Справа № 333/844/24
Провадження № 1-кп/333/277/25
Іменем України
23 травня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023087060000285 від 11.04.2023 року і за № 12023116380000619 від 27.04.2023 року, відносно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Курахівка, Селидівського району, Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
22.02.2006 року Новогродівським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
28.07.2006 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком від 22.02.2006 року і остаточно визначено покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі;
12.10.2006 року Новогродівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком від 28.07.2006 року і остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, 25.12.2009 року звільнений по відбуттю строку покарання;
13.05.2010 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, 12.02.2013 року звільнений по відбуттю строку покарання;
20.02.2014 року Селидівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі;
06.11.2014 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 71 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком від 20.02.2014 року і остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, 23.01.2015 року Апеляційним судом Запорізької області на підставі ст. 6 Закону України «Про амністію» скорочено на половину невідбутий термін покарання;
23.03.2016 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст.190 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком від 06.11.2014 року і остаточно визначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано тримання під вартою з 21.12.2013 року по 22.01.2015 року та з 15.09.2015 року по 23.03.2016 року з розрахунку 1 день за 2 дня, звільнений з залу суду по відбуттю строку покарання;
10.05.2016 року Селидівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі;
26.08.2016 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України приєднано не відбуте покарання за вироком від 10.05.2016 року і остаточно визначено покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі;
27.03.2017 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;
09.08.2018 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за вироком від 27.03.2017 року остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, 20.12.2018 року звільнений по відбуттю строку покарання;
20.11.2019 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі;
12.02.2020 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;
03.06.2020 Добропільеьким міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно визначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, 27.04.2022 року звільнений по відбуттю строку покарання;
13.03.2024 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки;
12.09.2024 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом частково складання покарання, призначеного за вироком від 13.03.2024 року остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11.02.2025 року вирок від 12.09.2024 року змінено в частині призначення покарання: виключено із мотивувальної та резолютивної частин вироку висновки суду про призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, вважати засудженим за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2024 року виконувати самостійно;
09.04.2025 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2024 року, з урахування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11.02.2025 року, остаточно призначено покарання у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі, строк відбування покарання відраховувати з моменту набрання вироком законної сили;
за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 , -
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, і статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнаний обвинувачений.
Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України, за наступних обставин.
26.04.2023 року, об 11 год. 37 хв., ОСОБА_9 , будучи особою, раніше судимою за корисливі злочини, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, перебуваючи у невстановленому місці на території Олександрівського району м. Запоріжжя, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому ОСОБА_10 , з наявного у нього при собі мобільного телефону з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», абонентський номер НОМЕР_1 , здійснив телефонний дзвінок потерплому на номер НОМЕР_2 , представившись його знайомим, та, достовірно усвідомлюючи, що отримані грошові кошти він наміру повертати не має, просив надати йому в позику грошові кошти, на власні потреби, на що потерпілий, будучи введеним в оману, та впевненим у тому, що розмовляє зі своїм знайомим, перерахував грошові кошти 26.04.2023 року, об 11 год. 46 хв., у сумі 6 500,00 грн., з належної йому банківської картки емітованої АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , на номер банківської карти, яку вказав ОСОБА_9 - АТ «А-БАНК» № НОМЕР_4 , оформлену на ОСОБА_11 , який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_9 передав останньому перераховані грошові кошти готівкою на території Олександрівського району м. Запоріжжя. Після чого, ОСОБА_9 , продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, в цей же день здійснив повторно дзвінок з вказаного мобільного телефону потерпілому ОСОБА_10 з проханням переказати йому грошові кошти, на що потерпілий, будучи введеним в оману та впевненим у тому, що розмовляє зі своїм знайомим, 26.04.2023 року, о 12 год. 08 хв. перерахував власні грошові кошти у сумі 7 500,00 грн. з належної йому банківської картки емітованої АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , на надану йому ОСОБА_9 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , оформлену на ОСОБА_12 , який, не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_9 , обготівкував грошові кошти 26.04.2023 року, о 12 год. 33 хв., за допомогою банківського терміналу, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 146-а, та передав їх ОСОБА_9 . Після цього, ОСОБА_9 продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, 26.04.2023 року здійснив повторно дзвінок з вказаного мобільного телефону потерпілому ОСОБА_10 з проханням переказати йому грошові кошти, на що потерпілий, будучи введеним в оману та впевненим у тому, що розмовляє зі своїм знайомим, 26.04.2023 року, о 12 год. 37 хв., перерахував власні грошові кошти у сумі 6 500,00 грн. з належної йому банківської картки емітованої АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , на надану йому ОСОБА_9 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , оформлену на ОСОБА_13 , який, не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_9 , обготівкував грошові кошти 26.04.2023 року, о 12 год. 38 хв., за допомогою банківського терміналу, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 146-а, та передав їх ОСОБА_9 . У подальшому, ОСОБА_9 продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, 26.04.2023 року здійснив повторно дзвінок з вказаного мобільного телефону потерпілому з проханням переказати йому грошові кошти, на що потерпілий, продовжуючи бути введеним в оману та впевненим у тому, що розмовляє зі своїм знайомим, перерахував власні грошові кошти 26.04.2023 року, о 13 год. 00 хв. у сумі 1 000,00 грн. з належної йому банківської картки емітованої АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , на банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , оформлену на ОСОБА_14 , та які ОСОБА_9 залишив у власності ОСОБА_12 в якості оплати послуг таксі, тим самим, розпорядився ними.
Отже, своїми злочинними діями ОСОБА_9 спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 21 500,00 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, - шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
Крім того, 10.07.2023 року, точний час не встановлено, ОСОБА_9 , знаходячись у невстановленому у ході досудового розслідуванні місці, маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з використанням номеру мобільного зв'язку НОМЕР_6 зв'язався з потерпілим ОСОБА_15 та задля подальшої конспірації своєї незаконної злочинної діяльності, назвався сусідом потерпілого ОСОБА_16 . Після чого, 10.07.2023 року, приблизно о 13 год. 12 хв., ОСОБА_9 в ході подальшої бесіди з потерпілим ОСОБА_15 , під приводом отримання в борг грошових коштів знайомим потерпілого ОСОБА_16 , отримав грошові кошти у сумі 5 000,00 грн. з банківської картки емітованої АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_7 , відкритої на ім'я потерпілого ОСОБА_15 на банківську картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_8 , відкритої на ім'я ОСОБА_17 , тим самим незаконно заволодів грошовими коштами потерпілого шляхом обману, спричинивши потерпілому ОСОБА_15 майнову шкоду на зазначену суму. Після чого, 10.07.2023 року, приблизно о 13 год. 38 хв., було переказано грошові кошти потерпілого ОСОБА_15 з банківської картки АТ «Приватбанк» № НОМЕР_8 , відкритої на ім'я ОСОБА_17 на банківську картку АТ «Приватбанк» № НОМЕР_9 , відкритої на ім'я ОСОБА_18 . Після чого, 10.07.2023 року, приблизно о 13 год. 41 хв., ОСОБА_9 , знаходячись за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 37, використовуючи банкомат АТ КБ «Приватбанк», здійснив обготівкування грошових коштів у сумі 5 000,00 грн., тим самим розпорядився ними на власний розсуд, спричинивши своїми умисними діями потерпілому ОСОБА_15 майнову шкоду на зазначену суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, - шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
Крім того, 04.01.2024 року, 09 год. 07 хв., ОСОБА_9 , будучи особою раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та непогашена у встановленому законом порядку, перебуваючи у невстановленому місці на території Комунарського району м. Запоріжжя, переслідуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому ОСОБА_19 , з наявного у нього при собі мобільного телефону з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_10 здійснив телефонний дзвінок потерпілому на номер НОМЕР_11 , представившись його сусідом, та достовірно усвідомлюючи, що отримані грошові кошти він наміру повертати не має, просив надати йому в позику грошові кошти, в тому числі на поповнення мобільного телефону, на що потерпілий, будучи введеним в оману та впевненим у тому, що розмовляє зі своїм сусідом, 04.01.2024 року, о 09 год. 12 хв., з належної йому банківської картки емітованої АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_12 здійснив поповнення мобільного телефону за номером НОМЕР_10 на суму 1 200,00 грн. Після поповнення телефону в цей же день, ОСОБА_19 зателефонував ОСОБА_9 на номер НОМЕР_10 , для того щоб переконатися, чи прийшли кошти, на що останній продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, попрохав скинути на банківську картку кошти у сумі 6 500,00 грн., на що потерпілий, будучи введеним в оману, та впевненим у тому, що розмовляє зі своїм сусідом здійснив переказ коштів 04.01.2024 року, о 10 год. 01 хв., у сумі 5 000,00 грн., через термінал, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Новобаварський, 77, на банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_13 , оформлену на ОСОБА_20 який, не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_9 , перерахував грошові кошти у розмір 4 500,00 грн., на карту, вказану ОСОБА_9 . У подальшому, в цей же день, потерпілий ОСОБА_19 повторно зателефонував ОСОБА_9 , на що останній, відчуваючи успішність та безкарність своїх дій, продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману попрохав поповнити йому мобільний номер телефону оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_14 на суму 1 500,00 грн., на що потерпілий, будучи введеним в оману, та впевненим у тому, що розмовляє зі своїм сусідом, через термінал, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Новобаварський, 81-а, здійснив 04.01.2024 року, о 10 год. 08 хв., поповнення мобільного рахунку за номером НОМЕР_14 на суму 1 500,00 грн.
Отже, своїми злочинними діями ОСОБА_9 спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_19 на загальну суму 7 700,00 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, - шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
Крім того, 18.01.2024 року, о 10 год. 26 хв., ОСОБА_9 , будучи особою раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та непогашена у встановленому законом порядку, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці в Комунарському районі м. Запоріжжя, переслідуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілій ОСОБА_21 , з наявного у нього при собі мобільного телефону з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_15 здійснив телефонний дзвінок потерпілій на номер НОМЕР_16 , представившись її сусідом, та достовірно усвідомлюючи, що отримані грошові кошти він наміру повертати не має, просив надати йому в позику грошові кошти, в тому числі на поповнення мобільного телефону, на що потерпіла, будучи, введена в оману та впевнена у тому, що розмовляє зі своїм сусідом, 18.01.2024 року, о 10 год. 37 хв., перерахувала власні грошові кошти у сумі 5 500,00 грн., з належної їй банківської картки емітованої АТ «ПУМБ» № НОМЕР_17 , на номер банківської карти, яку вказав ОСОБА_9 - АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_18 , оформлену на ОСОБА_22 , який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_23 за його вказівкою здійснив обготівкування коштів через банкомат АТ КБ «Приватбанк», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке Шосе, 33, та передав перераховані потерпілим грошові кошти готівкою ОСОБА_9 . У подальшому, ОСОБА_9 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, в цей же день, здійснив повторно дзвінок з вказаного мобільного телефону потерпілій ОСОБА_21 , з проханням поповнити йому мобільний номер телефону оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_15 на суму 1 200,00 грн., на що потерпіла, будучи введеною в оману та впевненою у тому, що розмовляє зі своїм сусідом з належної їй банківської картки емітованої АТ «ПУМБ» № НОМЕР_17 здійснила 18.01.2024 року, о 10 год. 47 хв. та 10 год. 48 хв., поповнення мобільного рахунку за номером НОМЕР_15 двома транзакціями у сумі 600,00 грн. кожна. Далі, ОСОБА_9 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, в цей же день, здійснив повторно дзвінок з вказаного мобільного телефону потерпілій ОСОБА_21 , з проханням поповнити йому мобільний номер телефону оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_14 на суму 1 500,00 грн., на що потерпіла погодилась своєї банківської карти АТ «ПУМБ» № НОМЕР_17 здійснила 18.01.2024 року, об 11 год. 00 хв., поповнення мобільного телефону на вказану суму. Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, ОСОБА_9 в цей же день, здійснив повторно дзвінок з вказаного мобільного телефону потерпілій ОСОБА_21 з проханням поповнити йому мобільний номер телефону оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_14 на суму 2 500,00 грн., на що потерпіла погодилась та 18.01.2024 року зі своєї вищевказаної банківської карти двома транзакціями о 12 год. 51 хв. та 12 год. 52 хв., здійснила поповнення рахунку вказаного номеру телефону у сумі 1 500,00 грн. та 1 000,00 грн.
Отже, своїми злочинними діями ОСОБА_9 спричинив майнову шкоду потерпілій ОСОБА_21 на загальну суму 10 700,00 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, - шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
Крім того, 02.02.2024 року, об 11 год. 28 хв., ОСОБА_9 , будучи особою раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та непогашена у встановленому законом порядку, перебуваючи у невстановленому місці, в Комунарському районі м. Запоріжжя, переслідуючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому ОСОБА_7 , з наявного у нього при собі мобільного телефону з сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_19 здійснив телефонний дзвінок потерпілому на номер НОМЕР_20 , представившись його сусідом, та достовірно усвідомлюючи, що отримані грошові кошти він наміру повертати не має, просив надати йому в позику грошові кошти, на що потерпілий, будучи, введений в оману та впевнений у тому, що розмовляє зі своїм сусідом, 02.02.2024 року, об 11 год. 32 хв., перерахував власні грошові кошти у сумі 5 500,00 грн. з належного йому банківського рахунку емітованого АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_21 на номер банківської карти, яку вказав ОСОБА_9 - АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_22 , яка оформлена на ОСОБА_24 , який, не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_9 , здійснив спробу зняття готівки для ОСОБА_9 у сумі 5 000,00 грн., однак, з технічних причин операція була скасована та карта заблокована. В цей же день, ОСОБА_9 , продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, здійснив повторно дзвінок з вказаного мобільного телефону потерпілому з проханням переказати кошти на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_23 , на що потерпілий, 02.02.2024 року, у період часу з 12 год. 13 хв. до 13 год. 00 хв., будучи введеним в оману та впевненим у тому, що розмовляє зі своїм сусідом здійснив переказ коштів трьома транзакціями у розмірі 7 600,00 грн., 5 500,00 грн. та 7 500,00 грн. з вказаного рахунку на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_23 , яка оформлена на ОСОБА_25 , який, не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_9 , передав вказану банківську карту у користування ОСОБА_9 . Після чого, ОСОБА_9 здійснив обготівкування коштів з вказаної банківської карти належної ОСОБА_26 в банкоматі АТ КБ «Приватбанк», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 27: 02.02.2024 року о 12:16:12 у сумі 7 500,00 грн., 02.02.2024 року о 12:32:17 у сумі 5 000,00 грн., 02.02.2024 року о 12:33:56 у сумі 400,00 грн., 02.02.2024 року о 13:09:53 у сумі 5 000,00 грн., 02.02.2024 року о 13:11:44 у сумі 2 000 грн. Крім того, 02.02.2024 року, ОСОБА_9 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману, здійснив повторно дзвінок з вказаного мобільного телефону потерпілому з проханням переказати кошти на банківську картку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_24 , яка оформлена на ОСОБА_27 , на що потерпілий, 02.02.2024 року о 12 год. 45 хв., будучи введеним в оману, з вищевказаного банківського рахунку, здійснив переказ у сумі 800,00 грн. на вказаний рахунок, однак, з технічних причин операція була скасована та гроші були повернуті на рахунок потерпілого.
Отже, своїми злочинними діями ОСОБА_9 спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 26 100,00 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 КК України, - шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
2. Позиція обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив всі обставини, викладені в обвинувальному акті, і суду пояснив, що гроші він обготівковував особисто або через знайомих, які не були обізнаними з його злочинними намірами. Отримані кошти він використовував в особистих цілях. З потерпілими знайомий не був, їх номери телефонів знаходив на сайтах з оголошеннями, телефонував їм та видаючи себе за їх знайомих, просив позичити йому гроші, шляхом перерахування коштів на картку. Протиправні діяння, які ставляться йому в провину, він не оспорює, в скоєному щиросердно розкаюється. Цивільні позови потерпілих визнав у повному обсязі, не заперечував щодо їх задоволення.
3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , які належним чином були повідомлені судом про час і місце слухання зазначеного кримінального провадження, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, заявлений ним позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні також оголошені документи, що характеризують особу ОСОБА_9 , а також матеріали цивільних позовів.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням постанов про визнання речовими доказами та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
4. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.
Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.
Під час допиту обвинувачений не заперечував, що він, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , з мобільного телефону здійснював телефонні дзвінки потерпілим і, представившись їхнім знайомим, та, достовірно усвідомлюючи, що отримані грошові кошти він наміру повертати не має, просив надати йому в позику грошові кошти, на власні потреби, на що потерпілі, будучи введеним в оману, та впевненим у тому, що розмовляють зі своїм знайомим, перерахували грошові кошти. Обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України.
Покази обвинуваченого суд вважає такими, що повністю відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, а також дослідженим матеріалам кримінального провадження, тому розцінює їх як достовірні, приймає як доказ його вини і вважає, що вони в сукупності з дослідженими в ході судового слідства доказами можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
За таких обставин, суд вважає доведеним пред'явлене ОСОБА_9 обвинувачення і кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 190 КК України як шахрайство, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
5. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 , суд визнає щире каяття у скоєному, про що свідчить поведінка обвинуваченого в суді.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_9 , суд не вбачає.
6. Мотиви призначення судом покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані, що характеризують особу винного, - раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість за який не знята і не погашена у встановленому законом порядку, його вік, стан здоров'я - на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, соціальні зв'язки - неодружений, на його утриманні неповнолітніх дітей немає, офіційно не працює, має мінливий дохід, негативно характеризується за місцем проживання, посередньо характеризується за місцем утримання в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
У рішенні «Бремер проти Німеччини» від 03.10.2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати у зв'язку з відстрочкою.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Санкцією ч. 2 ст. 190 КК України передбачено кілька видів альтернативних покарань. Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, думку учасників провадження, висловлену у судових дебатах, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції закону, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
Приймаючи до уваги, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_9 , вчинені ним до винесення відносно нього вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2025 року, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 2 ст. 190 КК України, після чого остаточно призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2025 року.
7. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід ОСОБА_9 в даному кримінальному провадженні не обирався.
По справі потерпілим ОСОБА_10 заявлено цивільний позов на суму 21 500,00 грн., потерпілим ОСОБА_19 - на суму 7 700,00 грн., потерпілою ОСОБА_21 - на суму 10 700,00 грн., потерпілим ОСОБА_7 - на суму 26 100,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною першою ст. 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Обґрунтованість заподіяної потерпілим матеріальної шкоди підтверджена наявними в матеріалах кримінальних проваджень доказами, обвинувачений позов визнав повністю. Оскільки дані позови випливають з обвинувачення, суд вважає за необхідне задовольнити їх у повному обсязі.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження. Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2023 року накладено арешт на майно ОСОБА_9 , а саме мобільні телефони.
Відповідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
За таких обставин, враховуючи, що арешт було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, а не з метою забезпечення цивільних позовів, суд вбачає підстави, для скасування арешту вказаного майна.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2025 року остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 2 (двох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2024 року щодо ОСОБА_9 виконувати самостійно.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
До строку покарання відповідно до ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув?язнення з моменту його фактичного затримання - з 04.07.2024 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню ОСОБА_9 не обирався.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_9 (РНОКПП - НОМЕР_25 ) на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду у розмірі 21 500 (двадцять одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_19 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_9 (РНОКПП - НОМЕР_25 ) на користь ОСОБА_19 матеріальну шкоду у розмірі 7 700 (сім тисяч сімсот) грн. 00 коп.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_21 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_9 (РНОКПП - НОМЕР_25 ) на користь ОСОБА_21 матеріальну шкоду у розмірі 10 700 (десять тисяч сімсот) грн. 00 коп.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_9 (РНОКПП - НОМЕР_25 ) на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 26 100 (двадцять шість тисяч сто) грн. 00 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2023 року на мобільні телефони, вилучені 13.07.2023 року у ОСОБА_9 , а саме: мобільний телефон Honor 7А, у корпусі білого кольору, з об'ємом пам'яті 16 Гб, імей 1: НОМЕР_26 , імей 2: НОМЕР_27 , серійний номер НОМЕР_28 , з сім-картою мобільного оператора Київстар № НОМЕР_29 , мобільний телефон Samsung Е1200, у корпусі чорного кольору імей 1: НОМЕР_30 , з сім-картою мобільного оператора Київстар № НОМЕР_6 .
Речові докази:
- квитанцію до платіжної інструкції № 19726-1028383-46439, долучену до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- платіжні квитанції про плату за поповнення мобільного рахунку Vodafone НОМЕР_15 на суму 600,00 грн. від 18.01.2024 року о 10.47, НОМЕР_15 на суму 600,00 грн. від 18.01.2024 року о 10.48, довідку про операцію № 022769793498, платіжні квитанції про плату за поповнення мобільного рахунку Vodafone НОМЕР_14 на суму 1 000,00 грн. від 18.01.2024 року о 12.52, НОМЕР_14 на суму 1 500,00 грн. від 18.01.2024 року о 11.00, НОМЕР_14 на суму 1 000,00 грн. від 18.01.2024 року о 12.51, долучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- СД-диск з інформацією АТ «Приватбанк», на якому знаходиться папка з назвою «000003693397648», СД-диск з інформацією щодо руху грошових коштів по банківських картках з номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_5 , диск, вилучений в АТ «А-банк» з документами стосовно власника та руху коштів по картці з номером НОМЕР_4 , диск, вилучений в ПрАТ «Київстар» разом із довідкою про місце роботи мобільного терміналу з номером НОМЕР_31 станом на 26.04.2023 року, лазерний диск блакитного кольору «LPRO», 700 мв, без маркувального напису разом із документами, вилученими в АТ «Ощадбанк», СД-диск з інформацією з АТ «Таскомбанк», СД-диск з інформацією з АТ «ПУМБ», СД-диск з інформацією з АТ «УніверсалБанк», СД-диск з інформацією з АТ «КБ «Приватбанк», долучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- копію клопотання про проведення обшуку, копію ухвали від 28.02.2024 року про надання дозволу на проведення обшуку, копію протоколу про проведення обшуку від 01.03.2024 року, копію протоколу огляду предмету, копії постанов про визнання речовими доказами, копію квитанції про отримання на зберігання речових доказів № 502, вилучені у Шевченківській окружній прокуратурі м. Запоріжжя, долучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- мобільний телефон Honor 7А, у корпусі білого кольору, з об'ємом пам'яті 16 Гб, імей 1: НОМЕР_26 , імей 2: НОМЕР_27 , серійний номер НОМЕР_28 , з сім-картою мобільного оператора Київстар № НОМЕР_29 , яким користувався ОСОБА_9 , який знаходиться в камері зберігання речових доказів відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, - повернути власнику (квитанція № 8953);
- мобільний телефон Samsung Е1200, у корпусі чорного кольору імей 1: НОМЕР_30 , з сім-картою мобільного оператора Київстар № НОМЕР_6 , яким користувався ОСОБА_9 , який знаходиться в камері зберігання речових доказів відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, - повернути власнику (квитанція № 8952).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1