вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
09 червня 2025 рокуСправа № 912/134/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу у справі
за позовом: за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО ОЙЛ" (проспект Промисловий, буд. 14, м. Кропивницький, 25031)
до відповідачів:
Товариства з обмеженою відповідальністю "АОИЛ" (проспект Промисловий, буд. 19, м. Кропивницький, 25031)
Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (Студентський бульвар, буд. 15, м. Кропивницький, 25015)
про визнання недійсним договору, усунення перешкод у користуванні майном
секретар судового засідання - Коваленко Т.А.
представники сторін участі не брали,
в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду без їх проголошення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО ОЙЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АОИЛ" та Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" про визнання недійсним договору, усунення перешкод у користуванні майном.
Рішенням від 23.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
28.05.2025 до суду від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "АОИЛ" просить покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "КАПРО ОЙЛ" 80000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
27.05.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Ухвалою від 27.05.2025 суд призначив судове засідання на 30.05.2025.
29.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Позивач та відповідачі у судовому засіданні участі не брали, були належним чином повідомлені, про дату час та місце проведення засідання суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд урахував таке.
Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).
З урахуванням вищезазначених вимог закону, визначаючи розмір правничої допомоги, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункт 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21, від 22.02.2023 у справі №911/5429/14).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6,7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Такі правові висновки було підтверджено у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
ТОВ "АОИЛ" у відзиві на позовну заяву зазначило орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в розмірі 80 000,00 грн та просило стягнути усі судові витрати з позивача. Разом з відзивом ТОВ "АОИЛ" надало Договір про надання правової (правничої допомоги) від 05.02.2025 (т. 2 а. с. 85-86).
Відповідно до договору ТОВ "АОИЛ" в особі директора Добрянської Тамари Петрівни, яка діє на підставі статуту (надалі іменується "КЛІЄНТ"), з одного боку, та Адвокатське об'єднання "ЛІБЕРТІ" в особі голови адвокатського об'єднання - адвоката Ковальової Кристини Борисівни, що діє на підставі Статуту (надалі іменується "АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ") з другого боку, разом іменовані "СТОРОНИ", уклали цей Договір про надання правової (правничої) допомоги .
Згідно з п. 2.1 Договору АДВОКАТСЬКЕ БЮРО на підставі звернення КЛІЄНТА приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги:
- захист прав та представництво інтересів КЛІЄНТА в рамках будь-яких цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ/проваджень, а також у будь-яких інших питаннях, що так чи інакше стосуються прав КЛІЄНТА.
Ціна договору та порядок оплати визначено розділом 4 договору.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 вартість наданих правових (правничих) послуг АДВОКАТСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ розраховує самостійно після одержання від КЛІЄНТА замовлення на надання правової (правничої) допомоги. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-ти (п'яти) днів з моменту отримання КЛІЄНТОМ рахунку/рахунків від АДВОКАТСЬКОГО БЮРО. Такий рахунок за вибором АДВОКАТСЬКОГО БЮРО може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштову скриньку КЛІЄНТА. Рахунок вважається отриманим КЛІЄНТОМ з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу місця проживання КЛІЄНТА та/або з моменту відправлення електронного листа з електронної поштової скриньки АДВОКАТСЬКОГО БЮРО на електронну поштову скриньку КЛІЄНТА.
Згідно з п. 4.4 Договору за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт прийому-передачі, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті прийому-передачі вказується короткий зміст наданої АДВОКАТСЬКИМ БЮРО правової (правничої) допомоги, дата її надання, тривалість у хвилинах, ставка та її загальна вартість. Акт прийому-передачі надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ БЮРО електронною поштою, засобами поштового чи будь-якою іншою кур'єрською службою за вибором АДВОКАТСЬКОГО БЮРО.
Договір підписано та скріплено печатками.
У судовому засіданні 23.05.2025 до закінчення судових дебатів представник відповідача-1 зробив усну заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
В межах п'ятиденного строку 28.05.2025 ТОВ "АОИЛ" подано до суду заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
На підтвердження розміру витрат представником відповідача-1 надано:
- ордер на надання правничої допомоги, серія ВІ, № 1267872 від 14.02.2025;
- договір про надання правничої допомоги № 1 від 05.02.2025;
- акт приймання - передачі робіт від 26.05.2025;
- договір № б/н від 05.02.2025;
- рахунок на оплату № 1 від 26.05.2025 (до договору надання правової допомоги № 1 від 05.02.2025);
- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Адвокатське об'єднання "ЛІБЕРТІ" (дата формування виписки 16.01.2025);
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, серія ПТ № 1419 (т. 3 а.с. 138-144).
Суд зазначає, що разом з заявою про стягнення витрат на правову допомогу відповідачем - 1 надано до суду ще один договір про надання правової допомоги.
Згідно з умовами договору про надання правової допомоги № 1 від 05.02.2025 укладеного з Адвокатським об'єднанням "ЛІБЕРТІ", відповідно до умов якого адвокатське об'єднання зобов'язалося надати правову допомогу ТОВ "АОИЛ" в господарській справі № 912/134/25 за позовом ТОВ "КАПРО ОЙЛ" до ТОВ "АОИЛ" в Господарському суді Кіровоградської області, а ТОВ "АОИЛ" взяло на себе обов'язки оплатити правову допомогу.
Безпосередній зміст правничої допомоги Адвоката за цим договором полягає у наступному (п. 2.1. Договору): аналіз позовної заяви, збір доказів, аналіз судової практики, визначення правової позиції, підготовка відзиву на позовну заяву та заперечень, а також представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції уповноваженим адвокатом Адвокатського об'єднання.
Також договором було визначено, що уповноваженим адвокатом від адвокатського об'єднання стосовно надання правової допомоги є адвокат Тищенко А.В., залучений об'єднанням до роботи по справі на підставі відповідного договору (т. 3 а. с. 141). В подальшому Тищенко А.В. надав увесь спектр правової допомоги по справі та здійснював представництво інтересів ТОВ "АОИЛ" в суді першої інстанції, був присутній в режимі відеоконференція в усіх судових засіданнях по справі.
У пункті 4.1. договору сторони погодили, що за здійснену правову допомогу та послуги, що надаються Адвокатом, Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду), розмір якого визначили фіксовано в 60 000 грн.
У п. 4.3. Договору сторони погодили, що у разі ухвалення рішення на користь ТОВ "АОИЛ", а саме відмови позивачу у задоволенні позовних вимог, Адвокатському об'єднанню додатково має бути сплачений гонорар успіху у розмірі 20 000 грн.
Згідно з п. 4.4 Договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ правової допомоги і її вартість. Акт надсилається КЛІЄНТУ АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ факсимільним зв'язком або поштою.
Договір підписано та скріплено печатками.
26.05.2025 року сторонами було підписано Акт приймання-передачі робіт за договором надання правової допомоги № 1 від 05.02.2025, у відповідності до якого усі роботи прийняті ТОВ "АОИЛ" без зауважень (т. 3 а. с 140). У вказаному Акті наведено перелік правової допомоги наданої Адвокатським об'єднанням, а саме:
"- аналіз позовної заяви та доданих до неї документів;
- збір та аналіз доказів;
- аналіз судової практики;
- визначення правової позиції ТОВ "АОИЛ" у справі;
- підготовка відзиву на позовну заяву та заперечень
- представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції уповноваженим адвокатом Адвокатського об'єднання - Тищенко Андрієм Вікторовичем."
Адвокатським об'єднанням "ЛІБЕРТІ" виставлено рахунок на оплату 80 000 грн (т. 3 а. с 142).
Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлюють, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Як вже зазначалось вище за умовами договору б/н від 05.02.2025, згідно з п. 4.4 за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт прийому-передачі, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті прийому-передачі вказується короткий зміст наданої АДВОКАТСЬКИМ БЮРО правової (правничої) допомоги, дата її надання, тривалість у хвилинах, ставка та її загальна вартість.
До матеріалів справи заявником не надано належних доказів надання правової (правничої) допомоги. У акті прийому-передачі наданим відповідачем 1 вказується короткий зміст наданої АДВОКАТСЬКИМ БЮРО правової (правничої) допомоги, та всупереч п. 4.4 договору не зазначено дату її надання, тривалість у хвилинах, ставка та її загальна вартість
Суд зазначає, що за умовами п. 4.4 договору №1 від 05.02.2025 за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ правової допомоги і її вартість та всупереч п. 4.4 договору в акті прийому-передачі наданому суду відповідачем-1 на підтвердження надання правової (правничої) не зазначено її загальна вартість.
Щодо зазначення вартості наданої правової допомоги у рахунку на оплату № 1 від 26.05.2025 (до договору надання правової допомоги №1 від 05.02.2025) суд зазначає таке.
Колегія суддів Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 29.04.2020 справа № 915/641/19 звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.
Отже, наданий суду рахунок на оплату № 1 від 26.05.2025 (до договору надання правової допомоги №1 від 05.02.2025) не є первинним бухгалтерським документом та не фіксує сам факт передачі товару або виконання послуги із зазначенням її загальної вартості. Та не може бути належним доказом підтвердження надання правової (правничої) допомоги.
Надані відповідачем 1 докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. (Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.)
Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат за надання правової допомоги у розмірі 60 000 грн.
Позивачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У поданому клопотанні позивач зазначає, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем-1 витрат Адвокатському об'єднанню "ЛІБЕРТІ" пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, як це передбачено п. 4.1 Договору.
Також позивач звертає увагу суду на те, що заявлений відповідачем розмір витрат 80 000,00 грн., яка складається з 60 000,00 грн фіксованого гонорару та 20 000,00 грн гонорару успіху є неспівмірними та необґрунтованими заявленими представником відповідача-1 витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Дана справа не потребувала вивчення великого обсягу фактичних даних та нормативно-правових актів, представником відповідача-1, матеріали справи не містять доказів та матеріалів на збирання яких представник відповідача-1 витратив значний час. Позивач зазначає, що даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Тому, заявлений розмір витрат представника відповідача-1 у розмірі 80 000,00 грн, яка складається з 60 000,00 грн фіксованого гонорару та 20 000,00 грн не відповідає вищенаведеним критеріям та є необґрунтованим.
З урахуванням викладеного вище, позивач наголошує, що витрати на правову допомогу в розмірі 80 000,00 грн, яка складається з 60 000,00 грн фіксованого гонорару та 20 000,00 грн не є підтвердженими належними документами, а отже стягненню з позивача у заявленому розмірі не підлягають.
На підставі викладеного позивач просить суд відмовити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "АОИЛ" адвокату Тищенко Андрію Вікторовичу в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі.
Судом враховано, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 вказаної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте, ч. 4 ст. 129 ГПК України урегульовує, що відшкодування судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, можливе лише у разі задоволення позову, у разі відмови у позові та у разі часткового задоволення позову. Зокрема, згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані із розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача;.
Суд у справі 03.04.2025 прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Гонорар успіху адвоката відповідача, був передбачений договором між відповідачем та його адвокатом.
Пунктом 4.3 Договору №1 передбачено, що у випадку прийняття рішення у справі на користь Клієнта, тобто у разі відмові ТОВ "КАПРО ОЙЛ" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, Клієнт сплачує на користь Адвокатського об'єднання додатково до гонорару визначеного п. 4.2. цього договору ще й гонорар успіху у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі, судом враховано, що розмір "гонорару успіху" визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим.
Разом з цим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 в справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини", незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Судом враховано, що позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому відповідачем розмірі, в тому числі і заявленого до стягнення "гонорару успіху".
Крім цього, витрати на надану професійну правничу допомогу, в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу). Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19 та від 15.04.2021 у справі № 905/717/20.
За п. 4 ст. 1, ч. 3, 5 ст. 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі за текстом - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відтак, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Сторони договору можуть погодити умови, за якими клієнт зобов'язується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом (гонорар успіху). Така угода буде підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові.
Розглядаючи судову практику щодо відшкодування адвокатського гонорару успіху за рахунок опонента ВП ВС вже вказувала, що при визначенні суми суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги на умовах "гонорару успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Гонорар успіху, погоджений сторонами у договорі під відкладальною умовою (у разі досягнення результату - зменшення судом заявленої до стягнення з клієнта в судовій справі суми заборгованості та набрання судовим рішенням законної сили), є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого у договорі. Це узгоджується з висновком ВП ВС у пункті 5.46. постанови від 12.05.2020 р. №904/4507/18, за яким відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (гонорар успіху), є складовою частиною гонорару адвоката. Обставина, що обчислення гонорару успіху пов'язане з настанням певної події, є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги (ВС від 28.07.2022 №903/781/21). Гонорар успіху (визначений договором, сплата якого залежить від настання обумовленої події) є складовою гонорару адвоката, що безвідносно до його виду підлягає оплаті клієнтом за надані послуги (ВС КГС №903/781/21 від 28.07.2022).
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи складність справи, розмір заявленого відповідачем "гонорару успіху", виходячи з критерію розумності відповідних витрат, а також їх реальності, дійсної необхідності та неминучості саме у відповідній справі, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи, тривалість розгляду справи та обставини даної справи, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на правову допомогу у вигляді "гонорару успіху" відповідає критерію розумності та підлягає до стягнення в сумі 20 000,00 грн. В іншій частині заяви відповідача 1 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 123, 126, 129, 221, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АОИЛ" про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу у справі задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО ОЙЛ" (проспект Промисловий, буд. 14, м. Кропивницький, 25031, ідентифікаційний код 44856476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АОИЛ" (проспект Промисловий, буд. 19, м. Кропивницький, 25031, ідентифікаційний код 36617706) 20 000 грн витрат на правову допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АОИЛ" про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії додаткового рішення надіслати учасникам через систему "Електронний суд".
Повний текст додаткового рішення складено - 19.06.2025.
Суддя М.С. Глушков