Іменем України
17 червня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/372/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу,
за позовом: Чернігівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011426) вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000;
в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації, (код ЄДРПОУ 00022674) вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;
до відповідача: Городнянської міської ради, (код ЄДРПОУ 04061731) вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100;
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
За участю представників сторін:
від позивача: Ковальової О.В., представник;
від відповідача: не з'явився;
прокурор: Драшпуль Н.О.
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
Чернігівською окружною прокуратурою подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації до Городнянської міської ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 25,4648 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2655 шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 25,4648 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2655.
В позові прокурор також просить стягнути з відповідача на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати, пов'язані із залученням спеціаліста, в сумі 2500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655 площею 25,4648 га у межах території Городнянської міської ради (колишньої Смичинської сільської ради) розташовані пам'ятки археології місцевого значення: частина поселення “Зарванщина-1» (Стрілки) (с. Дібровне) VІІ-І ст. до н.е., ІІІ-V ст., охоронний № 3753-Чр. Відтак земельна ділянка, на якій розташовані пам'ятки археології, є об'єктом обмеженим у цивільному обороті і може перебувати виключно у державній власності.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 22.05.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.
Прокурору, позивачу та відповідачу ухвала суду від 23.04.2025 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 23.04.2025 о 17:44, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 22.05.2025, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2025.
22.05.2025 від відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній визнає позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника міської ради.
Заяву відповідача прийнято судом до розгляду.
Враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.
За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових за-хист, рішення приймається за наявними матеріалами справи, з урахуванням доводів і заяв сторін.
17.06.2025 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 30.08.1991 № 193 взято під державну охорону пам'ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області згідно з додатками № 1-2.
У додатку №1 до згаданого рішення під № 28 значиться нерухома пам'ятка археології Чернігівської області місцевого значення - поселення “Зарванщина» VII-III ст. до н.е., розташована в с. Дібрівне, Смичинської с/ради, 2,5 км на пд.-сх. від південної околиці села.
Згідно з паспортом пам'ятника - поселення “Зарванщина», складеного 14.04.1990 (місцезнаходження: Чернігівська обл., Городнянський р-н, Смичинська с/рада, с. Дібрівне, за 2,5 км на південний схід від південної околиці с. Дібрівне, в ур. Зарванщина, охоронний номер 3753-Чр), поселення залишене племенами милоградської та юхнівської культур /VII-III ст. до н.е./ відкрите розвідниками Жарова та Пильника А.Г. в 1989 р., звіт в НА ІА АН УРСР. Знахідка в фонді ЧІМ.
Поселення займає понижений мис лівого берега р. Крюкова. Площа поселення біля 6 га. Товщина культурного шару 0,4-0,6 м. В підйомному матеріалі кераміка, що з'єднує в собі риси милоградської та юхнівської культур/VII-III ст. до н.е./.
У матеріалах справи міститься облікова картка пам'ятника - поселення “Зарванщина», до якої додано схематичний план поселення та фото фрагменту, на якому графічно зображено розташування пам'ятки археології.
У матеріалах справи наявний схематичний план поселення “Зарванщина» (охоронний номер 3753-ЧР) з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив'язку місця розташування поселення “Зарванщина».
При погодженні проекту роздержавлення земель КСП “Добробут» територія пам'ятки археології “Зарванщина-1» позначена на карті землекористування.
Відповідний об'єкт нанесено на карту землекористування, сформовану у складі графічної частини Плану роздержавлення КСП “Добробут». Відповідно до умовних позначень на карті з плану роздержавлення земель територія вказаної археологічної заштрихована синіми косими лініями на жовтому фоні. Під номером 22 на даній земельній ділянці знаходиться частина пам'ятка археології місцевого значення поселення “Зарванщина-1» (Стрілки) (с. Дібровне), охоронний № 3753-Чр.
Крім того, відповідно до листа № 43 від 17.02.1995, адресованого директором музею начальнику відділу земельних ресурсів Городнянського району, повідомлено, що на карту землекористування КСП “Добробут» с. Дібрівне Городнянського району нанесені пам'ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 15.02.1995. Всі види земельних робіт, пов'язані з переміщенням ґрунту на їх території заборонені; вилучення земель, на яких розташовані археологічні пам'ятки недопустиме.
На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 “Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ, Городнянського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними відповідно до розпорядження КМУ № 555-р від 09.08.2017).
У вказаній технічній документації маються пропозиції сертифікованого інженера-землевпорядника Матьковської Ю.В. щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі, в яких зазначено, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені згідно Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 у відповідності до додатку 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме:
- ділянка № 1 (Смичинська сільська рада) - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 6,3625 га).
Обмеження у використанні земельної ділянки № 1 з кадастровим номером 7421487600:03:000:2196 площею 32,4648 га (охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, площа 6,3625) містяться в кадастровому плані земельної ділянки, який знаходиться в технічній документації.
Також, в акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності від 16.07.2018 встановлено, що при складанні даної документації, через земельну ділянку, в тому числі через земельну ділянку № 1 (Смичинська сільська рада) проходять межі охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини - площею 3,3625 га.
Крім того, у перелік обмежень щодо використання земельних ділянок від 16.07.2018 включено Ділянку № 1 (Смичинська сільська рада) площею 6,3625 га, яка має охоронну зону навколо об'єкта культурної спадщини.
У технічній документації міститься викопіювання з плану землекористування Смичинської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Смичинської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Городнянській ОТГ (ділянка № 1 орієнтовною площею 32,46 га), погоджене начальником відділу у Городнянському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації.
Факт розміщення поселення “Зарванщина-1» на земельній ділянці з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655 площею 25,4648 га підтверджується інформацією Бойка Д.О., сертифікованого інженера землевпорядника, який у листі № 98 від 08.04.2025 підтвердив, що в результаті зіставлення схематичного позначення місця розташування пам'ятки-поселення “Зарванщина-1», охоронний № 3753-Чр на обліковій картці, облікової документації, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської ОТГ Городнняського району Чернігівської області, встановлено що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655, яка розташована на території Городнянської ОТГ Чернігівського району Чернігівської області, комунальної форми власності, площею 25,4648 га, розташована пам'ятка археології місцевого значення: поселення “Зарванщина-1», охоронний № 3753-Чр.
Повноваження Бойка Д.О. складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою, підтверджено кваліфікаційним сертифікатом інженера землевпорядника № 001323, виданого Бойку Д.О. 03.01.2013.
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655 площею 20,7627 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення “Зарванщина-1», що згідно зі статтею 53 Земельного кодексу України і статтею 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам'яткою) за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.
Довідкою від 03.10.2018 № 239-П Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ Городнянського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними відповідно до розпорядження КМУ № 555-р від 09.08.2017) за наступних умов: упродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку укладення охоронного договору на пам'ятку археології місцевого значення - частину поселення “Зарванщина-1»(Стрілки) (с. Дібровне).
Крім того, згідно з вищевказаною довідкою зазначається, що на земельній ділянці, яка знаходиться на території Смичинської сільської ради - ділянка № 20 площею 19,4893 га, розташовані пам'ятки археології місцевого значення поселення “Зарванщина-1» (Стрілки) (с. Дібрівне), VII-I ст. до н.е., III-V ст., № 3753-Чр взятого на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 30.08.1991 № 193 та частина поселення “Заварщина-2» (с. Смичин), ХІ-ІХ ст. до н.е., І тис. до н.е. (№ 5125-ЧР, взятого на облік розпорядженням Представника Президента України від 08.10.1993, № 459).
Також у довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до частин 2, 5 ст. 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», пункту 2 частини 1 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.07.2018 № 25-5873/14-18-сг затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі на території Городнянської міської ради Городнянського району Чернігівської області загальною площею 1057,6642 га.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Головного управління) від 27.09.2018 № 25-7562/14-18-сг передано Городнянській міській раді Городнянського району Чернігівської області у комунальну власність Городнянської міської об'єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7408,6605 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Городнянської міської об'єднаної територіальної громади Городнянського району Чернігівської області згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.
27.09.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та Городнянською міською радою підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2196, площею 32,4648 га (п. 350 додатку до Акту).
Листом № 03-09/119 від 21.01.2025 Городнянська міська рада повідомила, що в результаті виготовлення документації із землеустрою, земельна ділянка сільськогосподарського призначення кадастровий номер 7421487600:03:000:2196 площею 32,4648 га була поділена, в результаті чого сформувалась земельна ділянка площею 25,4648 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2655, на яку накладено обмеження у вигляді зони охорони пам'ятки культурної спадщини та про що здійснено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна державним реєстратором Городнянської міської ради Чернігівської області Ткаченком О.О. 07.02.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421487600:03:000:2196, площею 32,4648 га за Городнянською міською радою (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1762930474214, номер відомостей про речове право - 30244349).
З огляду на наведені обставини та з урахуванням положень статей 53, 54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» земельна ділянка з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655, площею 25,4648 га за твердженням прокурора не може вибувати із державної власності, а також не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності, у зв'язку з чим прокурор звернувся за захистом інтересів держави.
Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання “справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.
Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи “Delcourtv.Belgium», “Belletv.France»). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах “Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Новоселецький проти України» від 11.03.2003, “Федоренко проти України» від 01.06.2006).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07.12.1976, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив: “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Листом від 26.02.2025 № 50-77-1786вих-25 Чернігівська окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології - поселення «Зарванщина-1». У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті ОДА заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельної ділянки у власність держави (пред'явлення позову, тощо) та чи планується вжиття таких заходів у найближчий час.
Листом від 20.03.2025 № 01-01-32/3026-вих Чернігівська обласна військова адміністрація повідомила, що ОДА звернулась до Кабінету Міністрів України з проханням ініціювати внесення змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» в частині доповнення підстав (за рішенням суду) для внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо зміни категорії земель та виду цільового призначення сформованих земельних ділянок, а також на засіданні Чернігівського регіонального Офісу Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України органам місцевого самоврядування було доведено механізм виокремлення площ земельних ділянок під пам'ятками археології та повернення їх у власність держави.
Таким чином, Чернігівська ОДА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснює захист таких інтересів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.
Чернігівською окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду (повідомлення від 11.04.2025 № 55-77-3083ВИХ-25).
Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.
Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.
Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру» на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Городнянської міської ОТГ, Городнянського району, Чернігівської області встановлено, що в межах земельної ділянки площею 32,4648 га (якій в подальшому присвоєний кадастровий номер) наявне обмеження в використанні у вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини (за кодом 01.02., площею 6,3625).
Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655 площею 25,4648 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам'ятка археології - поселення «Зарванщина-1», що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам'яткою) за основним цільовим призначенням на день видання наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон № 1805-ІІІ).
Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").
Пунктом 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Судом установлено, що пам'ятка археології - поселення «Зарванщина-1» (Стрілки) (с. Дібрівне), VII-I ст. до н.е., III-V ст., № 3753-Чр взято на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 30.08.1991 № 193.
Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини» №1805-ІІІ врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам'яток археології, оскільки пам'ятки археології як нерухомі об'єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.
Згідно зі статтею 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).
Частина 1 статті 54 ЗК України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
Пам'ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв'язку з чим нерозривно пов'язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам'ятки, яка згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.
За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 25,4648 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2655, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам'ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини» (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 25,4648 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2655, перебуває у комунальній власності.
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку площею 25,4648 га кадастровий номер 7421487600:03:000:2655, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Натомість, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7421487600:03:000:2655 підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7421487600:03:000:2192 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України.
Крім того, відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Отже, з урахуванням визнання позову відповідачем, обґрунтованості позовних вимог, а також того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів третіх осіб, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Ухвалою суду від 23.04.2025 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.05.2025.
У підготовчому засіданні 22.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.06.2025.
Відповідно до протоколу судового засідання останнє розпочалося о 09 год. 26 хв. та закінчилося о 09 год. 35 хв.
Заява, в якій відповідач визнав позов, подано до суду 22.05.2025, зареєстрована канцелярією суду о 10 год. 17 хв.
Статтею 201 ГПК України передбачено, що у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься.
З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Отже, заява відповідачем подана до початку розгляду справи по суті.
При поданні позову до суду прокурором сплачено 2422,40 грн судового збору.
Відтак, судовий збір в сумі 1211,20 грн покладається на відповідача, а в сумі 1211,20 грн підлягає поверненню Чернігівській обласній прокуратурі з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Прокурором заявлено до стягнення 2500 грн витрат, понесених у зв'язку з залученням спеціаліста - інженера землевпорядника Бойка Д.О.
На підтвердження понесення витрат прокурором надано договір № 5/25 від 11.04.2025, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою та ПП «Елітзем», відповідно до умов якого Замовник (Чернігівська обласна прокуратури) доручає, а Виконавець (ПП «Елітзем») бере на себе зобов'язання виконати роботи по виготовленню графічних відомостей з позначенням межі та площі пам'яток археології місцевого значення, зокрема поселення «Зарванщина-1» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655, яка знаходиться на території Городнянської міської ради.
Відповідно до п. 3.1. Договору № 5/25 сторони обумовили, що вартість робіт складає 2500 грн.
Матеріали справи містять Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 5/25 від 14.04.2025, підписаний сторонами без зауважень та заперечень, а також примірник платіжної інструкції № 944 від 15.04.2025 на сплату 2500 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується понесення прокурором витрат, пов'язаних з залученням спеціаліста.
Відтак, враховуючи положення ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначені витрати покладаються на Городянську міську раду.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7421487600:03:000:2655 площею 25,4648 га.
3. Стягнути з Городнянської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061731, вул. Троїцька, 13, м. Городня, Чернігівський район, Чернігівська область, 15100) на користь Чернігівської обласної прокуратури, (рахунок UA248201720343140001000006008, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 1211,20 грн, понесені у зв'язку із залученням спеціаліста витрати в сумі 2500 грн.
4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
5. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) 1211,20 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 944 від 15.04.2025, примірник якої знаходиться у матеріалах справи № 927/372/25 Господарського суду Чернігівської області.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 19.06.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко