19.06.2025 рокуСправа № 634/774/24 Провадження № 1-кп/634/38/25
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
законного представника потерпілих - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у залі суду в сел. Сахновщина клопотання щодо продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024221090000619 від 29 липня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Сахновщина Харківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 156 КК України КК України,
встановив:
В провадженні Сахновщинського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження №12024221090000619 від 29 липня 2024 року відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 156 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 . У поданому клопотанні посилається на вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим інкримінованих йому кримінальних правопорушень та на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, оскільки він вже тривалий час перебуває під вартою, та за цей час кримінальне провадження не розглянуте, тому просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 підтримала позицію обвинуваченого та пояснила, що прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не обґрунтував зазначених ним ризиків, зокрема як обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків. Також зазначила, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, тому вважала що застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту забезпечить виконання ним обов'язків передбачених КПК України.
Законний представник потерпілих ОСОБА_4 підтримали думку прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, а також матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Так, судом встановлено, що 25.06.2024 року слідчим суддею Красноградського районного суду Харківської області підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 23.08.2023 року. Під час судового розгляду запобіжний захід відносно ОСОБА_5 неодноразово продовжувався.Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 25.04.2025 року в судовому засіданні запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою продовжено до 23 червня 2025 року. Також продовжено стосовно ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 233600 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурор звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» («Klishyn v. Ukraine» № 306/1/04 від 23.02.2012) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій, враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочинів, за які передбачене покарання, у разі визнання його винним, у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
При цьому суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України» («Todorov v. Ukraine» № 16717/05 від 12.04.2012), відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення ймовірності визнання вини особи з висунутим їй обвинуваченні та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо існування ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. Суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст.23, ст.224 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, а також, у разі необхідності і після цих стадій, під час дослідження судом письмових доказів, оскільки у сторін кримінального провадження може виникнути необхідність для повторного допиту деяких свідків, у разі задоволення судом такого клопотання. На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Також, суд вважає, доведеним наявність ризиків щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, та через короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, знову обвинувачується у вчиненні умисних злочинів.
Одночасно з цим, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведений ризик продовжувати обвинуваченим дане кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки жодних доказів наявності вказаного ризику, на даному етапі кримінального провадження, суду не надано.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , доведені прокурором та продовжують існувати.
Суд критично ставиться щодо доводів сторони захисту про недоведеність вищезазначених ризиків, та що подальше тримання обвинуваченого під вартою є невиправданим а застосування цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання наявним ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Отже, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню встановленим ризикам.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, необхідно відмовити.
Також, з метою недопущення погіршення стану обвинуваченого ОСОБА_5 , суд продовжує суму застави, в раніше визначеному розмірі ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 25.06.2024 року та не вбачає підстав для зміни її розміру.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 315, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора Сахновщинського відділу Берестинської окружної прокуратури в Харківській області про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
У задоволенні клопотання сторони захисту та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 17 серпня 2025 року.
Продовжити стосовно ОСОБА_5 суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 233600 (двісті тридцять три тисячі шістсот) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Суддя: