Справа № 308/16001/24
19 червня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження за №22024070000000124 від 30.08.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, м.Луганськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Луганськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, обвинувачується у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 17,19, 65, 68 Конституції України, захист суверенітету територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; на території України забороняється створення ї функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; на території України не допускається розташування іноземних військових баз; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що і передбачені Конституцією та законами України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
24.02.2022 російською федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території. З метою відсічі військовій агресії російської федерації
24.02.2022 Указами Президента України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затверджених Верховною радою України.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207- VII), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Окрім цього, починаючи з 2014 року, збройні сили держави-агресора - російської федерації розпочали бойові дії на території України та окупували Автономну Республіку Крим, а також частину територій Донецької та Луганської областей України. Таким чином, на частині території Луганської області захоплення органів державної влади, місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств розпочалося ще з 2014 року, а окуповану військовим шляхом територію фактично контролювала терористична організація «Луганська Народна Республіка». У зв'язку із веденням агресивної війни з боку російської федерації проти України, під тимчасовою окупацією з 07.04.2014 перебуває вся територія Луганського району Луганської області, на території якої терористичною організацією «ЛНР» створено незаконні органи влади. Після остаточної військової окупації частини населених пунктів Луганського району Луганської області у лютому 2022 року, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
Постановою ради міністрів луганської народної республіки № 02- 04/199/15 від 10.07.2015 було затверджене положення про так-зване міністерство інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (мовою оригіналу «Министерство инфраструктурьі и транспорта Луганской Народной Республики»). Відповідно до п. 1.1. зазначеного положення міністерство інфраструктури і транспорту луганської народної республіки являється виконавчим органом держаної влади луганської народної республіки, який здійснює функції з розробки державної політики та нормативно-правового регулювання, контролю та нагляду, галузевому та міжгалузевому управлінню в сфері інфраструктури та транспорту. Наказом міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (мовою оригіналу «Министерство инфраструктурьі и транспорта Луганской Народной Республики») № 121 від 20.04.2024 були затверджені положення про управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (далі - «положення про управління») та положення про відділ експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (далі - «положення про відділ»). Пунктом 1.2. положення про управління передбачено, що до складу Управління входять відділ експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг, відділ кошторисної роботи. Відповідно до п. 1.7. положення про управління, відділи управління очолюються начальниками відділів, які приймаються на посаду та звільняються з посади міністром інфраструктури і транспорту луганської народної республіки в порядку, встановленому законодавством луганської народної республіки Згідно з 5.2. положення про відділ начальник відділу, серед іншого: здійснює керівництво відділом; організовує роботу відділу; встановлює коло питань, що відносяться до компетенції спеціалістів, організовує їх взаємодію, здійснює контроль за їх діяльністю; дає спеціалістам відділу обов'язкові для них вказівки та доручення в межах їх посадових обов'язків та має право вимагати від них звіт про виконання таких вказівок.
Громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше 26.04.2022, перебуваючи на території м. Луганськ Луганської області, яке з 07.04.2014 та на час є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а також розуміючи факт захоплення Луганського району Луганської області збройними силами російської федерації та лнр, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію та те, що Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою, будучи обізнаним про те, що територія Луганської області є невід'ємною складовою частиною України, ОСОБА_4 , виконуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади російської федерації, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Луганської області системи органів державної влади, створеної окупаційною владою, керуючись раніше виниклим мотивом, вступив у злочинну змову з невстановленими представниками окупаційної адміністрації держави- агресора, що діяла на окупованій частині Луганської області.
Так ОСОБА_4 не пізніше 26.04.2022 прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної адміністрації держави-агресора та згідно наказу міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки № 132-лс від 26.04.2022 добровільно зайняв посаду начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (мовою оригіналу - «начальник отдела зксплуатационного содержания и ремонта автомобильньїх дорог Управлення автомобильньїх дорог Министерства инфраструктурьі и транспорта Луганской Народной Республики»).
Відповідно до посадового регламенту начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки, затвердженого т.в.о. міністра інфраструктури і транспорту лнр, на займаній посаді ОСОБА_4 здійснює керівництво відділом та організовує роботу відділу, контролює виконання робіт на об'єктах згідно з технічною документацією, діючими положеннями, інструкціями та нормативними документами, контролює прийом виконаних робіт на об'єктах, оформлення актів прийому-передачі та здачу їх для оплати виконаних робіт, контролює виконання працівниками відділу їх службових обов'язків, контролює стан трудової і виконавчої дисципліни у відділі, а також виконує інші обов'язки, передбачені посадовим регламентом начальника відділу. Поряд з цим, згідно з п. 1.1. посадового регламенту начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки, яку займає ОСОБА_4 , посада начальника відділу є посадою державної цивільної служби лнр і відноситься до головної групи посад категорії «Керівники».
Будучи незаконно призначеним на посаду начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (мовою оригіналу - «начальник отдела зксплуатационного с одержання и ремонта автомобильньїх дорог Управлення автомобильньїх дорог Министерства инфраструктурьі и транспорта Луганской Нар одно й Республики») ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно, а також усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, отримував заробітну плату на займаній посаді, реалізовував свої посадові повноваження шляхом участі в засіданнях комісій щодо конкурсних торгів міністерства, приймав роботи згідно актів виконаних робіт та виконував інші обов'язки згідно посадового регламенту.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно- господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Ухвалою суду від 22.01.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, направлявся до Закарпатського апеляційного суду, для подальшого направлення його до Касаційного кримінального суду Верховного Суду для визначення підсудності.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 28.04.2025 прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого. У зв'язку з цим обвинувачений ОСОБА_4 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред'явленого йому обвинувачення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим він викликалась в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Так, повістки про виклик на кожне судове засідання були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери у виданні «Урядовий кур'єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та офіційному веб-сайті Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
У матеріалах справи містяться документи на підтвердження завчасних належних викликів обвинуваченого до слідчого, прокурора (на стадії досудового розслідування) та суду, текст повідомлення про підозру опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, що свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що відносно неї розпочато кримінальне провадження. Обвинувачений мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, вручались його захиснику.
У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Дане кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою із Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, починаючи зі стадії досудового розслідування даного кримінального провадження.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, а саме приймав участь у дослідженні доказів, виступав у судових дебатах. Захисник був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, що підтверджується відповідною розпискою.
Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
Під час судових дебатів прокурор вказала, що всі обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення були всебічно досліджені органом досудового розслідування, перевірені судом під час судового розгляду і знайшли своє підтвердження. Дії обвинуваченого кваліфіковано вірно, а вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується належними та допустимими доказами. Прокурор просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування строком на десять років з конфіскацією усього належного йому майна на користь держави.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 під час судових дебатів просила виправдати ОСОБА_4 за пред'явленим обвинуваченням, зазначивши про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явленого йому обвинувачення. Зокрема зазначає, що всі докази є штучно створеними органом досудового розслідування, а свідки, показами яких обґрунтовано обвинувачення, безпосередньо в суді не допитані.
Не зважаючи на доводи захисника, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, підтверджується зібраними у справі доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні судом в повному обсязі, а саме:
- протоколами допиту свідків, які були допитані в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України, в додатку до яких додані DVD-R диск із відеозаписом допитів, які були переглянуті в судовому засіданні, зміст яких відповідає змісту, зафіксованому в протоколах, зокрема:
Свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який повідомив, що працював у Державній службі автомобільних доріг. До 24.02.2024 проживав у місті Лисичанськ. ОСОБА_4 це його колишній підлеглий (до 2014 року). Після подій 2014 року ОСОБА_4 виїхав на територію підконтрольну Україні, де попрацював до вересня місяця, а потім по сімейних обставинах разом з дружиною повернувся до міста Луганськ. На скільки відомо свідку, ОСОБА_4 пішов на співпрацю з окупантом та займав одну із посад у так званому міністерстві транспорту. Потім ОСОБА_4 пішов на підвищення та став начальником відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг міністерства транспорту лнр орієнтовно з червня минулого року. Малишев, як начальник експлуатаційного відділу управління автомобільних доріг міністерства транспорту лнр, відповідає за експлуатаційне утримання автодоріг у безпечному стані, зокрема, необхідність виконання термінових робіт, ямковий ремонт, дорожні знаки, яку ділянку дороги поставити на ремонт, відновлення, безпековий рух. Відповідає за експлуатаційно-безпековий стан доріг. На думку свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_4 зайняв вказану посаду добровільно, оскільки як йому відомо, там висока зарплата;
Свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повідомила, що з ОСОБА_4 працювала в Луганському облавтодорі з 2007 по 2009 рік. Надалі ОСОБА_8 перейшов працювати в Службу автомобільних доріг у Луганській області у відділ якості. Останній раз спілкувалась з ним влітку 2014 року по роботі у Сватово. Наскільки їй відомо, ОСОБА_8 залишився у Луганську і працює у цій же сфері, яку посаду займає їй не відомо. Відомо тільки те, що в якомусь органі влади;
Свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який повідомив, що ОСОБА_4 працював у Луганській області, а потім, наскільки йому відомо, у міністерстві транспорту, на якій посаді - точно не знає. Останній раз бачив його у 2014 році у Сватово. Потім він повернувся в Луганськ. Зв'язку з ним не підтверджує. Останнє відоме його місце роботи - міністерство транспорту лнр, посада - не відома;
- «приказом Министерства инфраструктуры и транспорта луганской народной республики від 26.04.2022» - (назва мовою оригіналу, про призначення ОСОБА_4 на посаду начальника відділу експлуатації утримання і ремонту автомобільних доріг управління міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки з 26.04.2022 (том 2, а.с.47);
-посадовою інструкцією (должностым регламентом) начальника відділу експлуатації утримання і ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки з 20.04.2022, яким визначені повноваження начальника вказаного відділу (том 2, а.с.48-46);
- положенням про відділу експлуатації утримання і ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (том 2, а.с.55-59);
- «приказом Министерства инфраструктуры и транспорта луганской народной республики» (назва мовою оригіналу) від 20.04.2022 №121 про затвердження положення про управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки і його структурних підрозділів (том 2, а.с.60-68);
- «постановлением луганской народной республіки» (назва мовою оригіналі) від 10.07.2015 №02-04/199/15 про затвердження положення про міністерство інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (том 2, а.с.69-78);
- довідкою та актами приймання виконаних робіт про проведення відновлювальних робіт на автодорозі «Краснодон - Антрацит» (том 2, а.с.79-107), які підписані ОСОБА_4 , як начальником «отдела зксплуатационного содержання и ремонта автомобильньіх дорог Управлення автомобильньіх дорог Министерства инфраструктурьі и транспорта Луганской Народной Республики»;
- протоколом огляду від 14.05.2024 (том 2, а.с.108-130) об?єктом огляду якого є публікація, оприлюднена на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею Інтернет «Telegram» каналі (групі) «Луганск 24» ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) за електронним посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка розміщена о 16:20 годині 27.05.2022 з наступною назвою змістом (мовою оригіналу): «В Республике продолжается реализация государственной программы ремонтно-восстановительных работ по замене дорожного полотна.
В частности, в настоящий момент осуществляется ремонт трассы «Краснодон-Антрацит»».
З метою перегляду вищевказаної публікації у програмному забезпеченні - Інтернет-браузері «Google» у вкладинці пошуку введено посилання https://t.me/GTRKLNR Lugansk24/9647 (скріншот N?1). У вказаній публікації міститься відеозапис тривалістю 00:00.34 годин, у якому зафіксовано інтерв?ю начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автодоріг Міністерства інфраструктури та транспорту луганської народної республіки ОСОБА_4 щодо проведення відновлювальних робіт на автодорозі «Краснодон - Антрацит» (скріншоти №2-3). Зміст інтерв?ю (мовою оригіналу): «Мы находимся на участке автодороги «Краснодон-Антрацит», конкретно этот участок связывает город Краснодон и город Свердловск. Протяженность конкретно этого участка около восьми километров, ремонтные работы осуществляются в рамках реализации государственной программы дорожного строительства. Подрядные работы выполняет ООО «Дорожник», которое выиграло данный подряд в результате конкурсных торгов». Також у публікації міститься стаття з наступним змістом (мовою оригіналу): «В Республике продолжается реализация государственной программы ремонтно-восстановительных работ по замене дорожного полотна. В частности, в настоящий момент осуществляется ремонт трассы «Краснодон-Антрацит». ОСОБА_10 , начальник отдела эксплуатационного содержания и ремонта автодорог Министерства инфраструктуры и транспорта ЛНР: «Мы находимся на участке автодороги «Краснодон-Антрацит», конкретно этот участок связывает город Краснодон и город Свердловск. Протяженность конкретно этого участка около восьми километров, ремонтные работы осуществляются в рамках реализации государственной программы дорожного строительства. Подрядные работы выполняет ООО «Дорожник», которое выиграло данный подряд в результате конкурсных торгов»;
- протоколом огляду від 22.05.2024 (том 2, а.с.131-132) з якого встановлено, що слідчий у даному кримінальному провадженні спільно зі свідком ОСОБА_11 проведено огляд публікації, оприлюдненої на офіційно зареєстрованому за правилами користування мережею «Telegram» каналі (групі) «МФЦ лнр», за електронним посиланням https://t.me/GTRKLNR Lugansk24/9647, яка розміщена о 16:20 годині 27.05.2022 з наступною назвою змістом (мовою оригіналу): «В Республике продолжается реализация государственной программы ремонтно-восстановительных работ по замене дорожного полотна. В частности, в настоящий момент осуществляется ремонт трассы «Краснодон-Антрацит»». Свідок ОСОБА_9 при перегляді вказаної публікації (скріншоти №1-2), на відеозапису розміщеному у цій публікації за зовнішніми ознаками впізнав особу зафіксовану на відеозаписі як ОСОБА_4 (на фото чоловік 50-55 років, середнього зросту, волоссям темного кольору з сивиною, середньої довжини, одягнений у сорочку у клітинку біло-рожевого кольору);
-протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_6 від 16.02.2024 разом із диском з відеозаписом проведеної слідчої дії, відповідно до якого свідок впізнав на фотознімку (фото №1) особу, яка йому відома як ОСОБА_4 ;
-протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_7 від 22.05.2024, відповідно до якого свідок впізнав на фотознімку (фото №1) особу, яка їй відома як ОСОБА_4 ;
-протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 від 22.05.2024, відповідно до якого свідок впізнав на фотознімку (фото №1) особу, яка йому відома як ОСОБА_4 ;
Допустимість вищенаведених доказів підтверджується долученими до матеріалів справи процесуальними документами:
-витягом з ЄРДР від 30.08.2024, (том 2, а.с. 1);
-постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 30.08.2024, (том 2, a.с. 2-10);
-постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 30.08.2024, (том 2, а.с. 15-16);
-- постановою про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 30.08.2024, (том 2, а.с. 17-18);
- - витягом з ЄРДР від 12.08.2024, (том 2, а.с. 19);
-- постановою визначення підслідності кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні від 09.05.2024, (том 2, a.c. 21-22);
-- рапортом про виявлення кримінального правопорушення (злочину) від 13.02.2024, (том 2 , а.с. 23);
-постановою про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 13.02.2024, (том 2, а.с. 26-27);
-постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 14.02.2024, (том 2, а.с. 28-29);
-постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 13.05.2024, (том 2, а.с. 30-31);
-постановою про визначення підслідності від 07.03.2024, (том 2, а.c. 32-33);
-постановою про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 25.03.2024, (том 2, а.с. 35-36);
-постановою про призначення групи слідчих від 29.03.2024, (том 2, а.c. 39-40);
-дорученням у порядку ст. ст. 40, 41 КПК України від 14.02.2024 №58/6/721, (том 2, а.с. 42-43);
-відповіддю на доручення від 29.02.2024 №78/3/5/7-2961, (том 2, a.c. 44-106);
-витягом з газети «Урядовий кур?єр» N?165, (том 2, а.с. 178);
-публікацією на сайті ОГП від 13.08.2024, (том 2, а.с. 179);
-постановою про залучення захисника в кримінальному провадженні від 10.08.2024, (том 2, а.с.182-183);
-дорученням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги №001-070002337 від 10.08.2024, (том 2, а.с. 184);
-дорученням у порядку ст. ст. 40, 41 КПК України від 03.09.2024 №58/6/3246, (том 2, а.с. 186);
-постановою про оголошення підозрюваного в розшук від 03.09.2024, (том 2, а.с. 187-188);
-відповіддю на доручення №78/3/5/7-2496 від 10.09.2024, (том 2, а.с. 189);
-ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2024, (том 2, а.с. 196-201);
-ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2024, (том 2, а.с. 208-214);
-дорученням у порядку ст. ст. 40, 41 КПК України від 23.09.2024 №58/6/3433, (том 2, a.c. 215);
-ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2024, (том 2, а.с. 220-224);
-публікацією на сайті ОГП від 16.09.2024, (том 2, а.с. 231);
-публікацією на сайті ОГП від 17.09.2024, (том 2, а.с. 232);
-витягом з газети «Урядовий кур?єр», (том 2, а.с. 233);
-відповіддю на доручення №78/3/5/7-2482 від 20.02.2024, (том 2, а.с. 115);
-відповіддю на доручення №78/3/5/7-6752 від 22.05.2024, (том 2, а.с. 139);
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилося питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими.
Таким чином, дослідженими доказами достовірно встановлено, що ОСОБА_4 прийняв пропозицію від невстановлених осіб із числа представників окупаційної адміністрації держави-агресора та згідно наказу міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки № 132-лс від 26.04.2022 добровільно зайняв посаду начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (мовою оригіналу - «начальник отдела зксплуатационного содержания и ремонта автомобильньїх дорог Управлення автомобильньїх дорог Министерства инфраструктурьі и транспорта Луганской Народной Республики»).
Відповідно до посадового регламенту начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки, на займаній посаді ОСОБА_4 здійснював керівництво відділом та організовував роботу відділу, контролював виконання робіт на об'єктах згідно з технічною документацією, діючими положеннями, інструкціями та нормативними документами, контролював прийом виконаних робіт на об'єктах, оформлення актів прийому-передачі та здачу їх для оплати виконаних робіт, контролював виконання працівниками відділу їх службових обов'язків, контролював стан трудової і виконавчої дисципліни у відділі, а також виконував інші обов'язки, передбачені посадовим регламентом начальника відділу. Поряд з цим, згідно з п. 1.1. посадового регламенту начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки, яку займав ОСОБА_4 , посада начальника відділу є посадою державної цивільної служби лнр і відноситься до головної групи посад категорії «Керівники».
Будучи незаконно призначеним на посаду начальника відділу експлуатаційного утримання та ремонту автомобільних доріг управління автомобільних доріг міністерства інфраструктури і транспорту луганської народної республіки (мовою оригіналу - «начальник отдела зксплуатационного с одержання и ремонта автомобильньїх дорог Управлення автомобильньїх дорог Министерства инфраструктурьі и транспорта Луганской Нар одно й Республики») ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно, а також усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, отримував заробітну плату на займаній посаді, реалізовував свої посадові повноваження шляхом участі в засіданнях комісій щодо конкурсних торгів міністерства, приймав роботи згідно актів виконаних робіт та виконував інші обов'язки згідно посадового регламенту.
Докази того, що ОСОБА_4 примушували до зайняття посади в незаконній установі, створеній на тимчасово окупованій території за встановлених вище судом обставин, відсутні. Ніяких об'єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_4 застосовувався фізичний та/або психічний примус, внаслідок застосування яких/якого обвинувачений вчинив інкриміноване йому діяння, суду не надано.
Зазначені обставини повністю підтверджено сукупністю досліджених судом доказів.
Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв'язку, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується належними та допустимими доказами, такими, що узгоджуються між собою, та доведена поза розумним сумнівом.
Ухвалюючи вирок, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, а саме: у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно- господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Також при призначенні обвинуваченому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, вчиненим умисно, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався; згідно з довідкою КНП Луганської обласної ради «Центр психічного здоров'я» від 24.05.2024 на обліку у вказаному закладі не перебуває.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, в межах санкції ч.5 ст. 111-1 КК України, у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, та у відповідності до ч. 2 ст. 59 КК України з конфіскацією всього належного йому майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для її виправлення, попередження нових злочинів. Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обраний ухвалою слідчого судді від 13.09.2024 до вступу вироку в законну силу,- залишити без змін.
Згідно положень ч.4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи наведене, арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2024 року (справа №308/14970/24), а саме на 1/2 частку власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки SKODA OCTAVIA A5, номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , - слід залишити без змін.
Керуючись, ст.ст. 12, 50, 65, 111-1 Кримінального кодексу України, ст.ст. 323, 368, 373, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги на 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування основного покарання рахувати з моменту фактичного затримання.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ухвали слідчого судді від 13.09.2024 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його оголошення учасниками процесу до Закарпатського апеляційного суду.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1