнику автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 страхове відшкодування у розмірі 61744,16 грн.
Відповідно до пункту 381.1 статті 381 Закону №1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Враховуючи наведені вище норми Закону №1961-IV, а також те, що в момент ДТП, яка сталась з вини водія забезпеченого транспортного засобу Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_2 , автомобілем керував не його власник - ОСОБА_3 , а відповідачка, суд доходить висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 381.1 статті 381 Закону №1961-IV для компенсації позивачу, як страховику транспортного засобу Jeep Patriot, д.н.з. НОМЕР_2 , за рахунок відповідачки 50 відсотків страхового відшкодування, яке він виплатив потерпілому за пошкодження автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 61744,16 грн., що становить 30872,08 грн. (61744,16 х 50/100).
СУДОВИЙ ЗБІР.
У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на повне задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позову підлягає стягненню із відповідачки на користь позивача у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтею 259 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; код ЄДРПОУ 20782312) 30872,08 грн. завданої шкоди та 3028,00 грн. судового збору.
3. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; код ЄДРПОУ 20782312).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 19 червня 2025 року, що є датою його ухвалення, постановленого за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Головуючий Борачок М.В.