Справа № 199/2691/25
(2-а/199/92/25)
іменем України
18.06.2025 Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Подорець О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2
У березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, в якому просив суд скасувати постанову №1136 від 25.02.2025 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 25.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1136 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП, за якою на позича накладено штраф у сумі 17 000,00 грн.
Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
В постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 в порушення абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не завершив (не своєчасно завершив без поважних причин) проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Вказані обставини зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення №1136 від 19.02.2025.
Згідно до військово-облікового документа, який дійсний до 13.07.2025, позивач є військовозобов'язаним та відповідно до Постанови ВЛК від 11.07.2023 непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
ОСОБА_1 була виписана повістка до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 15.01.2025. Позивач прибув до відповідача в зазначену дату та час, де йому було виписано направлення на проходження ВЛК та видана повістка з вимогою з'явитися до відповідача 05.02.2025.
Позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 06.02.2025, де йому виписали направлення на проходження ВЛК та видали повістку на 19.02.2025.
19.02.2025 ОСОБА_1 вчасно прибув до відповідача, де відносно нього було складено протокол без номеру та повідомлено, що розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності відбудеться 25.02.2025 о 10 год. 00 хв.
Під час складання протоколу позивач надав пояснення особі, яка складала протокол, зокрема, пояснив, що не мав змоги пройти ВЛК через великі черги на проходження ВЛК, а також у зв'язку із тим, що проживає разом із малолітньою дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та своєю матір'ю, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка постійно хворіє та потребує його допомоги. Також, протягом дня позивач на 08:00 годину відвозить доньку до школи, а о 12:45 годині забирає, після чого займаюся з нею різними справами.
У якості доказів зазначених вище подій, позивач надав працівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який складав протокол, наступні документи: військово-обліковий документ, копію рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2023, копію Договору між батьками від 12.05.2023, копію ухвали суду від 06.01.2025 та повістку до суду у цій справі на 17.02.2025 на 11 годину 30 хвилин, копію довідки з місця проживання, копію пенсійного посвідчення матері. Утім, вказані документи не були приєднані до матеріалів справи та взяті до уваги.
25.02.2025 позивач з'явився за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , надав зазначені докази на підтвердження поважності причин неможливості проходження ВЛК в цей період часу, які були оглянуті працівником територіального центру комплектування, але не взяті до уваги. Ніякого розгляду справи за участю позивача не було.
Позивач вважає, що при винесені вищезазначеної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем було порушено норми матеріального та процесуального права, не досліджено усіх обставин справи, а також не було дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд скасувати постанову № 1136 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.02.2025, закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2025 відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, цією ухвалою суду витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірену копію адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно постанови № 1136 від 25.02.2025.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі з доданою позовною заявою та додатками була отримана відповідачем 23.05.2025, про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення поштового рекомендованого відправлення від 03.06.2025.
Утім, відзив на позовну заяву, а також матеріали адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно постанови № 1136 від 25.02.2025 відповідно до ухвали суду від 04.03.2025 станом на 18.06.2025 до суду не надано.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №1136 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, згідно якої на громадянина ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови громадянин ОСОБА_1 в порушення абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не завершив (не своєчасно завершив без поважних причин) проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Діяння громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як порушника законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинено в особливий період.
Вказані обставини правопорушення зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення №1136 від 19.02.2025 з доказами правопорушеннями, поясненнями особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, за ознаками ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (стаття 7 КУпАП).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016 та № 1487 від 30.12.2022.
Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст.235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до ч. 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з пп. 1 п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядку) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 74 Порядку резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
З аналізу вищенаведених норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію вбачається, що прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проходження медичного огляду відбувається за відповідним викликом, направленням.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).
Згідно до п. 1.2 розділу 1 глави 1 Положення Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. 3.1 розділу 3 глави 2 Положення медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення, яке формується в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Згідно п.п. 2.8.6 розділу 1 глави 2 Положення строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.
За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
Аналізуючи вищенаведені правові положення, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, оскільки проходження ВЛК є обов'язком військовозобов'язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові, особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення): місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 04.03.2025 у відповідача було витребувано належним чином завірену копію адміністративної справи щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП згідно постанови № 1136 від 25.02.2025. Утім, у встановлений судом строк від відповідача не надійшло жодного документа, який стосується суті пред'явлених позовних вимог та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що в свою чергу, позбавляє суд можливості перевірити чи дійсно ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд зазначає, що правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з вищевикладеним, за результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає, що як факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.
За змістом статті 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова №1136 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.02.2025 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Керуючись ст.ст. 6-9, 77, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 262, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №1136 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.02.2025 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн. - скасувати.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 18 червня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 .
Суддя О.Б.Подорець