65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1743/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання О.В. Ващенко
за участю представників:
від позивача -Ковальчук А.О.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича до Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське» Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 84594,90 грн., -
Фізична особа-підприємець Муляр Віктор Миколайович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське» Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» про стягнення заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з економіки № 07/07/2022 від 07.07.2022 року у загальному розмірі 84594,90 грн., з яких: основний борг у розмірі 65533,00 грн., інфляційні втрати у сумі 6909,44 грн., пеня у вигляді подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 12152,46 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 07 липня 2022 року між фізичною особою-підприємцем Муляром Віктором Миколайовичем та Державним підприємством “Дослідне господарство “Таїровське? було укладено договір № 07/07/2022 оренди сільськогосподарської техніки з економіки, відповідно до якого орендодавець (ФОП Муляр В.М.) зобов?язувався передати орендареві (ДП “Дослідне господарство “Таїровське?) у строкове платне користування, а орендар зобов?язався прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку - комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION Nє 408, 2002 року випуску, а також комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION Nє 408, 2003 року випуску, та сплачувати орендодавцю орендну плату.
Як вказує позивач, відповідно до п. 2.1 договору орендар використовує орендовану за цим договором сільськогосподарську техніку за технічним призначенням, визначеним виробником, з метою здійснення сільськогосподарських робіт, на земельних ділянках орендаря площею 300 га. Розмір площі земельних ділянок, на яких буде використовуватись сільськогосподарська техніка, може бути змінений за погодженням сторін, про що буде підписано додаток до даного договору.
Позивач посилається на п. 2.2 договору, відповідно до якого експлуатацію (керування) сільськогосподарської техніки забезпечує орендодавець своїми силами відповідно до цілей оренди, зазначених у пункті 2.1 договору, екіпажем (водієм) є працівник орендодавця.
При цьому позивач зазначає, що відповідно до п. 4.1 договору строк дії договору оренди встановлюється до завершення орендарем визначеного у п. 21 договору обсягу сільськогосподарських робіт.
Як вказує позивач, відповідно до п. 5.1 договору загальна вартість (ціна) оренди за цим договором складає 1700 (одна тисяча сімсот) грн.00 коп. за 1 га зібраної площі врожаю.
Також позивач зауважує, що відповідно до п. 5.4 цього договору початок перебігу строку оренди сільськогосподарської техніки, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки.
Так, позивач зазначає, що 07.07.2022 року між ФОП Муляр В.М. та ДП “Дослідне господарство “Таїровське? було підписано акт прийому-передачі по договору від 07 липня 2022 року № 07/07/2022, а відтак почався перебіг строку оренди сільськогосподарської техніки.
Наразі позивач зазначає, що відповідно до п.п. 5.5, 5.6 договору орендна плата вноситься протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту повернення сільськогосподарської техніки за актом приймання-передачі та підписання сторонами актів наданих послуг та реєстрації податкової накладної, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок орендаря, орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня нарахування її на рахунок орендодавця.
За ствердженнями позивача, 13.07.2022 року між ФОП Муляр В.М. та ДП “Дослідне господарство “Таїровське? було укладено акт № 1 виконаних робіт, відповідно до якого послуги з оренди вказаних вище зернозбиральних комбайнів в період з 07.07.2022 по 13.07.2022 року надані орендодавцем відповідно до умов договору, вартість послуги оренди становить: 291,41 га зернових культур - 1700,00/га без ПДВ. Загальна вартість послуг становить 495533,00 грн. Також відповідно до даного акту жодних претензій по якості та обсягу робіт замовник не має.
В подальшому, як зазначає заявник, впродовж тривалого часу ДП “Дослідне господарство “Таїровське? частково виконувало свої зобов'язання в частині сплати орендної плати, зокрема, відповідно до платіжних інструкцій на рахунок Муляра В.М. здійснено часткові оплати відповідно до договору № 07/07/2022 від 07 липня 2022 року, зокрема: 23.08.2022 року - 60000 грн.; 06.09.2022 року - 50000 грн.; 13.10.2022 року - 30000 грн.; 13.07.2023 року - 50000 грн.; 04.12.2023 року - 20000 грн.; 22.12.2023 року - 50000 грн.; 22.02.2024 року - 20000 грн.; 15.08.2024 року - 50000 грн.; 21.08.2024 року - 100000 грн.
Як вказує позивач, в загальному підрахунку ФОП Муляром В.М. сплачено 430000,00 грн., а відтак станом на 21.08.2024 року (дату останнього нарахування) виникла заборгованість в розмірі 65533,00 грн.
Таким чином, позивач стверджує, що, починаючи з вересня 2024 року, ДП “Дослідне господарство “Таїровське? не виплачує належним чином заборгованість, яка виникла за договором № 07/07/2022 від 07.07.2022 року, ігнорує прохання ФОП Муляр В.М. здійснити виплату, з огляду на що останній змушений був звернутись за правовою допомогою для захисту своїх прав та інтересів.
Так, 21.03.2025 року представником позивача адвокатом Ковальчуком Андрієм Олександровичем на юридичну адресу відповідача направлено лист-претензію, змістом якої була вимога здійснити погашення заборгованості за вище вказаним договором в розмірі 65533,00 грн., нарахувати та виплатити інфляційні витрати за період з вересня 2024 року по лютий 2025 року, здійснити нарахування та виплатити штрафні санкції за період прострочення орендної плати загальним розміром (включно з основною заборгованістю за договором) 81734,16 грн.
Позивач вказує, що відповідно до трекінгу відправлень з офіційного сайту АТ “Укрпошта? відповідач вказаний лист-претензію отримав 25.03.2025 року, проте станом на 17.04.2025 року ні позивач, ні його представник - адвокат Ковальчук А.О. відповідь не отримували, вказана заборгованість з іншими нарахуваннями на рахунок позивача не надходили.
Відтак, позивач зазначає, що загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов'язання в 245 днів становить 65533,00 грн. (сума боргу за основним зобов'язанням) + 6909,44 грн. (інфляційне збільшення) + 12152,46 грн. (сума штрафних санкцій) = 84594,90 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 р. вказану позовну заяву фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1743/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.06.2025 р. об 11:00 год.
21.05.2025 р. від Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське» Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16239/25), відповідно до якого відповідач визнає основний борг у сумі 65533,00 грн. та не оспорює його розмір, однак зазначає, що представником позивача здійснено невірний розрахунок пені, з огляду на що вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню.
Крім того, відповідач не погоджується з розміром витрат на правову допомогу та зазначає, що надані послуги адвокатом позивача, затрачена на них кількість годин та їх вартість, не в повній мірі відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) і розумності, оскільки представником позивача не надано детальний опис робіт, однак зазначена сума 20000,00 грн., не визначено скільки годин було витрачено на підготовку позову, опрацювання матеріалів тощо, не зазначена вартість кожних окремих дій вчинених адвокатом, а лише зазначена сума 20000,00 грн., при цьому представник позивача надає квитанцію про перерахування вказаних коштів, однак відповідач розцінює дану квитанцію лише як домовленість між сторонами, адже складність даної справи для адвоката не може вартувати 20000,00 грн. Таким чином, відповідач вважає, що в задоволенні цієї частини позову також необхідно відмовити.
Окрім того, відповідач стверджує, що суд передчасно відкрив провадження у справі, оскільки у відповідності до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відтак, як зазначає позивач, згідно з отриманими запитами ні позивач, ні його представник не мають зареєстрованого кабінету у ЄСІТС, а тому, встановивши, що позовну заяву подано особою, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, відповідач просить суд повернутися до вирішення питання щодо відкриття провадження у даній справі та позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення заборгованості та інфляційних витрат, в іншій частині вимог відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
29.05.2025 р. від представника фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 17130/25), відповідно до якої представник позивача просить суд надати можливість приймати участь у судовому засіданні 03 червня 2025 року об 11:00 год. в режимі відеоконференції позивачу та його представнику, а також у всіх наступних судових засіданнях.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2025 року заяву фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича про участь у судовому засіданні по справі № 916/1743/25, яке призначене на 03 червня 2025 р. об 11:00 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено та ухвалено проведення судового засідання у справі № 916/1743/25, яке призначене на 03 червня 2025 р. об 11:00 год., та усіх наступних засідань суду здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 року відкладено розгляд справи на 19.06.2025 року о 10:15 год.
Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
07.07.2022 року між фізичною собою-підприємцем Муляром Віктором Миколайовичем (орендодавець) та Державним підприємством “Дослідне господарство “Таїровське? (орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з економіки № 07/07/2022, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку: комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 480, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , що належить власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 , виданого та зареєстрованого 02.03.2017 року ГУ Держпродспоживслужбою в Житомирській області; комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , заводський номер НОМЕР_5 , що належить власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 , виданого та зареєстрованого 03.07.2015 року в Житомирській області, під керуванням екіпажу орендодавця, та сплачувати орендодавцю орендну плату. Орендодавець зобов'язується забезпечити своїми силами керування та технічну експлуатацію сільськогосподарської техніки.
За приписами п. 1.2 договору від 07.07.2022 року орендодавець стверджує та гарантує, що сільськогосподарська техніка, яка є предметом цього договору, на момент його укладання нікому іншому не продана, не подарована, в найм (оренду) не здана, не відчужена іншими способами, не заставлена в спорі, в податковій заставі не перебуває, не передана як внесок до статутного фонду юридичної особи, інших прав або претензій щодо цього у третіх осіб (в тому числі за шлюбним контрактом \ договорами найму тощо) як у межах, так і за межами України немає.
Управління і технічне обслуговування сільськогосподарської техніки здійснює екіпаж в особі співробітників орендодавця, що володіють необхідною кваліфікацією щодо експлуатації сільськогосподарської техніки та за станом здоров'я можуть виконувати трудові обов'язки в повному обсязі (п. 2.1 договору від 07.07.2022 року).
Положеннями п. 2.1 договору від 07.07.2022 року встановлено, що орендар використовує орендовану за цим договором сільськогосподарську техніку за технічним призначенням, визначеним виробником, з метою здійснення сільськогосподарських робіт, на земельних ділянках орендаря площею 300 га. Розмір площі земельних ділянок, на яких буде використовуватись сільськогосподарська техніка, може бути змінений за погодженням сторін, про що буде підписано додаток до даного договору.
Згідно з п. 3.1 договору від 07.07.2022 року орендодавець зобов'язаний за актом передачі передати сільськогосподарську техніку орендарю на території орендаря (смт. Таїрово, вул. 40 Річчя Перемоги, 27А) в технічно робочому (справному) стані, попередивши про всі особливі властивості сільськогосподарської техніки не пізніше 07.07.2022 року. Уповноважений представник орендаря зобов'язаний у присутності уповноваженого представника орендодавця пересвідчитися у справності сільськогосподарської техніки, яка передається йому в оренду, а також в особливостях її роботи та застосування, і після цього підписати акт прийому-передачі сільськогосподарської техніки, що засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справної сільськогосподарської техніки: факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями її роботи.
В п. 4.1 договору від 07.07.2022 року передбачено, що строк дії договору оренди встановлюється до завершення орендарем визначеного у п. 2.1 договору обсягу сільськогосподарських робіт.
За умовами п. 4.2 договору від 07.07.2022 року строк оренди може бути скорочений чи збільшений лише за згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.
Пунктом 5.1 договору від 07.07.2022 року визначено, що загальна вартість (ціна) оренди за цим договором складає 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. за 1 га зібраної площі врожаю.
Відповідно до п. 5.2 договору від 07.07.2022 року сторони дійшли згоди, що вартість орендної плати може переглядатись за згодою сторін, про що сторони договору укладають додаткову угоду, яка буде невід'ємною частиною цього договору.
Розрахунок розміру орендної плати здійснюється без урахувань індексів інфляції (п. 5.3 договору від 07.07.2022 року).
За приписами п. 5.4 договору від 07.07.2022 року початок перебігу строку оренди сільськогосподарської техніки, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки. Екіпаж приступає до виконання роботи в орендаря з моменту підписання вищезазначеного акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки.
Положеннями п. 5.5 договору від 07.07.2022 року передбачено, що орендна плата вноситься протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту повернення сільськогосподарської техніки за актом приймання-передачі та підписання сторонами актів наданих послуг та реєстрації податкової накладної, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок орендаря.
Згідно з п. 5.6 договору від 07.07.2022 року орендна плата вважається сплаченою орендарем з дня нарахування її на рахунок орендодавця.
В п. 5.8 договору від 07.07.2022 року сторони погодили, що амортизаційні відрахування на об'єкт оренди нараховуються і використовуються відповідно до чинного законодавства України.
За умовами п. 6.1 договору від 07.07.2022 року орендодавець за цим договором зобов'язується, зокрема: надати в оренду сільськогосподарську техніку у технічно справному стані (п.п. 6.1.1); забезпечувати силами свого екіпажу керування сільськогосподарською технікою та її технічну експлуатацію відповідно до цілей оренди, зазначених у пункті 2 договору (п.п. 6.1.3).
Пунктом 6.2 договору від 07.07.2022 року визначено, що орендодавець за цим договором має право, зокрема: отримати від орендаря орендну плату відповідно до умов цього договору (п.п. 6.2.2).
Відповідно до п. 7.1 договору від 07.07.2022 року орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі (п.п. 7.1.4).
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1 договору від 07.07.2022 року).
Приписами п. 9.2 договору від 07.07.2022 року встановлено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує заподіяну шкоду, в тому числі збитки (реальні збитки та упущену вигоду) у порядку, передбаченим цим договором та чинним законодавством України.
Положеннями п. 11.1 договору від 07.07.2022 року передбачено, що усі спори, що виникають між сторонами під час виконання договору або у зв'язку з тлумаченням його статей вирішуються шляхом переговорів.
Згідно з п. 11.2 договору від 07.07.2022 року у випадку, якщо сторони не можуть досягнути компромісу з питань, що становлять предмет розбіжностей, спір вирішується в судовому порядку за встановленою чинним процесуальним законодавством України підвідомчістю такого спору.
В п. 12.2 договору від 07.07.2022 року передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
За умовами п. 12.3 договору від 07.07.2022 року останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (у разі їх наявності).
Наразі суд зауважує, що вказаний договір оренди сільськогосподарської техніки з економіки № 07/07/2022 від 07.07.2022 року підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін договору.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Ст.762 Цивільного кодексу України передбачає, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Так, укладений між сторонами по справі договір про оренду сільськогосподарської техніки з економіки № 07/07/2022 від 07.07.2022 року є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Із наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі по договору від 07 липня 2022 року № 07/07/2022 від 07.07.2022 року вбачається, що фізична особа-підприємець Муляр Віктор Миколайович передав, а Державне підприємство “Дослідне господарство “Таїровське? прийняло наступну сільськогосподарську техніку:
- комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 480, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , що належить власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_3 , виданого та зареєстрованого 02.03.2017 року ГУ Держпродспоживслужбою в Житомирській області,
- комбайн зернозбиральний марки CLAAS LEXION 480, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , заводський номер НОМЕР_5 , що належить власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 , виданого та зареєстрованого 03.07.2015 року в Житомирській області. Сільськогосподарська техніка на момент передачі перебуває у справному технічному стані.
Вказаний акт прийому-передачі від 07.07.2022 року підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін договору.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, як встановлено судом та зазначається сторонами, договір оренди сільськогосподарської техніки з економіки виконано повністю зі сторони позивача, тобто сільськогосподарська техніка, визначена договором від 07.07.2022 року, була передана відповідачу для виконання робіт, жодних претензій та зауважень зі сторони орендодавця орендарю щодо технічного стану, вартості оренди сільськогосподарської техніки при їх прийнятті заявлено не було.
Положеннями п. 5.5 договору від 07.07.2022 року передбачено, що орендна плата вноситься протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту повернення сільськогосподарської техніки за актом приймання-передачі та підписання сторонами актів наданих послуг та реєстрації податкової накладної, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок орендаря.
Із матеріалів справи вбачається, що 13 липня 2022 року між ФОП Муляром В.М. та ДП підприємство “Дослідне господарство “Таїровське? Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» підписаний акт № 1 виконаних робіт, відповідно до п. 1 якого сторони зазначили, що послуги оренди комбайнів зернозбиральних марки CLAAS LEXION 480, 2002 р.в. та CLAAS LEXION 480, 2003 р. в період з 07.07.2022 р. по 13.07.2022 р. надані орендодавцем, відповідно до умов договору № 07/07/2022 від 07.07.2022 р.
Пунктом 2 даного акту визначено, що вартість послуги оренди становить: 291,41 га зернових культур - 1700,00/га без ПДВ. Загальна вартість послуг становить 495533,00 грн.
Окрім того, сторони зазначили у п. 3 акту № 1 виконаних робіт від 13 липня 2022 року, що жодних претензій по якості та обсягу робіт замовник немає.
Даний акт № 1 виконаних робіт від 13 липня 2022 року також підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін договору.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем транспортних засобів є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити орендну плату протягом 10 (десяти) банківських днів відповідно до умов договору.
Як вбачається із матеріалів справи, ДП підприємство “Дослідне господарство “Таїровське? Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» було частково виконано передбачений договором обов'язок зі сплати орендних платежів, про що свідчать копії платіжних інструкцій, наданих позивачем до матеріалів справи, а саме: № 159 від 23.08.2022 р. на суму 60000 грн., № 184 від 06.09.2022 р. на суму 50000 грн., № 232 від 13.10.2022 р. на суму 30000 грн, № 13/07/2023 від 13.07.2023 р. на суму 50000 грн., № 214 від 04.12.2023 р. на суму 20000 грн., № 230 від 22.12.2023 р. на суму 50000 грн., № 281 від 22.02.2024 р. на суму 20000 грн., № 382 від 15.08.2024 р. на суму 50000 грн., № 384 від 21.08.2024 р. на суму 100000 грн.
Відтак, судом встановлено, що відповідачем частково сплачено вартість послуг оренди сільськогосподарської техніки за договором від 07.07.2022 року, що нарахована відповідно до п. 2 акту № 1 виконаних робіт, а саме здійснено оплату на суму 430000,00 грн.
Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 65533,00 грн. (495533,00 грн. вартість орендної плати - 430000,00 грн. сплаченої відповідачем).
При цьому з огляду на часткове виконання відповідачем умов договору позивачем направлено відповідачу лист-претензію від 21.03.2025 року, в якій зазначено, що загальна вартість послуг оренди сільськогосподарської техніки становить 495533,00 грн., однак відповідачем сплачено лише 430000,00 грн., з огляду на що позивач вимагав сплати суму боргу за договором, що складає 65533,00 грн., інфляційні втрати за період з вересня по лютий 2025 року у розмірі 5838,87 грн., а також штрафні санкції за період прострочення орендної плати у розмірі 10362,29 грн. Даний лист-претензія направлений позивачем відповідачу за адресою, зазначеною останнім у договорі від 07.07.2022 року, поштовим повідомленням з описом вкладення у цінний лист, що підтверджується фіскальним чеком № 1330201668178 від 21.03.2025 р., накладною № 1330201668178, а також описом вкладення у цінний лист. Наразі, як вбачається з інформації з офіційного сайту Укрпошти, отриманої за допомогою сервісу про пошук поштових відправлень, поштове відправлення № 1330201668178 вручено одержувачу 25.03.2025 року.
Між тим господарський суд зауважує, що відповідач - ДП “Дослідне господарство “Таїровське» Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» відповіді на зазначений вище лист не надав, жодних зауважень щодо суми заборгованості не зазначав, з огляду на що суд доходить висновку, що відповідач ухилився від запропонованого позивачем порядку вирішення ситуації шляхом здійснення оплати заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості та штрафних санкцій.
Між тим несплатою позивачу у повному обсязі вартості орендної плати в межах спірного договору оренди сільськогосподарської техніки з економіки № 07/07/2022 від 07.07.2022 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем з орендної плати згідно спірного договору в сумі 65533,00 грн., яка не оспорюється відповідачем та визнається ним.
Щодо твердження відповідача про передчасність винесення господарським судом ухвали про відкриття провадження та необхідності повернення до вирішення питання про відкриття провадження, з огляду на відсутність у позивача та представника позивача електронного кабінету, суд відхиляє дані доводи, з огляду на невідповідність дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, оскільки статтею 6 ГПК України не передбачено обов'язку реєстрації для фізичної особи-підприємця електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. При цьому відповідно до відомостей, наявних у КП “ДСС», представник позивача, адвокат - Ковальчук Андрій Олександрович є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 12152,46 грн. суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (часткова несплата орендних платежів) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч.ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Так, в обґрунтування підстав для нарахування пені позивач послався на положення статей 230,231 ГК України.
Наразі господарський суд зауважує, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір. Законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, таким чином підлягають застосуванню штрафні санкції, передбачені договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як свідчить зміст договору оренди сільськогосподарської техніки з економіки № 07/07/2022 від 07.07.2022 року, сторонами не було погоджено відповідальності відповідача у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати орендної плати, також не визначено її розмір.
Згідно з приписами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Так, сторонами по справі не було вчинено письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з договору оренди сільськогосподарської техніки з економіки № 07/07/2022 від 07.07.2022 року, у вигляді пені.
З врахуванням встановлених судом обставин та визначених позивачем підстав до стягнення з відповідача пені суд зазначає, що в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 викладено правову позицію, що за змістом положень ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання пов'язується з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчо врегульованого розміру таких санкцій.
При цьому приписами ч. 6 ст. 231 ГК України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов'язань як одиницю вимірювання таких санкцій. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним між сторонами договором. В іншому випадку таке нарахування призведе до порушення принципу свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати жодних санкцій за порушення строку виконання зобов'язання, в тому числі і грошового. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Таким чином, господарський суд зазначає, що оскільки умовами договору № 07/07/2022 від 07.7.2022 року не встановлений розмір пені за порушення виконання грошового зобов'язання, відповідно відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як пеня.
Відтак, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за договором № 07/07/2022 від 07.07.2022 року в загальній сумі 12152,46 грн., нарахованої на підставі ст. 230 та ст. 231 ГК України, є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.
Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату орендної плати та встановлено, що вказані інфляційні нарахування були здійснені позивачем вірно, також вказаний розрахунок визнається відповідачем та не оспорюється. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за договором № 07/07/2022 від 07.07.2022 р. в сумі 6909,44 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 2593,01 грн. (72442,44 грн. х 3028 грн. / 84594,90 грн.).
Щодо заяви позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
В ч.ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги від 11.03.2025 р.; акту від 25.04.2025 року про виконання умов договору про надання правової допомоги від 11.03.2025 року; довідки, виданої ФОП Муляр В.М., про те, що останній сплатив адвокату Ковальчуку А.О. гонорар у розмірі 20000,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги б/н від 11.03.2025 року; розрахунку судових витрат на правову допомогу; платіжної інструкції від 25.04.2025 року № З24А4235583328D7862; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЖТ № 001031 від 20.02.2019 р.; ордеру на надання правничої допомоги № 1122335 від 25.04.2025 р.
Як вбачається зі змісту договору про надання правової допомоги від 11.03.2025 р., укладеного між адвокатом Ковальчуком Андрієм Олександровичем (адвокат) та фізично-особою-підприємцем Муляром Віктором Миколайовичем (клієнт), відповідно до умов п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.
Згідно з п. 1.2 договору від 11.03.2025 р. адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:
- надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, НАБУ, ДБР державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема, у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб;
- представляє замовника з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому/третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання: підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені замовника державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах замовника не передбачених даним договором;
- представляє інтереси замовника в судах, в органах прокуратури, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів замовника. Доручення надаються клієнтом адвокату без обмежень в представництві.
Відповідно до п. 2.1 договору від 11.03.2025 року цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань, щодо стягнення заборгованості згідно договору № 07/07/2022 від 07/07.2022 року за надані послуги оренди сільськогосподарської техніки економіки.
Пунктом 3.1 договору від 11.03.2025 р. сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвоката або сплатити наручно.
Положеннями п. 3.3 договору від 11.03.2025 р. передбачено, що розмір гонорару та порядок його оплати визначається сторонами. При визначенні розміру гонорару враховується:
- обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення;
- ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;
- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;
- необхідність виїзду адвоката у відрядження;
- важливість доручення з точки зору інтересів клієнта;
- особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;
- характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;
- кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.
Пунктом 3.4 договору від 11.03.2025 року визначено, що розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо сторони додатково не домовляться про інше.
Умовами п. 3.5 договору від 11.03.2025 року встановлено, що вартість правничої допомоги згідно даного договору складає 20000,00 гривень.
Приписами п. 4.1 договору від 11.03.2025 року передбачено, що розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.
Із матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Ковальчук А.О. та ФОП Муляром А.О. підписано акт від 25.04.2025 року про виконання умов договору про надання правової допомоги від 11.03.2025 року, відповідно до якого вказується, що адвокат Ковальчук А.О надав, а ФОП Муляр А.О. оплатив адвокату наступні види послуг:
- усна консультація з вивченням документів вартістю 2500,00 грн.
- підготовка та подача листа-претензії щодо стягнення заборгованості згідно договору № 07/07/2022 від 07.07.2022 року (включно з проведенням калькуляції штрафних санкцій) вартістю 2500,00 грн.
- складання документів процесуального характеру та подача їх до суду вартістю 5000,00 грн.
- представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції вартістю 10000,00 грн.
Відповідно до акту вказаного вище розмір винагороди адвокату за проведену роботу станом на 25.04.2025 року за договором б/н від 11.03.2025 року становить 20000,00 (двадцять тисяч) гривень, які клієнтом оплачені в повному обсязі. Підписанням даного акту сторони погодили, що будь-яких претензій чи зауважень одна до одної стосовно виконання умов договору не мають, розрахунки заданим договором є виконаними.
Крім того, в матеріалах справи наявна платіжна інструкція 25.04.2025 року № З24А4235583328D7862 з призначенням платежу: “переказ власних коштів. Згідно договору про надання правової допомоги б/н від 11.03.2025 року? на суму 20000,00 грн.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правової допомоги від 11.03.2025 р., акту від 25.04.2025 року про виконання умов договору про надання правової допомоги від 11.03.2025 року, довідки ФОП Муляр В.М. про те, що останній сплатив адвокату Ковальчуку А.О. гонорар у розмірі 20000,00 грн. згідно договору про надання правової допомоги б/н від 11.03.2025 року, розрахунку судових витрат на правову допомогу, платіжної інструкції від 25.04.2025 року № З24А4235583328D7862, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЖТ № 001031 від 20.02.2019 р., ордеру на надання правничої допомоги № 1122335 від 25.04.2025 р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Так, відповідач з даним розмір витрат на оплату послуг адвоката не погоджується та заперечує проти їх задоволення, оскільки вважає, що надані послуги адвокатом позивача, затрачена на них кількість годин та їх вартість, не в повній мірі відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності та необхідності) і розумності, з огляду на що, просить відмовити в цій частині позову.
Наразі обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Наразі у заявленому клопотанні відповідач, вказує, що представником позивача не надано детальний опис робіт, однак зазначена сума 20000,00 грн., не визначено скільки годин було витрачено на підготовку позову, опрацювання матеріалів тощо, не зазначена вартість кожних окремих дій вчинених адвокатом, а лише зазначена сума 20000,00 грн., при цьому представник позивача надає квитанцію про перерахування вказаних коштів, однак відповідач розцінює дану квитанцію лише як домовленість між сторонами, адже складність даної справи для адвоката не може вартувати 20000,00 грн.
Разом з тим при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
В п. 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі N 922/445/19 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Господарський суд погоджується з доводами відповідача про те, що складність справи не є високою, спірний договір є стандартним договором про оренду. Крім того, суд, серед іншого, звертає увагу саме на виконаний адвокатом обсяг робіт (наданих послуг): складення позовної заяви, яка не є об'ємною, її текст викладено на 7 аркушах, більша частина з яких становить цитування умов договору та положень актів законодавства, що не потребувало значних зусиль адвоката. Також суд звертає увагу на те, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, не відноситься до категорії складних та не потребувала отримання будь-яких додаткових документів для підтвердження позовних вимог, вивчення судової практики тощо. Більш того господарський суд враховує, що відповідач не заперечував та визнав позов в частині стягнення з відповідача за договором основної заборгованості у сумі 65533,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6909,44 грн.
Відтак, з огляду на вказані положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, їх співмірності, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське» Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» на користь фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича, до 8459,49 грн., що становить 10% від заявлених позивачем позовних вимог.
Разом з тим, враховуючи, що рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 7244,24 грн. (72442,44 грн. х 8459,49 грн. / 84594,90 грн.).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича до Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське» Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 84594,90 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське? Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова? (65496, Одеська область, Одеський район, смт. Таїрове(з), вул. 40-річчя Перемоги, буд. 27-А; код ЄДРПОУ 13916781) на користь фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) основний борг у розмірі 65533/шістдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять три/грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 6909/шість тисяч дев'ятсот дев'ять/грн 44 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2593/дві тисячі п'ятсот дев'яносто три/грн. 01 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 7244/сім тисяч двісті сорок чотири/грн. 24 коп.
3. У задоволенні решти частини позовних вимог фізичної особи-підприємця Муляра Віктора Миколайовича до Державного підприємства “Дослідне господарство “Таїровське» Національного наукового центру “Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 19 червня 2025 р.
Суддя В.С. Петров