79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
16.06.2025 Справа № 914/659/25
За позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинки мрій», м. Львів
про стягнення 120 570, 00 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
від позивача: Надія Хомин - представник;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинки мрій" про стягнення 120 570, 00 грн витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням рекламних конструкції.
Ухвалою від 13.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 14.04.2025.
Ухвалою суду від 14.04.2025 розгляд справи відкладено на 12.05.2025.
Судове засідання 12.05.2025 не відбулось у зв'язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області, відтак судове засідання призначено на 02.06.2025
Судове засідання, яке було призначене на 02.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді П.Т. Манюка у короткотерміновій відпустці.
Ухвалою господарського суду від 05.06.2025 судове засідання призначено на 16.062025.
У судове засідання 16.06.2025 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та в усних поясненнях.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, на адресу суду повернулися конверти з ухвалами суду, які були направлені відповідачу на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 16.06.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління» (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинки мрій" (надалі відповідач) про стягнення 120 570, 00 грн витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням рекламних конструкції.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у 2021 році відповідачем вперше було самовільно встановлено рекламну конструкцію, яку було демонтовано позивачем, однак 21.05.2021 уповноваженим представником ТзОВ "Будинки мрій" написано заяву про повернення належної їм конструкції та оплачено позивачу послуги з демонтажу.
Відповідач, повторно самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальні конструкції зовнішньої реклами на вул. Шевченка, 313 у м. Львові, чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».
Як наслідок, позивачем, за участі підрядника ФОП Флис Т.І., повторно здійснено примусовий демонтаж самовільно встановлених відповідачем рекламних конструкцій та малих архітектурних форм та забезпечено збереження демонтованих конструкцій.
Всього вартість демонтажу та зберігання рекламних конструкцій ТзОВ “Будинки мрій» становить 120 570, 00 грн, оскільки, на думку позивача, при її нарахуванні слід застосовувати п. 8.5 Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, а отже витрати нараховані у п'ятикратному розмірі.
Позивачу, незважаючи на його претензію, відповідачем вказані витрати не відшкодовані, що, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позиція відповідача.
Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати боргу не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1, 2 та 4 ст. 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відносини, які виникають у зв'язку з встановленням малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, розміщення яких передбачено законодавством України про рекламу, процедуру встановлення архітектурних форм (вивісок) та правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розміщення малих архітектурних форм (вивісок), врегульовано Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025 (зі змінами та доповненнями), який також регламентує загальні вимоги до їх розміщення (надалі Порядок).
Вказаний Порядок розроблений відповідно до Законів України: “Про місцеве самоврядування в Україні», “Про рекламу», “Про охорону культурної спадщини», “Про адміністративні послуги», “Про регулювання містобудівної діяльності», “Про основи містобудування в Україні», “Про благоустрій населених пунктів», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, ухвали міської ради від 21.04.2011 № 376 “Про Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади».
Порядок є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами-підприємцями, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові (п. 1.4 Порядку).
Відповідно до пункту 1.7. Порядку, паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою, для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм. Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління».
Пунктом 1.7. Порядку визначено, що самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог діючого Порядку. Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. Порядку, моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові здійснює Комунальне підприємство “Адміністративно-технічне управління». Контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи КП “Адміністративно-технічне управління».
Пунктом 6.2. Порядку, передбачено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.
Пунктом 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 року № 2067 визначено, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих правил здійснюється й у разі невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, якими вони були встановлені.
Судом встановлено, що відповідачем у даній справі було повторно, самовільно, з порушенням порядку, становлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами на вул. Шевченка, 313 у м. Львові, чим порушено вимоги Порядку.
Щодо повторності порушення вимог, позивач вказує, що 21.05.2021 позивачем вже було проведено демонтаж самовільно встановлених відповідачем малих архітектурних форм (вивісок) на зовнішній поверхні тимчасової споруди та демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами на фасаді тимчасової споруди у м. Львів, на вул. Шевченка, 313 (вимога від 11.03.2021 № 23Р-27-557, наказ від 13.04.2021 № 67, акт демонтажу від 21.05.2021 № 10; вимога від 10.03.2021 № 23Р-27-518, наказ від 22.03.2021 № 30-Д, акт демонтажу від 21.05.2021 № 11).
24.05.2021 відповідач звернувся до позивача із заявою-договором про повернення належних йому конструкцій у кількості 3 шт, які було демонтовано 21.05.2021 року. Відповідач у заяві-договорі погодився, що у разі самовільного встановлення конструкцій за тією ж адресою, де такі вже були демонтовані силами позивача (вул. Шевченка, 313), здійснити оплату витрат за демонтаж, перевезення та зберігання у п'ятикратному розмірі, та гарантував таку оплату.
24.05.2021 року відповідачем оплачено послуги з демонтажу та зберігання згідно з рахунками від 24.05.2021 № 254 та № 255 (копія виписки по рахунку від 24.05.2021), що свідчить про визнання права власності на самовільно встановлені конструкції.
Свої зобов'язання згідно з заявою-договором від 24.05.2021 відповідач не виконав, повторно встановивши малу архітектурну форму (вивіску) та конструкції зовнішньої реклами, за адресою м. Львів, Шевченка, 313, аналогічні тим, які вже були демонтовані позивачем 21.05.2021 року.
У зв?язку із виявленим повторним порушенням, на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинки мрій» було скеровано вимогу Департаменту містобудування Львівської міської ради від 09.08.2021 № 23/Р- 27-2778, якою було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення в термін зазначений у вимозі. У вказаній вимозі також містилось попередження про те, що у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, вивіску буде демонтовано примусово.
Проте, відповідач вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради про демонтаж в добровільному порядку не виконав, та вивіску не демонтував.
Пунктом 2.1. «Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади» затверджених рішенням виконавчого комітету ЛМР від 21.05.2010 № 569 передбачено, що самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін.
Відповідно до п. 2.1. рішення Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569 примусовий демонтаж конструкції - це засіб для примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.
Згідно з пунктом 6.1. Порядку, самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу, відтак Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ від 26.08.2021 № 163 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)».
Згідно з пунктом 6.6. Порядку, примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує КП “Адміністративно-технічне управління» за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради.
Судом встановлено, що на виконання наказу Департаменту містобудування від 26.08.2021 № 163, КП “Адміністративно-технічне управління» 17.09.2021 здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски відповідача про що було складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 17.09.2021 № 15. Демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) відповідача проводив підрядник позивача - ФОП Флис Тарас Іванович згідно з договором про надання послуг від 18.05.2021 № 18/05/2021.
Згідно з додатком 1 до договору про надання послуг від 18.05.2021 № 18/05/2021, вартість демонтажу вивісок розміром від 0, 51 до 1, 0 м. кв. становить 460, 00 грн за 1 конструкцію та від 1, 01 до 3, 0 м.кв. становить 510 гривень, які було оплачено позивачем ФОП Флису Тарасу Івановичу на підставі рахунку та акту надання послуг від 17.09.2021 № 1709. Оплата витрат за демонтаж самовільно встановленої вивіски підряднику Флису Т.І. підтверджується випискою по рахунку за 27.09.2021.
Відповідно до пункту 13.4. “Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року № 376: “витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники: п. 13.4.1. За демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат; п. 13.4.2. 3а зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання» (17 грн за 1 день за 1 конструкцію).
Зберігання демонтованих малих архітектурних форм (вивісок) відповідача на складі КП “Адміністративно-технічне управління» підтверджується копією накладної від 17.09.2021 року № 69.
Відповідно до акту від 17.09.2021 року № 4, рахунку та акту наданих послуг від 17.09.2021 № 1709 вартість демонтажу та зберігання двох конструкцій, належних відповідачу, становить 16 056, 00 грн, з яких:
- 970 грн демонтаж, транспортування конструкцій,
- 0 грн використання спецтехніки,
- 12 410 грн зберігання конструкцій = 365 дні * 17 грн * 2 конструкції,
- 2 676, 00 грн - ПДВ 20 %.
Відповідно до акту від 17.09.2021 року № 15, рахунку та акту наданих послуг від 17.09.2021 № 1709 вартість демонтажу та зберігання однієї конструкції, належної відповідачу, становить 8 058, 00 грн, з яких:
- 510 грн демонтаж, транспортування конструкцій,
- 0 грн використання спецтехніки,
- 6 205,00 грн зберігання конструкцій = 365 дні * 17 грн * 1 конструкція,
- 1 343, 00 ПДВ 20% .
Таким чином, позивачем були понесенні витрати, пов'язані з демонтажем та доставкою на майданчик для тимчасового зберігання, зберіганням рекламних конструкцій відповідача, які знаходились за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 313.
Судом встановлено, що позивачем, відповідно до п. 8.5 Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, витрати на повторний демонтаж, транспортування та зберігання самовільно встановленого рекламного засобу, який вже був демонтований силами комунального підприємства, нараховані у п'ятикратному розмірі.
Щодо нарахування витрат за повторний демонтаж у п'ятикратному розмірі суд вважає їх правомірними виходячи з таких мотивів.
У частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Стаття 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює обов'язковість актів ради, виконавчого комітету ради, прийнятих в межах наданих їм повноважень, до виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території».
Відповідно до пункту 13.4. «Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади», затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 № 376 витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, та зберігання відшкодовують їх власники.
Відповідно до п. 8.5. Правил розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010 № 569, компенсація коштів, витрачених комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» на примусовий демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (користувача) демонтованого рекламного засобу. У разі повторного самовільного встановлення суб'єктом господарювання рекламного засобу за адресою, де самовільно встановлений рекламний засіб уже був демонтований силами Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління“, витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такого рекламного засобу постійно, відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі.
Суд, беручи до уваги, що рекламна конструкція, яка була демонтована позивачем 17.09.2021 за адресою: Львів, вул. Шевченка, 313 є аналогічною тій, яка демонтована 21.05.2021, та за демонтаж та зберігання якої відповідачем було сплачено кошти на рахунок позивача, дійшов висновку, що нарахування витрат за повторний демонтаж та зберігання у п'ятикратному розмірі здійснено правомірно.
З метою досудового врегулювання спору позивачем було скеровано відповідачу листи-вимоги від 24.06.2024 № 2410-10-3132, № 2410-10-3134, про відшкодування витрат, понесених КП “Адміністративно-технічне управління» у зв'язку з демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій, однак станом на момент звернення до суду відповідач не оплатив вказаних витрат позивачу.
Щодо нарахуванням позивачем податку на додану вартість у розмірі 20 %, судом встановлено що позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника ПДВ № 100266158, яке було додано до позовної заяви.
Податок на додану вартість (далі - ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Відповідно до статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків.
Відповідно до підпункту «б» п. 14.1.185 ст. 185 Податкового кодексу України з метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку.
Згідно зі ст. 37.2 розділу 5 ПК України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони митної справи пов'язує сплату ним податку.
Статтею 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Щодо застосування податку на додану вартість при визначені розміру понесених позивачем витрат, то у листі ДФС України від 28.10.2016 № 23363/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Отже, нарахування комунальним підприємством “Адміністративно-технічне управління» податку на додану вартість у розмірі 20 % відповідає вимогам законодавства.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги КП “Адміністративно-технічне управління» про відшкодування витрат, пов'язаних з демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій відповідача, у розмірі 120 570, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат позивача, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будинки мрій» (79058, Львівська область, м. Львів, вул. Замарстинівська, 86, код ЄДРПОУ 40896358) на користь Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7; код ЄДРПОУ 13804591) 120 570, 00 грн витрат, пов'язаних з демонтажем та зберіганням рекламних конструкцій та 3 028, 00 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складений 19 червня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.