Справа № 333/2649/25
Провадження №1-кс/333/2014/25
13 червня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання слідчого - заступника СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025082190000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.ч. 1,2 ст.307 КК України стосовно ОСОБА_4 та додані до нього матеріали, -
10.06.2025 року слідчий - заступник начальника СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_4 .
Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий вказав, що у провадженні СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №12025082190000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в невстановлений в ході досудового розслідування день та час, але приблизно влітку 2023 року, маючи умисел на незаконне придбання бойових припасів та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, перебуваючи поблизу будинку №93 по вулиці Перемоги в м. Запоріжжя, шляхом привласнення знайденого, придбав 15 (п'ятнадцять) предметів, зовні схожих на патрони.
У подальшому ОСОБА_4 , діючи умисно, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, знаючи про те, що для зберігання даних предметів необхідний передбачений законом дозвіл, переніс 15 (п'ятнадцять) предметів, зовні схожих на патрони, до місця свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав їх до моменту виявлення працівниками поліції.
Так, 30.03.2025 в період часу з 14 години 00 хвилин по 16 годину 54 хвилини, в ході проведення санкціонованого обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено 15 (п'ятнадцять) предметів, зовні схожих на патрони, які ОСОБА_4 незаконно зберігав без мети збуту.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/108-25/7156-БЛ від 31.03.2025, надані на дослідження п'ятнадцять предметів схожі на патрони з маркуванням «3 81», є боєприпасами до нарізної вогнепальної стрілецької зброї - бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм з трасуючою кулею, промислового виготовлення, призначені для стрільби з нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм (автоматів конструкції Калашникова (АК-74, АКС-74, АКС-74У), ручних кулеметів конструкції Калашникова (РПК-74) та їх модифікацій), придатні до стрільби.
Крім того, ОСОБА_4 , в невстановлений в ході досудового розслідування день та час, але не пізніше 26 березня 2025 року, діючи в порушення вимог ст.ст.25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи прямий умисел на незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів, з метою подальшого збуту, у невстановленої слідством особи незаконно придбав блістери нарковмісного препарату «МЕТАДОН - ЗН», який в подальшому зберігав за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
У подальшому, 26 березня 2025 року, приблизно о 12 годині 15 хвилин, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу будинку №121 по вулиці Перемоги в м. Запоріжжя, незаконно продав, тобто збув за грошові кошти в сумі 1000 гривень ОСОБА_7 (анкетні дані особи змінено), яка згідно постанови процесуального керівника про використання конфіденційного співробітництва, була залучена для оперативної закупівлі наркотичних засобів в якості покупця, два блістери з 20 пігулками, які згідно з висновком експерта №СЕ-19/108-25/6825-НЗПРАП від 27.03.2025, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого в перерахунку на основу склала 0,4475 г.
Крім того, ОСОБА_4 , в невстановлений в ході досудового розслідування день та час, але не пізніше 30 березня 2025 року, діючи в порушення вимог ст.ст.25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи прямий умисел на незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів, з метою подальшого збуту, діючи повторно, у невстановленої слідством особи, незаконно придбав блістери нарковмісного препарату «МЕТАДОН - ЗН», який в подальшому зберігав за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , з метою подальшого збуту.
У подальшому, 30 березня 2025 року, приблизно о 13 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів, з корисливих мотивів, перебуваючи біля будинку №121 по вулиці Перемоги в м. Запоріжжя, незаконно продав, тобто збув за грошові кошти в сумі 1000 гривень ОСОБА_7 (анкетні дані особи змінено), яка згідно постанови процесуального керівника про використання конфіденційного співробітництва, була залучена для оперативної закупівлі наркотичних засобів в якості покупця, один блістер з 10 пігулками, які згідно з висновком експерта №СЕ-19/108-25/7131-НЗПРАП від 31.03.2025, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого в перерахунку на основу склала 0,230 г.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, що кваліфікуються, як: придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу; незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу; незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту, а також незаконний збут наркотичного засобу, вчинене повторно.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої 1/4 частина квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення (злочини), які відносяться до категорії тяжких злочинів, за які відповідно до ч.2 ст.307 КК України, передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Зважаючи на те, що наявні підстави вважати, що суд, у випадку визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, може призначити покарання останньому у виді конфіскації майна, на думку слідчого виникла необхідність накласти арешт на належну ОСОБА_4 частину квартири, розташованої за вказаною вище адресою.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 підтримала клопотання про арешт майна, посилаючись на викладені у ньому підстави, просила його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти накладення арешту на належну ОСОБА_4 частину квартири, оскільки це єдине його житло, там зареєстровані його батьки, у яких теж ця квартира є єдиним житлом.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав свого захисника, додавши, що зазначена вище квартира надавалася його батькові для вселення, потім була приватизована, тому 1/4 частини належить йому.
Вислухавши думки слідчого, захисника, підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадження, додані до клопотання слідчого, в їх сукупності, суд дійшов до такого.
Клопотання слідчого про арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 оформлене відповідно до вимог ст.171 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження.
У судовому засіданні встановлено, що 03.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.1 ст.307 КК України (кримінальне провадження №12025082190000059).
18.03.2025 року постановою заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12025082190000059, у складі: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , старший групи - ОСОБА_9
30.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України (кримінальне провадження №12025082190000089).
30.03.2025 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.2 ст.307 КК України (кримінальне провадження №12025082190000090).
30.03.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч.1 ст.263 КК України (кримінальне провадження №12025082190000091).
Постановою прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_12 від 30.03.2025 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №12025082190000059, відомості про яке внесені до ЄРДР 03.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, №12025082190000089, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, №12025082190000090, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, №12025082190000091, відомості про яке внесені до ЄРДР 30.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, об'єднано в одне провадження під №12025082190000059.
31.03.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
22.05.2025 року керівником Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_13 винесено постанову, якою продовжено строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 30 червня 2025 року.
Клопотання слідчого про арешт майна, погоджене із прокурором Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №418484271 від 19.03.2025 року квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 .
Таким чином, встановлено, що фактично на теперішній час підозрюваний ОСОБА_4 є співвласником вказаної квартири (1/4 частина) і вказане майно не є спільним майном, а є спільним частковим майном.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина друга вказаної статті передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.5 ст.170 КПК України, у випадку передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх даних вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
На цей час ОСОБА_4 є підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.307, ч.2 ст.307 КК України. Зокрема, санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає позбавлення волі від шести до десяти років позбавлення волі, з конфіскацією майна.
Таким чином, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, у тому числі й ч.2 ст.307 КК України і можливість призначення останньому такої міри покарання як конфіскація майна, у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у його скоєнні.
Водночас, слідчий суддя зауважує, що на даному етапі провадження він не вирішує ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Вважаю, що заявлена слідчим мета - забезпечення конфіскації майна як виду покарання може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
На переконання суду, слідчим доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_4 , яке зазначене у клопотанні слідчого, необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення конфіскації майна як міри покарання та запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Також, вважаю, що слідчим доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Під час вирішення питання про арешт вказаного майна, слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна, вказану у клопотанні; відсутність негативних наслідків арешту цього майна для будь-яких осіб, у т.ч. для власників майна, а також можливість підозрюваного здійснити відчуження вказаного майна з метою його приховування та уникнення такого виду покарання як конфіскація майна у разі винесення судом обвинувального вироку.
Згідно ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, при цьому зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Дані про зайняття ОСОБА_4 підприємницькою діяльністю, а також використання зазначеного у клопотанні майна для цього, відсутні.
З урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя дійшов до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження (арешту) може призвести до відчуження майна підозрюваним та дієво застосувати такий вид покарання як конфіскація майна у разі засудження ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України, тому, на думку слідчого судді, необхідно на майно, що належить підозрюваному накласти арешт із забороною розпоряджатися ним.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна слідчим суддею не встановлено.
Згідно з положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Аналогічні принципи закріплені і у законодавстві України. Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Вимогами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб, на думку суду, відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
За вказаних обставин певне тимчасове втручання в реалізацію права власності підозрюваного, яке прямо передбачено законом, не суперечить змісту статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження, з дотриманням справедливого балансу інтересів.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 170-175, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - заступника СВ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025082190000059, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.ч. 1,2 ст.307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 із забороною розпоряджитися вказаним майном.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню в частині накладення арешту з моменту її оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено 18.06.2025 року.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1