Єдиний унікальний номер 725/9611/24
Номер провадження 2/725/1853/24
17.06.2025
Чернівецький районний суд міста Чернівців
в складі:
головуючого судді Скуляк І. А.
при секретарі Ботнар Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці цивільну справу за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (вул. Горького, 2, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів, -
Позивач звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою про стягнення грошових коштів, в обгрунтування якої зазначав, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10.11.2022 року по справі №725/5266/22 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ДП «СхідГЗК» одноразову грошову допомогу у розмірі 180 000 грн., судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1800 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000грн.
Постановою головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 07.04.2023 відкрито виконавче провадження № 71497879 з виконання виконавчого листа № 725/5266/22 про стягнення з боржника на користь стягувача грошових коштів - одноразову грошову допомогу у розмірі 180 000 грн., судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1800 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000грн.
Вказує, що 22.02.2024 року державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 71497879 до зведеного провадження № 71263686, яке веде ВПВР ДДВС МЮУ.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08 квітня 2024 року виведено виконавче провадження за виконавчим листом № 725/5266/22 від 16 лютого 2023 року із зведеного виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08 квітня 2024 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 725/5266/22 від 16 лютого 2023 року, з підстав фактичного виконання, в повному обсязі, рішення згідно з виконавчим документом.
Стверджує, що під час виконання виконавчого провадження ОСОБА_1 отримав 04.04.2024 року одноразову грошову допомогу у розмірі 180 000 грн. без відрахування всіх обов'язкових податків та платежів, передбачених законом, тобто у розмірі більшому ніж встановлено чинним законодавством України.
Зазначає, що підприємство нарахувало та сплатило до Державного бюджету України від імені ОСОБА_1 під час виконання рішення податок на доходи фізичних осіб 18% в сумі 32 400,00 грн. утриманий з одноразової грошової допомоги, податок на доходи фізичних осіб 18% в сумі 324,00 грн. утриманий з сплаченого судового збору, військовий збір 1,5% утриманий з одноразової грошової допомоги в сумі 2700,00 грн., військовий збір 1,5% утриманий з сплаченого судового збору в сумі 27,00 грн., податок на доходи фізичних осіб 18% утриманий з витрат на правничу допомогу в сумі 900,00 грн., податок на доходи фізичних осіб 18% утриманий з витрат на правничу допомогу у сумі 75,00 грн., всього на суму 36 426,00 грн.
За даними листа Державної фіскальної служби України від 05.11.2015 р. №23714/6/99- 99-17-03-03-15, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованої на підставі рішення суду.
Оскільки виплата, яка стягується на підставі рішення суду здійснюється звільненому працівнику, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи.
Підприємство, яке виплачує такий дохід, для такого платника податку являється податковим агентом, а тому повинно утримати ПДФО та військовий збір із суми доходу, перерахувати їх до бюджету та відобразити виплату у формі № 1ДФ.
Таким чином, ОСОБА_1 отримавши у порядку примусового виконання за рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10.11.2022 року по справі №725/5266/22 суму коштів одноразової грошової допомоги, набув її частину без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом в дохід держави, а враховуючи, що ДП «СхіГЗК» сплачені всі необхідні податки та збори, то вони підлягають стягненню із ОСОБА_1 .
Вказує, що листом (вимогою) від 15.07.2024 року № 18/4937 відповідачу було запропоновано добровільно повернути грошові кошти проте, як зазначено в позові, на час подання позовної заяви до суду кошти повернуті так і не були. Вимогу про відшкодування коштів від 15.07.2024 року було направлено на адресу Відповідача рекомендованим листом. Означене поштове відправлення повернулося на адресу позивача із зазначенням причини повернення "Закінчення встановленого терміну зберігання", дата повернення за зворотною адресою 07.08.2024 року.
Зазначає, що вказаний лист було направлено позивачем за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.
На підставі вищевикладеного, згідно уточнених вимог, просить суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача залишок в сумі 1326 грн.
Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому просив суд, в задоволенні позову відмовити, за безпідставністю та необґрунтованістю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, від нього до суду надійшла заява, в якій просить суд, розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги, що викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації.
Так, в силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача не надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 борг перед позивачем було сплачено. /а.с.64/.
Проте, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача залишок із присудженої за рішенням суду суми судового збору в сумі 1326 грн.
Вирішуючи питання про стягнення податків і зборів із присудженої за рішенням суду суми судового збору, суд зазначає про необхідність насамперед встановити правову природу судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено нормами спеціального Закону України «Про судовий збір».
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір». Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України урегульовано питання розподілу судових витрат та зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати можна визначити як законодавчо врегульовану сплату грошових коштів за рахунок сторін у справі, що пов'язана із необхідністю її розгляду та вирішення судом приватноправового спору.
При цьому можливість отримання особою компенсації понесених судових витрат законодавчо передбачена лише у разі підтвердження судом факту протиправних дій (бездіяльності), рішень відповідача, обґрунтованості позовних вимог, а отже, фактично передбачає компенсацію збитків стороні, права якої порушено.
Повертаючись до норм податкового законодавства, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (підпункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
Компенсація судових витрат за своєю правовою природою
є обов'язковим відшкодуванням, передбаченим законом, і фактично
є формою відшкодування збитків за матеріальну шкоду, заподіяну особі неправомірними діями/бездіяльністю, рішеннями іншої сторони у справі та вимушеними матеріальними втратами, які особа зазнала у зв'язку зі зверненням за судовим захистом.
Отже, сума судового збору, яка відшкодовується особі за рішенням суду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника. (постанова Верховного суду від 25.03.2024 року у справі №461/2729/22).
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 12, 16, 81, 1212 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 76, 77, 137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
В задоволення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Чернівецький районний суд міста Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Скуляк І. А.