27 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/1529/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025
та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.01.2025
у справі за заявою Приватного підприємства "Юридична компанія "ЛЕКС Г.С."
до Приватного акціонерного товариства "Інфракон"
про банкрутство
Учасники справи:
ГУ ДПС у Вінницькій обл.: Островерх Р. В.;
ПрАТ "ЮК ЛЕКС Г.С.": не з'явився;
ПрАТ "Інфракон": не з'явився;
1. Короткий зміст заявлених вимог
1.1. Ухвалою суду від 16.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон", а постановою від 17.04.2024 ПрАТ "Інфракон" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
1.2. 18.06.2024 від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло клопотання про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі.
1.3. 19.09.2024 на адресу суду від ГУ ДПС у Вінницькій області надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" в розмірі 8 348 820,98 грн. на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (у відповідні періоди часу були призначені на посаду Голови Правління ПрАТ "Інфракон").
1.4. Заява обґрунтована тим, що під час виконання обов'язків Голови Правління ПрАТ "Інфракон" у відповідні періоди часу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми діями сприяли доведенню ПрАТ "Інфракон" до банкрутства, а саме: ОСОБА_1 - допустив збільшення кредиторської заборгованості товариства у вигляді заниження сум земельного податку за 2016-2017 на суму 5 085 532,40 грн, а ОСОБА_2 здійснив виведення активів ПрАТ "Інфракон" у вигляді відчуження майнового комплексу та відступлення права оренди земельних ділянок за відсутності будь-яких інших ресурсів для погашення заборгованості ПрАТ Інфракон по земельному податку.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.01.2025, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025:
- відмовлено в задоволенні заяви ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.09.2024 про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 8348820,98 грн за доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- затверджено звіт ліквідатора № 02-279/2785 від 18.06.2024 про нарахування і виплату грошової винагороди в сумі 48800 грн та витрат в сумі 30 грн за підсумками ліквідаційної процедури ПрАТ "Інфракон";
- затверджено звіт ліквідатора від 18.06.2024 за результатами проведення ліквідаційної процедури у справі №902/1529/23 про банкрутство ПрАТ "Інфракон" та ліквідаційний баланс ПрАТ "Інфракон";
- ПрАТ "Інфракон" як юридичну особу ліквідовано та закрито провадження у справі № 902/1529/23.
2.2. Судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності мотивовані тим, що наведені заявником доводи про наявність причино-наслідкового зв'язку між умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , допущеними ними порушеннями діючого законодавства та негативними наслідками як для боржника у вигляді втрати платоспроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог заявлених до боржника, не доведені відповідними доказами.
2.3. В частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і закриття провадження у справі судові рішення мотивовані тим, що ліквідатором вчинено належні дії по виявленню активів та пасивів боржника. Внаслідок вжитих ліквідатором заходів доведено неможливість відновлення платоспроможності боржника, що підтверджується долученими до справи доказами.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3.1. 15.12.2023 до Господарського суду Вінницької області надійшла заява ПП "Юридична компанія "ЛЕКС Г.С." від 12.12.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон".
3.2. Ухвалою суду від 16.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон". Визнано вимоги кредитора - ПП "Юридична компанія "ЛЕКС Г.С." в сумі 1080000 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Потупало Н.І., попереднє засідання призначено на 29.02.2024.
3.3. 16.01.2024 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон" на офіційному веб-порталі судової влади України.
3.4. Ухвалою суду від 29.02.2024 визнано грошові вимоги ПП "Юридична компанія "ЛЕКС Г.С.", встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна Белінською Н.О. до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "Інфракон" та призначено справу до розгляду в підсумковому засіданні на 20.03.2024.
3.5. 03.04.2024 до суду від ГУ ДПС у Вінницькій області надійшла заява б/н від 03.04.2024 про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 7397689,93 грн.
3.6. Постановою суду від 17.04.2024 визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області, ПрАТ "Інфракон" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Белінську Н.О.
Щодо заяви про покладення субсидіарної відповідальності
3.7. ПрАТ "Інфракон" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.10.2004, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
3.8. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був Головою Правління ПрАТ "Інфракон" в період з 01.01.2016 по 04.04.2018, а ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) був Головою Правління ПрАТ "Інфракон" в період з 05.04.2018 по 31.08.2019.
3.9. За твердженням ГУ ДПС у Вінницькій області під час позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Інфракон" (акт №347/0515/14310968 від 05.02.2020) встановлено заниження земельного податку, що підлягав сплаті за земельні ділянки № 0510100000:01:036:0169 площею 1,5402 га, № 0510100000:01:036:0170 площею 0,105 га, № 0510100000:01:036:0171 площею 0,45 га та № 0510100000:01:036:0172 площею 0,0204 га, в цілому в розмірі 2,1 га у розмірі у сумі 5085532,40 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 839454,52 грн та 2017 рік в сумі 4246077,88 грн.
3.10. На підставі висновків акту № 347/0515/14310968 від 05.02.2020 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002460515 від 18.03.2020, законність якого підтверджено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №120/3482/20-а.
3.11. До реєстру кредиторських вимог ПрАТ "Інфракон" у справі № 902/1529/23 включено кредиторські вимоги на загальну суму 8348820,98 грн, з них:
- вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області на загальну суму 7181680,98 грн (в тому числі 5085532,40 грн боргу, 2090092,58 грн пені та 6056 грн судового збору);
- вимоги ПП Юридична компанія "Лекс Г.С." у сумі 1167140 грн.
3.12. За твердженням ГУ ДПС у Вінницькій області суб'єктами правопорушення що призвело до банкрутства ПрАТ "Інфракон" є Голова Правління - ОСОБА_1 (за період з 01.01.2016 по 04.04.2018) та Голова Правління - ОСОБА_2 (за період з 05.05.2018 по 31.12.2018).
3.13. Заявник вважає, що об'єктивна сторона правопорушення з доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" полягає у наступному:
- в діях голови правління ОСОБА_1 щодо збільшення кредиторської заборгованості ПрАТ "Інфракон" у вигляді заниження сум земельного податку за 2016-2017 на суму 5085532,40 грн;
- в діях голови правління ОСОБА_2 щодо виведення активів ПрАТ "Інфракон" у вигляді відчуження майнового комплексу та відступлення права оренди земельних ділянок за відсутності будь-яких інших ресурсів для погашення заборгованості ПрАТ Інфракон по земельному податку.
3.14. ГУ ДПС у Вінницькій області вважає, що Сукупність зазначених обставин та дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , попри їх обов'язок як Голови правління ПрАТ "Інфракон" передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
3.15. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи ГУ ДПС у Вінницькій області про те, що за ПрАТ "Інфракон було зареєстровано нерухоме майно загальною площею (кв.м): 23652,6 за реєстраційним номером: 443309905101, зазначивши про те, що відповідно до інформаційної довідки № 386187302 від 10.07.2024 відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо ПрАТ "Інфракон" відсутні.
3.16. Посилання ГУ ДПС у Вінницькій області про укладення договору купівлі-продажу частки комплексу від 05.07.2018, за яким відчужено нерухоме майно без проведення експертної оцінки вартості вказаного комплексу також відхилено судами з тих підстав, що згадане майно було реалізовано більше ніж за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.
3.17. Доводи заявника про те, що використання ПрАТ "Інфракон" у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 на праві постійного користування чотири земельні ділянки відповідно до державного акту Б №000045 від 1979 року не прийняті судами до уваги, оскільки відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.2-4569/2-24 від 22.05.2024 за наявною інформацією в Державному реєстрі земель станом на 01.01.2013 на території області за ПрАТ "Інфракон" відсутні відомості про реєстрацію земельних ділянок.
3.18. На підставі Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017, зареєстрованого за № 02072 від 06.11.2017, про внесення змін до Договору, Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017, зареєстрованого за № 02073 від 06.11.2017, про внесення змін до Договору; Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017, зареєстрованого за № 02074 від 06.11.2017, про внесення змін до Договору; Угоди про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017, зареєстрованого за № 02075 від 06.11.2017, про внесення змін до Договору від 08.10.2017 на підставі рішення Вінницької міської ради №1363 від 28.09.2018 орендарем вищезазначених земельних ділянок виступає ТОВ "Інвест Тауер".
3.19. Таким чином, майно, про яке зазначено ГУ ДПС у Вінницькій області було реалізовано більше ніж 3 роки тому.
3.20. Як вбачається з Аналізу виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", проведеного ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС":
- основні засоби товариства станом на 13.12.2021 відсутні. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності свідчить про те, що товариство не має можливості розрахуватися з кредиторами. Частка власних оборотних коштів в їх загальній сумі у відсотках свідчить, що товариство не має можливості виконувати короткострокові зобов'язання за рахунок оборотних коштів. Коефіцієнт фінансової автономії на звітну дату становить менше граничного значення, що свідчить про залежність товариства від позикового капіталу протягом періоду, що розглядається;
- фінансовий стан товариства є незадовільним, оскільки більшість економічних показників та коефіцієнтів, що характеризують ліквідність та фінансову стійкість товариства, є нижчими від нормативних значень. За результатами аналізу встановлено, що товариство є фінансово нестійким та не має змоги проводити незалежну фінансову політику, тобто, перебуває в стані неплатоспроможності. Станом на день звіту згідно відповідей ПрАТ "Інфракон" товариство немає будь-яких активів;
- у ПрАТ "Інфракон" відсутні ознаки інвестиційної привабливості.
3.21. В ході проведеного аналізу на предмет наявності (відсутності) ознак фіктивного, навмисного або прихованого банкрутства товариства, за результатами отриманих показників та коефіцієнтів було встановлено наступне:
- протягом всіх аналізованих періодів у товариства наявні ознаки поточної неплатоспроможності. Показники, показники, розраховані відповідно Методичних рекомендацій, свідчать про відсутність ознак фіктивного банкрутства ПрАТ "Інфракон";
- фінансові показники, значно погіршились протягом 2019 року, що було пов'язано з продажем активів для погашення кредиторської заборгованості. Протягом 2020 - 2021 фінансові показники значно не погіршились. Враховуючи дані системи показників оцінки фінансового стану ПрАТ "Інфракон" та надані пояснення, економічні ознаки дій з доведення до банкрутства відсутні;
- в процесі аналізу не встановлено, що товариством подані недостовірні відомості про своє майно в фінансовій звітності або в інших документах, що свідчать про його фінансове та майнове становище. Ознаки дій з приховування банкрутства відсутні.
Щодо затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі
3.22. З огляду на відсутність майна та коштів у банкрута, арбітражний керуючий просить затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПрАТ "Інфракон" та закрити провадження у справі № 902/1529/23.
3.23. За змістом остаточного звіту ліквідатора та наявних матеріалів справи, ліквідатором проведено інвентаризацію майна/активів ПрАТ "Інфракон", під час якої майна/активів не виявлено: каса - 0,00 грн; кошти на рахунках в банках - 0,00 грн; капітальні інвестиції рах.152 - 0,00 грн; матеріали (201 рах., 205 рах.) - 0,00 грн.; малоцінка - 0,00 грн; основні засоби - 0,00 грн; товари 281 рах. - 0,00 грн; розрахунки з дебіторами і кредиторами - 0,00 грн.
3.24. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку повідомлено, що відповідно до розпорядження №57-ДР-С-А від 09.02.2022 скасовано реєстрацію виписку акцій ПрАТ "Інфракон" та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ПрАТ "Інфракон" від 21.05.2021 №06/02/1/10 анульоване.
3.25. Відповідно інформації, отриманої від державних установ встановлено відсутність зареєстрованого за підприємством майна/активів.
3.26. В зв'язку з відсутністю у підприємства - банкрута будь-яких активів, які можуть бути включені до ліквідаційної маси та грошових коштів на рахунку в установі банку, залишені без задоволення вимоги кредиторів:
- ПП "Юридична компанія "Лекс Г.С." з грошовими вимогами у розмірі: 1080000 грн - основний борг (четверта черга задоволення); 26840 грн - витрати на сплату судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (перша черга задоволення); 60300 грн - авансування грошової винагороди арбітражного керуючого (перша черга задоволення).
- ГУ ДПС у Вінницькій області у розмірі 7397689,93 грн з яких: 4246077,88 грн - основний платіж (третя черга задоволення); 1061519,47 грн - штрафні санкції (шоста черга задоволення); 2090092,58 грн - пеня (шоста черга задоволення); а також у розмірі 6056 грн - витрати на сплату судового збору (перша черга задоволення).
3.27. Загальна сума грошових вимог кредиторів до ПрАТ "Інфракон", які лишились не погашені становить 8570885,93 грн.
3.28. Наведені у звіті ліквідатора обставини підтверджені відповідними письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
3.29. 17.06.2024 відбулось засідання комітету кредиторів, за результатами проведення якого зокрема прийнято рішення:
- затвердити ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс ПрАТ "Інфракон" станом на 17.06.2024;
- арбітражному керуючому (ліквідатору) Белінській Н.О. направити до Господарського суду Вінницької області клопотання про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу підприємства-банкрута ПрАТ "Інфракон".
3.30. Ліквідатором вжито усіх можливих заходів щодо виявлення активів боржника та дотримано вимоги Кодексу з процедур банкрутства під час проведення ліквідаційної процедури у цій справі.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить:
- скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.01.2024 у цій справі, прийняти рішення про задоволення заяви ГУ ДПС у Вінницькій області щодо покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення за доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- передати справу до місцевого господарського суду для продовження розгляду.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги
5.1. Відмовляючи у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності, суди попередніх інстанцій надали перевагу Аналізу виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ Інфракон, проведеного ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС", не надавши належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують наявність у ПрАТ Інфракон у період 2016 - 2018 роки майнових активів.
5.2. Судами встановлено обставини щодо використання земельних ділянок на підставі недопустимого доказу, а саме листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.2-4569/2-24 від 22.05.2024, не надавши при цьому оцінки судовому рішенню у справі №120/348/20-а, акту позапланової виїзної перевірки боржника №347/0515/14310968 від 05.02.2020 та акту на право користування землею Б №000045 від 1979 року.
5.3. Поза увагою судів залишено, що у статті 61 КУзПБ не міститься будь-якого часового обмеження щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на відповідальних осіб.
5.4. Судами неправильно застосовано п.3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.
5.5. Наразі відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. На переконання скаржника, покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на відповідальних осіб у процедурі банкрутства є можливим без обмеження будь-яким часовим терміном, якщо таке доводиться відповідними доказами, а положення Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства регулюють процедуру здійснення аналізу фінансово-господарського стану підприємств на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства та ніяким чином не обмежують суд у наданні оцінки іншим доказам, що доводять законність вимог до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
6. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
6.1. Арбітражний керуючий Белінська Н. О. у відзиві заперечувала проти касаційної скарги та просила Суд залишити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у цій справі без змін, зазначаючи наступне:
- арбітражним керуючим здійснено усі належні заходи для з'ясування вини засновників, керівника боржника у доведенні підприємства до банкрутства, однак, враховуючи брак доказів, що свідчать про фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, а також ознак дій з приховування банкрутства, у арбітражного керуючого були відсутні підстави для звернення із обґрунтованою заявою про покладення субсидіарної відповідальності. Водночас, вказані обставини не свідчать про бездіяльність арбітражного керуючого, що полягає у не з'ясуванні можливості покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника;
- неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину керівника боржника;
- у разі, якщо скаржник вважає незаконним відступлення боржником права оренди земельних ділянок, він не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визнання відповідних договорів недійсними або фіктивними. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ГУ ДПС у Вінницькій області зверталося до суду із такою заявою;
- зазначені скаржником аргументи не свідчать про вину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства;
- посилання скаржника на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 у справі №127/6046/21, як на підставу для обґрунтування об'єктивної сторони винних осіб у доведенні до банкрутства суд у справі №127/6046/21, є помилковим, адже у вказаному рішенні суд дійшов висновку про необхідність звільнити ОСОБА_3 (головного бухгалтера ПрАТ "Інфракон") та ОСОБА_1 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 366, частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України, від кримінальної відповідальності;
- ОСОБА_2 не міг передбачити можливість настання негативних для ПрАТ "Інфракон" наслідків у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу частки комплексу від 05.07.2018;
- у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виникло обов'язку, передбаченого статтею 4 КУзПБ, оскільки за часи перебування на посаді голови правління ПрАТ "Інфракон" (01.01.2016 - 31.12.2018) даної норми, як і Кодексу, не існувало;
- приймаючи до уваги Аналіз виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", проведений ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС", суд діяв у межах своїх повноважень, спираючись на наявні факти та результати, які не були спростовані.
6.2. Решта учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
7. Позиція Верховного Суду
7.1. ГУ ДПС у Вінницькій області, яке є кредитором ПрАТ "Інфракон", звернулося до суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства-банкрута на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у відповідні періоди часу займали посаду Голови правління ПрАТ "Інфракон, а також стягнення солідарно з названих осіб грошових коштів в розмірі 8 348 820,98 грн.
7.2. За результатами розгляду заяви ГУ ДПС у Вінницькій області суд першої інстанції ухвалив рішення про відмову у її задоволенні, вказавши про недоведеність причино-наслідкового зв'язку між умисними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , допущеними ними порушеннями діючого законодавства та негативними наслідками як для боржника у вигляді втрати платоспроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог заявлених до боржника.
7.3. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого господарського суду та залишив прийняте за вказаною заявою рішення без змін.
7.4. ГУ ДПС у Вінницькій області заперечує правильність вказаних висновків судів попередніх інстанцій, зазначаючи про неповне з'ясування судами обставин, які мають значення для справи, а відповідно і порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
7.5. Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин, наведених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, Верховний Суд зазначає наступне.
7.6. Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов'язаннями у випадках, передбачених, зокрема, Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
7.7. Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), КУзПБ.
7.8. Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
7.9. Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
7.10. Водночас умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
7.11. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку передбаченому частиною другою статті 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
7.12. Відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
7.13. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
7.14. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
7.15. Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
7.16. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.
7.17. Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.
7.18. Об'єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
7.19. Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.
7.20. Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.
7.21. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.
7.22. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.
7.23. Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її формує ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).
7.24. Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
7.25. Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами:
- ПрАТ "Інфракон" зареєстровано як юридичну особу в державному реєстрі 12.10.2004;
- протягом 2016-2019 років у різні періоди часу Головою Правління ПрАТ "Інфракон" були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон", а постановою від 17.04.2024 вказане товариство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру;
- загальна сума визнаних грошових вимог кредиторів до боржника, які лишились не погашені, становить 8570885,93 грн, з них вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області на суму 7181680,98 грн та вимоги ПП Юридична компанія "Лекс Г.С." у 1167140 грн;
- згідно з Аналізом виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", проведеного ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС", будь-які активи товариства відсутні; фінансовий стан товариства є незадовільним; товариство перебуває в стані неплатоспроможності; ознаки фіктивного банкрутства ПрАТ "Інфракон" або доведення до банкрутства відсутні, як і ознаки дій з приховування банкрутства.
7.26. У вересні 2024 року ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до місіевогьо господарського суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у відповідні періоди часу були призначені на посаду Голови Правління ПрАТ "Інфракон", а також солідарне стягнення з вказаних осіб грошових коштів .
7.27. В обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС у Вінницькій області зазначало про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виконуючи обов'язки Голови Правління ПрАТ "Інфракон", своїми діями сприяли доведенню товариства до банкрутства. Так, ОСОБА_1 допустив збільшення кредиторської заборгованості товариства у вигляді заниження сум земельного податку за 2016-2017 роки на суму 5085532,40 грн, що підтверджено відповідним судовим рішенням. ОСОБА_2 здійснив виведення активів ПрАТ "Інфракон" у вигляді відчуження майнового комплексу та відступлення права оренди земельних ділянок за відсутності будь-яких інших ресурсів для погашення заборгованості товариства по земельному податку.
7.28. Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суди попередніх інстанцій зазначили наступне:
- в Державному реєстрі відсутні відомості щодо права власності ПрАТ "Інфракон" на нерухоме майно, зокрема майновий комплекс площею 23652,6 кв. м.;
- продаж частки комплексу відбувся згідно з договором купівлі-продажу від 05.07.2018, який було укладено у період більше ніж за 3 роки до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон";
- твердження про відступлення ПрАТ "Інфраком" права користування земельними ділянками відхилено судами з посиланням на лист ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.2-4569/2-24 від 22.05.2024, за змістом якого в Державному реєстрі земель станом на 01.01.2013 відсутні відомості про реєстрацію земельних ділянок на території області за ПрАТ "Інфракон";
- відповідно до Угод про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017 орендарем земельних ділянок, про які зазначає ГУ ДПС у Вінницькій області є ТОВ "Інвест Тауер";
- твердження заявника про доведення ПрАТ "Інфракон" до банкрутства спростовується висновками, викладеними в Аналізі виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", проведеного ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС.
7.29. З огляду на наявні в матеріалах справи докази та пояснення ГУ ДПС у Вінницькій області і ліквідатора ПрАТ "Інфракон", колегія суддів вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що зроблені без належного дослідження, перевірки та оцінки обставин, на які міститься посилання у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
7.30. Колегія суддів враховує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника.
7.31. Необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.
7.32. До таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), тощо. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства та / або спростовують такий факт.
7.33. Разом з тим, колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що:
- відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16);
- звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
7.34. З наведеного слідує, що звіт ліквідатора за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника та висновок про доведення боржника до банкрутства, складені відповідно до вимог Методичних рекомендацій, наряду з іншими доказами є лише складовою доказової бази доведення боржника до банкрутства як підстави для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.
7.35. Суд зобов'язаний надати належну оцінку як кожному окремо, так і в сукупності іншим доказам та доводам, наданим на підтвердження вимог у заяві про покладення субсидіарної відповідальності.
7.36. Також колегія суддів враховує сталу практику Верховного Суду, на яку зокрема посилається скаржник, та згідно якої статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства. Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності (постанови Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №909/252/16 (909/385/23), від 17.10.2024 у справі №916/1930/20(916/3453/23), від 03.11.2022 у справі 908/2694/20).
7.37. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
7.38. Тому, якщо заявник (ліквідатор або кредитор) з посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази заявника не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
7.39. У разі якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.
7.40. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 11.03.2025 у справі № 5011-44/2141-2012).
7.41. Наведене не було враховано судами попередніх інстанцій, що підтверджується змістом оскаржуваних судових рішень.
7.42. Так, зазначаючи про відсутність відомостей про реєстрацію земельних ділянок за ПрАТ "Інфракон" станом на 01.01.2013, суди попередніх інстанцій не врахували пояснення ГУ ДПС у Вінницькій області з цього питання та надані до матеріалів справи докази, зокрема:
- ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2023 у справі №127/6046/21 (провадження №1-кп/127/265/21), у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 366 та частиною другою статті 212 Кримінального кодексу України;
- акт ГУ ДПС у Вінницькій області від 05.02.2020 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Інфракон";
- постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 120/3482/20-а;
- державний акт на право користування землею серії Б№000045.
7.43. В оскаржуваних рішеннях у цій справі відсутні мотиви, з огляду на які суди попередніх інстанцій не враховують або відхиляють вказані докази, надані ГУ ДПС у Вінницькій області.
7.44. Зазначаючи про те, що право користування земельними ділянками, про які зазначає ГУ ДПС у Вінницькій області в заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ПрАТ "Інфракон", відповідно до Угод про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.10.2017 наразі зареєстровано за ТОВ "Інвест Тауер", суди попередніх інстанцій не перевірили твердження податкового органу про те, що попереднім землекористувачем було саме ПрАТ "Інфракон", яке в подальшому відмовилося від своїх прав на користь ТОВ "Інвест Тауер".
7.45. Також за змістом оскаржуваних рішень не вбачається надання належної оцінки аргументам ГУ ДПС у Вінницькій області як щодо фінансового стану ПрАТ "Інфракон" у період 2016-2018 років, який охоплює час виконання обов'язків Голови Правління ПрАТ "Інфракон" ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так і щодо наслідків відчуження належного боржникові нерухомого майна, зокрема у контексті спроможності виконання грошових зобов'язань перед контрагентами товариства та вжиття заходів для запобігання банкрутству ПрАТ "Інфракон".
7.46. За змістом оскаржуваних судових рішень не вбачається, які ж саме наявні у справі і враховані судами докази доводять відсутність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства ПрАТ "Інфракон", добросовісну поведінку у вчинених ними діях і спростовують відповідні аргументи ГУ ДПС у Вінницькій області з цього приводу, наведені у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
7.47. Виходячи зі змісту частини другої статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).
7.48. Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.
7.49. КУзПБ не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки визначальним для цієї відповідальності є необхідний (безпосередній) причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб'єктивна сторона).
7.50. Зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що судами попередніх інстанцій не перевірено та не враховано доводи ГУ ДПС у Вінницькій області щодо причинно-наслідкового зв'язку виникнення кризового стану боржника - ПрАТ "Інфракон" внаслідок дій та прийнятих відповідачами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) рішень, зокрема про здійснення господарських операцій.
7.51. Обмежившись вказівкою на проведений ТОВ "ПРІМУМ ВЕРІТАС" Аналіз виявлення ознак неплатоспроможності та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ПрАТ "Інфракон", а також відчуження нерухомого майна товариства у період, який перевищує трирічний строк до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Інфракон", суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки діям / бездіяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які передували виникненню стану неплатоспроможності боржника, з точки зору вчинення їх у інтересах саме боржника, з розумним поясненням їх мети і мотивів, у межах звичайних підприємницьких ризиків.
7.52. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).
7.53. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 19.08.2021 у справі № 25/62/09).
7.54. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
7.55. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
7.56. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
7.57. Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/802/20, від 26.09.2023 у cправі № 910/8137/19, від 29.04.2025 у cправі № 910/3632/21).
7.58. Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18).
7.59. Судами попередніх інстанцій наведене не було враховано, у зв'язку з чим колегія суддів не може визнати обґрунтованими та такими, що відповідають наявним у справі доказам, висновки в оскаржуваних судових рішеннях про не доведення ГУ ДПС у Вінницькій області всіх елементів складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
7.60. Дійшовши вказаного висновку, колегія суддів визнає доводи касаційної скарги в цій частині такими, що знайшли своє підтвердження.
7.61. Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
7.62. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не дослідили наданих до матеріалів справи доказів та не надали їм належну правову оцінку, що в свою чергу не дає можливості визначитися з правильністю застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права за результатами розгляду заяви ГУ ДПС у Вінницькій області про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
7.63. З огляду на визначені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вищезгадані порушення, оскільки не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7.64. Наведене є підставою для скасування ухвалених судами рішень у вищевказаній частині та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
7.65. Стосовно затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження оскаржуваними судовими рішеннями, колегія суддів зазначає наступне.
7.66. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.
7.67. Розгляд та затвердження ліквідаційного балансу судом є обов'язковим предметом судового засідання, за наслідком якого приймається рішення про ліквідацію (припинення) юридичної особи боржника. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.
7.68. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.
7.69. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).
7.70. Затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому КУзПБ є підставою для закриття судом провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 90 КУзПБ).
7.71. У даному конкретному випадку колегія суддів вважає, що до вирішення питання за заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у даній справі є передчасним.
7.72. За результатами касаційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що застосований судами попередніх інстанції підхід у з'ясуванні обставин справи та в оцінці доказів не відповідає встановленим ГПК України вимогам, за змістом яких обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
7.73. Суди попередніх інстанцій, з огляду на викладене в мотивувальній частині оскаржуваних у цій справі рішень, фактично не здійснили перевірку аргументів заяви ГУ ДПС у Вінницькій області, які по суті тотожні доводам, наведеним у касаційній скарзі, водночас у Верховного Суду відповідно до встановлених статтею 300 ГПК України обмежень відсутня процесуальна можливість з'ясувати обставини справи, які не перевірялися і не встановлювалися місцевим та апеляційним господарськими судами, що в свою чергу не дає можливості визначитися з правильністю застосування судами норм матеріального і процесуального права.
7.74. З урахуванням викладеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду на стадію ліквідаційної процедури.
7.75. Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження, однак зважаючи на вимоги скаржника щодо прийняття рішення по суті заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
8.2. За результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи в скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
8.3. При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити належну перевірку доказами обставин, зазначених у цій постанові, надати цим доказам та доводам учасників справи належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
8.4. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.01.2025 у справі № 902/1529/23 скасувати.
3. Справу № 902/1529/23 в скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді В. В. Білоус
В. Я. Погребняк