Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1376/25
17.06.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий - суддя Левко Т.Ю., секретар судового засідання Дорда Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Стойка С.М., про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бровді І.А., звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Стойка С.М., про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 травня 2003 року бабуся позивача ОСОБА_3 подарувала позивачці ОСОБА_1 житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано 09 травня 2003 року, про що видано договір дарування серії ВАЕ № 947776 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВАА № 834223.
26 січня 2000 року, бабусі позивача ОСОБА_3 передано у приватну власність дві земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства площею 0,25 га, про що видано державний акт на праві приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 035413 від 26 січня 2000 року.
Під час оформлення договору дарування житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 позивачу не було відомо, що бабуся ОСОБА_3 має у приватній власності земельну ділянку під будинком АДРЕСА_1 , який їй подаровано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 13 травня 2013 року.
Розпорядженням № 699 від 02 липня 2024 року Закарпатської обласної війкової адміністрації, вулицю Борканюка в с. Букове перейменовано на вулицю Августина Волошина.
У 2024 році, позивач ОСОБА_1 переглядаючи документи у будинку за адресою АДРЕСА_1 виявила державний акт на праві приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 035413 від 26 січня 2000 року виданий на ім'я бабусі ОСОБА_3 , після чого позивач звернулась до приватного нотаріуса для відкриття спадщини за законом та видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі.
30 жовтня 2024 року, приватним нотаріусом Стойка С.М. заведено спадкову справу №85/2024 про що видано витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 73208005 від 30.10.2024.
Також, 04 листопада 2024 року приватний нотаріус Стойка С.М. надала лист - роз'яснення за № 526/02-14 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що позивач не представила правовстановлюючий документ.
На момент звернення до нотаріуса у позивача не зберігся оригінал правовстановлюючого документа, тільки його копія, а саме копія державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №035413 від 26 січня 2000 року.
В подальшому позич звернулась до землевпорядної організації для оформлення технічної документації на земельні ділянки які розміщені на державному акті серії ІІ-ЗК №035413 від 26 січня 2000 року. Після чого земельній ділянці, що виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 присвоєно кадастровий номер 2121280600:04:002:0184 площею 0,1640 га.
Земельній ділянці, для ведення особистого селянського господарства, що передана у власність спадкодавцю, присвоєно кадастровий номер 2121280600:04:002:0183 площею 0,0900 га.
Відповідач, матір позивача, із заявою про відкриття спадщини за законом у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України після смерті матері не зверталася.
Таким чином через відсутність оригінала правовстановлюючого документа на спадкову земельну ділянку, позивач позбавлена можливості оформити право власності на таку через органи нотаріату та змушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з'явилася, однак подала через канцелярію суду заяву, згідно якої позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення та просить суд розглянути справу у її відсутність.
Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в судове засідання також не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачкою, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 13 травня 2013 року.
За життя 08 травня 2003 року, бабуся позивача ОСОБА_3 подарувала позивачці ОСОБА_1 житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано 09 травня 2003 року, про що видано договір дарування серії ВАЕ № 947776 та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ВАА № 834223.
26 січня 2000 року, бабусі позивача ОСОБА_3 передано у приватну власність дві земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення підсобного господарства площею 0,25 га, про що видано державний акт на праві приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 035413 від 26 січня 2000 року.
Під час оформлення договору дарування житлового будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 позивачу не було відомо, що бабуся ОСОБА_3 має у приватній власності земельну ділянку під будинком АДРЕСА_1 , який їй подаровано.
Розпорядженням № 699 від 02 липня 2024 року Закарпатської обласної війкової адміністрації, вулицю Борканюка в с. Букове перейменовано на вулицю Августина Волошина.
У 2024 році, позивач ОСОБА_1 віднайшла копію державного акта на вказану земельну ділянку, звернулася до землевпорядної організації для оформлення технічної документації на земельні ділянки які розміщені на державному акті серії ІІ-ЗК №035413 від 26 січня 2000 року, після чого земельній ділянці, що виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 присвоєно кадастровий номер 2121280600:04:002:0184 площею 0,1640 га; земельній ділянці, для ведення особистого селянського господарства, що передана у власність спадкодавцю, присвоєно кадастровий номер 2121280600:04:002:0183 площею 0,0900 га.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської обалсті від 16.09.2024 по справі № 299/4359/24, позивачу визначено додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини, що залишилася після смерті її бабусі ОСОБА_3 .
Після набрання судовим рішенням законної сили, у жовтні 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса для відкриття спадщини за законом, що залишилася після смерті її бабусі ОСОБА_3 та видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом.
30 жовтня 2024 року, приватним нотаріусом Стойка С.М. заведено спадкову справу №85/2024, про що видано витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 73208005 від 30.10.2024.
Разом з цим, 04 листопада 2024 року приватний нотаріус Стойка С.М. надала позивачу лист-роз'яснення за № 526/02-14 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через те, що позивач не представила правовстановлюючий документ.
Однак з матеріалів справи встановлено, що на момент звернення до нотаріуса у позивача не зберігся оригінал правовстановлюючого документа, тільки його копія, а саме копія державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №035413 від 26 січня 2000 року.
Відповідач, матір позивача, із заявою про відкриття спадщини за законом у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України після смерті матері не зверталася.
Інших спадкоємців немає.
Таким чином позивач не має можливості оформити спадщину через нотаріальну контору через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, що його пережив та батьки.
Відповідно до ст. 1265 ЦК України, у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.2 ст 1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1261, 1268, 1269, 1270, 1274 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , КПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 24 лютого 1998 року Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2121280600:04:002:0184 площею 0,1640 га.
Визнати право власності в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , КПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 24 лютого 1998 року Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2121280600:04:002:0183 площею 0,0900 га.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко