Справа № 308/8511/25
1-кс/308/3633/25
18 червня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
у складі учасників справи:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5
кримінальне провадження 1-кс/308/3633/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Ужгороді клопотанняслідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгород, Закарпатської області, українця, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого,
за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, -
встановив:
17 червня 2025 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 , 19.05.2025 близько 18:00 год., перебуваючи за адресою: м. Ужгород, вул. Грушевського, 35, під час того, коли гр. ОСОБА_7 повертався додому і зайшов в під'їзд будинку, у ОСОБА_4 виник протиправний корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефона.
Після чого ОСОБА_4 реалізуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, наздогнав ОСОБА_7 коли той повертався додому, побачивши що ОСОБА_7 зайшов в під'їзд будинку за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 направився в слід за ним, діючи в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи настання цих наслідків, із корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, ОСОБА_4 , скориставшись моментом, що за його діями ніхто не спостерігає, наздогнав ОСОБА_7 , штовхнув його, чим додатково відволік останнього і в той момент, скориставшись тим, що в ОСОБА_8 відкриті кишені на курточці, умисно таємно повторно викрав із кишені останнього мобільний телефон «Samsung» Galaxy A52 вартістю 4333 гривень.
Після цього ОСОБА_4 з місця події зник з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що у відповідності до ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 із наступними змінами і доповненнями, ст.1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 із наступними змінами та доповненнями, Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. № 589 (надалі Порядок), Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (надалі Перелік) діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_4 , в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 04.06.2025, виник злочинний умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, а також передачу психотропних речовин у місця позбавлення волі.
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, у невстановлений досудовим слідством час, місці через мобільний месенджер Telegram у невстановленої органом досудового розслідування особи незаконно придбав та зберігав з метою передачі у місця позбавлення волі, але не пізніше, ніж до 04.06.2025 екстракт психотропної речовини, яка містилася у текстильному виробі прямокутної форми, темно-синього кольору, а саме - особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,0044 г.
Далі, ОСОБА_4 , 04.06.2025 близько 09:15 год. задля реалізації мети передачі психотропних речовин у місця позбавлення волі, прибув у кімнату прийому-передач державної установи «Закарпатська установа виконання покарань №9», що за адресою: Закарпатська область. м. Ужгород, вул. Довженка, 8а, де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, діючи незаконно, приніс для передачі громадянину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який утримується у державній установі «Закарпатська установа виконання покарань №9», текстильний виріб прямокутної форми темно-синього кольору, на якому працівниками ДУ «Закарпатська УВП №9» виявлено екстракт особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,0044 г.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, а також у збуті чи передачі особливо небезпечних психотропних речовин у місця позбавлення волі.
17.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 23.05.2025, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 02.06.2025, протоколом огляду відеозапису від 02.06.2025, протоколом огляду відеозапису від 05.06.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 29.05.2025, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2025, протоколами огляду місця події від 04.06.2025, протоколом допиту свідка від 05.06.2025, протоколом огляду предмету від 06.06.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження.
В клопотанні слідчий зазначив, що домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити.
Захисник заперечила проти задоволення клопотання прокурора та просила застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою. В обгрунтування послалась на необгрунтованість підозри, у зв"язку з чим просила для доведеності обставин на які вони посилаються допитати свідка, а саме знайому ОСОБА_4 , яка передала йому телефон для здачі до ломбарду. А відтак, на думку адвоката, у разі наявності свідчень вказаної особи про передання нею телефону ОСОБА_4 підозра за ч.4 ст. 185 КК України, буде необгрунтована, а тому просить обрати більш мякий запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.
Як встановлено з матеріалів справи та у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, найтяжчий з яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого.
Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є:
- ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, зокрема це підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчинив умисні кримінальні правопорушення, найтяжче з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких, санкція за вчинення якого, згідно ч. 2 ст. 307 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Оскільки ОСОБА_4 є уродженцем та мешканцем міста Ужгород Закарпатської області, яке межує з кордоном іншої країни, він має змогу в будь-який час виїхати за кордон та покину країну, в якій здійснюється досудове розслідування, у тому числі, незаконно, тим самим унеможлививши проведення слідчих дій, й з метою уникнення відповідальності може переховуватись від правоохоронних органів. ОСОБА_4 , який не має будь-кого на утриманні, розуміючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, з метою уникнення відповідальності, перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду;
- ризик передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний будучи на волі надалі матиме можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, як встановлено у ході досудового розслідування, ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, а також - за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 361, ст. 395, ч. ч. 1, 2 ст. 200 КК України. Також, ОСОБА_4 раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2024 по справі №308/3375/21 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 200, ч.2 ст. 361, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на п'ять років, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, продовжує й надалі вчиняти кримінальні правопорушення.
Оцінивши вагомість наявних в органу досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, у сукупності з тяжкістю покарання, що може бути призначене за такого роду правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відносяться до тяжких злочинів (ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України), зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Крім того, будучи на волі, ОСОБА_4 , й надалі матиме можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення. Вищеперераховане а також те, що він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується тим, що як встановлено у ході досудового розслідування, останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, а також - за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 361, ст. 395, ч. ч. 1, 2 ст. 200 КК України. Також, ОСОБА_4 раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.02.2024 по справі №308/3375/21 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 200, ч.2 ст. 361, ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на п'ять років, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Слідчим суддею оцінювалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, відповідно до характеристики ОСОБА_4 останній являється працездатним, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, слідчий суддя враховує той факт, що усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, має можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску, а також переховуватись на території України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного в їх сукупності, його ставлення до скоєного суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від суду, а також незаконного впливу на свідка та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення , перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає тяжкості пред'явленої ОСОБА_4 підозри, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
Таким чином, за наведених вище обставин, слідчий суддя вважає за доцільне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів.
Щодо клопотання захисника про допит свідка, слідчим суддею було відмовлено у його задоволенні, оскільки, представлені органом досудового розслідування докази, на данному етапі є достаніми для вичзначення обгрунтованості підозри. Крім того стороною захисту не вказано чітких анкетних данних свідка, та не забезпечено її участь для допиту, що суперечить стислим строкам розгляду вказаного клопотання.
Крім того, підозра ОСОБА_4 оголошена і за ч. 2 ст. 307 КК України, та представлених представлених досудовим розслідування доказів на данному етапі виявилось достатнім для обгрунтованості підозри. та розгляду вказаного клопотання.
У відповідності з ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого суд з урахуванням положень ст. ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, вважає належним визначити розмір застави для ОСОБА_4 в розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень 00 копійок.
Такий розмір застави буде відповідним і достатнім, у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України та буде слугувати відповідним стримуючим фактором.
У випадку внесення застави слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 187, 193, 196, 197, 309 КПК України,-
постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати (обрати) щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 (шістдесят) днів починаючи з 18 червня 2025 року по 16 серпня 2025 року включно.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 16 серпня 2025 року включно.
На підставі ч.3 ст.183, ч.5 ст.182 КПК України, визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу, достатню для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у розмірі 50 (п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривень 00 копійок (50х3028).
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України покласти наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду на їх першу вимогу;
- не відлучатися за межі м.Ужгород, Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватися із свідками, у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну до органів ДМС України в Закарпатській області.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 16 серпня 2025 року включно.
У разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України в Закарпатській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій утримуватиметься підозрюваний.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти, про що повідомити Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику та прокурору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Повний текст ухвали було проголошено 19 червня 2025 року о 16 год. 45 хв..
Слідчий суддя ОСОБА_1