Іменем України
19 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/423/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО»,
вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150, код 31650052
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ,
АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2
про стягнення 72417,97 грн.
без виклику сторін
29.04.2025 до Господарського суду Чернігівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 72417,97 грн страхового відшкодування за страховим випадком (ДТП) згідно з складеним страховим актом №2401162-1 від 31.10.2024 за Договором добровільного страхування наземного транспорту №DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024.
Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст. 993, ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, ст. 25, 108 Закону України «Про страхування».
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.05.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/423/25 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 02.05.2025, 11:44, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
15.05.2025 від відповідача у встановлений процесуальний строк надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у позові та зазначає про те, що страхова виплата Товариству з обмеженою відповідальністю «Заньківське» повинна здійснюватися Моторним (транспортним) страховим бюро України, а не страховиком; страхова виплата здійснена позивачем з порушенням абз. 3, 5 ст. 19, п.1 ст. 43 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; до позивача не перейшло право вимоги страхового відшкодування, тому заявлена сума не підлягає стягненню. Відповідач також вказує на те, що представник військової частини не був запрошений для участі у проведенні експертизи, копія висновку незалежної експертизи не надана до матеріалів справи; позивач не здійснював визначення СТО для здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу, такий ремонт відбувався на СТО, визначеній Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське», що є порушенням умов Договору. Згідно з платіжною інструкцією від 31.10.2024 №63850 позивач здійснив оплату Приватному підприємству «ШОР» 72417,97 грн, проте акт наданих послуг №1478 складено 01.11.2024, що унеможливлює перевірку чи дійсно був відновлений пошкоджений транспортний засіб, тому виплата страхового відшкодування була безпідставною. У призначенні платежу вказано «заяв.24.10.2024р.», проте Акт (протоколу) огляду транспортного засобу - заява на виплату подавалася 17.10.2024. За доводами відповідача обсяг робіт, запчастин та матеріалів, який був використаний для ремонту (72417,97 грн) не відповідає обсягу, вказаному у рахунку на оплату №1299 від 17.10.2024 (94046,61 грн). Позивачем не доведено належними доказами заявлений об?єм пошкоджень транспортного засобу; вказаний в Акті (протоколі) огляду транспортного засобу - заяві на виплату від 17.10.2024, рахунку на оплату №1299 від 17.10.2024 та акті надання послуг №1478 від 01.11.2024 не відповідають пошкодженням, зафіксованим на момент ДТП.
26.05.2025 від позивача через систему «Електронний суд» у встановлений строк надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві, та зазначає про те, що Закон України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не регулює правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем; відповідно до інформації, отриманої з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, на момент ДТП щодо транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_3 не було укладено жодних договорів страхування цивільно-правової відповідальності, тому відповідач неправильно визначив характер спірних правовідносин та неправильно розмежував поняття «регрес» та «суброгація». Відносини, що склалися між сторонами, є суброгацією, а не регресом; звернення позивача до суду здійснено в порядку приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування». Позивач, який є страховиком потерпілої особи, здійснивши виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору, виконав свої зобов?язання за договором добровільного страхування, у зв?язку з чим набув право вимоги до відповідальної за заподіянні збитки особи. Та обставина, що огляд транспортного засобу проводився за відсутності відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Пункт 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» визначає виклик заінтересованих осіб для технічного огляду «у разі потреби», вказана норма не є імперативною та визначає випадків, в яких виклик є необхідним. За доводами позивача, виходячи з умов п. 14.8. Електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №DNH0MA-244А0Н5 від 09.05.2024 страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи - за кожним страховим випадком; у даному випадку вартість відновлювального ремонту (94046,61 грн) зменшено на суму безумовної франшизи (21628,63 грн), тому виплата страхового відшкодування становить 72417,97 грн, факт проведення якої підтверджується страховим актом №2401162-1 від 31.10.2024 і платіжною інструкцією №63850 від 31.10.2024. У даному випадку розмір заподіяної шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
02.06.2025 від відповідача надійшли письмові заперечення №915/2 від 29.05.2025, у яких відповідач вважає доводи позивача безпідставними та зазначає, що обов?язок страхувальника здійснити страхову виплату за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів має здійснюватися у відповідності до Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське», як у первісного кредитора існувало право на здійснення регламентної виплати Моторним (транспортним) страховим бюро України, тому позивач не має права кредитора по відношенню до відповідача. Відповідач також наголошує, що у даному випадку автотоварознавча експертиза та експерті дослідження не проводилися; пошкодження транспортного засобу, вказані в Акті (протоколі) огляду транспортного засобу - заяві на виплату від 17.10.2024 не відповідають пошкодженням, зафіксованим на момент ДТП; розмір страхової виплати, здійсненої позивачем, є завищеним; відшкодуванню підлягає розмір збитків, а саме фактичне здійснення ремонтних робіт. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
09.05.2024 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (страхувальник) укладено Електронний договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № DNH0MA-244A0H5, відповідно до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 , виходячи з п. 7.1. якого страховим випадком за договором є пошкодження, знищення (втрата) ТЗ внаслідок настання страхових ризиків (далі - Договір № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, а.с. 15-18).
Згідно з п. 8 Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 розмір безумовної франшизи складає за ризиком "Незаконне заволодіння ТЗ" або конструктивне знищення ТЗ - 7.0 % від страхової суми, по решті ризиків - 1.0 %.
За умовами розділу 5 Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 страхова сума щодо спеціалізованого напівпричіпу МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 складає 2162863,50 грн.
Відповідно до п. 14.1., 14.8. Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 розмір завданих збитків визначається після огляду ТЗ та на підставі експертної оцінки розміру збитку (кошторису вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) з урахуванням документів, наданих Страхувальником (Лізингоодержувачем) або Вигодонабувачем, а також документів і відомостей, зібраних Страховиком, самостійно, а саме: - переліком знищених, пошкоджених або таких, що зникли, вузлів, агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ; - агрегатів, деталей, приладдя та оздоблення ТЗ або самого ТЗ.
Страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи - за кожним страховим випадком. У разі проведення ремонту застрахованого ТЗ на СТО, узгодженій зі страховиком, страхувальник (лізингоодержувач) сплачує СТО за ремонт тільки суму безумовної франшизи, а залишок вартості ремонту перераховує Страховик на підставі рахунку СТО.
Належність спеціалізованого напівпричіпу МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 Товариству з обмеженою відповідальністю «Заньківське» підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 07.05.2024 (а.с. 24).
10.10.2024 в с. Скибин сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю Спеціалізованого напівпричіпу МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 та автомобіля Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якої зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
За інформацією, зазначеною у схемі місця ДТП, власником транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.р.н НОМЕР_3 є Військова частина НОМЕР_1 , про що також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 22).
Згідно з постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/10439/24 від 07.01.2025, особою винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, ним направлено запит до Міністерства оборони України з метою з'ясування всіх обставин ДТП, що сталася 10.10.2024, а саме: «чи належить транспортний засіб Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_3 , або чи має якесь відношення до Військової частини НОМЕР_1 , якщо так, то на підставі яких документів? Чи перебував водій транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з Військовою частиною НОМЕР_1 у трудових (службових) відносинах якщо так, то на підставі яких документів? на підставі чого ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_3 на момент ДТП 10.10.2024 року? На підтвердження відповідей викладено прохання надати документи: копію трудової книги, копію наказу про призначення на роботу (службу), копію наказу про керування транспортним засобом Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_3 ОСОБА_1 , копію дорожнього листа на період 10.10.2024 року, тощо.
Згідно з відповіддю Міністерства оборони України Романіва Богдана Андрійовича допущено до самостійного керування автомобілем Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_3 ; автомобіль Mitsubishi Pajero д.н.з. НОМЕР_3 належить Військовій частині НОМЕР_1 ; солдат військової служби ОСОБА_1 перебуває в офіційних трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 (а.с. 11-13).
Як зазначає позивач, відповідно до інформації, отриманої з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України на момент ДТП щодо транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_3 не було укладено жодних договорів страхування цивільно-правової відповідальності (а.с. 6).
Актом (протоколом) огляду ТЗ - Заявою на виплату від 17.10.2024, складеного оцінювачем (спеціалістом) Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО» щодо транспортного засобу спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 , у присутності довіреної особи власника ОСОБА_2 , виявлено під час огляду та зафіксовано пошкодження зазначеного транспортного засобу, отримані при обставинах 10.10.2024 (а.с. 7).
Відповідно до рахунку на оплату №1299 від 17.10.2024, складеного станцією технічного обслуговування - Приватним підприємством «ШОР», вартість відновлювального ремонту спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 складає 94046,61 грн (а.с. 23).
Як зазначає позивач, страхова сума за Договором становить 2162863,50 грн, за результатам множення якої на 1,0% (розмір безумовної франшизи), отримується сума 21628,63 грн, на яку зменшується страхове відшкодування, виходячи з умов п. 14.8. Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024.
Вартість відновлювального ремонту спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 - 94046,61 грн (згідно з рахунком на оплату станції технічного обслуговування №1299 від 17.10.2024) - 21628,63 грн (розмір безумовної франшизи, на яку зменшується страхове відшкодування) = 72417,97 грн страхового відшкодування.
31.10.2024 Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ВУСО» складено Страховий акт №2401162-1 за Договором страхування наземного транспорту № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, згідно з яким пошкодження застрахованого транспортного засобу державний номер НОМЕР_4 (страховий випадок настав 10.10.2024, 18:25:00, Київська область, с. Скибин з вини ОСОБА_1 , автомобіль Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_3 ) визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 72417,97 грн (а.с. 27).
Враховуючи умови п. 14.8. Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, факт сплати Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ВУСО» станції технічного обслуговування - Приватному підприємству «ШОР», 72417,97 грн страхового відшкодування підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2024 №63850, призначення платежу «стр.відш.зг.СА №2401162-1 від 31.10.2024 та дог. № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, стр. ТОВ «Заньківське», заяв.24.10.2024, рах.1299 від 17.10.2024» (а.с. 20).
У підтвердження факту проведення відновлювального ремонту спеціалізованого напівпричіпу МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 станцією технічного обслуговування «ШОР» позивачем додано до матеріалів справи Акт надання послуг №1478 від 01.11.2024, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (замовник) та Приватним підприємством «ШОР» (виконавець) про виконання робіт (надання послуг) з використанням запчастин та матеріалів на загальну суму 72417,97 грн (а.с. 8).
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 72417,97 грн страхового відшкодування на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування».
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ст. 1 Закону України “Про страхування» страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
У відповідності до приписів ст.9 Закону України “Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України “Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 20 Закону України “Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
За ч.1 ст. 25 Закону України “Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Виходячи з приписів ч.1 ст. 979, ч. 1 ст. 980, ч.1 ст. 981, ч.1 ст. 982 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
За змістом ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед особою, якій завдано збитки (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому зобов'язання не припиняються, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора): замість особи, якій завдано збитки, прав кредитора набуває страховик.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією (аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №910/2603/17).
Право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 910/10606/23).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО» (код 31650052) зареєстроване як юридична особа 24.09.2001; реєстраційний номер 12661200000000593; основним видом діяльності є інші види страхування, крім страхування життя (а.с. 10).
Матеріалами справи підтверджується факт укладення між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (страхувальник) Електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 та складання Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ВУСО» за цим Договором Страхового акту №2401162-1 від 31.10.2024, згідно з яким пошкодження застрахованого транспортного засобу державний номер НОМЕР_4 (страховий випадок настав 10.10.2024, 18:25:00, Київська область, с. Скибин з вини ОСОБА_1 , автомобіль Mitsubishi Pajero, д/н НОМЕР_3 ) визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 72417,97 грн.
Судом встановлено, що виплата страхового відшкодування у розмірі 72417,97 грн здійснена позивачем у зв?язку зі страховою подією та у повній відповідності до умов п. 14.8. Договору № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, а саме станції технічного обслуговування - Приватному підприємству «ШОР», що підтверджується платіжною інструкцією від 31.10.2024 №63850, призначення платежу «стр.відш.зг.СА №2401162-1 від 31.10.2024 та дог. № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, стр. ТОВ «Заньківське», заяв.24.10.2024, рах.1299 від 17.10.2024».
Таким чином, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Враховуючи вищевикладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України "Про страхування", які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому.
Отже, позивач - Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО», який є страховиком потерпілої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське», здійснивши виплату страхового відшкодування у відповідності до умов Електронного договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024, виконав свої зобов?язання за зазначеним Договором, у зв?язку з чим набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи - Військової частини НОМЕР_1 (відповідача у справі).
Враховуючи страхову суму за Договором № DNH0MA-244A0H5 від 09.05.2024 (2162863,50 грн) та розмір безумовної франшизи (1,0%), сума, на яку зменшується страхове відшкодування за умовами п. 14.8. Договору, становить 21628,63 грн. Оскільки відповідно до рахунку на оплату №1299 від 17.10.2024, складеного станцією технічного обслуговування - Приватним підприємством «ШОР», вартість відновлювального ремонту спеціалізованого напівпричіпа МEGA MNL/С/NL3-031 д.р.н. НОМЕР_4 складала 94046,61 грн, сума страхового відшкодування (враховуючи розмір безумовної франшизи, на яку зменшується страхове відшкодування) становить 72417,97 грн.
Зазначене вище підтверджує обґрунтованість доводів позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 72417,97 грн, а також спростовує заперечення відповідача про те, що до позивача не перейшло право вимоги страхового відшкодування. Посилання відповідача на те, що огляд транспортного засобу неправомірно проводився за відсутності відповідача, спростовується приписами п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, за якими виклик заінтересованих осіб для технічного огляду проводиться «у разі потреби»; крім того, вказана норма не визначає випадків, в яких виклик зацікавлених осіб для технічного огляду транспортного засобу є необхідним.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 та п. 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц наведений висновок, за яким особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Тлумачення частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України свідчить про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17.
Частиною 1 статті 5 Закону України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1076-XIV передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу Mitsubishi Pajero, д.р.н НОМЕР_3 є Військова частина НОМЕР_1 ; керування зазначеним транспортним засобом здійснювалося ОСОБА_1 , якого визнано винним у скоєнні ДТП та який перебуває в офіційних трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 .
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про правомірність звернення позивача до відповідача із зазначеними вимогами про стягнення 72417,97 грн страхового відшкодування.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних належних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму страхового відшкодування, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 72417,97 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.
При ухваленні рішення у справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що судом задоволені позовні вимоги в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 79, 86, 129, ст. 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО» (вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, 03150, код 31650052) 72417,97 грн страхового відшкодування та 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Рішення складене та підписане 19.06.2025.
Суддя М.О. Демидова