19 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/554/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - Приватного акціонерного товариства "Київстар" - Чернець І.А. - адвокат (довіреність від 19.12.2023 №426-2023), Ральченко Ю.Г. - адвокат (довіреність від 26.09.2023 №326-2023),
відповідача - Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія"- Кучеренко І. А. (в порядку самопредставництва),
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - ПАТ "Київстар"; позивач; скаржник)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 (суддя Татарчук В.О.) та
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 (головуючий - суддя Іванов О.Г., судді: Парусніков Ю.Б. і Верхогляд Т.А.)
у справі № 904/554/24
за позовом ПАТ "Київстар"
до Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" (далі - ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія"; відповідач)
про визнання недійсними та скасування рішень.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.06.2025 у зв'язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/554/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуюча), Власов Ю.Л., Колос І.Б.
Короткий зміст позовних вимог
ПАТ "Київстар" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними та скасування рішення, оформленого протоколом від 27.09.2023 №269/2023 засідання комісії ПАТ"ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" із розгляду акта про порушення від 28.08.2023 №00000527.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що точка обліку по вул. Робочій, 154 в м. Дніпро згідно з додатком до договору із розподілу, укладеного між ПАТ"ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" та ПАТ "Київстар" не передбачена, відтак, схема підключення цієї точки відсутня, що виключає можливість стверджувати про порушення схеми обліку у зв'язку із її відсутністю. Також зазначає, що не здійснював самовільного підключення, оскільки у позивача наявні договори з балансоутримувачем будинку 154 по вул. Робочій у м. Дніпрі на підставі яких позивач має право розміщувати своє обладнання в даному будинку. Додатково зазначає, що якщо порушення і мали місце, то вони виникли саме із вини відповідача, оскільки обов'язок укладення договору розподілу лежить на відповідачі. Стверджує, що при розрахунку вартості не облікованої електроенергії відповідач неправомірно застосовує час використання протягом 12 годин, оскільки повинен застосовувати 8 годин відповідно до пункту 8.4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ). Також позивач зазначав, що період розрахунку повинен бути менший, так як відповідач проводив перевірку у будинку ще в червні 2023 року у зв'язку з чим, було складено акт про порушення №00000513 від 08.06.2023. Таким чином, позивач вважає, що період нарахування повинен бути саме з 09.06.2023 до 28.08.2023.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Київстар" до ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" про визнання недійсними та скасування повністю рішень, оформлених протоколом від 27.09.2023 №269/2023 засідання комісії ПАТ"ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" із розгляду акта про порушення від 28.08.2023№00000527.
Суди дійшли висновку про те, що поданими сторонами доказами не доведено порушення відповідачем вимог ПРРЕЕ при складанні акта про порушення від 28.08.2023№00000527, не спростовано факт самовільного підключення споживачем електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку, а також не спростовано правильності визначення відповідачем обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Київстар" з підстав визначених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 та направити справу на новий розгляд.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, зокрема таких:
- особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи)" не є тотожнім "незаінтересована особа" у контексті підписанта акта про порушення - постанова Верховного Суду від 18.04.2023р. у справі № 903/378/22;
- вартість необлікованої електроенергії є платою за поставлену електричну енергію, а не оперативно-господарською санкцією чи збитками в розумінні законодавства про електроенергетику, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду постанова від 14.01.2020р. у справі 910/17955/17 та постанови Верховного Суду від 02.08.2021 у справі № 923/171/20 ;
- акт про порушення не відповідає вимогам п. 8.2.5. ПРРЕЕ оскільки в акті про порушення не зазначено які струмоприймачі було підключено, в місці незаконного підключення, відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 22.06.2020 у справі №917/1671/19, не зазначено силу струму спрацювання комутаційних апаратів, які були задіяні в схемі підключення, необґрунтовано визначено період нарахування та застосовано розмір сили струму виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів) без урахування найменшої сили струму спрацювання комутаційних апаратів, що свідчить про неправильне застосування матеріальних норм п.8.2.5., 8.4.8 і 8.4.12 ПРРЕЕ;
- складання акта про порушення відбулось без огляду схеми електропостачання та проведення її вимірів сили струму, що свідчить про те, що акт не містить всі необхідні дані для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії, згідно вимог п. 8.4.12 ПРРЕЕ, зокрема сили струму, номінальної фазної напруги, оскільки при проведенні перевірки у позивача була відсутня струмовимірювальна техніка - постанови Верховного Суду від 11.02.2020р. у справі № 904/210/19 та від 05.02.2020р. у справі №904/412/19.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
- в ситуації коли оператор системи розподілу не має укладеного із споживачем - власником технологічних електричних мереж договору про спільне використання цих мереж, чи має оператор системи розподілу право надавати послуги не на своїх мережах третім особам, які не є співвласниками мереж, що використовує оператор системи розподілу на свою користь без правових підстав - договору про спільне використання мереж (пункти 1.2.3 та 2.5.1 ПРРЕЕ);
-чи встановлено обов'язок, для оператора системи розподілу, укласти договір про надання послуг розподілу з усіма споживачами електроустановки яких були приєднані станом на 27.11.2018 на території діяльності ОСР, шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР споживачу заяви-приєднання до договору або з рахунком, або поштовим відправленням?(пункт 4 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, пункт 3 Постанови НКРЕКП №1533 від 27.11.2028, пункти 2.1.2, 2.1.3 ПРРЕЕ);
-чи підлягають застосуванню норми статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 614,612 і 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо звільнення від відповідальності споживача за порушення передбачене підпунктом 7 пункту 8.4.2. ПРРЕЕ у разі не виконання оператором системи розподілу обов'язку визначеного пунктом 4 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (в редакції від 14.03.2018) та пункту 3 постанови НКРЕКП № 1533, щодо звернення до споживача із заповненою заявою-приєднання до договору?;
-чи має оператор системи розподілу дотримуватися порядку повідомлення споживача, визначений пунктом 6.2.6. ККОЕЕ, про намір провести технічну перевірку або огляд електричної мережі оскільки пунктом 8.2.5.ПРРЕЕ порядок повідомлення споживача не визначено?;
-чи має право оператор системи розподілу на свій розсуд не застосовувати у розрахунку вартості необлікованої електричної енергії найменшу силу струму спрацювання комутаційних апаратів, що задіяні у схемі самовільного підключення до електричної мережі? (пункт 8.4.12 ПРРЕЕ);
-чи може оператор системи розподілу здійснювати нарахування необлікованої електричної енергії за період 365 днів, а не з дня останньої технічної перевірки або огляду електричної мережі, до якої було здійснено самовільне підключення, якщо за наслідками останньої перевірки або огляду мережі, було складено акт про порушення за результатами якого не проводились нарахування вартості необлікованої електричної енергії? (п.8.4.8 ПРРЕЕ).
Інші доводи учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Від ПАТ "Київстар" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких від заперечує доводи викладені у відзиві на касаційну скаргу та просить судові рішення у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Від ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" також надійшли додаткові пояснення , які воно просить врахувати при розгляді справи. Також просить касаційну скаргу ПАТ "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з'ясовано й зазначено, зокрема, таке.
01.08.2021 між ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" (далі оператор системи розподілу, відповідач) та ПАТ "Київстар" (далі споживач, позивач) було укладено договір споживача про надання послуг із розподілу електричної енергії №110000006 (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1 договору оператор системи розподілу надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки (точок) розподілу електричної енергії об'єкта (об'єктів) споживача, який є додатком №2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових даних оператора системи.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно із умовами глави №5 цього договору та/або інші послуги оператора системи розподілу у відповідності з додатком 4 Порядок розрахунків до цього договору.
При проведенні 28.08.2023 уповноваженими представниками ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" перевірки у блоках 1 (16 поверх), 2 (14 поверх) будинку №154 по вул. Робоча, м. Дніпро (Об'єкт) виявлено факт самовільного підключення електроустановок ПАТ "Київстар" до електричної мережі, що не є власністю оператора системи з порушенням схеми обліку, без укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Самовільне підключення виконано проводами АПВ 2х2,5 мм2 та ШВВП 2х1,5 мм2 від магістральних проводів в електричних щитах 14-го поверху блок 2 та 16-го поверху блок 1.
За результатами перевірки у відповідності до пункту 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14.03.2018 №312 складений акт про порушення №00000527 від 28.08.2023, в якому зазначено про порушення п.п. 7 пункту 8.4.2 глави 8.4 розділу VIІІ ПРРЕЕ - самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку.
Відповідно до акту про порушення №00000527:
пункт 6 самовільне підключення виконано не приховано;
пункт 7 схема обліку електричної енергії відновлена;
пункт 8 від електроживлення відключено обладнання Київстар Домашній інтернет;
пункт 9 для усунення порушення виконано відключення самовільних приєднань працівниками ДнРЕМ на момент складання акту;
пункт 10 вилучено зразок проводу самовільних підключень, який укладено в пакет та опломбовано пломбою №С79566504.
В подальшому, згідно з пунктом 8.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії акт про порушення розглянуто комісією з розгляду актів про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі комісія), склад якої затверджено згідно з наказом ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" від 14.09.2023 №271/010.02-02, в присутності представників ПАТ" Київстар".
Протокольне рішення від 27.09.2023 №269/2023, прийнято з урахуванням наданих у листі від 20.09.2023 №26507/07 ПАТ "Київстар" заперечень до акта щодо порушення ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" пункту 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, та яким акт про порушення визнано складеним правомірно; вирішено виконати розрахунок вартості не облікованої електричної енергії згідно з п.8.4.7, п.п.4 п.8.4.8, п.8.4.12 глави 8.4 ПРРЕЕ.
Згідно з розрахунком вартості безобліково спожитої електроенергії, актом про порушення, загальна вартість необлікованої електричної енергії за адресою: вул. Робоча, буд.154, блок 2, блок 1, м. Дніпро складає 190426,62грн за 32063 кВт*год., в тому числі: блок 2 - 97823,30грн за 16471 кВт*год.; блок 1 - 92603,32грн за 15592 кВт*год.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Предметом касаційного оскарження є рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції якими відмовлено ПАТ "Київстар" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 27.09.2023 №269/2023 засідання комісії ПАТ"ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" із розгляду акта про порушення від 28.08.2023 №00000527.
ПАТ "Київстар" у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначено пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Касаційне провадження у справі відкрито , зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) спірні питання виникли у подібних правовідносинах; (2) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду.
Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерії подібності правовідносин:
- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями;
- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини);
- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Стосовно того, що вважається правовим висновком Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
Підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
При цьому, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, за цією підставою касаційного оскарження обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.
Також Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.09.2022 у справі №910/22858/17, такого змісту:
«У свою чергу норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів».
Отже, Верховний Суд виходить також з того, що досліджуючи доцільність посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: (1) чи є правовідносини подібними та (2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних нормативно-правових актів.
Причиною виникнення спору стало питання наявності / відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 27.09.2023 №269/2023 засідання комісії ПАТ"ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" із розгляду акта про порушення від 28.08.2023 №00000527.
На думку скаржника, відмовляючи йому у задоволенні позову суди, зокрема, належним чином не дослідили питання дотримання пункту 8.2.5 ПРЕЕ при складанні акта про порушення.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, у постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 17.05.2022 у справі 910/18902/20, від 02.08.2021 у справі № 923/171/20, від 22.06.2020 у справі № 917/1671/19, від 11.02.2020 у справі № 904/210/19, від 05.02.2020 у справі № 904/412/19, суд касаційної інстанції виходить із такого.
Так, у справі № 903/378/22, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за необліковану електричну енергію, обґрунтовані порушенням відповідачем підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, а також зустрічні позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення комісії позивача за первісним позовом з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, оформлене протоколом засідання комісії, обґрунтовані тим, що акт про порушення складений у присутності неналежної «іншої особи, яка має право допустити представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача», яка не мала повноважень допускати представників оператора системи (позивача) до приладів, та посадовими особами позивача, які не мали повноважень на його оформлення; відсутністю експертизи приладів обліку. Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що всі дії позивача щодо фіксування та визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії згідно з актом про порушення, складеного за фактом виявленого порушення ПРРЕЕ на об'єкті споживача (відповідача), є такими, що узгоджуються з положеннями ПРРЕЕ, та є підставою для проведення нарахування вартості електроенергії, необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ; споживачем не спростовано факт споживання необлікованої електричної енергії.
Верховний Суд (постанова від 18.04.2023) погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, зазначив, що пункт 8.2.5 ПРРЕЕ визначає коло осіб, які мають як складати (оформлювати) акт, так і його підписувати. Зокрема, ПРРЕЕ визначають таке коло осіб: 1) оператор системи, який (які) брали участь у перевірці; 2) споживач (представник споживача), 3) інша особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи); 4) незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо). Ураховуючи положення пункту 8.2.5 ПРРЕЕ Верховний Суд виснував, що лише у разі, коли «споживач» та/або/і «представник споживача» та/або/і «інша особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи)» відмовилися підписати акт, то в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи. Таким чином, «інша особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи)» не є тотожнім «незаінтересована особа» у контексті підписанта акта про порушення. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначив, що оскільки, доступ представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача здійснив начальник відділення розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділення, то вказана особа є особою, яка має право допустити представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача. Суд відзначив, що формулюючи у касаційній скарзі твердження про те, ця особа є заінтересованою особою, скаржник не довів таких обставин (стаття 74 ГПК України) та не вказав, у чому полягала його заінтересованість щодо фіксації правопорушення.
У справі № 910/18902/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, обґрунтовані несплатою відповідачем вартості недооблікованої електричної енергії, нарахованої на підставі рішення комісії, оформленого протоколом, прийнятого за результатами розгляду акта про порушення ПРРЕЕ. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили із того, що акт про порушення складено за відсутності представника відповідача, чим порушено вимоги пункту 8.2.5 ПРРЕЕ; розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснено без дотримання приписів пункту 8.4.8 ПРРЕЕ. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд (постанова від 17.05.2022) дійшов висновку, що суди залишили поза увагою той факт, що акт про порушення у розумінні пункту 8.2.5 ПРРЕЕ може бути підписаний іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт споживача за умови посвідчення цієї особи. При цьому Верховний Суд зазначив, що за відсутності визначення, зокрема, ПРРЕЕ, поняття «інша особа, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи)», наведеного в абзацах 1 і 8 пункту 8.2.5 ПРРЕЕ, такою особою слід вважати особу, яка: має доступ до електрифікованої споруди, частини електрифікованої споруди, сукупності електрифікованих споруд на одній території, що належить на праві власності або користування споживачу, або має доступ до території, на якій розміщено об'єкт; має можливість допуску представників оператора системи до об'єкта, що належить на праві власності або користування споживачу, або до території, на якій розміщено об'єкт, що належить на праві власності або користування споживачу, для проведення перевірки; таку особу встановлено за документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо цієї особи. При цьому ПРРЕЕ не передбачено обов'язку зазначати в акті про порушення документ, за яким відбулось встановлення особи.
У справі № 923/171/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про визнання недійсним рішення комісії, оформленого протоколом з розгляду акта про порушення ПРРЕЕ, обґрунтовані тим, що акт про порушення складено з порушенням вимог ПРРЕЕ щодо складання такого акта, перевірка відбулась з порушенням права комунальної власності, споживач або його представник не були присутні при складанні акта. Скасовуючи рішення суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позову та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції встановивши, що розрахунок вартості неврахованої електричної енергії виконано відповідачем на підставі некоректних даних; на дослідження експерту було надано аналогічний засіб вимірювальної техніки, а не той, який знаходився на об'єкті позивача та в роботу якого, на думку, відповідача, здійснювалось втручання; в акті про порушення визначено, що споживач не ввімкнув всі наявні струмоприймачі на повну потужність для вимірювання струму навантаження, не надав паспортні дані всіх наявних струмоприймачів, не допустив представників відповідача для перевірки переліку струмоприймачів, дійшов висновку про те, що акт про порушення складено з порушенням порядку складання такого акта, а тому цей акт не може підтверджувати вчинення позивачем порушень ПРРЕЕ. При цьому судом апеляційної інстанції також враховано, що відповідачем не доведено жодної з підстав, передбачених пунктом 8.4.10 ПРРЕЕ, для застосування відповідного способу розрахунку вартості недоврахованої електричної енергії, отже, рішення комісії з розгляду акта прийнято на підставі невірних вхідних даних, що є безумовною підставою для скасування рішення про нарахування вартості недоврахованої електричної енергії. Верховний
Суд (постанова від 02.08.2021) залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, погодився з його висновками про наявність підстав для задоволення позову.
У справі № 917/1671/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення вартості необлікованої електричної енергії згідно з актом про порушення ПРРЕЕ, обґрунтовані несплатою відповідачем вартості недорахованої, самовільно і безобліково спожитої електричної енергії через самовільне підключення відповідачем електропроводки та струмоприймачів до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії з порушенням схеми обліку з метою безоблікового споживання електричної енергії на об'єкті постачання електричної енергії. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що:
- встановлення зазначеного в акті порушення зі сторони відповідача обов'язково передбачає наявність належних йому на праві власності/користування струмоприймачів, які були би приєднані до мережі позивача на відповідній опорі за допомогою дроту, зазначеного в акті про порушення, проте у пункті 5 акту про порушення немає жодних найменувань струмоприймачів відповідача, які були би самовільно приєднані, а зазначена у пункті 7 акта про порушення як об'єкт або струмоприймач, відключений від електропостачання, артезіанська свердловина № 1, якщо застосовувати відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України аналогію закону, згідно з наведеним у статті 1 Гірничого закону України визначенням свердловини, сама по собі не є струмоприймачем;
- в акті про порушення немає жодних застережень про перешкоджання або неможливість з інших причин відповідних представників позивача, у межах реалізації повноважень, передбачених пунктом 5.1.1 ПРРЕЕ, з обстеження електроустановок споживача, навести перелік відповідного електрообладнання/струмоприймачів відповідача, які ймовірно могли перебувати на артезіанській свердловині й бути самовільно підключені до мережі позивача. Наявний у матеріалах справи акт про порушення підтверджує лише факт підключення, здійсненого невідомими особами до мережі позивача, яка у розумінні пункту 2.2.1 ПРРЕЕ перебуває у сфері його балансової належності та експлуатаційної відповідальності (враховуючи, що у матеріалах справи немає доказів наявності договірних відносин між сторонами відносно забезпечення розподілу/постачання електричної енергії на електроустановки артезіанської свердловини № 1), а не факт самовільного підключення, здійсненого саме відповідачем;
- акт про порушення окрім підписів представників оператора системи містить підписи двох свідків, без застереження про наявність у них жодного з статусів, передбачених у переліку, наведеному в абзаці 5 пункту 8.2.5 ПРРЕЕ, що дало би змогу зробити висновок про їх незаінтересованість, та без зазначення назви і реквізитів документів, які посвідчували особу цих свідків і відповідну незаінтересованість;
- згідно з абзацом 10 пункту 8.2.6 ПРРЕЕ у випадку причетності споживача до порушення цих правил, в протоколі зазначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Необхідність наведення саме у протоколі таких відомостей (чого позивач не зробив) не замінюється обов'язком позивача разом з протоколом надати споживачеві розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на Методику, а також розрахункові документи для оплати. Однак, такий розрахунок викладено позивачем лише у позовній заяві, аналогічний за змістом розрахунок, наданий відповідачем як частина рахунку та не містить жодного підпису уповноваженої особи позивача. Аналізуючи сам розрахунок, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів/обґрунтування обраного позивачем періоду нарахування (з 05.04.2019 по 30.05.2019), як застосування значення 70А (І) у розрахунку як параметрів сили струму, виходячи з найменшої поперечної площі перерізу проводів (кабелів), що використані для підключення, на той час як у пункті 1.3 Правил улаштування електроустановок наведено безліч таблиць з різними значеннями залежно від способу підключення/кількості жил у кабелях/матеріалу провідника та ізоляції тощо, що є недостатньою для належної верифікації обраного позивачем значення.
Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, Верховний Суд (постанова від 22.06.2020) з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини погодився з його висновками про невідповідності акта про порушення вимогам пункту 8.2.5 ПРРЕЕ та помилковість розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.
У справі № 904/210/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про скасування оперативно-господарської санкції, застосованої до позивача рішенням комісії, яке оформлене протоколом, прийнятим на засіданні комісії з розгляду акта про порушення про нарахування недоврахованої електричної енергії, обґрунтовані відсутністю правових підстав для застосовування оперативно-господарської санкції та незгодою з її розміром. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що складений відповідачем акт про порушення не містить відомостей про те, яким чином було здійснено самовільне підключення до електричних мереж без пошкодження пломби, якою опломбовано шафу з електрообладнанням; оскаржуваний акт не містить вихідних даних, необхідних та достатніх для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії, що є порушенням пункту 6.41 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), а тому зазначений акт не міг бути підставою для прийняття рішення про спірне нарахування. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд (постанова від 11.02.2020) погодився з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем обставин самовільного підключення струмоприймачів позивача до електричної мережі, зазначених в акті про порушення; складання акта про порушення відбувалося без огляду схеми електропостачання та проведення вимірів її параметрів, що свідчить про те, що відповідач не міг встановити обставини порушення ПКЕЕ; складений відповідачем акт про порушення не міг бути підставою для прийняття комісією рішення про нарахування недоврахованої електричної енергії, оскільки такий акт не містить вихідних даних, необхідних та достатніх для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії, а також відомостей про те, яким чином позивачем було здійснено самовільне підключення.
У справі № 904/412/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про скасування оперативно- господарської санкції, застосованої до позивача рішенням комісії про нарахування вартості недоврахованоїу електричної енергії, яке оформлене протоколом, прийнятим за наслідками розгляду акта про порушення, обґрунтовані відсутністю правових підстав для застосовування оперативно-господарської санкції та незгодою з її розміром. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що складання акта про порушення відбувалося без огляду схеми електропостачання та проведення вимірів ї параметрів, що свідчить про те, що відповідач не міг встановити обставини порушення позивачем ПКЕЕ; складений позивачем акт про порушення не містить відомостей про те, яким чином було здійснено самовільне підключення до електричних мереж без пошкодження пломби, якою було опломбовано шафу з електрообладнанням, не містить вихідних даних, необхідних та достатніх для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії, отже такий акт не міг бути підставою для прийняття рішення про спірне нарахування. Верховний Суд (постанова від 05.02.2020), залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, погодився з їх висновками про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У справі № 910/17955/17, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення, оформленого протоколом, обґрунтовані відсутністю вини позивача, складу правопорушення, а також недоведеністю та надуманістю відповідачем факту порушення позивачем правил ПКЕЕ, з подальшим свідомим внесенням недостовірних відомостей до акту; відсутністю підстав для застосування Методики на підставі акту; донарахування здійснені за період, коли представниками відповідача було проведено декілька перевірок дотримання позивачем вимог ПКЕЕ та жодних порушень не встановлено; акт складений та підписаний особами, які не є уповноваженими особами відповідача та не мають права підпису від його імені. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що нарахування вартості недоврахованої електричної енергії здійснено згідно з пунктом 2.9 та за формулою 2.7 Методики, разом з тим таке нарахування необхідно було здійснити на підставі пункту 2.8 Методики та за формулою 2.11, а тому дійшли висновку про порушення відповідачем норм ПКЕЕ, що є підставою для скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення, оформлене протоколом. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Велика Палата Верховного Суду (постанова від 14.01.2020), зокрема зазначила, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недорахованої спожитої електроенергії не є оперативно-господарською санкцію, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статей 235-237 Господарського кодексу України, отже, позивачем обрано належний спосіб захисту, оскільки вартість необлікованої електроенергії є платою за поставлену електричну енергію, а не оперативно-господарською санкцією чи збитками в розумінні законодавства про електроенергетику.
У справі № 904/554/24, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом засідання Комісії відповідача із розгляду акта про порушення, щодо нарахування вартості необлікованої електричної енергії, обґрунтовані порушенням порядку проведення перевірки, відсутністю підстав для притягнення споживача до відповідальності за порушення ПРРЕЕ та неправильним нарахуванням обсягу і вартості необлікованої електричної енергії.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшли висновку про порушенням споживачем (позивачем) ПРРЕЕ внаслідок самовільного підключення до електричної мережі відповідача з порушенням схеми обліку, без укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та про правильне нарахування відповідачем обсягу і вартості необлікованої електричної енергії.
При цьому суди попередніх інстанцій виходили із того, що:
- докази укладення ПАТ "Київстар" з ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживачу до належного позивачу об'єкта: м. Дніпро, вул. Робоча, 154 блок 1, 2 відсутні. Водночас за приписами чинного законодавства саме на споживачів покладено обов'язок приєднуватися до договору про надання послуг з розподілу (передачі) та постачання електричної енергії, у даному випадку - на ПАТ "Київстар";
- обов'язок енергопостачальної організації повідомляти про проведення перевірки дотримання споживачем ПРРЕЕ не встановлений чинним законодавством;
- укладений позивачем договір з ВАТ "Дніпрообленерго" на постачання електроенергії не спростовує факт самовільного підключення електроустановок позивача до електричної мережі, що не є власністю оператора системи з порушенням схеми обліку та без укладення договору з постачальником про надання послуг з розподілу електричної енергії;
- актом №00000527 зафіксовані такі порушення ПРРЕЕ: п. 6 самовільне підключення виконано не приховано; п. 7 схема обліку електричної енергії відновлена; п. 8 від електроживлення відключено обладнання Київстар, Домашній інтернет; п. 9 для усунення порушення виконано відключення самовільного приєднання. пункт 10 вилучено зразки проводів самовільних підключень, які укладено в пакет та опломбовано пломбою №79566504;
- відповідно до пункту 8.2.5 глави 8.2 розділу VIII ПРРЕЕ, уповноваженими представниками оператора системи в присутності свідка - голови правління ОСББ "Робоча 154" Журби Г.В. складено Акт про порушення №00000527 від 28.08.2023, який містить відповідний запис про відмову надати персонал та бути присутнім особисто, що засвідчено особистим підписом свідка на 1 та 4 сторінці Акта;
- комісія ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" розглянула акт про порушення №00000527 від 28.08.2023 та прийняла протокольне рішення №269/2023 про нарахування вартості не облікованої електричної енергії. Розрахунок вирішено провести у відповідності до п.п. 7 п. 8.4.2, п. 8.4.7, п.п. 4 п. 8.4.8, п. 8.4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії. Згідно з розрахунком вартості безоблікового споживання електричної енергії по акту №00000527 від 28.08.2023, обсяг такого споживання склав 32063кВт на суму 190426,62грн.
Ураховуючи наведене суд касаційної інстанції зазначає, що правовідносини у справах № 903/378/22, № 923/171/20, № 904/210/19, № 904/412/19, № 910/17955/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі № 904/3053/24, що розглядається, є схожими в аспекті предмету позову, проте, встановлені судами фактичні обставини, що безпосередньо впливають на висновки суду, є різними у кожній із зазначених справ, оскільки суди ухвалили відповідні судові рішення з урахуванням наданих сторонами доказів під час встановлення обставин щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позову.
Разом з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що у справі № 917/1671/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення вартості необлікованої електричної енергії згідно з актом про порушення ПРРЕЕ, що виключає подібність зі справою, що переглядається з огляду на предмет позову.
Отже, у кожній з наведених скаржником справ, які переглядались Верховним Судом та Великою Палатою Верховного Суду, норми права, на які посилається скаржник, застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів у межах конкретного предмета доказування.
Відтак, проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду та постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній сказі, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 y справі № 233/2021/19, у тому числі через призму наявності/відсутності підстав вважати, що має місце неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд касаційної інстанції дійшов висновку про неподібність зазначених вище справ зі справою, що розглядається, з точки зору фактично-доказової бази та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм матеріального права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду релевантними до обставин цієї справи.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що посилання на практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, норм матеріального права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо їх застосування.
Суд касаційної інстанції враховує правову позицією Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд касаційної інстанції зазначає, що посилання скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, означені у касаційній скарзі, фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку доказів у справі у контексті доведеності та обґрунтованості підстав для скасування рішення комісії щодо нарахування вартості необлікованої електричної енергії, що в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правові позиції щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 904/554/24, що розглядається.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Також, підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 904/554/24, що розглядається, ПАТ "Київстар" зазначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, у чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми мають бути застосовані у спірних правовідносинах).
У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо питань застосування норм пункту 4 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, пункту 3 постанови НКРЕКП від 27.11.2018 № 1533, підпункту 4 пункту 8.4.8, пунктів 1.2.3, 2.5.1, 2.1.2,2.1.3, 8.4.12 ПРРЕЕ, пункту 6.2.6 ККОЕЕ, частини 1 статті 614, статей 612, 613 Цивільного кодексу України, в контексті розгляду наступних питань:
- в ситуації коли оператор системи розподілу не має укладеного із споживачем (власником технологічних електричних мереж) договору про спільне використання цих мереж, чи має оператор системи розподілу право надавати послуги не на своїх мережах третім особам, які не є співвласниками мереж, що використовує оператор системи розподілу на свою користь без правових підстав (договору про спільне використання мереж ;пункти 1.2.3 та 2.5.1 ПРРЕЕ);
-чи встановлено обов'язок, для оператора системи розподілу, укласти договір про надання послуг розподілу з усіма споживачами електроустановки яких були приєднані станом на 27.11.2018 на території діяльності ОСР, шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР споживачу заяви-приєднання до договору або з рахунком, або поштовим відправленням?(пункт 4 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, пункт 3 Постанови НКРЕКП №1533 від 27.11.2028, пункти 2.1.2, 2.1.3 ПРРЕЕ);
-чи підлягають застосуванню норми статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 614,612 і 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), щодо звільнення від відповідальності споживача за порушення передбачене підпунктом 7 пункту 8.4.2. ПРРЕЕ у разі не виконання оператором системи розподілу обов'язку визначеного пунктом 4 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (в редакції від 14.03.2018) та пункту 3 постанови НКРЕКП № 1533, щодо звернення до споживача із заповненою заявою-приєднання до договору?;
-чи має оператор системи розподілу дотримуватися порядку повідомлення споживача, визначений пунктом 6.2.6. ККОЕЕ, про намір провести технічну перевірку або огляд електричної мережі оскільки пунктом 8.2.5.ПРРЕЕ порядок повідомлення споживача не визначено ?;
-чи має право оператор системи розподілу на свій розсуд не застосовувати у розрахунку вартості необлікованої електричної енергії найменшу силу струму спрацювання комутаційних апаратів, що задіяні у схемі самовільного підключення до електричної мережі?(пункт 8.4.12 ПРРЕЕ);
-чи може оператор системи розподілу здійснювати нарахування необлікованої електричної енергії за період 365 днів, а не з дня останньої технічної перевірки або огляду електричної мережі, до якої було здійснено самовільне підключення, якщо за наслідками останньої перевірки або огляду мережі, було складено акт про порушення за результатами якого не проводились нарахування вартості необлікованої електричної енергії? (п.8.4.8 ПРРЕЕ).
Разом з тим, зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник не обґрунтував у чому саме полягає неправильне застосування наведених вище норм права та не вказав, яким чином ці норми мають бути застосовані у спірних правовідносинах.
Правовідносини, що виникають при купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії врегульовані Законом України "Про ринок електричної енергії", а також ПРРЕЕ.
Згідно з преамбулою Закону України "Про ринок електричної енергії", цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до частини шостої статті 56 зазначеного Закону, постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Частиною третьою статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.
Учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку; несанкціоноване втручання в роботу об'єктів електроенергетики (стаття 77 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Споживачем, згідно з пунктом 84 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Пунктом 1.1.1 ПРРЕЕ встановлено, що учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
За змістом пункту 1.2.1 на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передач, Кодексу системи розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Згідно з пунктом 2.1.7 ПРРЕЕ у разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії споживач не має права використовувати електричну енергію із системи розподілу/передачі та має подати оператору системи письмову заяву про припинення розподілу/передачі електричної енергії на його об'єкт.
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, у тому числі у формі електронного документа, підписаного з використанням електронної ідентифікації, у разі укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, сплата рахунка оператора системи, за відсутності заперечень оператора системи.
Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (пункт 3.1.9 ПРРЕЕ).
Згідно з приписами розділу ХІ Кодексу системи розподілу договір про надання послуг з розподілу електричної енергії має бути укладений по усіх точках приєднання електроустановок користувача на території відповідного оператора системи розподілу, а також по точках приєднанням споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж інших власників, які не є оператором системи розподілу або оператором малої системи розподілу. Непобутові споживачі, електроустановки яких приєднані до мереж оператора системи розподілу, для забезпечення розподілу електричної енергії до їх точки приєднання електроустановок зобов'язані укласти договір про розподіл з оператором системи розподілу, до мереж якого вони приєднані.
Безобліковий відбір електричної енергії з системи розподілу, а також від технологічних мереж основного споживача не допускається.
Відповідно до пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема:
користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;
здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору;
дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів;
забезпечувати доступ представникам оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до об'єкта споживача для проведення технічної перевірки засобу комерційного обліку (засобів вимірювальної техніки), електроустановок, у тому числі генеруючих установок, установок зберігання енергії та їх налаштувань, та електропроводки, вимірювання показників якості електричної енергії, контролю за рівнем споживання електричної енергії а також для виконання відключення та обмеження споживання електричної енергії споживачу (субспоживачу) в установленому цими Правилами порядку та виконувати їх обґрунтовані письмові вимоги щодо усунення виявлених порушень;
забезпечити безперешкодний доступ представникам постачальника послуг комерційного обліку, електропостачальника та/або оператора системи (після пред'явлення ними службових посвідчень) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку;
своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень;
не допускати безоблікового використання електричної енергії або використання електричної енергії для професійної та/або господарської діяльності на об'єктах, які розраховуються за електричну енергію за тарифом побутових споживачів, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового використання електричної енергії.
Як установлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, матеріали справи не містять доказів існування діючого договору саме з відповідачем про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу до належного позивачу об'єкта у спірний період.
Відповідно до пункту 8.2.4 ПРРЕЕ у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 ПРРЕЕ.
Пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки, оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень.
Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки.
Акт про порушення розглядається комісією з розгляду актів про порушення, що створюється оператором системи. Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу. У разі причетності споживача до порушень, зазначених у пункті 8.4.2, у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії (пункт 8.2.6 ПРРЕЕ).
Визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку (пункт 8.4.2 ПРРЕЕ).
Як установлено судами попередніх інстанцій у справі № 904/554/24, що розглядається, факт самовільного підключення електроустановок позивача до електричної мережі, що не є власністю оператора системи з порушенням схеми без укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, було встановлено уповноваженими представниками ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" під час проведення перевірки у житловому будинку за адресою: вул. Робоча, 154, м. Дніпро, про що складено акт про порушення від 28.08.2023 № 00000527 відповідно до вимог пункту 8.2.5 ПРРЕЕ.
Рішенням Комісії ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, оформленим протоколом від 27.09.2023 № 269/2023, визнано акт про порушення від 28.08.2023 № 00000527 таким, що складено правомірно та виконано розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за 365 днів, що складає 190426,62 грн за 32063 кВт/год.
Згідно з пунктом 8.4.7 ПРРЕЕ розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється виходячи з:
вартості середньомісячних витрат оператора системи на купівлю однієї кіловат-години (кВт/год) електричної енергії на компенсацію незапланованих втрат електричної енергії, її передачі та розподілу у період порушення споживачем цих Правил (Ц, грн/кВт*год);
величини розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії (W доб, кВт/год);
кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил (Д, день).
Кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається виходячи з кількості робочих днів електроустановки споживача (крім випадків фіксації засобами комерційного або технічного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил), зокрема, якщо споживач здійснив самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі з порушенням схеми обліку, вчинив інші дії, що призвели до споживання необлікованої електричної енергії, виявити які представники оператора системи під час проведення контрольного огляду засобу комерційного обліку мали можливість, - з дня останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку або технічної перевірки (якщо технічну перевірку було проведено після останнього контрольного огляду засобу комерційного обліку) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у шести календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення (пункт 8.4.8 ПРРЕЕ).
У разі виявлення у непобутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 6-8 пункту 8.4.2, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (W доб.с.п., кВт/год) розраховується за формулою, передбаченою у пункті 8.4.12 ПРРЕЕ.
Перевіривши розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, здійснений відповідачем на підставі акта про порушення від 28.08.2023 № 00000527, складеного у порядку, визначеному ПРРЕЕ, суди попередніх інстанцій встановили його правильність та обґрунтованість.
Суди зазначили про помилковість посилання позивача не те, що при розрахунку повинен застосовуватися п. 8.4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, оскільки позивач не є побутовим споживачем. Водночас зазначили і про те, що довід скаржника про те, що період нарахування не облікованої електричної енергії повинен здійснюватися з 09.06.2023 є необґрунтованими, оскільки акт про порушення №00000513 від 08.06.2023, протокольним рішенням комісії ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія"№236/2023 від 23.08.2023, скасовано.
Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що чинним законодавством не встановлено обов'язок енергопостачальної організації повідомляти про проведення перевірки дотримання споживачем ПРРЕЕ.
Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, не спростовують наведених вище висновків судів попередніх інстанцій.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанцій не вбачає неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за наведеними у касаційній скарзі доводами.
При вирішенні спору суди попередніх інстанцій, дослідили та оцінили за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, та з урахуванням встановлених конкретних обставин справи і положень законодавства дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо наведених ним у касаційній скарзі питань фактично зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, та до спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для формування зазначених скаржником висновків Верховного Суду з наведених ним у касаційній скарзі питань.
Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду.
Судом також враховується позиція Верховного Суду викладена у постанові від 28.05.2025 у справі №904/3053/24 за позовом ПАТ "Київстар" до ПАТ "ПЕЕМ "Центральна енергетична компанія" про визнання недійсним та скасування рішення оформленого протоколом.
Верховний Суд при ухваленні цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 - без змін.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, ГПК України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження у справі № 904/554/24 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025, відкрите з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/554/24 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/554/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос