Справа № 203/7069/23
Провадження № 2/932/845/24
(заочне)
27 травня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Куцевола В.В.
при секретарі Рибалці В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, -
23.11.2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2013 року по справі № 203/1420/13-ц було стягнуто солідарно з ТОВ «Сигма» та ОСОБА_2 , солідарно з ТОВ «Сигма» та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 11084610000 від 29.11.2006 року - 12 466 498 грн. 96 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 8 932 565 грн. 57 коп., заборгованості за відсотками - 3 533 933 грн. 39 коп. Стягнуто з ТОВ «Сигма», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» у рахунок повернення судових витрат з кожного в сумі 1 147 грн.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2015 року змінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у цивільній справі № 203/1420/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 року у справі № 904/7937/13, затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ТОВ «Сигма», юридичну особу ліквідовано, провадження у справі припинено.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2023 року змінено стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ОСОБА_1 .
20.11.2023 року та 22.11.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. відкриті виконавчі провадження стосовно відповідачів, однак примусове виконання рішення не дало результату.
На думку позивача за несвоєчасне виконання відповідачами зобов'язань, останнім нараховуються інфляційні втрати та 3% річних на суму грошового зобов'язання.
Згідно рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2013 року по справі № 203/1420/13-ц, з відповідачів стягнуто заборгованість розраховану станом на 30.01.2013 року, отже починаючи з 21.01.2013 року по день подання позову, на відповідачах лежить солідарний обов'язок, щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних позивачу.
За розрахунком позивача станом на момент подання зазначеного позову загальна заборгованість складає 41 143 687,60, яка складається з 37 100 443,67 (інфляційне збільшення) та 4 043 243,93 (штрафні санкції).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 23.02.2024 року, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.01.2025 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 - закрито, у зв'язку зі смертю останнього.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2025 року, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.
У судове засідання позивач не з'явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач належним чином викликалась до суду, однак у судове засідання не з'явилась, причини неявки до суду не повідомила, письмових заяв чи клопотань не надала. Правом на подання відзиву на позов не скористалась.
Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2013 року по справі № 203/1420/13-ц, було стягнуто солідарно з ТОВ «Сигма» та ОСОБА_2 , солідарно з ТОВ «Сигма» та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 11084610000 від 29.11.2006 року - 12 466 498 грн. 96 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 8 932 565 грн. 57 коп., заборгованості за відсотками - 3 533 933 грн. 39 коп. Стягнуто з ТОВ «Сигма», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» у рахунок повернення судових витрат з кожного в сумі 1 147 грн. Також з вказаного рішення вбачається, що заборгованість була розрахована станом на 30.01.2013 року.
Відповідно до копій виконавчих листів, виданих Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 14.01.2014 року по справі № 203/1420/13-ц, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було солідарно стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 11084610000 від 29.11.2006 року - 12 466 498 грн. 96 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 8 932 565 грн. 57 коп., заборгованості за відсотками - 3 533 933 грн. 39 коп.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2015 року стягувача ПАТ «УкрСиббанк» було змінено на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у цивільній справі № 203/1420/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 року у справі № 904/7937/13, юридичну особу ТОВ «Сигма» ліквідовано.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2023 року змінено стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на його правонаступника - ОСОБА_1 , у виконавчих листах виданих 14 січня 2014 року на виконання заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2013 року у цивільній справі № 203/1420/13-ц.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О.М. від 22.11.2023 року відкрито виконавче провадження № 73411507, на підставі виконавчого листа № 203/1420/13-ц, виданого 14.01.2014 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, де божником є - ОСОБА_2 .
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Постановою від 10.04.2018 № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 Верховний Суд наголосив, що ст. 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних та 3% річних поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, в тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов'язання.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі № 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі № 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Отже, якщо судове рішення про стягнення коштів, в тому числі судових витрат, фактично не виконано, стягувач вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, та ці нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що рішення суду є обов'язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідачем впродовж тривалого строку не було сплачено на користь позивача кошти, у розмірі встановленому рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.04.2013 року у справі № 203/1420/13-ц, суд вважає, що за наведеними приписами закону у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді пред'явлення вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.
З наданих суду розрахунків вбачається, що позивачем з огляду на несвоєчасне виконання рішення суду, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано інфляційні втрати у розмірі 37 100 443, 67 грн. та 3% річних - 4 043 243,93 грн., що у сумі складає 41143687,60 грн.
Перевіривши вказані позивачем дані та наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується із зазначеним розрахунком позивача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог в частині наявності підстав для застосування приписів ст. 625 ЦК України знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та, за розрахунками із відповідача на користь позивача з огляду на неналежне виконання зобов'язання підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 37 100 443, 67 грн. та 3% річних - 4 043 243,93 грн., що у сумі складає 41143687,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між учасниками справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 13420,00 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-82, 89, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 288, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) інфляційні втрати у розмірі 37 100 443 (тридцять сім мільйонів сто тисяч чотириста сорок три) грн. 67 коп. та 3% річних - 4 043 243 (чотири мільйона сорок три тисячі двісті сорок три) грн. 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В.В. Куцевол