адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
18.06.2025 Справа № 917/723/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", пр. Олександра Поля, 40, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., 49031
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра", вул.Колективна, 10, м. Полтава, Полтавська область, 36019
про стягнення 40 076,83 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" 40 076,83 грн збитків (шкоди), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : Фото склопакета; копія Звіту про результати огляду майна; копія Повідомлення про ДТП СК "САЛАМАНДРА"; копія Заяви про страхове відшкодування; копія Платіжної інструкції на 4630 грн. від страхової компанії; копія Договору з ТОВ "Красень і К" № 338 від 30.07.2019; копія Додаткової угоди до договору підряду; копія Протоколу про ДТП ААБ 180696; копія схеми місця ДТП; копія Постанови про ДТП; копія страхового полісу; копія Витягу з МТСБУ; копія Підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису; копія Платіжної інструкції 96705 від 06.03.2024; копія Листа на уточнення платежу в "АТБ-маркет"; Інформація з МТСБУ; копія адвокатського запиту; Рахунок на оплату від ТОВ "Красень і К"; Акт № 21 приймання виконаних будівельних робіт; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт; Договірна ціна та пояснювальна записка; Локальний кошторис на будівельні роботи;. Підсумкова відомість ресурсів та розрахунок загальновиробничих витрат; Підсумкова відомість ресурсів; Розрахунок загальновиробничих витрат від 02 01 01; копія виписки АО "АЛЬЯНС"; копія виписки ТОВ "АТБ-Маркет" Шаповалова Н.А; копія Довіреності 2025 представника ТОВ "АТБ-Маркет" Гусак Ю.В. від 01.01.2025; копія договору про надання правничої допомоги; копія Свідоцтва про право на заняття адв діяльністю; копія Страхового полісу.
Відповідач подав до суду відзив вх. № 7241 від 30.05.2025, у якому просить суд відмовити у позові, стверджуючи, що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним та необґрунтованим, оскільки відсутній юридичний факт порушення його прав з боку відповідача на момент подання позову. Відповідач стверджує, що позивач фактично намагається використати судову систему для стягнення коштів без надання відповідачу можливості добровільно виконати свої зобов'язання, що суперечить основним принципам цивільного судочинства та принципу добросовісності у здійсненні цивільних прав. Крім того, у відзиві на позов відповідач просить суд та визнати поважними причини пропуску строку на його подання та поновити такий строк. У поновленні строку на подання відзиву суд відмовив за наведеним нижче мотивуванням.
Позивач за вх № 7293 від 02.06.2025 надав суду відповідь на відзив, за мотивами якої спростовує доводи відповідача.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
09.04.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" про стягнення 40 076,83 грн збитків (шкоди), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 справу № 917/723/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 14.04.2025 у справі № 917/723/25 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов'язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа наявна у матеріалах справи, а.с. 65). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.
Відповідач у відзиві на позов від 30.05.2025 (вхід. № 7241) заявив клопотання про визнання поважними причину пропуску строку на подання відзиву та про поновлення цього строку.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що починаючи з 26 липня 2024 року та до сьогодні у ПрАТ "СК "Саламандра" функціонує тимчасова адміністрація, яка забезпечує виконання першочергових заходів, передбачених законом. В умовах запровадження тимчасової адміністрації у компанії залишилася лише одна уповноважена особа - Лукашук В.В., яка має повноваження підписувати документи від імені компанії. Відповідач зазначає, що на момент подання відзиву на позов в обігу ПрАТ "СК "Саламандра" перебуває близько 200 судових справ різної категорії складності, включаючи господарські, цивільні та адміністративні провадження. Кожна з цих справ потребує індивідуального підходу, детального вивчення матеріалів, підготовки відповідних процесуальних документів, моніторингу строків та термінів подання.
Така ситуація створює об'єктивну неможливість дотримання всіх процесуальних строків, встановлених законодавством, незважаючи на добросовісні наміри та максимальні зусилля єдиної уповноваженої особи.
Значне скорочення кадрового складу компанії у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації, а також пріоритетність виконання невідкладних завдань, пов'язаних із забезпеченням збереження майна Товариства та вирішенням питання про його ліквідацію, зумовили неможливість вчасного формування та подання відзиву у встановлений процесуальний строк.
Позивач у відповіді на відзив від 02.06.2025 (вхід. № 7293) заперечив проти клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву.
При розгляді цього клопотання суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 14.04.2025 про відкриття провадження у цій справі надіслана до електронного кабінету Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "Саламандра" та доставлена останньому 14.04.2025 о 19:09.
Днем вручення судового рішення згідно із ч. 6 ст. 242 ГПК України є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням наведених приписів процесуального законодавства та п. 3 ухвали від 14.04.2025 про відкриття провадження у цій справі строк на подання відзиву на позов сплив 30.04.2025.
З матеріалів справи, відповідачем пропущено строк на подання відзиву на один місяць (з 30.04.2025 по 30.05.2025).
У ч. 1 ст. 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд не оцінює наведені відповідачем причини пропуску встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позов поважними, а тому не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/723/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
12.05.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Dacia Sandero держ. номер НОМЕР_1 , водієм і власником якого на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) була ОСОБА_1 . Внаслідок цієї ДТП було спричинено матеріальні збитки магазину "Продукти-640" ТОВ "АТБ-Маркет", розташованого за адресою АДРЕСА_1 .
08.06.2023 постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області у справі № 606/921/23, що набрала законної сили 20.06.2023, визнано ОСОБА_1 винною у скоєнні ДТП, згідно постанови суду (а.с. 28).
Цивільна відповідальність власника даного автомобіля була застрахована в ПРАТ "СК "Саламандра", згідно полісу № 209420277, термін дії якого з 10 червня 2022 по 09 червня 2023 (а.с. 30).
Відповідно до полісу, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 130 000,00 грн.
08.09.2023 р. представником ПРАТ "СК "Саламандра" за участю представника ТОВ "АТБ-Маркет" складено Звіт про результати огляду майна, згідно якого перевіркою встановлено наступне: "Пошкоджена метало-скляна конструкція магазину ТОВ "АТБ-Маркет" :
1. Двокамерний склопакет 2300 х 1240 мм (розбите скло - 1 шт.);
2. Алюмінієвий профіль 50 х 5 мм, L 3000 мм;
3. Обшивка фасаду кутова (метал) L 140 х 90 мм;
4. Кутова опора конструкції фасаду (70 х 30 мм, L 3000 мм);
5. Утеплення кутового фасаду (пінопласт 40 х 40, L 3 м).
За попереднім оглядом пошкодженого майна страхова компанія призначила страхову виплату у розмірі 4 630,13 грн. Страхова компанія, обґрунтовуючи розмір заявленого відшкодування повідомила, що відшкодовується не відновлювальний ремонт пошкодженого майна, а матеріальний збиток.
Позивач наголошує, що дана сума з ним не узгоджувалася, а була заявлена відповідачем при первинному огляді без проведення оцінки пошкодженого майна або визначення його ринкової вартості.
06.11.2023 представник ТОВ "АТБ-Маркет" звернувся до ПРАТ "СК "Саламандра" із заявою про страхове відшкодування № 0045539.05.23/1.
15.11.2023 страхова компанія здійснила виплату у розмірі 4 630,13 грн згідно платіжної інструкції № ЗНО0104367.
Для виконання робіт із заміни склопакету Позивач звернувся до ТОВ "КРАСЕНЬ і К", з яким у позивача укладений договір підряду № 338 від 30.07.2019 (копії договору підряду та додаткової угоди № 8 від 06.03.2023 наявні у матеріалах справи, а.с. 11-25).
За даними позивача вартість комплексу ремонтних та відновлювальних робіт склала 44 707,00 грн.
Підрядник надав позивачу наступні документи : Рахунок на оплату № 40 від 01.02.2024; Довідка про вартість виконаних робіт від 28.02.2024; Акт № 21 приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2024; Підсумкову відомість ресурсів. Об'єкт : Ремонтні роботи на об'єкті Замовника "Продукти" № 640, розташованому за адресою: м. Теребовля, вул. Князя Василька, 152. Відновлення глухих частин світлопрозорого фасаду; Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в № 21 на ремонтні роботи на об'єкті Замовника "Продукти" № 640, розташованому за адресою: м. Теребовля, вул. Князя Василька, 152. Відновлення глухих частин світлопрозорого фасаду; Договірну ціну з розрахунком; Пояснювальну записку; - Локальний кошторис на будівельні роботи № 02-01-01; Підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису № 02-01-01; Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису № 02-01-01.
06.03.2024 позивач оплатив підряднику вартість виконаних відновлювальних ремонтних робіт у розмірі 44 707,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції № 96705 (а.с. 33).
Позивач зазначає, що різниця між фактичними витратами позивача та отриманою страховою виплатою складає 40 076,83 грн.
30.11.2023 представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит за вих. № 30/11/23, згідно якого адвокат позивача просив надати відповідача копії всіх матеріалів страхової справи за полісом № 209420277 від 10.06.2022, за яким було здійснено страхування автомобіля Dacia Sandero держ. номер НОМЕР_1 та надати кошторисні документи, на підставі яких розраховувалася сума завданої позивачу шкоди (а.с. 36)
При цьому, стосовно відповідача Національним банком України 14.05.2024 року прийнято рішення № 166 "Про застосування до Приватного акціонерного товариства "СК "Саламандра" (код ЄДРПОУ 21870998) заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг", тому відповідач фактично не здійснює діяльності, а 02.08.2024 ПрАТ "СК "Саламандра" позбавлена членства в МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ.
Зважаючи на дані обставини у позивача відсутні підстави звертатися до МТСБУ за відшкодуванням завданих збитків, оскільки підпунктом ґ, пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. ПрАТ "СК "Саламандра" - не визнане банкрутом та не ліквідоване.
Оскільки витрати позивача на відновлювальні роботи відповідачем не оплачені, страхова виплата не покриває понесених витрат на відновлювальні роботи, фактично на дату скоєння ДТП (12.05.2023) автомобіль був застрахований у ПрАТ "СК "Саламандра", а також зважаючи, що відповідач не відповів на адвокатський запит від 30.11.2023 р. за вих. №30/11/23, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути:
життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;
майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати;
відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.
Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.
Оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. Користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.
Як свідчить наявний в матеріалах справи поліс № 209420277, діючий на 12.05.2023, цивільну відповідальність водія автомобіля автомобіля Dacia Sandero держ. номер НОМЕР_1 було застраховано в ПрАТ "СК "Саламандра", страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 130 000,00 грн.
Відповідно до приписів п. 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (відповідач) в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Так, положеннями ч. 1 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
У ст. 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зістаттею1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник-особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Устатті3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно зі статтею 6Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов'язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред'явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України:
- особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування;
- збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
08.06.2023 постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області у справі № 606/921/23, що набрала законної сили 20.06.2023, визнано ОСОБА_1 , (автомобіль якої спричинив шкоду майну позивача) винною у скоєнні ДТП, згідно постанови суду (а.с. 28).
Суд зауважує, що згідно п. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, виходячи з вищевикладеного, постанова по справі № 606/921/23 від 08.06.2023, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені нею обставини повторного доведення не потребують.
Матеріалами справи підтверджується, зокрема, наступне :
- для відновлення належного позивачу пошкодженого майна, останнім на рахунок підрядної організації перераховано кошти у загальній сумі 44 707,00 грн (докази на підтвердження розміру понесених збитків та їх сплати наявні у матеріалах справи);
- за заподіяні збитки позивачу, які сталися внаслідок ДТП (відповідальність власника автомобіля була застрахована у відповідача), відповідач сплатив позивачу 4 630,13 грн. Відповідач не надав як позивачу (на адвокатський запит) так і суду документів, на підставі яких розраховувалася сума завданої позивачу шкоди.
Отже, позивач обґрунтовано заявив вимоги до відповідача щодо відшкодування збитку в розмірі 40 076,83 грн.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд вважає, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а збитки, заподіяні внаслідок ДТП в сумі 40 076,83 грн підлягають стягненню з відповідача.
Стосовно розподілу судових витрат.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра" (36013, Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10, ЄДРПОУ: 21870998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (п/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк" у м. Києві МФО 380805 код ЄДРПОУ 30487219, Україна, 49000, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 40) суму шкоди (збитків) завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 40 076,83 грн та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 18.06.2025 року (після виходу судді з відпустки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик