Єдиний унікальний номер 317/3945/18
Номер провадження 1-в/317/100/2025
19 червня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
представника колонії ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Державною установою «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» у приміщенні Запорізького районного суду Запорізької області подання в.о. начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» про приведення вироку у відповідність відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жовта-Круча, Оріхівського району, Запорізької області, громадянина України, українця, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
28.12.2015 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із випробувальним терміном у 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76. Зараховано у строк відбуття покарання час знаходження під вартою з 05.10.2015 по 28.12.2015. Замінено запобіжний захід з тримання під вартою в СІ-10 м. Запоріжжя на особисте зобов'язання, звільнивши з-під варти в залі суду негайно. Вирок набув законної сили 28.01.2016,
засудженого вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.12.2015. Остаточно визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі,
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27.05.2020 вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 змінено. Вважати обвинуваченого ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.12.2015 призначено обвинуваченому остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. Виключено із вступної частини вироку вказівку про наявність судимостей. В решті вирок суду залишено без змін,
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшло подання в.о. начальника ДУ «БВК (№ 99)» про приведення вироку у відповідність відносно засудженого ОСОБА_4 , яке було уточнено.
У судовому засіданні представник колонії подання підтримав, просив його задовольнити та привести вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 317/3945/18 за ч. 2 ст. 185 КК України у відповідність до чинного законодавства, звільнивши ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного йому цим вироком.
Засуджений ОСОБА_6 подання також підтримав, просив його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що відповідно до вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 шкода, завдана діянням засудженого, не перевищує межу кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК України на момент вчинення кримінального правопорушення з урахуванням змін, внесених Законом України № 3886-IX.
Вислухавши пояснення представника колонії, засудженого та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 317/3945/18, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.12.2015. Остаточно визначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27.05.2020 вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 змінено. Вважати обвинуваченого ОСОБА_4 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.12.2015 призначено обвинуваченому остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі. Виключено із вступної частини вироку вказівку про наявність судимостей. В решті вирок суду залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 02.12.2020. У Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» перебуває з 22.01.2021.
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019, вчинене ОСОБА_4 діяння, кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого, вчинене повторно.
Вироком суду встановлено, що ОСОБА_4 своїми злочинними діями спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 1280,43 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537цього Кодексу.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків, суд має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно з ч. 3 ст. 74 КК України, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 3 КК України встановлено норму, за якою зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було викладено в новій редакції ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Отже, відповідно до положень ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону № 3886-ІХ, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість вкраденого становить до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019, вчинене ОСОБА_4 діяння, кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого, вчинене повторно. Вартість викраденого майна становила 1280,43 грн. Діяння вчинене 28.08.2018.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., відповідно 50 відсотків від його розміру становить 881,00 грн., а отже розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, з урахуванням змін внесених Законом № 3886-IX, становила 1762,00 грн.
Судом встановлено, що вартість викраденого майна (1280,43 грн.) на час вчинення діяння не перевищувала двох неоподаткованих мінімумів у розмірі 1762,00 грн.
З огляду на наведене, суд вважає необхідним застосувати у даній справі зворотну дію у часі Закону № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, враховуючи часткову декриміналізацію крадіжки, введену новим Законом № 3886-IX, на підставі ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 317/3945/18, засудженого за ч. 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 28.12.2015, покарання за яким на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано до покарання, призначеного вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019, належить виконувати самостійно.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Оскільки вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.12.2015 ОСОБА_4 не призначено покарання у вигляді позбавлення волі, суд вважає за необхідне застосувати вищевказану норму до засудженого ОСОБА_4 та ухвалити рішення про його негайне звільнення з Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)».
Керуючись ст.ст. 3, 5, 72, 74 КК України, Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст.ст. 336, 376, 377, 537, 539 КПК України, суд
Подання в.о. начальника Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)» про приведення вироку у відповідність відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Привести у відповідність чинному законодавству вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 317/3945/18 за ч. 2 ст. 185 КК України.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від покарання, призначеного за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.10.2019 у справі № 317/3945/18 за ч. 2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 28.12.2015 виконувати самостійно.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ст. 377 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно звільнити з Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)».
Копію ухвали направити до Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№ 99)», прокурору, засудженому.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1