Дата документу 19.06.2025
Справа № 334/4839/25
Провадження № 1-кс/334/1584/25
19 червня 2025 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12025082050001179 від 16 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, інваліда II групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України
19 червня 2025 року слідчий СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025082050001179 від 16 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 16 червня 2025 року приблизно о 15:29 годині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи біля будинку №11 по вулиці Зестафонській у місті Запоріжжя, на ґрунті особистої неприязні вступив у словесний конфлікт зі своїм знайомим - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Під час конфлікту в ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , який почав рухатися від будинку АДРЕСА_3 до свого автомобіля моделі «Nissan Qashqai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , припаркованого на проїзній частині вулиці приблизно за 24 метри від будинку №22.
З метою реалізації раптово виниклого злочинного умислу на умисне вбивство останнього, ОСОБА_5 почав переслідувати ОСОБА_9 , рухаючись за ним та діставшись проїзної частини поблизу будинку №22 по вулиці Зестафонській в місті Запоріжжя, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання смерті потерпілого та бажаючи цього, перебуваючи при повному розумінні значущості свого вчинку, тримаючи в руці невстановлений досудовим розслідуванням пістолет, здійснив не менше п'яти пострілів у життєво-важливі органи ОСОБА_9 , заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді множинних наскрізних вогнепальних поранень тулуба та кінцівок з ушкодженням крупних кровоносних судин, від яких останній помер на місці події.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.115 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 16 червня 2025 року, яким зафіксована обстановка вчиненого злочину, вилучені сліди кримінального правопорушення, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом огляду відеозаписів за участі ОСОБА_10 , протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом огляду відеозаписів за участі ОСОБА_11 , протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , протоколом огляду відеозаписів за участі свідка ОСОБА_12 , протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , протоколом огляду відеозаписів за участі свідка ОСОБА_13 , лікарським свідоцтвом про смерть від 17 червня 2025 року №3481.
Під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи тощо
Існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оцінюється виходячи із обставин кримінального провадження та особистої ситуації підозрюваного, тобто фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та його моральні принципи. Окрім того, вказаний ризик обумовлюється можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для нього наслідками - суворістю передбаченого покарання. За кримінальне правопорушення, у якому він обґрунтовано підозрюється за ч.1 ст.115 КК України, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Також, після вчинення злочину ОСОБА_5 не був затриманий на місці, а встановлений і затриманий лише наступного дня, він має кілька телефонів, що свідчить про можливість зміни способів комунікації та організацію втечі, а також має при собі значну готівку (у гривнях та доларах США), що дає змогу організувати втечу або переховування.
Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що знаряддя злочину (пістолет) досі не вилучено, що свідчить про можливість його приховування або знищення, а також ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може вплинути на речі, що ще не вилучені (наприклад інші предмети вдома чи у сховищах).
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 і загиблий були знайомі, у зв'язку з цим він може знати свідків або близьких померлого, а тому має змогу на них впливати - залякувати, просити змінити показання тощо.
Ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 мав при собі ножі та перцевий балончик, що свідчить про його схильність до носіння потенційно небезпечних предметів. Вчинене правопорушення є особливо тяжким злочином із застосуванням вогнепальної зброї, що свідчить про високий рівень суспільної небезпеки особи. Також, раптова агресія та застосування зброї без жодної необхідності захисту свідчить про імпульсивність та схильність до насильства.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно ст.ст.7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд; з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав:
- особисте зобов'язання - воно фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- особиста порука - на адресу Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрюваного;
- застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу;
- домашній арешт неможливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 буде переховуватися у тому числі від органів слідства, що будь-яким чином унеможливлюватиме його безпосередню участь у слідчих (розшукових) діях та перешкоджатиме повному та всебічному проведенню досудового розслідування.
Таким чином, у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки вони передбачають перебування на волі, що дає можливість негативно впливати на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитися від органів досудового розслідування, суду.
Тому застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою відповідає нормам національного та міжнародного законодавства.
Крім того, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ч.4 ст.183 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який вчинений із застосуванням насильства.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання. Просила обрати запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою. Вважає, що підозрюваний може впливати на свідків у справі, намагатися ухилитися від слідства та суду, тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є більш доцільним, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Слідчий ОСОБА_4 підтримав клопотання просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 скориставшись своїм правом, передбаченим ст.63 Конституції України та ст.18 КПК України - відмовився від дачі показів, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , просив обрати у відношенні його підзахисного більш м'який запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку прокурора, слідчого, пояснення підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;
при ризику вчинення ним подальших правопорушень;
при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, не можна не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14 березня 1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слідчий суддя вважає що є наявність існування ризиків передбачених ч.1 ст.177 КК України переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України з урахуванням встановлених ризиків, відсутні підстави вважати, що менш суворий запобіжний захід, окрім тримання під вартою зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного.
Крім цього, слідчим суддею враховуються обставини, визначені у ч.1 ст.178 КПК України, а саме: повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів цього, його вік, стан здоров'я, тяжкість покарання.
Вказане свідчить, що запобігання встановленим ризикам можливо лише шляхом застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового слідства.
З урахуванням положень ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя вважає можливим не призначити розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 180, 182, 194, 196, 370, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР під №12025082050001179 від 16 червня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном шістдесят днів у слідчому ізоляторі УДПтСУ м. Запоріжжя.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали слідчого судді доручити співробітникам Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.
Строк тримання ОСОБА_5 під вартою рахувати з 17 червня 2025 року з 21 години 08 хвилин.
Термін дії ухвали закінчується 15 серпня 2025 року о 21 годині 08 хвилин.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1