Справа № 280/2675/25
№ 2-а/317/26/2025
16 червня 2025 року
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Ачкасова О.М.,
при секретарі - Фененко М.Р.,
розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, інспектора 1 батальйону 2 роти 2 взводу лейтенанта поліції Волкова Геннадія Олександровича, про скасування постанови ЕНА №4372988 від 28 березня 2025 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, інспектора 1 батальйону 2 роти 2 взводу лейтенанта поліції Волкова Геннадія Олександровича, про скасування постанови ЕНА №4372988 від 28 березня 2025 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, посилаючись на те, що 28.03.2025 року відносно нього було винесено постанову серії ЕНА 4372988, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про визнання позивача винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн. У позові позивач зазначає, що він, рухаючись на автомобілі FAW Х40 державний номер НОМЕР_1 , 28.03.2025р. по проспекту Соборному в напрямку Південного району в м. Запоріжжі, звернув на вулицю Шкільну, автомобіль позивача був зупинений інспектором патрульної поліції лейтенантом поліції Волковим Г.О. На вимогу зазначеного відповідача, позивач зупинив автомобіль, до якого підійшов відповідач - інспектор 1 батальйону 2 роти 2 взводу лейтенант поліції Волков Г.О., і повідомив, що позивач рухаючись на автомобілі перевищив швидкість руху більше ніж 20 км. Позивач попросив відповідача надати докази правопорушення та виконати вимоги ст.18 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VІI від 02.07.2015року і показати маршрутний лист із карткою визначеного маршруту. Відповідач наказав позивачу пред'явити Посвідчення водія та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. На що позивач погодився пред'явити відповідачу документи, але після того як той виконає вимоги ст.18 Закону України «Про Національну поліцію». №580- VІI від 02.07.2015 року та ознайомить його з доказами скоєного правопорушення. Відповідач заявив, що винесе Постанову про адміністративне порушення, про перевищення швидкості руху більше ніж на 20 км/год. З чим позивач не погодився, так як дані приладу відеофіксації правопорушень, не можуть свідчити про порушення швидкості руху автомобілем позивача, тому що відеозапис проводився приладом відеофіксації з рук, а не стаціонарно вмонтованим/закріпленим, для проведення фото, відеофіксації, при цьому проводячи відеофіксацію патрульний поліцейський сховався на вул. Шкільній, перед перехрестям вулиць; Шкільна - проспект Соборний. А це є порушенням вимог приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», та Правил дорожнього руху. Відповідач при цьому наполягав, що це не так, він про таке навіть нічого не знає. Також, Позивач повідомив відповідача, що вимога дорожнього знаку «5.76», який встановлено на проспекті Соборному, дія якого не поширюється на вулицю Шкільну, а поширюється лише на відрізок дороги від світлофора до перехрестя; проспект Соборний - вул. Шкільна. Також позивач звернув увагу відповідача, на те що патрульний автомобіль стоїть з порушенням вимог Правил, Закону «Про дорожній рух», №3353 від 30.06.1993 р. тому що згідно вимог Правил Закону України «Про дорожній рух» п.1.1, встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні грунтуватися на вимогах цих Правил. Вимоги п.1.9 Правил, вказують, що особи , які порушують дані Правила, несуть відповідальність згідно із Законодавством. Крім того, позивач зазначає, що вимагав перед розглядом справи надати йому безкоштовного адвоката та взяти пояснення в присутності свідків на місці зупинки автомобіля, однак всі вимоги позивача не були враховані відповідачем - інспектором патрульної поліції лейтенантом поліції Волковим Г.О. та він виписав постанову про адміністративне правопорушення, тому позивач вважає дії відповідача - інспектора патрульної поліції лейтенанта поліції Волкова Г.О. протиправними, просив скасувати постанову серії ЕНА 4372988 від 25.03.2025 р. та закрити справу, тому він був вимушений звернутися до суду з позовом.
Представником відповідача - Управління патрульної поліції в Запорізькій області був наданий відзив на позов, у якому він просив суд замінити відповідача - Управління патрульної поліції в Запорізькій області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції України. У відзиві позов не визнали, надали диск з відеозаписом скоєного правопорушення та інші документи, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 29.05.2025 р. було замінено відповідача - Управління патрульної поліції в Запорізькій області на належного відповідача - Департамент патрульної поліції України.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, розглянути справу у письмовому провадженні.
Представник відповідача - Департамента патрульної поліції України у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи попереджався своєчасно та належним шляхом, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов чи будь-яких пояснень та доказів до суду не надав.
Відповідач - інспектор 1 батальйону 2 роти 2 взводу лейтенант поліції Волков Г.О.- у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, просив розглянути справу у письмовому провадженні.
Позивачем була надана відповідь на відзив Управління патрульної поліції в Запорізькій області, у якій позивач просив суд не брати до уваги наведені відповідачем доводи, як такі, що не містять належних та допустимих доказів та правових підстав вважати дії та вимоги інспектора 1 батальйону 2 роти 2 взводу лейтенанта поліції Волкова Г.О. законними, та такі, що вводять в оману суд, є неправдиві та не підлягають виконанню.
Згідно ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду,суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд ухвалив розглядати справу у спрощеному (письмовому) провадженні, згідно Глави 10, статті 263 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши всі докази у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення,є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
З оскаржуваної постанови вбачається, що постановою серії ЕНА №4372988 від 28.03.2025, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за порушення, передбачене ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, зазначено, що 28.03.2025 р. об 11 год. 40 хвл., у м.Запоріжжі, пр.Соборний, 117 А, водій керуючи транспортнм засобом FAW Х40 державний номер НОМЕР_1 , перевищів встановлені обмеження руху у населеному пункті більше ніж на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 78 км/год. Вимірювання проводилось спеціальним приладом ТгuСаm ТС008387, чим порушив п.12.4. ПДР - порушення швидкісного режиму в населеному пункті.
Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки прилад TruCam не було статично зафіксовано, цей прилад тримався у руці, що дає похибку і неточні дані.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкти владних повноважень, до яких відносяться відповідачі, мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, межі дій відповідачів чітко визначені Конституцією та законами України.
В постанові серії серії ЕНА №4372988 від 28.03.2025, зазначено про адміністративну відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.
Стаття 122 КУпАП регулює перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.
Зокрема, частиною 1 вказаної норми визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти.
У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з ст. 31 Закону "Про Національну поліцію" № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
У постанові серії ЕНА №4372988 від 28.03.2025 року вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивачки вимірювалась приладом TruCam.
Разом з тим, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Суд вважає обґрунтованими сумніви позивача щодо коректності результатів вимірювання, оскільки, вимірюючи швидкість в ручному режимі можливий (умисний або випадковий) рух рукою, що надає збільшення швидкості транспортного засобу на кілька км/год.
Зокрема, вібрація руки та, як наслідок, вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля.
Таким чином, не виключається сумнів щодо коректності вимірювання швидкості руху в ручному порядку.
Крім того на збільшення похибки приладу вимірювання може вплинути наявність транспортних засобів, що рухаються поряд.
Так, згідно, фотоматеріалу, що зафіксований приладом TruCam, чітко вбачаються, що поруч по іншій полосі в одному напрямку рухі рухалися інші транспорті засоби, тобто разом з транспортним засобом позивача.
На думку суду швидкість транспортного засобу, що рухається разом з транспортним засобом позивача, може вплинути на правильність вимірювання швидкості руху транспортного засобу позивача, що ставить під сумнів коректність показників приладу вимірювання швидкості руху.
При цьому, будь які сумніви трактуються на користь особи.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений.
Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Крім того, з відеозапису наданого Управлінням патрульної поліції в Запорізькій області вбачається, що на записі з бодікамер взагалі не вбачається, яка саме швидкість рух була зафіксована приладом TruCam.
Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Крім того, ані постанова серії ЕНА №4372988 від 28.03.2025 року, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.
Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Отже, доводи позову спростовують висновки відповідача, що викладені в постанові серії ЕНА №4372988 від 28.03.2025 року та дають підстави стверджувати, що відповідачем при прийнятті цієї постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Так, прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
Натомість, суд, дослідивши матеріали справи зазначає, що вони не містять доказів, які б відповідали вимогам статей 73-76 КАС України та належно підтверджували факт допущення позивачем порушення ПДР, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки використання приладу TruCam з рук ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля. Матеріали справи не містять доказів щодо закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
При цьому, спосіб використання приладу TruCam допускається в мобільному режимі (з руки), однак це може збільшити похибку вимірювання швидкості руху транспортного засобу та викликати сумнів у коректності показників вимірювання швидкості руху.
Враховуючи положення ст. 40 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку, визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.
Водночас суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.
Крім того, слід вказати про те, що відповідачем не надано до суду маршрутний лист, згідно якого можна підтвердити несення служби інспектором 1 батальйону 2 роти 2 взводу лейтенантом поліції Волковим Г.О. спільно з напарником саме в час фіксації транспортного засобу на відповідній ділянці дороги.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у Постанові від 11.10.2016 року у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Отже, особливістю адміністративного судочинства у справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 року - суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів.
Належними відповідачами - Департаментом патрульної поліції України та інспектором 1 батальйону 2 роти 2 взводу лейтенантом поліції Волковим Г.О. не було надано відзиви на позов, які б спростовували викладені позивачем обставини та докази у справі.
Таким чином, суд, ґрунтуючись на встановлених фактичних даних та на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої, розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні їх переконливості, вважає, що позовна заява є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки відповідачами не надано належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог ПДР України, тому постанова серії ЕНА №4372988 від 28.03.2025 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 71, 122, 247, 251, 258, 288, 293 КпАП України, ст.ст. 2, 5, 6, 8-11, 72-77, 205, 241-246, 257, 258, 263, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департамента патрульної поліції України (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, код ЄДРПОУ 40108646), інспектора 1 батальйону 2 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції Волкова Геннадія Олександровича (069005, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 96), про скасування постанови ЕНА №4372988 від 28 березня 2025 року, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити.
Визнати дії інспектора 1 батальйону 2 роти 2 взводу Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції Волкова Геннадія Олександровича щодо складання постанови серії ЕНА №4372988 від 28 березня 2025 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень за порушення ст. 122 ч.1 КУпАП, - протиправними.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4372988 від 28 березня 2025 і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 16.06.2025 року.
Суддя: О.М. Ачкасов