Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/3015/25
Провадження №: 1-кп/332/547/25
18 червня 2025 р. м. Запоріжжя
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_1 ,
прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференцзв'язку) ,
захисника ОСОБА_4 (у режимі відеоконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2024 за № 22024080000000187 у відношенні
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,
До Заводського районного суду м. Запоріжжя 13 червня 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2025 призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням, у якому з урахуванням уточнень просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого під вартою завершується 22 червня 2025 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки у даному кримінальному провадженні лише призначене підготовче судове засідання, що унеможливлює завершення судового розгляду до визначеної дати.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_3 обвинувачується у виготовленні, поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, що кваліфіковано за ч. 2 ст. 436-2 КК України, та у виготовленні, поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього конфлікту та заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинені повторно, що кваліфіковано за ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Також прокурор наголошує, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, внаслідок чого є підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є актуальними, не відпали та не зменшилися. На наявність вказаних ризиків, як зазначає прокурор, вказує той факт, що обвинувачений, розуміючи тяжкість можливого призначеного покарання, що йому загрожує у випадку визнання його винуватим судом, може переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_3 , з огляду на обставини скоєних ним правопорушень, будучи особою, що мала сталі та тривалі зв'язки з резидентом фсб держави-агресора рф, може скористатися допомогою представників держави-агресора на території іноземних держав з метою уникнення кримінальної відповідальності. Оскільки ОСОБА_3 вчинив інкриміновані йому злочини за допомогою електронних засобів обміну інформацією в мережі Інтернет із застосуванням віртуального облікового запису у месенджері «Телеграм», та таким чином сформував електронні докази, то існує ризик знищення вказаних доказів обвинувачем з будь-якого електронного носія інформація, до якого буде мати доступ ОСОБА_3 ..
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 підтримала доводи, наведені у письмовому клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував, просив відмовити прокурору у його задоволенні.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник подала клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, обґрунтовуючи клопотання тим, що ризики, зазначені прокурором, мають ймовірний характер або відсутні взагалі. Так, ризик переховування не доведений прокурором; ризик знищити, спотворити або сховати речі, документи, які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, відпав, оскільки всі слідчі дії проведені, всі предмети вилучені, оглянуті і долучені до матеріалів кримінального провадження; ризик незаконного впливу на свідків відсутній, оскільки єдиний свідок у кримінальному провадженні надав показання на користь обвинуваченого. Захисник просила змінити запобіжний захід на більш м'який запобіжний захід, а саме, на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання батьків обвинуваченого ( АДРЕСА_1 ) або за місцем знаходження квартири, що перебуває у власності батьків та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Обвинувачений просив задовольнити клопотання захисника і обрати відносно нього, обвинуваченого, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор заперечила проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з підстав його необґрунтованості та неможливості домашнього арешту забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши доводи учасників процесу щодо заявленого клопотання, надавши оцінку показанням свідків, допитаним у підготовчому судовому засіданні з приводу заявленого прокурором клопотання про продовження строку запобіжного заходу, суд дійшов такого висновку.
Суд зазначає, що на даному етапі не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до положень ст. ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Положеннями ст. 199 КПК України визначений порядок продовження строку тримання під вартою.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.04.2025 було застосовано до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 години 00 хвилин 22 червня 2025 року.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що прокурор належним чином мотивувала своє клопотання.
Так, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу, на даний час не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_3 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, яке законодавцем віднесено до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання від 5 до 7 років позбавлення волі. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення обвинувачений може переховуватися від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1. ст. 177 КПК України.
Також, зважаючи на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , беручи до уваги його соціальну поведінку, особисті мотиви, які передбачають позитивне висвітлення здійснення рф збройної агресії проти України, існує ризик продовження вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Існування ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується способом вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим. Так, доступ до будь-якого електронного носія інформації, під'єднаного до мережі Інтернет, може бути використаний ОСОБА_3 для знищення, схову, спотворення електронних доказів.
Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_4 про відсутність ризику незаконного впливу на свідків через те, що у кримінальному провадженні наявний лише один свідок, який при цьому надав показання на користь обвинуваченого. Суд зазначає, що даний ризик не слугував підставою для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, судом встановлено, що згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, що доданий до обвинувального акта, кількість свідків у даному кримінальному провадження є набагато більшою за одного, як вказував захисник.
Допитана у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що є матір'ю обвинуваченого, на даний час пенсіонерка, має проблеми зі здоров'ям, не буде заперечувати, щоб суд обрав відносно сина запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням сина за адресою її місця проживання: АДРЕСА_1 або за місцем знаходження квартири, що належить їй та чоловіку на праві спільної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що є батьком обвинуваченого, на даний час пенсіонер, має проблеми зі здоров'ям, не буде заперечувати, щоб суд обрав відносно сина запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням сина за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 або за місцем знаходження квартири, що належить йому та його дружині на праві спільної власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд при продовженні запобіжного заходу враховує конкретні обставини вчинення злочину, його характер, соціальний рівень свідомості обвинуваченого та його ставлення до скоєного, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Суд також приймає до уваги запровадження в Україні військового стану, що ускладнює здійснення контролю за виконанням зобов'язань обвинуваченим.
З урахуванням наведеного суд вважає, що підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено, тому клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.
Разом з тим, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 .. У зв'язку з чим слід визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3028 гривень), що складає 90 840,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 331, 372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто по 16 серпня 2025 року, включно, з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Одночасно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити розмір застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA378201720355249002000001205, відкритий в Держказначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу обов'язково зазначати інформацію про ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому обрано запобіжний захід.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, строком до 16 серпня 2025 року покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами, з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до прокурора або суду без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, його захиснику.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня оголошення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 19 червня 2025 року о 16 годині 00 хвилин.
Суддя ОСОБА_7