Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/3499/24
Провадження №: 1-кп/332/183/25
19 червня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії: головуючої судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 , перекладача ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221090000070 від 16.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.438 КК України,
встановила:
В провадженні Заводського районного суду м.Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.438 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що 12.07.2025 спливає визначений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ризики передбачені п.п.1,2,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані слідчим суддею при обранні та судом при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинуваченого необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження. Ризик впливу на свідків, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, наразі перестав існувати, оскільки всі свідки обвинувачення допитані.
Потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явились, надали заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Захисник обвинуваченого поклалась на розсуд суду.
Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши думку учасників судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, колегія суддів керується положеннями ст.331 КПК України, відповідно до якої під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06.03.2024 до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, який у подальшому був продовжений. Ухвалами Заводського районного суду м.Запоріжжя запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 був неодноразово продовжений, останній раз до 12.07.2025 включно.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, що визначені у п.п.1,2,4,5 ч.1 ст.177 КПК України:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.
Згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Колегія суддів при вирішенні питання про продовження виключного запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 приходить до висновку про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним прокурором ризикам, передбаченим п.п.1,2,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений утриманців не має, також не має офіційного працевлаштування на території України та будь-яких інших джерел доходу, а також будь-яких інших сталих та міцних соціальних зв'язків.
Як зазначив прокурор, ризик впливу на свідків, передбачений п.п.3 ч.1 ст.177 КПК України, наразі перестав і снувати.
Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 є громадянином Російської Федерації та згідно з обвинувальним актом безпосередньо приймав активну участь у бойових діях в складі ЗС РФ проти ЗС України на території Запорізької області, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.
У зв'язку з цим колегія суддів враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
На думку колегії суддів, також існує ризик того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може переховуватися від суду.
Окрім того, аналізуючи обставини, інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку, що перебуваючи на волі в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України та ведення бойових дій, обвинувачений може повернутися до участі у збройній агресії проти України та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Також колегія суддів враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
Колегія суддів вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи наявні дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає виправданим саме такий обраний запобіжний захід, оскільки обставини інкримінованого кримінального правопорушення, норми діючого кримінального процесуального законодавства та наявні ризики дають підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Разом з тим, чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі.
Вказані обставини, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, дають достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1,2,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, про які зазначено в клопотанні прокурора.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно з пред'явленим обвинуваченням є насильницьким, колегія суддів дійшла висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистих свобод, що не суперечить положенням ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Колегія суддів також враховує вимоги ч.6 ст.176 КПК України, згідно з якою, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - тримання під вартою.
Крім цього, в ході розгляду клопотання прокурора стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачений за станом здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора.
Запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що узгоджується з позицією ЄСПЛ у справі “Самойлович проти України» від 16 травня 2013 року.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого таким, що підлягає задоволенню, а отже вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів.
Колегія суддів не визначає розмір застави, як альтернативний запобіжний захід, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст.177-178, 181, 331, 369-372,392 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, до 17 серпня 2025 року включно, без визначення застави, з утриманням у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали направити співробітникам Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.
Повний текст ухвали виготовлено 19 червня 2025 року.
Головуюча суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3