вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" травня 2025 р. м. Київ Справа №924/1114/24
За позовом Фізичної особи-підприємця Поповича Василя Ярославовича ( АДРЕСА_1 )
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Коронахім» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 12)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ Мінусіс Трейд 232» (49051, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Оцупа Олександра, буд. 25)
про визнання недійсним договору
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники сторін: не з'явились
Обставини справи:
Фізична особа-підприємець Попович Василь Ярославович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коронахім» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ Мінусіс Трейд 232» (скорочене найменування - ТОВ «Промислові захисні покриття, далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №80 від 01.07.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в укладеному між відповідачами спірному договорі про відступлення права вимоги зазначено, що право вимоги в сумі 756520,00 грн, яке відступається за цим договором, виникло на підставі постачання боржнику-позивачу товару за видатковою накладною №7 від 10.01.2021, однак, як зазначає позивач, таку видаткову накладну від 10.01.2021 він не підписував і товар по неї не отримав, а ним була підписана тільки видаткова накладна №7 від 20.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.12.2024 у справі №924/1114/24 вказану позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2025 за вказаними позовними вимогами відкрито провадження у справі №924/1114/24 (суддя Ярема В.А.), призначено підготовче засідання на 17.02.2025, встановлено сторонам учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій.
20.01.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позов відповідач-1 проти позову заперечив та зазначив, що в тексті спірного договору про відступлення прав вимоги від 01.07.2024 була допущена помилка щодо дати видаткової накладної, на підставі постачання товару за якою виникло право вимоги до боржника-позивача, а саме в тексті договору датою видаткової накладної №7 від 20.01.2021 помилково було вказано « 10.01.2021» замісить « 20.01.2021», однак ця помилка була виправлена додатковою угодою від 02.07.2024 до спірного договору про відступлення прав вимоги. Також відповідач-1 у відзиві на позов вказав, що попередній розмір витрат відповідача-1 на правничу допомогу у цій справі становить 10000,00 грн та додатково гонорар успіху у розмірі 10% від розміру незадоволених позовних вимог у цій справі, однак вказані витрати на правничу допомогу не будуть заявлені відповідачем-1 до стягнення у разі подання позивачем не пізніше 15.02.2025 заяви про відмову від позову у цій справі.
29.01.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив, а від відповідача-1 - заперечення на відповідь на відзив.
07.02.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач предметом свого позову визначив: визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.07.2024 №80 та визнання недійсною додаткової угоди від 02.07.2024 до вказаного договору.
Також 07.02.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
17.02.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із поданням позивачем клопотання про витребування доказів.
17.02.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло заперечення на клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання.
19.03.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог та заперечення на клопотання позивача про витребування доказів.
19.03.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач змінив позовні вимоги, визначивши предметом свого позову: 1) визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.07.2024 №80; 2) визнання недійсною додаткової угоди від 02.07.2024 до вказаного договору; 3) визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 14.07.2021 №35, укладеного між відповідачем-1 та ТОВ «Хімторгпостачання».
20.03.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення у зв'язку із запереченнями відповідача-1 щодо клопотання позивача про витребування доказів.
21.03.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшло заперечення на вказану заяву позивача про уточнення позовних вимог.
У підготовче засідання 17.02.2025, 24.03.2025 та 21.04.2025 з'явився представник відповідача-1, не з'явилися представники позивача та відповідача 2.
Ухвалами Господарського суду Київської області від 17.02.2025 та від 24.03.2025 підготовче засідання у справі відкладалось відповідно на 24.03.2025 та 21.04.2025 та викликався в судове засідання представник позивача.
21.04.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
У підготовчому засіданні 21.04.2025 представник відповідача-1 не заперечив проти залишення позову без розгляду, однак повідомив суд про намір подати заяву про відшкодування витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2025 у справі №924/1114/24 (суддя: Ярема В.А.) позов позивача до відповідача-1 та відповідача-2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги залишено без розгляду на підставі заяви позивача про залишення позову без розгляду.
24.04.2025 до Господарського суду Київської області від ТОВ «Коронахім» (відповідач-1) надійшла заява, надалі - заява про ухвалення додаткового рішення, якою відповідач-1 просив стягнути з позивача 98652,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Як вбачається із вказаної заяви, заявлені у ній витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 98652,00 грн складаються із двох частин: 1) витрати в загальній сумі 23000,00 грн, які обчислені виходячи із погодинних ставок роботи адвоката; та 2) гонорару за успіх в сумі 75652,00 грн, що становить 10% від суми права вимоги, який був предметом відступлення за спірним договором про відступлення права вимоги.
У зв'язку з перебуванням судді Яреми В.А. у відпустці, вказану заяву відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 передано на розгляд судді Третьяковій О.О.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2025 судове засідання з розгляду заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення призначено на 08.05.2025, запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення щодо даної заяви відповідача-1.
02.04.2025 до Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення, у яких останній послався на те, що розмір заявлених відповідачем-1 судових витрат на правничу допомогу є недоведеним, завищеним та неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а дії позивача щодо подання позову не були необґрунтованими, суд не виявив зловживання процесуальними правами позивачем.
У судове засідання 08.05.2025 з розгляду заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення учасники справи не з'явились, про судове засідання були повідомлені, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду судом вказаної заяви відповідача-1 з урахуванням наданих сторонами письмових пояснень, доводів та доказів.
Розглянувши заяву відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення та відповідні заперечення позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 4 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Вирішуючи питання того, чи були дії позивача обґрунтованими чи необґрунтованими при поданні та розгляді позову у справі №924/1114/24, суд при цьому враховує, що ще перед поданням позивачем позову у справі №924/1114/24 між цими ж сторонами (позивачем та відповідачем-1 у справі №911/1114/24) вже існував спір у справі №924/975/24, яка розглядалась Господарським судом Хмельницької області і на наявність якої посилались обидві вказані сторони справі №924/1114/24.
Так, як встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/975/24, яке набрало законної сили 26.02.2025 і оприлюднене в загальному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у ФОП Поповича В.Я. як покупця виникло грошове зобов'язання з оплати поставленого йому товару за видатковою накладною №7 від 20.01.2021, постачальник - ТОВ «Хімторгпостачання». В подальшому право вимоги оплати вказаного товару на підставі договору про відступлення права вимоги від 14.07.2021 №35 переуступлено постачальником як первісним кредитором на користь ТОВ «Промислові західні покриття», яке, в свою чергу, вказане право вимоги оплати товару переуступило на користь ТОВ «Коронахім» на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.07.2024 №80.
В серпні 2024 ТОВ «Промислові захисні покриття» надіслало ФОП Поповичу В.Я. повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «Коронахім» із доданим договором №80 від 01.07.2024, вказане повідомлення було отримано ФОП Поповичем В.Я. 08.08.2024.
Також в серпні 2024 ТОВ «Коронахім» надіслало ФОП Поповичу В.Я. вимогу про оплату заборгованості в сумі 756520,00 грн. Вказана вимога, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана ФОП Поповичем В.Я. 19.09.2024.
Проте, у зв'язку з невиконанням ФОП Поповичем В.Я. вимог ТОВ «Коронахім» в добровільному порядку, в листопаді 2024 ТОВ «Коронахім» (позивач у справі №924/975/24 та відповідач-1 у справі №924/1114/24) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до ФОП Поповича В.Я. (відповідач у справі №924/975/24 та позивач у справі №924/1114/24), в якій просило стягнути з ФОП Поповича В.Я. 756520,00 грн. заборгованості на підставі договору від 01.07.2024 №80 про відступлення права вимоги оплати вказаного товару.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.11.2024 відкрито провадження у справі №924/975/24 про стягнення 756520,00 грн. заборгованості, призначено підготовче засідання. Ухвалою цього суду від 26.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/975/24 до судового розгляду по суті на 11.12.2024.
Як також встановлено у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/975/24, яке набрало законної сили, ФОП Поповичу В.Я. було достеменно відомо з 11.11.2024 про відкрите судове провадження у справі №924/975/24 і ніщо не заважало йому подати зустрічний позов в рамках вказаної справи №924/975/24. Також ФОП Попович В.Я не був позбавлений можливості доводити відсутність його зобов'язань та, відповідно, відсутність предмету відступлення права вимоги в рамках вказаної справи №924/975/24, що розглядалась Господарським судом Хмельницької області.
Водночас ФОП Попович В.Я у межах справи №924/975/24 зустрічний позов про визнання недійсним договору не подавав, а натомість пред'явив до ТОВ «Коронахім» та ТОВ «Промислові захисні покриття» окремий самостійний позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №80 від 01.07.2024 (справа №924/1114/24) та заявив суду у справі №924/975/24 клопотання про відкладення розгляду справи №924/975/24 до розгляду справи №924/1114/24 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №80 від 01.07.2024.
Як випливає із рішення Господарського суду Хмельницької області у рішенні від 30.12.2024 у справі №924/975/24 та постанови Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 №924/975/24, вказане клопотання ФОП Поповича В.Я. було відхилено, враховуючи, що останньому в повній мірі була надано можливість реалізувати своє право на захист та ним було висловлено власну позицію з приводу даного спору у справі №924/975/24, в той час як питання дійсності чи недійсності договору відступлення права вимоги від 01.07.2024 №80, який є предметом позову у справі №924/1114/24, не стало визначальною умовою для правильного вирішення спору у справі №924/975/24 по суті, оскільки незалежно від цього ФОП Попович В.Я. як відповідач у справі №924/975/24 не був обмежений у можливості доводити ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову у справі №924/975/24.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/975/24 позов ТОВ «Коронахім» до ФОП Поповича В.Я. про стягнення заборгованості в сумі 756520,00 грн було задоволено. Після залишення вказаного рішення суду в силі постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 №924/975/24, ФОП Попович В.Я. 21.04.2025 подав заяву про залишення позову у справі №924/1114/24 без розгляду, а заборгованість ФОП Поповича В.Я. перед ТОВ «Коронахім» в сумі 756520,00 грн була оплачена згідно з платіжною інструкцією від 02.05.2025 №88.
Отже, суд приходить до висновку про те, що подання ФОП Поповичем В.Я. позову у справі №924/1114/24 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.07.2024 №80 було частиною захисту останнього від позовних вимог ТОВ «Коронахім» до ФОП Поповича В.Я. у справі №924/975/24 про стягнення 756520,00 грн заборгованості.
При цьому доводи ФОП Поповича В.Я., які викладені ним у позові у справі №924/1114/24 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, могли бути заявлені ФОП Поповичем В.Я. безпосередньо суду у справі №924/975/24 шляхом подання відповідного зустрічного позову та/або відзиву у справі №924/975/24. Більш того, вказаним доводам ФОП Поповича В.Я. про те, що ФОП Попович В.Я. не отримував товар за видатковою накладною №7 від 10.01.2021 і що до ТОВ «Промислові захисні покриття» передано відсутнє право вимоги, була надана оцінка судом у справі №924/975/24 із висновком в рішенні у справі №924/975/24 про те, що в тексті договору допущено описку в даті накладної.
Відтак, позов у справі №924/1114/24 виник внаслідок необґрунтованих дій ФОП Поповича В.Я., беручи до уваги, що ФОП Попович В.Я. мав можливість свої заперечення щодо стягнення з нього заборгованості в сумі 756520,00 грн та доводи про недійсність переуступки права вимоги заявити безпосередньо суду у справі №924/975/24 і реалізував таку можливість при розгляді справи №924/975/24.
Доводи ФОП Поповича В.Я. як позивача про те, що суд у справі №924/1114/24 не виявив зловживання процесуальними правами позивачем, не спростовують висновку суду про те, що позов у справі №924/1114/24 виник внаслідок необґрунтованих дій позивача, беручи до уваги, що категорія «зловживання правом» є складним юридичним фактом, елементом якого є, зокрема, наявність умислу або грубої необережності особи, яка його вчиняє.
Відтак, невстановлення судом при розгляді справи №924/1114/24 факту зловживання процесуальними правами позивачем, само по собі не свідчить про те, що дії позивача у справі були обґрунтованими, і не спростовує вищевказаного висновку щодо необґрунтованості дій позивача.
Оскільки подання позивачем такого позову спонукало відповідача-1 до вчинення низки процесуальних дій, а в подальшому залишення позову без розгляду відбулось за заявою самого позивача, то суд вважає, відповідач-1 правомірно очікує на компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із вчиненням відповідних процесуальних дій.
Отже, відповідач-1 у справі №924/1114/24 має право на компенсацію здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, на підставі частини 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала про залишення позову без розгляду у справі №924/1114/24 була постановлена 21.04.2025.
За змістом ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України докази про судові витрати можуть бути подані в п'ятиденний строк після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В судовому засіданні 21.04.2025 відповідач-1 зробив відповідну заяву, а 24.04.2025 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення з відповідними доказами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач-1 вчасно та правомірно звернувся до господарського суду в порядку ч.8 ст.129 та ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України із заявою про ухвалення додаткового рішення про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.
Надаючи оцінку доводам та доказам відповідача-1 щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та запереченням позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ст.126 цього Кодексу витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.
Також, згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
При розгляді справи №924/1114/24 відповідач-1 скористався правовою допомогою адвокатів Ялі К.А. та Добрелі В.Ю. (копії ордерів містяться в матеріалах справи).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем-1 в якості доказів надано також:
- копію договору про надання правової допомоги від 20.01.2025 №20/1, укладеного відповідачем в якості клієнта із адвокатами Ялі К.А. та Добрелею В.Ю., яким передбачено розцінки на послуги адвокатів на базі погодинної оплати, а відповідно до пункту 3.4 якого в разі прийняття позитивного рішення для замовника замовник сплачує адвокатам гонорар успіху у розмірі 10% від розміру незадоволених позовних вимог. Під незадоволеними вимогами сторони договору мають на увазі суму 756520,00 грн, яка є предметом права вимоги за договором №80 відступлення права вимогу у випадку ухвалення судового рішення не пов'язаного із задоволенням позову;
- копію акта приймання-передачі наданих адвокатами послуг від 22.04.2025, який містить детальний опис наданих адвокатом Ялі К.А. послуг (позиції №1-№3 опису із зазначенням конкретної послуги, загальна кількість витрачених годин - 11 год.) на загальну суму 11000,00 грн та детальний опис наданих адвокатом Добрелею К.А. послуг (позиції №1-№6 опису із зазначенням конкретної послуги, загальна кількість витрачених годин - 9 год.) на загальну суму 12000,00 грн. Також відповідно до вказаного акта приймання-передачі наданих адвокатами послуг від 22.04.2025 адвокати Ялі К.А. та Добрелею В.Ю. мають право на гонорар за успіх в розмірі 37826,00 грн кожен, що сукупно становить 10% від розміру незадоволених позовних вимог.
Оцінюючи доводи відповідача-1 у заяві про ухвалення додаткового рішення про розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 98652,00 грн, суд при цьому відмічає, що заявлені відповідачем-1 витрати складаються із двох частин: 1) витрати на правничу допомогу в загальній сумі 23000,00 грн, які обчислені виходячи із погодинних ставок роботи адвокатів; та 2) гонорару за успіх в сумі 75652,00 грн, що становить 10% від суми права вимоги, який був предметом відступлення за спірним договором про відступлення права вимоги.
Однак у відзиві на позов відповідачем був заявлений дещо інший попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат, а саме: 1) фіксована сума в розмірі 10000,00 грн; та 2) додатково гонорар за успіх в сумі 10% від розміру незадоволених позовних вимог.
Суд при цьому відмічає, що заявлена відповідачем-1 в попередньому (орієнтовному) розрахунку цих витрат фіксована сума в розмірі 10000,00 грн приблизно відповідає розміру тих витрат на професійну правничу допомогу, які пов'язані із підготовкою адвокатом Ялі К.А. правової позиції відповідача-1 у спорі (а саме - позиція №1 опису наданих адвокатом послуг: складення відзиву на позов та позиція №2 опису: складення відповіді на відзив, загальна вартість послуг по позиціям №1 та №2 - 9000,00 грн).
Водночас, у заяві про ухвалення додаткового рішення фіксована сума, яка в попередньому (орієнтовному) розрахунку була заявлена в розмірі 10000,00 грн, відповідачем-1 істотно (майже вдвічі) збільшена та становить 23000,00 грн.
При цьому відповідачем-1 не обґрунтовано та не доведено необхідність такого перевищення, рівно як не доведено те, що відповідач-1 не міг передбачити таке збільшення витрат на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Доводи відповідача-1 про застосування погодинних ставок адвокатів у договорі про надання правової допомоги від 20.01.2025 №20/1 не є доказом необхідності такого перевищення, адже в попередньому (орієнтовному) розрахунку ці витрати були попередньо заявлені як такі, що складаються із фіксованої суми в розмірі 10000,00 грн (без чіткої прив'язки до конкретного обсягу наданих послуг та погодинних ставок) та гонорару за успіх в розмірі 10% (також без чіткої прив'язки до конкретного обсягу наданих послуг), в той час як у заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач-1 фактично нараховує витрати на професійну правничу допомогу як методом погодинної оплати (в загальній сумі 23000,00 грн із прив'язкою до конкретного обсягу наданих послуг), так і методом гонорару за успіх, виходячи із досягнутого для клієнта результату безвідносно до обсягу наданих послуг.
Із чого суд вбачає ознаки подвійного нарахування відповідачем-1 в заяві про ухвалення додаткового рішення суми компенсації витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ці витрати нараховані як методом погодинної оплати (в загальній сумі 23000,00 грн) із прив'язкою до конкретного обсягу наданих послуг, так і методом гонорару за успіх (в сумі 75652,00 грн), виходячи із досягнутого для клієнта результату безвідносно до обсягу наданих послуг.
В будь-якому разі суд не вважає заявлені відповідачем-1 витрати (в загальній сумі 23000,00 грн) в частині цього перевищення (10000,00 грн в попередньому розрахунку цих витрат у відзиві на позов) обґрунтованими та необхідними та на підставі ч.6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відмовляє відповідачу-1 у компенсації цих витрат в частині такого перевищення понад розмір 10000,00 грн, за винятком додаткових витрат у позиції №2 (складення заперечення на заяву від 07.02.2025 про уточнення позовних вимог, вартість послуги - 2000,00 грн) та позиції №3 (складення заперечення на заяву від 19.03.2025 про уточнення позовних вимог, вартість послуги - 2000,00 грн) опису наданих адвокатом Добрелею В.Ю. послуг.
Суд у вказаному винятку виходить з того, що подання заяв про уточнення позовних вимог, у яких позивач змінював позовні вимоги, вчинялось позивачем після подання відповідачем відзиву на позов із попереднім розрахунком витрат відповідача-1, а отже відповідач-1 у відзиві на позов не міг передбачити подання позивачем таких заяв із зміненими позовними вимогами та відповідні додаткові витрати відповідача-1 на правову допомогу у зв'язку з цими заявами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу в частині фіксованої суми (яка в попередньому розрахунку була заявлена в розмірі 10000,00 грн, а в заяві про ухвалення додаткового рішення заявлена в розмірі 23000,00 грн) для цілей їх компенсації за рахунок позивача підлягають обмеженню розміром 14000,00 грн (10000+2000+2000), який є доведеним відповідачем-1, позивачем не спростований та узгоджується із заявленим попереднім (орієнтовним) розрахунком цих витрат.
Щодо заявлених відповідачем-1 витрат в якості гонорару за успіх в сумі 75652,00 грн, що становить 10% від суми права вимоги, який був предметом відступлення за спірним договором про відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, вирішуючи питання можливості віднесення до судових витрат бонусів, передбачених договором про надання правничої допомоги, залежно від результатів розгляду справи, тобто так званого гонорару успіху, Верховний Суд вказав, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склались між адвокатом та клієнтом, зокрема у разі укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Зіставляючи заявлений відповідачем-1 гонорар за успіх із заявленим відповідачем-1 попереднім (орієнтовним) розрахунком цих витрат, суд відмічає певну відмінність та неповноту щодо умови нарахування гонорару за успіх між відзивом на позов та заявою про ухвалення додаткового рішення із доданими доказами:
- так, у відзиві на позов у попередньому (орієнтовному) розрахунку відповідачем-1 було зазначено про гонорар у розмірі 10% від розміру незадоволених позовних вимог. Що слід вважати «незадоволеними позовними вимогами» у цій справі відповідач-1 у відзиві не зазначав, зокрема не зазначав, те, як обчислювати цей розмір незадоволених позовних вимог, оскільки спір у цій справі про визнання недійсним договору є немайновим, і чи вважаються вимоги «незадоволеними» у разі, якщо рішення про відмову в позові не буде ухвалене, а позов буде залишений без розгляду. У відзиві відповідача-1 на позов лише містилось застереження відповідача-1 про те, що вказані витрати на правничу допомогу не будуть заявлені відповідачем-1 до стягнення у разі подання позивачем не пізніше 15.02.2025 заяви про відмову від позову;
- водночас у заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач-1 вже уточнив, що під незадоволеними вимогами відповідач-1 як клієнт та адвокати як сторони договору про надання правової допомоги мають на увазі суму 756520,00 грн, яка є предметом права вимоги за договором №80 відступлення права вимогу у випадку ухвалення судового рішення не пов'язаного із задоволенням позову.
Оцінюючи заявлені відповідачем-1 витрати в частині гонорару за успіх в сумі 75652,00 грн, суд вважає, що такі витрати не є обґрунтованими, неминучими та необхідними, враховуючи, що:
- як випливає із відзиву на позов, ці витрати у формі гонорару за успіх були заявлені відповідачем-1 з метою спонукати позивача відмовитись від позову, адже у відзиві відповідач-1 прямо вказав про те, що витрати на правничу допомогу не будуть заявлені відповідачем-1 до стягнення у разі подання позивачем не пізніше 15.02.2025 заяви про відмову від позову у цій справі. Тобто заявлені відповідачем-1 витрати у формі гонорару за успіх не мають ознак неминучих витрат;
- залишення позову без розгляду у даному випадку не було досягненням «успіху» для клієнта-відповідача-1, беручи до уваги, що ще до постановлення судом ухвали від 21.04.2025 про залишення позову без розгляду у справі №924/1114/24 позитивний для ТОВ «Коронахім» як кредитора результат у вигляді стягнення на його користь заборгованості за відступленим правом вимоги вже був досягнутий у зв'язку із ухваленням рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/975/24 про стягнення з ФОП Поповича В.Я. заборгованості в сумі 756520,00 грн, яке було залишено без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2025. Тобто заявлені відповідачем-1 витрати у формі гонорару за успіх не мають ознак необхідних витрат у справі №924/1114/24;
- фіксований розмір витрат відповідача-1 на правову допомогу в загальній сумі 14000,00 грн, з яким суд вже погодився вище, в достатній мірі компенсує витрати відповідача-1 на оплату правової допомоги щодо підготовки та доведення до суду правової позиції відповідача-1 у цьому спорі, в той час як заявлений відповідачем-1 додатково гонорар за успіх не має ознак обґрунтованих витрат відповідача-1.
Всього таким чином загальна сума витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу, що підлягає компенсації позивачем, становить 14000,00 грн.
Доводи позивача про необхідність повної відмови відповідачу-1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу судом відхиляються, оскільки очевидним є те, що відповідач-1 отримував професійну правничу допомогу у цій справі та поніс відповідні витрати у зв'язку із цим, однак не всі заявлені відповідачем-1 витрати підлягають відшкодуванню за рахунок протилежної сторони, про що суд зазначив вище.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про постановлення додаткової ухвали про розподіл судових витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з позивача документально підтверджених та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 130, 221, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Заяву від 24.04.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Коронахім» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 98652,00 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Поповича Василя Ярославовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коронахім» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Залізнична, 12, код ЄДРПОУ 40318815) 14000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення до Північного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 19.06.2025.
Суддя О.О. Третьякова