Справа № 641/3210/24
Провадження № 2-п/645/25/25
19 червня 2025 року Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,
за участю секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 03.10.2024 року у цивільній справі № 641/3210/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
16.04.2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення по справі від 03.10.2024 року, в якій зазначив, що він не з'явився на судове засідання, на якому було ухвалено спірне судове рішення та не повідомив про причини своєї неявки відносно цього засідання, виходячи з того, що взагалі не знав про існування судового процесу, тому не мав можливості подати відзив. Як вбачається з матеріалів справи, усі поштові повідомлення були повернути з довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою», однак з матеріалів справи вбачається, що він з 1996 року зареєстрований за адресою, на яку суд надсилав листи. Вважав, що листи були повернуто без фактичного доставляння адресату. Також вказував, що позивач звернувся до суду 17.05.2024 року. Строк стягнення заборгованості за кредитом розраховується на підставі щомісячних платежів і у випадку прострочення позичальником щомісячного платежу починається відлік позовної давності. З розділу «Прострочене тіло кредиту» вбачається, що останній платіж було здійснено 27.11.2020 року, ця дата також підтверджується в розділі «Розрахунковій період» у стовпчику «Внесення коштів на рахунок». Таким чином, з 28.12.2020 року у кредитора почався відлік позовної давності щодо стягнення заборгованості за грудень 2020 року. Позивач звернувся до суду 17.05.2024 року. Час, який охоплює строк позовної давності починається з 18.05.2021 року. У розрахунку заборгованості позивач у стовпчику «Прострочене тіло кредиту» зазначив за період з 28.12.2020 по 27.04.2021 року заборгованість по тілу кредиту 9478,73 грн. У стовпчику «Відсотки за користування кредитом» зазначив за період з 28.11.2020 по 27.04.2021 року заборгованість по відсоткам 4020,99 грн. Таким чином позивач включив до позовних вимог 13499,72 грн. (9478,73+4020,99) вимоги за межами позовної давності. Крім того вказував, що оскільки ані оферта, ані акцепт на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, ані паспорт споживчого кредиту не містять домовленості сторін про сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування та овердрафт, вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку по сплаті комісії РКО у розмірі 25618,69 грн. та овердрафта у розмірі 1050,01 гривень. Враховуючи те, що він не мав угод з позивачем, останній має довести належним чином факт свого правонаступництва. В матеріалах справи немає оригіналів документів, на які посилається позивач. В зв'язку із викладеним просив суд скасувати заочне рішення від 03.10.2024 року по справі № 641/3210/24.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.04.2025 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято заяву та призначено її до розгляду в судове засідання з викликом сторін.
24.04.2025 року від ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких останні просять залишити заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.10.2024 року по справі № 641/3210/24 без задоволення. В обґрунтування посилаються на те, що у Постанові Верховного Суду від 01.12.2023 року по справі № 591/4832/22 Верховний Суд чітко роз'яснив, що Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 03 січня 2023 року, оскільки ОСОБА 2 не довів наявність обставин, що свідчать про поважність причин його неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву. Встановлено, що районний суд направляв судові повістки та інші процесуальні документи відповідачу за адресою: АДРЕСА 6. Зазначена адреса була вказані позивачем у позові та підтверджена інформацією Сумської територіальної громади (а.с. 27). У матеріалах справи містяться поштові відправлення з рекомендованими повідомленнями про вручення на ім'я ОСОБА 2, повернуті до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 32-32, 45-63). Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Ураховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 лютого 2022 року у справі N 752/11662/20 (провадження N 61-14813св21), від 10 травня 2023 року у справі N 755/17944/18 (провадження N 61-185св23) районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли правильного висновку про належне повідомлення ОСОБА 2 про судовий розгляд справи. Таким чином, враховуючи вказані роз'яснення Верховного Суду щодо застосування вимог п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України (належності повідомлення Відповідача про розгляд справи), а також наявні в матеріалах справи докази направлення судом кореспонденції на адресу Відповідача за зареєстрованою адресою його місця проживання, то така умова для скасування заочного рішення як відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, відсутня (Відповідач є таким, що був належним чином повідомленим про розгляд справи). Вказане свідчить, що посилання Відповідача про поважність причин неявки в судове засідання та не подання відзиву є помилковим та необґрунтованим.
Крім того вказували, що Відповідачем разом із заявою про перегляд заочного рішення не надано жодного доказу, який має істотне значення для правильного вирішення справи.
Щодо безпосередньо посилання Відповідача на пропущення позовної давності, то звертали увагу суду на те, що у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Єдиним нормативно - правовим актом яким регулюється питання строків позовної давності є саме Цивільний кодекс України (Глава 19 Розділ 5). В свою чергу саме Цивільним кодексом України у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» чітко визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, виходячи з аналізу цієї норми, строки позовної давності, які передбачені Цивільним кодексом України (єдиними нормативно-правовим актом, що регулює дане питання) є продовженими на період карантину законодавцем в імперативному порядку (будь які заяви про визнання поважними причини пропуску позовної давності на період дії карантину не подаються, оскільки такий строк в силу вимог даних норм є продовженим на строк дії карантину автоматично). Таким чином, строк позовної давності, враховуючи роз'яснення Верховного Суду та вимоги пункту 12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ є продовженим на час дії карантину (карантин було запроваджено 12.03.2020 року, а завершено - 30.06.2023 року). Більше того, на період воєнного стану у відповідності до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Вказане свідчить, що Позивачем жодним чином не пропущений строк позовної давності.
Таким чином, заява про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.10.2024 року по справі № 641/3210/24 є необґрунтованою та безпідставною.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, перевіривши доводи заявника про перегляд заочного рішення та матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходилась цивільна справа № 641/3210/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.10.2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2018 року, у розмірі 47904 грн. 81 копійка. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір в сумі 3028 гривень 00 копійки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7100 гривень 00 копійок.
Судом направлялась судова повістка про виклик до суду, копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатками відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації його місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , в судове засідання призначене на 17.07.2024, яка повернулась до суду з причиною повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, судом направлялась судова повістка про виклик до суду відповідача ОСОБА_1 за місцем реєстрації його місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , в судове засідання призначене на 05.09.2024, яка повернулась до суду з причиною повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Також, судом направлялась судова повістка про виклик до суду відповідача ОСОБА_1 за місцем реєстрації його місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , в судове засідання призначене на 03.10.2024, яка повернулась до суду з причиною повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою»
Копія рішення Фрунзенського районного суду м. Харкові від 03.10.2024 направлена відповідачу ОСОБА_1 , за місцем реєстрації його місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , яке було повернуто до суду «за закінченням терміну зберігання».
У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному чи спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до п. 4) ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 2 статті 131 ЦПК України встановлено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається врученням судової повістки цій особі, а за правилами п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження вважається врученням судового рішення цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Подібного правового висновку дійшов КЦС в складі ВС у постанові від 30.11.2022 року у справі 760/25978/13-ц.
Пункт 30 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. встановлює, що Суд скасовує заочне рішення, якщо визнає, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, в розумінні ч. 1 ст. 288 ЦПК України та Пункту 30 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. повинно існувати одночасно дві обставини, зазначені в цій статті для скасування заочного рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем, при зверненні до суду надано розрахунок заборгованості за кредитом з детальним описом нарахувань.
Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позов з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто заочне рішення підлягає скасуванню за обов'язкової наявності двох умов разом, оскільки для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою його зареєстрованого місця проживання, що підтверджують рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, які були повернуті до суду з різних причин.
Така кореспонденція має вважатись отриманою відповідачем в день її надходження до відділення, що обслуговує будинок за цією адресою незалежно від того чи з'явився відповідач особисто та не залежно від причин неотримання вказаного листа особисто. Таким чином поштовий документ, який повернувся з відміткою «за закінченням строку зберігання» «адресат відсутній», має сприйматися достатнім доказом того, що відповідач був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи.
З'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
У своїй заяві про перегляд заочного рішення заявник повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку та ухвалив би принципово інше рішення. Таких доказів відповідач ОСОБА_1 при розгляді заяви про перегляд заочного рішення суду не надав.
Із заяви відповідача не вбачається одночасна наявність обставин, визначених ч. 1 ст. 288 ЦПК України, які є підставами для скасування заочного рішення суду.
Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність причин неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення по справі слід відмовити.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).
Керуючись ст. ст. 284, 287, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 03.10.2024 року у цивільній справі № 641/3210/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України - в 30-ти денний строк з дня складення повного судового рішення про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 19.06.2025 року.
Суддя Е.Є. Сілантьєва