Справа № 307/1937/25
Провадження № 2/307/674/25
19 червня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Варга Дмитро Дмитрович, звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що 07 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що Тячівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції зроблено відповідний актовий запис за № 82. За час перебування у шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Спільне життя у сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені. Близько шести місяців сторони проживають окремо, не ведуть спільний побут та сімейне життя. Між сторонами втрачені всі фізичні та духовні зв'язки, шлюб існує лише формально. Після народження дитини між сторонами почали виникати постійні розбіжності, що призвело до суттєвого погіршення подружніх відносин та фактичного припинення спільного проживання, а тому вважає, що збереження шлюбу є недоцільним та неможливим, а строк для примирення не дасть позитивного результату, це лише негативно буде впливати на дитину. Подальше формальне перебування у шлюбі лише обопільно шкодить інтересам сторін та перешкоджає кожному із них влаштувати своє життя.
Щодо стягнення аліментів на утримання дочки, представник зазначив, що з того часу як сторони почали проживати окремо відповідач не приймає участі у вихованні спільної з позивачкою доньки ОСОБА_4 , не цікавиться станом здоров'я дитини, її розвитком, не підтримує стосунки з донькою взагалі та не допомагає дитині матеріально. Неповнолітню доньку позивачка утримує самостійно, допомоги від відповідача чи його родичів не було. Даний факт підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання та утримання неповнолітніх дітей виданим депутатом сільської ради ОСОБА_5 та довідкою № 676 від 23 травня 2025 року видано Ганичівським старостинським округом №5 Нересницької сільської ради. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, але відповідач не надає будь - яку матеріальну допомогу на утримання нашої неповнолітньої дитини. Відповідач молодий працездатний чоловік, має навички різних будівельних професій, однак місце роботи та розмір його заробітної плати позивачці не відомі. Зароблені кошти батько дитини витрачає тільки на власні потреби, інших дітей та непрацездатних батьків на його утриманні не має. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи викладене, просить шлюб укладений між сторонами розірвати. Також стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 щомісячно починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.
03 червня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 не з'явилися, згідно поданої заяви представник просив провести розгляд справи без його участі та без участі позивачки, позовні вимоги підтримує повністю та позовну заяву просить задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 також не з'явився, однак подав до суду заяву згідно якої просив розглянути справу у його відсутності. Зазначив, що проти розірвання шлюбу не заперечує, примирятись не бажає. Щодо стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 позов визнає частково та згідний щомісячно сплачувати аліменти по дві тисячі гривень.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони зареєстрували шлюб 07 квітня 2023 року у Тячівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом № 82(а.с.6).
Від даного шлюбу мають дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьком якої значиться відповідач (а.с.9).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання та утримання неповнолітніх дітей, дворогосподарства за адресою АДРЕСА_1 складеного депутатом Нересницької сільської ради Ганичівського старостинського округу №5 Фурт Віталієм Юрійовичем відомо, що при обстежені встановлено, що ОСОБА_1 проживає за вище вказаною адресою у будинку батьків, самостійно виховує неповнолітню дитину, а саме дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько у вихованні дитини участі не приймає (а.с.10).
Відповідно до довідки виданої Ганичівським старостинським округом №5 Нересницької сільської ради Тячівського району, Закарпатської області №676 від 23 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає в АДРЕСА_1 і на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, а саме дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, серія 12ААГ №704407, виданої 25 березня 2024 року, вбачається, що відповідачу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено третю групу інвалідності з дитинства, до 25 березня 2027 року (а.с.24)
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 виданого 07 липня 2022 року, відповідач ОСОБА_10 отримує державну соціальну допомогу, як особа з інвалідністю з дитинства (а.с. 25-26).
Згідно ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 та ст. 25 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України, передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Фактичні обставини щодо взаємин подружжя свідчать про те, що сімейне життя у сторін не склалося, між ними втрачено взаєморозуміння, а розлад в сім'ї має не тимчасовий характер, оскільки сторони разом не проживають вже тривалий час. Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.
Таким чином, аналізуючи та оцінюючи всі вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що сім'я розпалася остаточно, шлюб існує лише формально і подальше його збереження суперечить інтересам сторін, а тому при таких обставинах шлюб підлягає розірванню.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України та є одним з головних конституційних обов'язків. Такий обов'язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Статтею 180 СК України, встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, як це передбачено ч. 1 ст. 184 СК України.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 8 ч. 1 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Частиною 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Також, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У відповідності з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно до ст. 184 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.
При визначенні розміру аліментів, суд враховує майновий стан відповідача, який є інвалідом третьої групи, хоча може працювати пакувальником, отже він є працездатною особою, при цьому відповідачем не надано жодних доказів, що на його утриманні перебувають інші неповнолітні діти або непрацездатні особи.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачкою не доведено належними доказами розмір фактичних витрат, які вона несе на утримання дитини та відповідно, обґрунтованість заявленою нею до стягнення розміру аліментів.
Таким чином, враховуючи всі наведені обставини, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання дочки, в розмірі 2700 гривень, щомісячно, починаючи з 29 травня 2025 року, і до її повноліття, оскільки така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дитину хоча б найнеобхіднішим.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень.
Окрім цього, позивачкою були понесені судові витрати за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу в розмірі 1211,20 гривень, які у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, також підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 07 квітня 2023 року у Тячівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за актовим записом № 82 - розірвати.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 2700 (дві тисячі сімсот) гривень, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 травня 2025 року, і до її повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. сплаченого нею судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя М.Д.Стецюк