Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3115/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Бойко О.Н.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" (місцезнаходження: 62491, Харківський район, Харківська область, село Котляри, вулиця Озерна, будинок 5; код ЄДРПОУ: 24274423)
до Freedoil Sp.z.o.o. (місцезнаходження: ul.Dworcova 15, 73-120 Chociwel, Poland; NIP: PL7393861664; Regon:281518986)
про стягнення 13 696,00 євро
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Freedoil Sp.z.o.o. (відповідач) за Договором транспортного обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом №27 від18.01.2021 заборгованості у сумі 13 696,00 євро.
Також позивач просить суд покласти на Freedoil Sp.z.o.o. судові витрати на загальну суму 964,59 євро.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3115/24. Справу №922/3115/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17 березня 2025 року об 11:00.
Крім того, враховуючи необхідність звернення до компетентного органу Республіки Польща (відповідного окружного суду Республіки Польща) для належного повідомлення Freedoil Sp.z.o.o. (місцезнаходження: ul.Dworcova 15, 73-120 Chociwel, Poland; NIP: PL7393861664; Regon:281518986) про розгляд справи № 922/3115/24, судом зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" у строк до 10 жовтня 2024 подати суду належним чином (нотаріально) засвідчений переклад на польську мову: ухвали Господарського суду Харківської області від 23.09.2024 про відкриття загального позовного провадження у справі №922/3115/24;позовної заяви (до якої також окремо додати належним чином засвідчені копії всіх доданих до неї документів згідно з переліком); клопотання про надання правової допомоги у цивільній справі від 23.09.2024.
Провадження у справі зупинено до 17.03.2025, на підставі частини першої статті 228 ГПК України.
09 жовтня 2024 року ТОВ "Транссервіс", на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області у справі № 922/3115/24, було подано до суду супровідний лист із належним чином (нотаріально) засвідченим перекладом на польську мову документів у даній справі.
Супровідним листом від 17.10.2024 суд направив пакет документів у справі до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з клопотанням про надання правової допомоги у цивільній справі до Компетентного органу Республіки Польща (відповідного окружного суду Республіки Польща).
11.03.2025 на адресу господарського суду від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції супровідним листом від 05.03.2025 №8004/8191-6-25/15.1 (вх. №6311 від 11.03.2025) надійшов пакет документів від польського суду в ході виконання клопотання про вручення судових документів Freedoil Sp.z.o.o.
06.02.2025 до Господарського суду Харківської області від відовідача надійшов відзив на позовну заяву, складений польською мовою (вх.№3347 від 06.02.2025). Як зазначає відповідач, він має бажання укласти з позивачем мирову угоду, відповідно до якої позивач погодиться на пролонгацію терміну виплати належної суми, як реальний термін погашення заборгованості відповідач вказує 31.12.2025. При цьому, за відсутності можливості такого врегулювання, в якості альтернативного рішення, відповідач пропонує розподілити борг на щомісячні внески по 1000 євро. Крім того, віповідач стверджує, що в даний час він перебуває в процесі залучення фінансування рамках реструктуризації, завершення процедури верифікації, якій підлягає відповідач, заплановано на 28.02.2025. На думку відповідача, у разі залучення фінансових коштів, відповідач погасить заборгованість перед позивачем до термінів, зазначених у мирному врегулюванні спору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.03.2025 підготовче провадження у справі № 922/3115/24 відкладено на 14.04.2025.При цьому, в ухвалі суду від 12.05.2025, суд зазначив, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв'язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17).
24.03.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла віжповідь на відзив (вх.№7409 від 24.03.2025), в якій останній зазначає, що на його думку запропоноване відповідачем мирне врегулювання спору є затягуванням судового процесу у справі на підстві чого просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.04.2025 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2025 судом підготовче провадження у справі №922/3115/24 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.06.2025.
20.05.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх.№12166 від 20.05.2025),в якій останні просить суд долучити до матеріалів справи копії документів, що підтверджують понесені позивачем судові ивтрати за правову допомогу.
09.06.2025 представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини нез'явлення не повідомили, заяв або клопотань не надали, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: позивач - був присутній в сдуовому засіданні 12.05.2025, відповідач - шляхом надіслання ухвали суду від 12.05.2025 за його юридичною адресою
Враховуючи те, що неявка представників сторін в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, явка сторін в судове засідання обов'зковою не визнавалась, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи по суті, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3115/24 за відсутності представника позивача та відповідача за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ТОВ «ТРАНССЕРВІС» (надалі - «Перевізник») та Feedoil Sp.z.o.o. (надалі - «Замовник») укладено договір № 27 на транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.01.2021 року (далі - Договір) та додаткову угоду № 1 від 03.01.2022 року, яка є невід'ємною частиною даного договору якою встановлено пунктом 7.1. Договору арбітражне застереження, що «Усі суперечки, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі стосовно його укладання, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді Харківської області: правом, що регулює цей договір, є матеріальне та процесуальне право України: мова українська».
Відповідно до п.3.2.1 Договору Перевізник зобов'язується виконати організацію перевезення вантажів, довірених йому «Замовником» відповідно до умов та правил, визначених у Заявці.
Пунктом 3.2.2 Договору передбачено, що перевізник організовує подачу під завантаження транспортного засобу, який відповідає необхідним вимогам щодо перевезення вантажу.
Відповідно до п.7.2 Договору правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право України.
Згідно п.5.2 Договору Замовник здійснює оплату рахунків «Перевізника» не пізніше 30 днів з моменту отримання рахунку на оплату, зазначених у п. 5.1., за відсутності в CMR будь-яких зауважень щодо перевезення.
Пунктом 8.1, 8.2 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.21 р. за умови виконання взаємних зобов'язань обома сторонами.У разі якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не заявить про його припинення, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Позивач зазначає, що виконуючи умови договору ним було здійснено організацію перевезення внтажів замовника, що підтверджується:
- міжнародною товарно - транспортною накладною №0015152 від 12.01.2024;
- міжнародною товарно - транспортною накладною №0015153 від 12.01.2024;
- міжнародною товарно - транспортною накладною №0015158 від 19.02.2024;
- міжнародною товарно - транспортною накладною №0015159 від 19.02.2024.
Відповідно п.5.2. Договору Замовникздійснює оплату рахунків «Перевізника» не пізніше 30 днів з моменту отриманнярахунку на оплату, привідсутності в CMR будь - якихзауважень, щостосуютьсягіеревезення. Як зазначає позивач, Відповідачем жодних зауважень щодо виконання організації псревезеннява нтажів не висувалося, щопідтверджусться підписаними актами приймання послуг:
- №167 від 29.02.2024 на суму 3479,00 Євро за виставленим рахунком -фактурою №167 від 12.01.2024 на суму 3479,00 Євро;
- №168 від 29.02.2024 на суму 3 497,00 Євро за виставденим рахунком- фактурою №168 від 12.01.2024 на суму 3497,00 Євро;
- №912 від 29.02.2024 на суму 3 360,00 Євро за виставленим рахунком- фактурою №912 від 19.02.2024 на суму 3 360,00 Євро;
- №913 від 29.02.2024 на суму 3 360,00 Євро за виставленим рахунком -фактурою №913 від 19.02.2024 на суму 3 360,00 Євро.
У зв'язку із тим, що після прийняття Відповідачем наданих від ТОВ “ТРАНССЕРВІС» послуг за актами приймання послуг № 167 від 29.02.2024 року; № 168 від 29.02.2024 року; № 912 від 29.02.2024 року; № 913 від 29.02.2024 року, Відповідач не погасив заборгованість (борг) за даними актами до нього часу.
Таким чином, борг Відповідача за отриманіт ранспортні послуги перед Позивачем складає 13 696,00 ЄВРО станом на 28.08.2024 року, що і стало підставою звернення позивача до суду із вказаним позовом.
На підставі статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", статті 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
З урахуванням положень частини першої статті 9 Конституції України, частини першої статті 10 Цивільного кодексу України, частини першої статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" невід'ємною частиною матеріального права України є Конвенція Організації Об'єднаних Націй “Про договори міжнародної купівлі продажу товарів» від 11.04.1980 року (далі - Конвенція), що була ратифікована Україною.
Відповідно до статті 1 Конвенції вона застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах, зокрема, коли, згідно з нормами міжнародного приватного права застосовується право Договірної держави.
Згідно з пунктом 7.1. Договору 7.1. Договору арбітражне застереження, що “Усі суперечки, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі стосовно його укладання, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Господарському суді Харківської області: правом, що регулює цей договір, є матеріальне та процесуальне право України: мова українська».
З огляду на викладене до вказаних спірних взаємовідносин повинно бути застосоване законодавство України.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Згідно також приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Аналіз укладеного сторонами Договору № 27 на транспортне обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом від 18.01.2021 року (далі - Договір) та додаткову угоду № 1 від 03.01.2022 року, та інших документів, складених під час формування спірних правовідносин, дає підстави зробити висновок про те, що така угода за своєю правовою природою та істотними умовами є договором перевезення, регулювання якого здійснюється главою 64 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Виходячи зі змісту наведеної норми, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо- технічного призначення та виробів народного споживання. Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб'єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов'язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.
Водночас, згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
За змістом частини першої статті 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.
Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб'єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб'єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.
Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не установлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Суд зазначає, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Надавши оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання посуг з перевезення відповідно до умов договору та настання строку оплати за вказаним договором.
Враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, відповідачем не виконано зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за договором №27 від 18 січня 2021 року, наявність заборгованості в розмірі 13696,00 євро підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 13696,00 євро.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 13 696,00 євро підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також позивачем заявлено клопотання щодо розподілу судових витрат у справі: відшкодування судового збору і витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в сумі 9471,63 грн., що еквівалентно 205,44 євро покладаються на відповідача і підлягають стягненню на користь позивача.
Крім того, на виконання частини 9 статті 163 ГПК України позивачем було надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат в розмірі 35 000,00 грн. та докази на підтвердження понесених позивачем витрат на допомогу адвоката.
Дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.
Положеннями ст.59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. ч. 1, 3ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу
Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8ст. 129 ГПК Українирозмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядкустатті 86 Господарського процесуального кодексу Українинадатиналежну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно достатті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (Закон № 5076-VI).
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першоюстатті 30Закону № 5076-VIяк "форма винагороди адвоката", але в розумінніЦК Українистановить ціну такого договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про на надання професійної (правничої допомоги) від 23.08.2024, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Дремлюха Олександра».
Відповідно до п.1.1 Договору КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО приймає на себе зобов'язання надавати професійну правову (правову) допомогу, в.т.ч. підготовку та складання процесуальних документів, збір доказів та всі інші передбачені процесуальним законодавством дії , з метою захисту юридичних інтересів (прав) КЛІЄНТА, а КЛІЄНТ зобов'язується оплатити вартість наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсягах та на умовах, визначених Договором.
Згідно п.2.1.1 Договору 2.1.1.Представляє у встановленому порядку інтереси КЛІЄНТА судах всіх інстанцій та юрисдикцій із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні ГиРИІ ЦПК, КПК, КУпАП та КАС.
Пунктом 3.2 Договору передбачено,що КЛІЄНТ зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу АДВОКАТСЬКОГО БЮРО та оплатити її у розмірі та строки, встановлені в даному Договорі.
Згідно п.4.1 Договору вартість наданих юридичних послуг АДВОКАТСЬКЕ БЮРО визначає самостійно після одержання від КЛІЄНТА замовлення на надання професійної правничої (правової) допомоги, та виставляє КЛІЄНТУ відповідний рахунок.
Відповідно до п.4.5, 4.6 Договору 3а результатами надання професійної правничої (правової) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ БЮРО професійної правничої (правової-) допомоги та її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ БЮРО поштою. 4.6. Акт про надання професійної правничої (правової) допомоги вважається підписаним, якщо протягом 3 днів з моменту його отримання КЛІЄНТОМ, останній не надав АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО письмові аргументовані заперечення на акт.
Згідно п. 7.1 Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до “ 31» грудня 2025 року.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору від 23.08.2024 1. Сторони погодили, що АДВОКАТСЬКЕ БЮРО надає КЛІЄНТУ професійну правничу (правову) допомогу щодо представництва його інтересів про стягнення заборгованості з Feedoil Sp. z о.о. ul. Dworcowa 15, 73-120 Chociwel, Poland NIP PL 7393861664 за договором від 18.01.2021 року в Господарському суді Харківської області у межах повноважень визначених договором.(п.1 Додаткової угоди).
Згідно п.2 Додаткової угоди розмір винагороди АДВОКАТСЬКОГО БЮРО за надання професійної правничої (правової) допомоги по даній справі становить: 35000 грн., за аналіз документів, підготовку документів, складення позобної заяви, представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Харківської області, без вчинення дій щодо виконання рішення.
Пунктами 3,4 Додаткової угоди встановдено, що порядок розрахунків: протягом 2-х банківський днів з моменту укладення даного договору, відповідно до п. 4.2. Договору. За участь адвоката АДВОКАТСЬКОГО БЮРО у судових засіданнях КЛІЄНТ окремо сплачує винагороду, яка становить грошову суму ( три тисячі) гривень за одне судове засідання.
Додаткову угоду підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
Відповідно до платіжної інструкції №6879 від 28.08.2024 ТОВ "Транссервіс" переаховано АО "Дремлюха Олександра" 35 000,00 грн., призначення платежу: плата за юридичні послуги зг.дог.б/н від 23.08.2024.
З матеріалів справи вбачається, що правова допомога позивачу в даній справі надавалась адвокатом Дремлюхом О.М. на підставі ордеру серії АО №1139484 від 23.08.2024, виданого Адвокатським бюро «Дремлюха Олександра».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.
Наявність договірних відносин між адвокатом та позивачем підтверджується договором про надання правової допомоги від 23 січня 2024 року.
Відповідно до положень договору в редакції Додаткової угоди №1 до нього, сторони погодили, що послуги адвоката з надання правової допомоги у цій справі є платними, Загальний розмір указаних робіт становить 35 000 грн.
Згідно змісту платіжної інструкції №6879 від 28.08.2024 ТОВ "Транссервіс" переаховано АО "Дремлюха Олександра" 35 000,00 грн.. призначення платежу: плата за юридичні послуги зг.дог.б/н від 23.08.2024.
Однак, акт про надання професійної правничої допомоги (у відповідності до положень п.4.5, 4.6 Договору) в матерілах справи відсутній, що унеможливлює визначення розміру витрат на правничу допомогу судом з метою розподілу. При цьому слід ураховувати, що платіжна інструкція не є доказом щодо обсягу фактично наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Згідно з ч. 4 ст. 91 ГПК України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною 5 ст. 91 ГПК України передбачено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Водночас відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163:2020), відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки "Для копій".
У випадку, якщо документ складається з кількох сторінок, то копії знімаються зі всіх сторінок, які потім можна засвідчити і у такий спосіб: прошити разом, напис "Копія" ставиться на першій із прошитих сторінок, кінчики ниток має бути заклеєно клаптиком паперу так, щоб нитки виглядали з-під цього паперу. Обов'язково зверху цього паперу робиться напис: "Пронумеровано і прошнуровано (кількість аркушів цифрою і прописом) аркушів", вказується посада особи, яка завіряє копію, її підпис, прізвище, ініціали й дата. Все це скріплюється печаткою таким чином, щоб частина відбитку була проставлена на приклеєному клаптику паперу, а частина - на самому аркуші копії документа.
Разом з тим, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав до позовної заяви копії письмових доказів, проте їх не засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, а отже вони не можуть бути прийняті судом, як такі, що відповідають оригіналу. Так, копії доданих до позовної заяви доказів містять тільки відбиток , відбиток штампу "Згідно з оригіналом" та підпис директора та дату їх засвідчення, проте не містять прізвища, ім'я та по батькові особи, яка засвідчує копію документу.
За таких обставин,суд, враховуючи вказані норми права, оцінивши належні та допустимі докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов висновку про те, що представником позивача належним чином не обґрунтовано і не доведено перелік (обсяг) та вартість наданих ним як адвокатом послуг та витрат, понесених на виконання договору про надання правової допомоги від 23 серпня 2024 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" задовольнити повністю.
Стягнути з Sp.z.o.o. (місцезнаходження: ul.Dworcova 15, 73-120 Chociwel, Poland; NIP: PL7393861664; Regon:281518986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" (місцезнаходження: 62491, Харківський район, Харківська область, село Котляри, вулиця Озерна, будинок 5; код ЄДРПОУ: 24274423) за Договором транспортного обслуговування і перевезення вантажів автомобільним транспортом №27 від18.01.2021 заборгованості у сумі 13 696,00 євро.
Стягнути з Freedoil Sp.z.o.o. (місцезнаходження: ul.Dworcova 15, 73-120 Chociwel, Poland; NIP: PL7393861664; Regon:281518986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" (місцезнаходження: 62491, Харківський район, Харківська область, село Котляри, вулиця Озерна, будинок 5; код ЄДРПОУ: 24274423) витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 471,63 грн., що еквівалентно 205,44 євро.
В задоволенні стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 35 000,00 грн. - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "19" червня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3115/24