Справа № 199/6260/25
(2/199/3638/25)
Іменем України
19.06.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді - Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
06 травня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що позивач надає послуги з теплопостачання відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , однак відповідач, як споживач, вартість таких послуг належним чином не сплачує, внаслідок чого в нього за період з 01 жовтня 2021 року по 01 квітня 2025 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 15456,46 гривень, на підставі чого позивач просить суд стягнути з відповідача означену суму заборгованості. За таких обставин, вказуючи, що відсутність між сторонами укладеного договору про надання таких послуг не звільняє відповідача від оплати вартості спожитих ним таких послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача означену суму боргу.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачем за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , в період з 01 жовтня 2021 року по 01 квітня 2025 року, надавались послуги з теплопостачання, для чого було оформлено особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким станом на 01 квітня 2025 року обліковувалась заборгованість з оплати вищевказаних послуг за зазначений період в розмірі 15456,46 гривень. Викладені обставини підтверджуються відомостями з особового рахунку споживача, копією паспорту відповідача, копією вибірки за рахунку, відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.
Також судом встановлено, що у 02 січня 2020 року між сторонами було укладено договір №07065938 про надання послуг з централізованого опалення. Строк дії даного договору становив три роки з можливістю пролонгації на кожний наступний рік у випадку, якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про розірвання договору або необхідність його перегляду. За умовами такого договору позивач, як виконавець, зобов'язався надавати відповідачу, як споживачу, послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення, а споживач - оплатити такі послуги щомісячними платежами.
Відомості про наявність між сторонами укладеного письмового договору, який би діяв в іншій період постачання позивачем теплової енергії відповідачу, аніж вищевказаний договір, матеріали цивільної справи не містять.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року (регулює спірні правовідносини сторін до 01 травня 2019 року), Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року (регулює спірні правовідносини сторін з 01 травня 2019 року), ЖК України.
Так, відповідно до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.
Положеннями ст.11 ЦК України передбачено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства, акти органів державної влади, акти органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Нормою ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року визначено, що виконавцем послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація.
Нормою ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року визначено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від їх функціонального призначення. Зокрема, до житлово-комунальних послуг віднесено окрім іншого комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Аналогічна норма міститься в ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року.
Також за змістом ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а також у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах. Аналогічні норми містить ст.68 ЖК України.
Згідно ст.ст.7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За змістом норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом положень ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, тобто на підставі договору.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, відповідно до змісту наведених вище положень законодавства та усталеної судової практики з вирішення спорів про стягнення заборгованості за надані та не оплачені житлово-комунальні послуги підставою для виникнення у споживача житлово-комунальних послуг обов'язку зі сплати їх вартості є в першу чергу наявність між таким споживачем та постачальником послуг або іншим уповноваженим учасником цих правовідносин договору про надання відповідних послуг (ст.ст.12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року). Разом з тим, споживачі зобов'язані своєчасно і в повному обсязі оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Останній висновок прямо закріплено і в нормі ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року. При регулюванні правовідносин з надання та споживання житлово-комунальних послуг, у випадку допущення споживачами несплати або несвоєчасної оплати вартості цих послуг, застосовуються також норми ст.625 ч.2 ЦК України, а саме покладення на споживачів-боржників обов'язку зі сплати окрім основної суми боргу також нарахованих на цю суму боргу 3% річних та інфляційних втрат. Наведена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, правовими висновками Верховного Суду в постановах від 15 березня 2018 року по справі №401/710/15-ц, від 16 грудня 2020 року по справі №761/32712/17, від 12 липня 2021 року по справі №233/6532/19, від 28 липня 2021 року по справі № 554/7740/17, від 20 листопада 2024 року по справі №463/6799/18, а також правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 травня 2018 року по справі №686/21962/15-ц, від 20 вересня 2018 року по справі №751/3840/15-ц, від 07 липня 2020 року по справі №712/8916/17.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє повне підтвердження належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами зазначені позивачем в його позові фактичні обставини спірних правовідносин сторін та заявлені позивачем в обґрунтування свого позову підстави, як то існування між сторонами зобов'язальних правовідносин з надання позивачем (виконавець комунальної послуги) та отримання і оплати відповідачем (індивідуальним споживачем) за адресою квартири, де зареєстроване місце проживання відповідача, житлово-комунальних послуг - послуг з теплопостачання, виконання позивачем свого обов'язку з надання вказаних послуг, а також невиконання відповідачем належним чином свого обов'язку з оплати таких послуг, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі, приведеному позивачем в позові та підтвердженому під час розгляду справи. З викладених підстав суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3028 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст.1, 5-7, 9, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради (ЄДРПОУ 40507613; адреса місцезнаходження: 85001, Донецька область, м. Добропілля, пров. Луганський, 2А) заборгованість за житлово-комунальними послугами з теплопостачання станом на 01 квітня 2025 року в розмірі 15456,46 гривень.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути зі зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Добро» Добропільської міської ради (ЄДРПОУ 40507613; адреса місцезнаходження: 85001, Донецька область, м. Добропілля, пров. Луганський, 2А) судовий збір в розмірі 3028 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко