18 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/2744/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра"
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя Бездоля Д. О.)
від 20.12.2024
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Філінюк І. Г., судді: Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.)
від 22.04.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс";
2) Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інни Валеріївни;
3) Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського Олександра Анатолійовича
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" (далі - відповідач), в якому просило визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В. від 08.11.2021, зареєстрований в реєстрі за № 1358.
2. Позов обґрунтовано тим, що заборгованість за аграрною розпискою від 31.03.2020, на підставі якої приватним нотаріусом був вчинений спірний виконавчий напис, була погашена первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс", в цей же час, позивач не отримував вимог від відповідача щодо погашення заборгованості за аграрною розпискою, не погоджував з відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" жодних сум заборгованості та наразі відсутні судові провадження та судові рішення щодо стягнення штрафних санкцій у спірних правовідносинах.
3. 20.12.2024 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, про відмову у задоволенні позову повністю.
4. Суд не встановив порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, оскільки строк виконання фінансової аграрної розписки настав 30 листопада 2020 року, на вказаній розписці відсутній напис "виконано", в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачем позивачу вимоги про виконання зобов'язання, належних доказів виконання фінансової аграрної розписки позивачем до суду не надано.
5. 30.05.2025 позивач звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення скарги без руху з огляду на таке.
7. Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 22.04.2025 (повний текст якої складено 23.04.2025), встановлений у частині першій статті 288 ГПК України, закінчився 13.05.2025, касаційну скаргу подано 30.05.2025, тобто з пропуском строку на 17 днів.
9. За приписами частини другої статті 288 ГПК України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
10. Повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржник отримав 23.04.2025 о 19:19 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформованою Верховним Судом 16.06.2025, тому перебіг двадцятиденного строку, визначеного частиною другою статті 288 ГПК України, з урахуванням абзацу другого частини шостої статті 242 ГПК України, закінчився 14.05.2025, тобто касаційну скаргу подано з пропуском і цього строку (16 днів).
11. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що під час розгляду справи в апеляційному суді, скаржник не брав участі (попри задоволення ВКЗ - так і не був підключений), а відповідно до наказу № 02/25 від 21.04.2025 єдиний працівник підприємства - директор знаходився у відпустці з 22.04.2025 по 28.05.2025, у зв'язку з чим був з поважних причин позбавлений можливості подати касаційну скаргу.
12. Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
13. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
14. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
15. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
16. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
17. Згідно із пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
18. Звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
19. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
20. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
21. Касаційну скаргу скаржник подав до суду касаційної інстанції 30.05.2025, тобто зі значним порушенням встановленого ГПК України строку на касаційне оскарження, зокрема, 16 днів після закінчення строку на касаційне оскарження з дня вручення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
22. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі обставини для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, зокрема, наявність єдиного працівника підприємства - директора та перебування його у відпустці, відносяться до організаційних питань внутрішньої діяльності скаржника, мають суб'єктивний характер, залежать від його волевиявлення та не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк. Наявність лише одного представника у Товаристві не залежить вручення постанови суду апеляційної інстанції та не впливає на обчислення строків на касаційне оскарження судових рішень.
23. При цьому, Суд враховує, що касаційна скарга підписана саме адвокатом Вершиніним К. В., який також підписував та подавав апеляційну скаргу, тобто у підприємства є представник.
24. Щодо відсутності у судовому засіданні під час ухвалення оскаржуваної постанови та не підключення до ВКЗ, з огляду на задоволення його заяви, Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 197 ГПК України, пункту 46 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема, підсистеми відеоконференцзв'язку, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
25. Отже, заявник не навів достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження.
26. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку що причини, викладені у клопотанні, не є поважними та об'єктивно непереборними і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
27. З огляду на те, що скаржник пропустив 20-денний строк, протягом якого має право на поновлення строку, а наведені у клопотанні підстави визнані Верховним Судом неповажними, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для наведення, за наявності, інших поважних підстав пропуску встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
28. Верховний Суд також установив, що касаційна скарга не відповідає вимогам відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, якою передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
29. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
31. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
32. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
33. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).
34. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
35. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
36. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
37. У разі, якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
38. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального права та посилається на постанови Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, від 01.08.2019 у справі № 314/3827/17, від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та від 19.09.2018 у справі № 207/1587/16.
39. Натомість скаржник чітко не зазначає норму (норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку (які) суди неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях, а також касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень та відповідного їх обґрунтування.
40. Таким чином, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що необхідно чітко визначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та навести відповідне їх обґрунтування, зазначивши чітко норми права, які скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували та/або порушили, згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
41. Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
42. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
43. Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
44. Частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
45. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
46. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
47. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
48. Відповідно до вимог касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 4 844,80 грн (3 028,00 грн х 200% х 0,8).
49. Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 29.12.2020 № 05-08/13595 з 01.01.2021 діють наступні реквізити рахунку для зарахування надходжень до державного бюджету:
- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783;
- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
- рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007;
- код класифікації доходів бюджету - 22030102;
- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
- призначення платежу: *; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
50. До касаційної скарги скаржник додав квитанцію № 4260-3118-5983-0918 від 11.02.2025 про сплату судового збору у розмірі 4 542,00 грн, в якій зазначені неправильні реквізити: одержувач платежу - ГУК в Од.обл./ Приморський р-н/22030101; рахунок UA928999980313171206082015758; у призначенні платежу зазначено Південно-західний апеляційний господарський суд, тому така квитанція не підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за подання скарги до Верховного Суду у цій справі.
51. З огляду на зазначене касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків у частині сплати судового збору.
52. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
53. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Керуючись нормами статей 119, 174, 234, 288, пункту 5 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 916/2744/24 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- навести, за наявності, інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 20.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі № 916/2744/24;
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 38-40 цієї ухвали;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження Суд відмовить у відкритті касаційного провадження у справі; у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в інших частинах, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко