№ 207/5142/24
№ 2/207/231/25
02 травня 2025 року м. Кам'янське
Південний районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача Сологуб Д.О.
відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача Бундюк Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_16 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в якій просила встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з вересня 2016 року по 01 квітня 2022 року.
Вказана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вересня 2016 року до загибелі останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тобто, більш ніж останніх 5,5 років.
26 лютого 2022 року ОСОБА_6 був призваний у Збройні Сили України і воював в Донецькій області. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 загинув від отриманих поранень не сумісних з життям під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії, поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області.
02 травня 2022 року батько, мати, донька загиблого та позивач звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_14 через ІНФОРМАЦІЯ_4 із документами на виплату одноразової грошової допомоги згідно п.2 Постанови КМУ № l68 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 31 Протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_14 з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум № 77 від 20.05.2022 комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги «Батьку, матері та дочці загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок смерті, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, молодшого сержанта ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 20.04.2022р. та листа Кадрового центру Збройних Сил України від 13.05.2022р. №321/КЦ/4115 - в розмірі 3/4 частини 15000000 грн., в сумі 11250000 грн. у рівних частинах кожному.
Відповідно до листа №7/12068/7 від 10.06.2022р. ІНФОРМАЦІЯ_16 в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомило, що у зв'язку із намірами ОСОБА_1 звернутись до судових органів з питання встановлення її права на отримання грошової допомоги, належну їй 1/4 частку від 15000000 грн. було зарезервовано.
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_16 в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично визнало право позивача на 1/4 частку грошової допомоги за умови визнання судом факту її проживання із загиблим ОСОБА_6 однією сім'єю, проте виплати не здійснило.
Під час розгляду даної справи, необхідним є з'ясування наявності у позивача правового статусу дружини загиблого військовослужбовця, як необхідної умови для виникнення у позивача права на одержання одноразової грошової допомоги у розумінні ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
ОСОБА_1 спільно проживала із ОСОБА_6 у належній йому на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_1 з вересня 2016 року до загибелі останнього до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, більш ніж останніх 5,5 років. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка. Дочка ОСОБА_6 від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 також проживала переважно з ними до смерті батька.
Позивачка з ОСОБА_6 спільно вели сімейне господарство, мали спільний бюджет і проводили спільні витрати, наприклад, позивачка сплачувала за комунальні послуги, розраховувалась за доставку продуктів харчування із магазина мережі «АТБ», отримані в якості заробітної плати, кошти позивачка перераховувала на картковий рахунок ОСОБА_6 .
Між позивачкою і ОСОБА_6 були наявні подружні взаємні права та обов'язки, яких вони дотримувались і які виконували разом, наприклад, позивач зі свого рахунку кошти, отримані в якості заробітної плати, перераховувала на утримання дочки ОСОБА_6 від першого шлюбу.
Між позивачкою і ОСОБА_6 існували і інші відносини притаманні подружжю, у тому числі, наприклад, сумісне проведення дозвілля, відвідування родичів.
26 лютого 2022 року ОСОБА_6 був призваний у Збройні Сили України і воював в Донецькій області. Позивачка йому неодноразово надсилала посилками одяг та інші речі.
Після загибелі ОСОБА_6 позивачка власним коштом здійснила його поховання, як дружина, розпорядилася його особистими речами, що не входять до спадкового майна.
За безпосередньої участі позивачки у м. Кам'янському було перейменовано АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2, на якій вони разом проживали в його квартирі.
Оскільки шлюб позивачки з ОСОБА_6 не був зареєстрований, отримати або відновити документи, що підтверджують зазначений факт не можливо по причині їх відсутності.
Отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , з вересня 2016 року до загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 останнього, належить до членів сім'ї загиблого військовослужбовця і, значить, вона має право на 1/4 частку грошової допомоги, згідно п.2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що вона познайомилась з ОСОБА_6 в соцмережах та почала з ним спілкуватись з серпня 2016 року, а вже з вересня 2016 року вони почали проживати разом як чоловік та дружина. Вони жили разом, спільно займалися побутом, разом робили всі покупки, ходили до магазину за продуктами та іншими необхідними для їх родини побутовими, речами, готували їжу. Донька чоловіка постійно приходила до них в гості. Дитина також залишалась у них ночувати, вона досить часто проводила час з донькою чоловіка, коли він був зайнятий, ходила сама гуляти з донькою чоловіка в парк. Окрім цього, коли у чоловіка не було коштів, а його донька просила його надати їй грошові кошти, то вона зі своєї картки перераховували гроші на картку доньки чоловіка ОСОБА_7 , а коли у ОСОБА_8 ще не було банківської картки, то надавала їй гроші готівкою. Під час спільного проживання з ОСОБА_9 вони купували телевізор, кухонну техніку, меблі, диван. Зі своєї банківської картки вона сплачувала комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 , яка належала її чоловіку та в якій вони проживали разом, робила це від імені ОСОБА_6 .
Окрім цього, під час дії карантину в 2021 році, нею були здійснені систематичні замовлення продуктів за адресною доставкою за місцем проживання їх з чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження зазначеного, нею надано виписки із замовленнями, а також докази їх оплати саме з її банківського рахунку, що також підтверджує ведення спільного господарства.
Також підтвердженням того, що вони вели спільно господарство є той факт, що чоловік ОСОБА_10 брав кредит в ОТП банку на покупку телевізора, а вона зі своєї картки сплачувала заборгованість за кредитом, але здійснювала це від імені ОСОБА_6 . Вони планували одружитися та перед війною ОСОБА_11 подарував їй обручку.
Коли її чоловік ОСОБА_6 загинув, то з військової частини зателефонували саме на її номер телефону та сказали, що чоловік зник безвісті. Вона сама почала розшукувати чоловіка, зверталася до різних установ. Її знайомі працюють в міськздраві, з їх допомогою вона дізналась, що тіло чоловіка знаходиться в морзі в лікарні ім.Мечнікова. Потім саме вона займалася організацією поховання ОСОБА_6 . Вона й на теперішній час продовжує мешкати в тій квартирі, в якій вони проживали разом з ОСОБА_11 до його загибелі.
Встановлення факту їй потрібно, бо вона вважає, що має право на отримання виплат після загиблого військовослужбовця, та хоче бути визнаною дружиною загиблого героя.
Представник позивачки Сологуб Д.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив, що метою встановлення факту є моральні обставини, отримання статусу вдови героя, та отримання зарезервованої 1/4 частини одноразової допомоги. ОСОБА_6 знаходився в зареєстрованому шлюбі, але 03 квітня 2017 року шлюб розірвано. Позивачка проживала разом з ОСОБА_6 з вересня 2016 року, вони вели спільний побут та бюджет. Також у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є спільні фотографії з зазначенням дати, коли їх фотографували.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позову, в якій повідомив, що він є батьком ОСОБА_6 , вказав, що з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_13 року його син ОСОБА_6 спільно проживав у належній йому на праві приватній власності квартирі АДРЕСА_1 із ОСОБА_1 , з якою вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили спільні витрати, сумісно проводили дозвілля, відвідували родичів, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, але їх шлюб не був зареєстрований.
Донька ОСОБА_6 від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 також проживала переважно з ними до смерті батька.
ОСОБА_6 був призваний у Збройні Сили України, воював в Донецькій області і ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув від отриманих поранень не сумісних з життям під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.
Після смерті ОСОБА_6 , на його думку, ОСОБА_1 має право на пільги, згідно ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та на виплату одноразової грошової допомоги згідно п.2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Підтверджує, що його син ОСОБА_6 проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , без реєстрації шлюбу у період вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_13 року.
Підтримує встановлення судом юридичного факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 , без реєстрації шлюбу у період з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_13 року.
Справу просить розглянути без його участі.
Від відповідачки ОСОБА_2 надійшла заява про визнання позову, в якій вона повідомила, що вона є матір'ю ОСОБА_6 , вказала, що з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_13 року її син ОСОБА_6 спільно проживав у належній йому на праві приватній власності квартирі АДРЕСА_1 із ОСОБА_1 , з якою вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проводили спільні витрати, сумісно проводили дозвілля, відвідували родичів, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, але їх шлюб не був зареєстрований.
Донька ОСОБА_6 від першого шлюбу - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 також проживала переважно з ними до смерті батька.
ОСОБА_6 був призваний у Збройні Сили України, воював в Донецькій області і ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув від отриманих поранень не сумісних з життям під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.
Після смерті ОСОБА_6 , на її думку, ОСОБА_1 має право на пільги, згідно ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та на виплату одноразової грошової допомоги згідно п.2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Підтверджує, що її син ОСОБА_6 проживав однією сім'єю з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , без реєстрації шлюбу у період вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_13 року.
Підтримує встановлення судом юридичного факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_9 , без реєстрації шлюбу у період з вересня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_13 року
Також, відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, пояснила, що їй відомо, що на початку червня 2016 року її син ОСОБА_6 припинив шлюбні відносини з першою дружиною і вони стали проживати окремо. З осені 2016 року син почав проживати з ОСОБА_13 . В листопаді 2016 року він попросив її спекти торт на день народження ОСОБА_14 , на той момент їй вже було відомо, що її син проживає з ОСОБА_1 . Вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 , це була квартира сина. ОСОБА_11 та ОСОБА_14 жили разом, вели спільний побут, господарство, купували продукти, меблі. Син, після першого розлучення, вважав, що офіційний шлюб нікого не тримає і це неважливо, але перед війною він подарував ОСОБА_14 обручку та планував з нею одружитися. Вона ходила до них в гості, вони приходили в гості до неї. Після того як її син та ОСОБА_14 почали спільно проживати, вони більше не розлучалися. Вона та її чоловік сприймали ОСОБА_14 як свою невістку. Після загибелі сина саме ОСОБА_14 знайшла тіло ОСОБА_11 в морзі в лікарні імені Мечнікова та займалася його похованням. Підтверджує, що її син ОСОБА_6 проживав однією сім'єю зі ОСОБА_1 та у них були реальні сімейні відносини, вони вели спільно господарство та у них був спільний бюджет. Саме ОСОБА_14 займалася питанням, щоб АДРЕСА_2, на якій вони проживали з ОСОБА_11 , перейменували на честь загиблого героя, саме ОСОБА_14 займалася збиранням підписів для цього, тому вона вважає, що ОСОБА_14 була справжньою дружиною для її сина та вона варта носити ім'я вдови загиблого героя. Більш за це ОСОБА_14 і досі проживає в тій квартирі, в якій вони проживали разом з ОСОБА_11 до його загибелі.
Представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Бундюк Єлізавета надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 на підставі доручення законного представника, вважає позовну заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
По-перше, позивачка ОСОБА_1 , починаючи з 2022 року вже неодноразово зверталася до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з цим самим предметом спору та з цих самих підстав, що підтверджується Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська про закриття провадження від 31.05.2023 року у справі №207/1558/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_17 про встановлення факту проживання однією сім'єю з підстав, що даний спір підлягав розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, а також Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.09.2024 року по справі №207/2314/24 за заявою ОСОБА_18 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_16, ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_19 в особі законного представника ОСОБА_17 про встановлення факту проживання однією сім'єю, якою було залишено заяву без розгляду.
Як в позовному провадженні, так і в окремому провадженні позивач бажав встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою отримання 1/4 частки одноразової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022.
Таким чином, закон забороняє позивачу звертатися з тотожнім позовом до тих самих сторін, з цим самим предметом позову та тих самих підстав вже після закриття аналогічного провадження.
По-друге, щодо наміру позивачки на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого, передбачену, пунктом 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» слід установити, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII встановлено вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, навіть у разі задоволення позовної заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю, позивач не набуде статусу члена сім'ї загиблого відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не набуде прав та обов'язків подружжя, як наслідок, не набуде права на отримання одноразової грошової допомоги, хоча саме це є метою позивачки.
Крім зазначеного, у випадку задоволення позовної заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю і в зв'язку з цим виникненням можливості набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги за загиблого, будуть порушені законні права та інтереси неповнолітньої доньки загиблого - ОСОБА_3 , яка має право, яке встановлено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на отримання грошової допомоги у розмірі, встановленому п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, а саме, 1/3 від 15 000 000, 00 грн. в сумі 5 000 000, 00 грн. Замість, передбаченої визначеними вище нормами законодавства одноразової грошової допомоги, ОСОБА_3 отримала її частково у розмірі 3 750 000, 00 грн., тобто, різниця складає 1 250 000,00 грн.
Фактично, навіть у разі задоволення даних позовних вимог, винесене рішення не потягне за собою юридичних наслідків через неможливість отримання одноразової грошової допомоги за загиблого, оскільки законодавством визначено вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання такої допомоги, до кола яких позивач не входитиме з підстав зазначених вище.
По-третє, сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Позивачем не доведено, належними та допустимими доказами не підтверджено спільного придбання рухомого або нерухомого майна, спільних дітей позивач та загиблий ОСОБА_6 не мають.
Сповіщення сім'ї № 7/1463 від 13.04.2022 було направлено на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , тобто на батька загиблого за адресою його реєстрації та фактичного проживання.
З викладеного вбачається, що позовні вимоги необґрунтовані, позивачем не доведено та не підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України свої вимоги, викладені в позовній заяві.
Зважаючи на те, що позивачем не надано до позовної заяви належних показів, які б підтверджували усталені відносини, притаманні подружжю між ОСОБА_6 та позивачем, не доведено час начебто спільного проживання, зважаючи на те, що між часом припинення офіційного шлюбу з ОСОБА_20 та до часу смерті ОСОБА_6 пройшло менше 5 (п'яти) років (14.04.2017 - ІНФОРМАЦІЯ_13), відсутні будь-які інші докази з 14.04.2017 р. по 02.2018 року, а тому, навіть у разі встановлення обставини проживання однією сім'єю, умова для визнання факту проживання однією сім'єю, в розрізі терміну спільного проживання, а саме, не менше 5 років, відсутня.
Також Позивачем не доведено мету встановлення даного факту, оскільки Позивач не зможе набути прав на отримання одноразової грошової допомоги, що випливає із закону, іншої мети для встановлення даного факту позивачем у позовній заяві не зазначено, а тому в позовних вимогах необхідно відмовити в повному обсязі, як безпідставних. Просить позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Представником позивачки надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у своєму відзиві представник відповідача 3 зазначає про порушення позивачем під час звернення до суду норм ст. 175 ЦПК України. Але, станом на день звернення із позовною заявою, позивачем не було подано іншого позову до цих же відповідачів з тими самими підставами, а відкриті судові провадження відсутні.
Повторне звернення до Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська відбулось з різних підстав, а саме через мінливу судову практику висловлену Верховним судом.
10.09.2024 Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська було залишено заяву про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду з підстав можливого спору про право, а не закрито провадження у справі.
Таким чином, посилання представника на порушення позивачем приписів ст. 175 ЦПК України і наявність підстав для закриття провадження у даній справі відповідно до п.3 ч.І ст.255 ЦПК України є недоречними.
Далі представник відповідача 3 зазначає, що задоволення позову не призведе до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із вичерпним переліком осіб, що мають на це право, до якого позивач начеб то не входить.
Проте, зазначені норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначені представником у відзиві є не актуальними.
Так, відповідно до п-п. 1 п.З ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон 2011-ХІІ) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Пунктом 1 ст.16-1 Закону 2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно п.4 ст.16-1 Закону 2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, серед інших належать жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Тобто, діючим законодавством прямо передбачено право жінки, з якою загибла особа проживала однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі такої особи військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби.
Твердження представника на можливі порушення права неповнолітньої ОСОБА_3 не відповідають дійсності, адже пунктом 4 ст. 16-1 Закону 2011-ХІІ визначено чіткий перелік членів сімей загиблих (померлих) осіб до яких належать: діти, батьки і жінка, з якою загибла особа проживали однією сім'єю.
Неповнолітня ОСОБА_3 в особі своєї матері - ОСОБА_17 вже отримала одноразову грошову допомогу, як і батьки загиблого - ОСОБА_2 , ОСОБА_2 .
Крім того, згідно п.1 ст.16-3 Закону 2011-ХІІ одноразова грошова допомога за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання.
Відповідно до листа №7/12068/7 від 10.06.2022р. (додається) ІНФОРМАЦІЯ_16 в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомило позивачку, що у зв'язку із намірами ОСОБА_1 звернутись до судових органів з питання встановлення її права на отримання грошової допомоги, належну їй 1/4 частку від 15 000 000 грн. було зарезервовано.
Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_16 в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 фактично визнало право позивачки на 1/4 частку грошової допомоги за умови визнання судом факту її проживання із загиблим ОСОБА_6 однією сім'єю, а при задоволенні позову, жодних порушень прав неповнолітньої не відбудеться.
У відзиві представник посилається на «Постанову Верховного Суду України від 19.08.2020 у справі № 588/350/15, зазначаючи, що: «Факт спільного відпочинку, спільна присутність на святкуванні свят пересилання відповідачем коштів на рахунок, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю».
При цьому, на підтвердження факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, які склались між ОСОБА_1 та загиблим ОСОБА_6 було надано окрім іншого банківські квитанції поповнення рахунку ОСОБА_6 ; банківські квитанції про грошові перекази на адресу його доньки ОСОБА_3 ; банківські квитанції про сплату комунальних послуг; замовлення адресної доставки продуктів; електронне звернення до ПФУ від 22.11,2020р. та відповідь на нього, а також заявлено свідків, які можуть підтвердити або спростувати зазначені обставини.
У відзиві представник зазначає, що сповіщення про смерть не є доказом спільного проживання. Дійсно, сповіщення долучено до матеріалів справи на підтвердження обставин позовної заяви, а не підтвердження факту спільного проживання.
При цьому, той факт, що воно адресоване батьку загиблого, а не позивачу доводить лише те, що першим про трагічну новину мав дізнатись батько військовослужбовця, а не мати чи дружина, що повною мірою відповідає Українській традиції і моральним нормам, а тому посилання представника є недоречними.
Відносно поховання загиблого силами позивача зазначив наступне.
У зв'язку із пригніченим морально-психологічним станом батьків загиблого, поховання здійснювала позивачка. До матеріалів справи долучено Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, який виданий на ім'я позивачки.
На підставі зазначеного витягу, позивачка отримала допомогу в розмірі 4 100,00 грн., що підтверджується сповіщенням від 27.07.2022р. Труна була придбана раніше 13.04.2022р. за ціною 6 200,00 грн., квитанція наявна в матеріалах справи.
Тобто, твердження представника про недоведеність зазначеного факту є безпідставним.
Відносно Актів проживання.
Твердження представника відповідача про невідповідність підписів ОСОБА_21 а Актах №138 і №173 є вигадкою, адже будь яких доказів на спростування обставин про місце проживання позивачки та факт її проживання на момент смерті з загиблим в належній йому квартирі представник не надає, обмежуючись лише припущеннями.
Твердження представника про недоведеність ведення спільного господарства притаманного подружжю, враховуючи наявність грошових переказів рідній доньці чоловіка, оплати кредиту, переказів за комунальні послуги є дивним.
Крім того, позивачка допомагала чоловіку у зверненні до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в електронній формі, де для зручності зазначила свою електронну адресу, про що свідчать відомості про звернення з електронного кабінету та сама відповідь ПФУ.
Окремої уваги потребують надані позивачкою фотографії.
Заперечення зазначені у відзиві стосовно спільних сімейних фото, а також висловлені сумніви представника є доволі дивними, адже як відповідач - ОСОБА_3 , так і її законний представник - ОСОБА_17 напевно повинні були впізнати загиблого батька та колишнього чоловіка, а також рідного діда та свекра.
Крім того, встановити позивачку можна шляхом порівняння її фото паспорту, який долучений до позову з іншими фото, а осіб (дітей), які знаходяться поруч з позивачкою на роздрукованій фотокартці від 30.07.2019р. може допомогти клієнт представника - ОСОБА_17 , яка є матір'ю ОСОБА_3 і напевно має змогу впізнати свою доньку, з якого боку вона б не знаходилась.
При цьому, якщо даний спосіб встановлення осіб на долучених до позову фотографіях не буде дієвим, повідомити про наявність на фото свого сина та своєї онуки можуть відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_2 .
Щодо суперечності позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки з ОСОБА_6 у період з вересня 2016 року вимогам ст.25 СК України, то вимоги стосовно конкретного строку сумісного проживання однією сім'єю для набуття прав члена сім'ї законодавець встановив 5 років тільки для набуття права на спадкування за четвертою чергою та права на частку у спільному майні.
В Листі від 01.01.2012р. Верховний суд України роз'яснював про необхідність сумісного проживання чоловіка і жінки без укладання шлюбу не менше п'яти років тільки при поділі спільного майна, а не при інших правовідносинах.
Отже, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі і тривалість сумісного проживання не менше п'яти років, має значення тільки для застосування положень щодо спадщини і поділу сумісного майна.
Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки, як ознака наявності сім'ї, в інших випадках для набуття інших прав на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Отже, навіть строк з 14.04.2017р. (на 13 днів менший 5 років) уже є достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Таким чином, позивачем надано до позову належні докази проживання з загиблим ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, позивачем повною мірою доведено факт перебування у близьких стосунках чоловіка і жінки, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю.
З огляду на викладене просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_14 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій він просив розглянути справу за його відсутністю з врахуванням наданих пояснень щодо позову.
У поясненнях щодо позову представник ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_33. зазначила, що в даній справі військовослужбовець загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Отже, станом на цю дату Закон №2011-ХІІ діяв в редакції, яка не передбачала категорію осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, як особу, яка проживала однією сім'єю з загиблим/загиблою, як чоловік та жінка, без шлюбу.
Таким чином, оскільки Позивачка за встановленими обставинами у справі не набула прав подружжя, вона не має права на отримання виплат зазначених нею у заяві (одноразова грошова допомога), тобто факт, який вона просить встановити не викликає для неї юридичних наслідків.
За таких обставин, в задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення слід відмовити.
Відповідно до наданої інформації ІНФОРМАЦІЯ_11 Позивачка звернулася до останнього із заявою від 28.04.2022 про резерв частки ОГД у зв'язку із намірами звернутися до суду про встановлення факту проживання однією сім'єю із загиблим.
Позивачка помилково зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_16 визнало її право на отримання одноразової грошової допомоги листом від 10.06.2022 №7/12068/7 (є в додатках до позовної заяви) у зв'язку з тим, що цей лист-відповідь було підготовлено та направлено ІНФОРМАЦІЯ_11 , а не Міністерством оборони України.
Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона - донька загиблого ОСОБА_6 . Вона знайома зі ОСОБА_13 з весни 2017 року, після розірвання шлюбу тата з її мамою. На її думку відносини її тата з ОСОБА_14 були як у друзів, або співмешканців, але не як дружини і чоловіка. Батько ніколи не представляв їй ОСОБА_14 як дружину. Відповідачка пояснила, що вона приходила до батька в гості приблизно два рази на місяць, ОСОБА_14 жила в батьковій квартирі з весни 2017 року, приблизно 27-29 квітня вона вперше побачила ОСОБА_14 , батько представив їй позивачку як ОСОБА_22 , при цьому не називав її дружиною. Вона вважає, що у них були стосунки співмешканців, ОСОБА_14 просто готувала батькові їжу, прибирала в квартирі та батько їй казав, що ОСОБА_14 просто живе у нього. При цьому коли вона приходила до батька в гості, вона завжди бачила там ОСОБА_14 , яка постійно проживала у батька. За все життя батька без матері в квартирі ремонт не робили, із нового з'явився тільки телевізор, який батько брав у кредит на своє ім'я. Також були такі випадки, що коли вона просила грошей у батька, а в нього їх не було, то гроші їй зі своєї картки перераховувала ОСОБА_14 , а батько потім повертав ці гроші ОСОБА_23 . Окрім цього відповідачка ОСОБА_24 підтвердила, що ще до офіційного розірвання шлюбу її батьки не проживали разом, вона з мамою переїхали від батька і кілька місяців до розлучення вони вже не жили сумісно. Вона проти того, щоб суд визнавав, що її батько та позивачка проживали як сім'я.
Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що вона двоюрідна сестра загиблого ОСОБА_6 . Їй відомо, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 мешкали разом з вересня 2016 року. Приблизно раз на два тижні вона приходила до них в гості, а ОСОБА_11 та ОСОБА_14 приходили до неї в гості ще частіше, оскільки вона проживає в приватному секторі. Їй відомо, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 проживали разом як чоловік та дружина, вона чекала, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 зареєструють шлюб. Вони проживали в квартирі ОСОБА_6 , розташованій в будинку АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_4 . Коли вона бувала у них в гостях, до ОСОБА_11 приходила і донька ОСОБА_8 , сама, без мами. Весь цей час ОСОБА_11 та ОСОБА_14 були разом, ніколи не розлучалися. ОСОБА_11 називав ОСОБА_14 своєю дружиною. Вони разом ходили в магазини, купували продукти та предмети побуту, вели спільне господарство. ОСОБА_11 казав, що планує укласти шлюб з ОСОБА_14 , вони планували одружитися влітку 2022 року. Свідок підтвердила, що дійсно ОСОБА_10 та ОСОБА_13 проживали однією сім'єю з вересня 2016 року та моменту загибелі ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_5 , є сусідкою ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_6 , вона проживає на четвертому поверсі, а ОСОБА_11 та ОСОБА_14 проживали на п'ятому поверсі. Ця квартира залишилась ОСОБА_11 від бабусі та дідуся. ОСОБА_11 там проживав з першою дружиною, а з осені 2016 року почав жити з ОСОБА_14 . Вона навіть не знала, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 не одружені, оскільки все оточення сприймало їх за подружжя. Вони виставляли спільні фото в соцмережах, ходили спільно до батьків, на дачу, в магазини за покупками, вона підтверджує, що ОСОБА_11 та ОСОБА_14 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, вели спільно господарство. Вона бачила, що вони разом ходили в магазин та поверталися з пакетами. Дочка ОСОБА_27 приходила до них у гості.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , виданого Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 20.04.2022, актовий запис № 339 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк. с. 14).
Згідно з копією сповіщення сім'ї № 7/1463, виданого 13 квітня 2022 року, ОСОБА_2 було сповіщено, що його син ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Авдіївки Донецької області (арк. с. 11).
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 992, виданого 06.04.2022 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпровської обласної ради», ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій (арк. с. 12-13).
З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19.02.2016 приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношлик В.В., ОСОБА_6 отримав у спадщину квартиру АДРЕСА_1 (арк. с. 19).
Згідно Актів про проживання без реєстрації № 173 від 03 червня 2022 року та № 138 від 27.04.2022 року, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_6 проживає без реєстрації з вересня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ОСОБА_6 до момента його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , та вела з ним спільне господарство (арк. с. 20-21).
При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача №3 про невідповідність підписів ОСОБА_21 а Актах №138 і №173, адже будь яких доказів на спростування обставин про місце проживання позивачки у вказаний період та факт її проживання на момент смерті з загиблим в належній йому квартирі представник відповідача №3 суду не надала, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи не заявляла. Окрім цього факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6 на протязі майже п'яти років за адресою: АДРЕСА_6 , аж до самої його загибелі визнали всі три відповідача, також факт спільного проживання підтвердили свідки.
Згідно листа від 10 червня 2022 року за № 7/12068/7 ІНФОРМАЦІЯ_16 в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомило, що у зв'язку із намірами ОСОБА_1 звернутись до судових органів з питання встановлення її права на отримання грошової допомоги, належну їй 1/4 частку від 15000000 грн. було зарезервовано (арк. с. 15).
20 квітня 2022 року Південним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам'янське Кам'янського район Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на запит ОСОБА_1 виданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання за № 00035415918 (арк. с. 18).
Відповідно до роздруківки з карткового рахунку позивачки (ар.с.17) саме вона отримала 4100грн. за призначенням «матеріальна допомога з ФСС на поховання ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 , витяг № 00035415918 від 20.04.2022».
На підтвердження організації поховання загиблого позивачка також надала товарний чек на придбання труни від 13.04.2022 року в сумі 6200,00грн.
Вказані факти підтверджують, що саме позивачка займалася реєстрацією смерті загиблого ОСОБА_6 , саме вона отримувала допомогу від ФСС на його поховання, саме вона купувала труну.
Згідно довідки за реквізитами для поповнення у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», наданої ОСОБА_1 , вона містить номер карткового рахунку НОМЕР_3 (арк. с. 25).
Згідно банківських квитанцій за 2019р., одержувачем яких є АТ «ОТП Банк», відправником зазначено ОСОБА_28 , призначення платежу: «поповнення карткового рахунку», а карткою відправника зазначено номер карткового рахунку позивачки НОМЕР_3 (арк. с. 26-28). Тобто, ОСОБА_1 здійснювала перекази зі своєї банківської картки від імені ОСОБА_6 для погашення його заборгованості по кредиту перед АТ «ОТП Банк».
З того самого рахунку позивачки № НОМЕР_3 були здійснені систематичні перекази грошових коштів на рахунок доньки загиблого - ОСОБА_3 , що підтверджується квитанціями (арк.с.30-33). Тобто, позивачка, як член сім'ї ОСОБА_6 , а саме фактично будучи його дружиною, але без реєстрації шлюбу, допомагала матеріально доньці ОСОБА_6 - ОСОБА_29 , коли дитині були необхідні гроші на її потреби, шляхом їх переказу з картки позивачки на картку дитини.
З того ж самого рахунку позивачки № НОМЕР_3 були здійснені грошові перекази від імені загиблого ОСОБА_6 на оплату комунальних послуг за споживання газу, води, тощо, що підтверджується квитанціями (арк. с. 34-39). Даний факт підтверджує той факт, що позивачка мала спільний бюджет та вела спільне господарство із загиблим ОСОБА_6 , оскільки саме нею сплачувались кошти за утримання квартири, в якій вони спільно проживали із ОСОБА_6 .
Таким чином, враховуючи наявність грошових переказів рідній доньці ОСОБА_30 , оплати кредиту за ОСОБА_6 , здійснення оплати комунальних послуг по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , твердження представника відповідача №3 про недоведеність ведення спільного господарства притаманного подружжю не заслуговує на увагу.
Окрім цього, під час дії карантину в 2021 році, позивачкою були здійснені систематичні замовлення продуктів за адресною доставкою за місцем проживання їх з чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження зазначеного, позивачкою надано виписки із замовленнями, а також докази їх оплати з рахунку позивачки (арк. с. 40-47), що також підтверджує факт ведення спільного господарства.
Крім того, ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_6 у зверненні до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в електронній формі, де для зручності зазначила свою електронну адресу, про що свідчать відомості про звернення з електронного кабінету та сама відповідь ПФУ (арк.с.48-51). Все це підтверджує той факт, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , були однією сім'єю і спільно вирішували всі їх питання як чоловік та дружина.
Окрім цього суду надано ряд фотографій на, яких відображено ОСОБА_1 з ОСОБА_6 як удвох, так і у колі сім'ї, у тому числі і з донькою загиблого (арк. с 53-54), що також у свою чергу підтверджує, що позивачка була членом сім'ї загиблого та була близькою з його рідними.
Відповідно до копії рішення Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року шлюб між ОСОБА_20 та ОСОБА_6 зареєстрований 15 вересня 2007 року Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 282 було розірвано, справа №207/486/17. Рішення набрало законної сили 14 квітня 2017 року (арк.с. 23-24).
Застосовані судом норми права та правові позиції Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно зі частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024 зробила такі висновки:
«94. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
102. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
103. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
104. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
105. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
106. При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
107. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
108. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
117. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі N 287/167/18-ц (провадження N 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц (провадження N 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.».
Відповідно до частини другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом
Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ , в редакції, що діяла станом на ІНФОРМАЦІЯ_13 року (дата смерті ОСОБА_6 ) зазначено наступне. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
Отже редакція статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин чітко вказувала на те, що саме члени сім'ї мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Відповідно до частини другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно з абзацом 5 пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Отже визначальним критерієм належності особи до члена сім'ї є факт спільного проживання, спільного побуту, наявність взаємних прав та обов'язків, а кровні зв'язки - вторинні. Факт спільного проживання та побуту може доводитися різними доказами.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц.
У судовому засіданні позивачкою було доведено, що вона дійсно спільно проживала однією сім'єю з загиблим ОСОБА_6 , була пов'язана з ним спільним побутом та взаємними правами та обов'язками подружжя, як то сплата комунальних послуг, кредитів, здійснення сумісних покупок, утримання дитини загиблого та інше, а отже фактично була членом його сім'ї.
При цьому суд звертає увагу на те, що у своєму відзиві на позовну заяву, представник відповідача Бундюк Є.В. застосовує редакцію статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, яка вступила в законну силу 25.08.2022 року, тобто яка зовсім не діяла на час виникнення спірних правовідносин, так як ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та вже 10 червня 2022 року листом за № 7/12068/7 ІНФОРМАЦІЯ_16 в особі ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомило адвоката позивачки, що у зв'язку із намірами ОСОБА_1 звернутись до судових органів з питання встановлення її права на отримання грошової допомоги, належну їй 1/4 частку від 15000000 грн. було зарезервовано (арк. с. 15).
Окрім цього, на користь наведених вище висновків суду свідчить також те, що у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 №3515-IX законодавець виклав статтю 16-1 Закону №2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, зокрема належать: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, фактично змінами у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII додатково легалізовано право цивільних дружин на отримання одноразової грошової допомоги.
Закон № 3515-ІХ набрав чинності 29 березня 2024 року.
За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова № 168), що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Системний аналіз зазначених норм свідчить, що:
1) одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї загиблого військовослужбовця (перерахованим у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ) або утриманцям у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; якщо смерть настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
2) право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності;
3) чинне законодавство визначає коло осіб, яким одноразова грошова допомога виплачується. Насамперед, це певні члени сім'ї, або особи, які перебували на утриманні загиблого.
Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII до внесення змін Законом № 3515-ІХ визначення «члена сім'ї» не містив.
Водночас згідно з частинами 1-4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/5 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») зазначено, що членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з військовослужбовцем спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
З урахуванням викладеного, для того, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести:
1) факт проживання із загиблим;
2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Такий правовий викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 456/1258/17, від 06.07.2022 у справі № 240/5809/19.
Суд бере до уваги докази, надані позивачкою на підтвердження факту спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільного бюджету. Факт спільного проживання однією сім'єю підтвердили і відповідачі (мати та батько загиблого ОСОБА_6 ). Більш за те, вони повністю визнавали цей факт та стверджували, що ОСОБА_13 була гідною дружиною їх сина та саме вона має право носити ім'я вдови загиблого героя, яким став їх син.
Відповідачка ОСОБА_24 також підтвердила у судовому засіданні про те, що їй відомо, що з квітня 2017 року її батько та ОСОБА_13 проживали разом у квартирі за адресою АДРЕСА_2 та той факт, що позивачка прибирала в квартирі, готувала їжу її батьку та навіть перераховувала грошові кошти особисто їй зі своєї банківської картки, коли у батька не було грошей, що у повній мірі підтверджує, що позивачка ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_6 спільно проживали та вели сумісно господарство. Посилання відповідачки ОСОБА_7 на те, що її батько ніколи не представляв їй ОСОБА_13 як свою дружину, і тому вона сприймала її як співмешканку або подругу батька, суд не приймає до уваги, так як, звичайно, батько не буде своїй неповнолітній дитині розповідати про особливості свого особистого життя, тому він і представив позивачку своїй дочці, просто назвавши її по імені ОСОБА_31 та не вдавався в більш детальні подробиці.
Окрім цього факт спільного проживання та ведення господарства підтвердили свідки, які були допитані судом під присягою. Дані факти також підтверджуються квитанціями, які надала позивачка про сплату нею комунальних послуг та кредиту зі своєї банківської картки від імені ОСОБА_6 , а також перерахуванням нею власних коштів на ім'я доньки загиблого протягом тривалого періоду часу. Також позивачкою були надані виписки із замовленнями та докази їх оплати з її власного рахунку (арк. с. 40-47), які підтверджують, що позивачкою дійсно були здійснені систематичні замовлення продуктів за адресною доставкою за місцем проживання їх з чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, досліджені у судовому засіданні докази беззаперечно підтверджують, що позивачка та загиблий ОСОБА_6 спільно проживали, як подружжя, за однією адресою та вели спільне господарство, мали спільний бюджет.
За таких обставин, з метою реалізації права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги, з урахуванням неможливості встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у позасудовому порядку, суд доходить висновку, що вимога позивачки підлягає задоволенню.
Разом з цим, оскільки загиблий ОСОБА_6 , хоча і проживав разом з позивачкою ОСОБА_1 з вересня 2016 року, але формально в цей період перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_20 , даний шлюб було розірвано рішенням Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 квітня 2017 року, рішення набрало законної сили 14 квітня 2017 року (арк.с. 23-24), отже, суд встановлює юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 15 квітня 2017 року по 01 квітня 2022 року.
При цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача №3 Бундюк Є.В. стосовно того, що даний факт не може бути встановлений, оскільки між часом припинення офіційного шлюбу з ОСОБА_20 та до часу смерті ОСОБА_32 пройшло менше п'яти років (14.04,2017 - ІНФОРМАЦІЯ_15), оскільки діюче спеціальне законодавство, яке регулює спірні правовідносини - виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців, а саме Закон Україн «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та постанова Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, не встановлює обов'язковою вимогою для отримання одноразової допомоги проживання однією сім'єю п'ять років.
Вищевказане також підтверджується численною судовою практикою. Як приклад суд зазначає постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року по справі № 185/2856/22, відповідно до якої було встановлено факт проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу всього на протязі року в період часу з 05.03.2021 по день смерті військовослужбовця - ІНФОРМАЦІЯ_12 , що свідчить про те, що у вказаних випадках законодавчо не визначено необхідним саме п'ятирічний термін спільного проживання.
На підставі вищевикладеного, оцінивши всі доводи та докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 315, 316, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_6 до ОСОБА_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_5 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_16, знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, задовольнити частково.
Встановити юридичний факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 15 квітня 2017 року по 01 квітня 2022 року.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 12 травня 2025 року.
Суддя І.М. Юрченко