вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2160/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 70)
про стягнення 629700,00 грн. штрафу за договором № 80.1-14/1-24 від 09.09.2014 р. та зобов'язання вчинити дії,
секретар судового засідання: Крикун І.В.
Представники сторін:
від позивача: Коноваленко І.М. (довіреність № 01-22/7-82 від 07.01.2025 р.; посвідчення адвоката № 7182/10 від 07.12.2018 р.);
від відповідача: Гаврин Д.В. (довіреність б/н від 01.02.2024 р.; посвідчення адвоката № 1503 від 27.02.2006 р.)
Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» (далі - позивач, ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (далі - відповідач, ТОВ “БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД») про стягнення 629700,00 грн. штрафу за договором № 80.1-14/1-24 від 09.09.2014 р. та зобов'язання вчинити дії.
За змістом прохальної частини позовної заяви підприємство просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 629700,00 грн. штрафу та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» виконати зобов'язання, встановлені у пп. 2.2.2. п. 2.2 договору № 80.1-14/1-24 від 09.09.2014 р., а саме: надати ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором № 80.1-14/1-24 від 09.09.2014 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, а саме - всупереч пп. 2.2.2 п. 2.2 договору відповідачем не надавалися довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, у зв'язку з чим позивач нараховує та просить стягнути з відповідача передбачений пунктом 4.3 договору штраф.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 р. позовні матеріали були передані для розгляду судді Шевчук Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2024 р. було залишено позовну заяву без руху, встановлено строк на усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, запропоновано Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" усунути недоліки позовної заяви у встановлений строк.
22.08.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла заява б/н від 22.08.2024 р. (вх. № 9097 від 22.08.2025 р.) про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2024 р. (суддя Шевчук Н.Г.) було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.09.2024 р.
06.09.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 141 від 06.09.2025 р. (вх. № 9651/24 від 06.09.2024 р.), за змістом якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль», посилаючись на те, що аеропорт з лютого 2022 року не функціонує, що є загальновідомим фактом, тому господарської/торгівельної діяльності відповідач в орендованому приміщенні не здійснює, а отже, доходу не отримує. За таких обставин, як стверджує відповідач, вимога позивача щодо надання довідок про чистий дохід за відповідні періоди з показником "нуль", є суто формальною.
06.09.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 142 від 06.09.2025 р. (вх. № 9656/24 від 06.09.2024 р.) про зменшення розміру штрафу, в якому відповідач просив у випадку задоволення позовних вимог зменшити нарахований позивачем штраф на 90%, адже вважає його надмірним, обтяжливим та таким, що перетворюється на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.
13.09.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 13.09.2024 р. (вх. б/н від 13.09.2024 р.), в якій позивач зазначає, що йому невідома інформація про те, який саме розмір чистого доходу у відповідача був за спірні періоди, оскільки позивач не володіє такою інформацією, а орендна плата, відповідно до умов договору, розраховується за формулою: чистий дохід х 18% = орендна плата. Оскільки відповідач не надає позивачу таку інформацію, відповідно, позивач може стверджувати про завдання відповідачем позивачу збитків.
23.09.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив № 147 від 23.09.2024 р. (вх. № 10373/24 від 23.09.2024 р.), за змістом яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
26.09.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення б/н від 26.09.2024 р. (вх. № 10550/24 від 26.09.2024 р.) на клопотання про зменшення розміру штрафу, в яких позивач просить залишити без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу, наголошуючи, що відповідач не надав доказів в обґрунтування зазначеного клопотання.
У підготовчому засіданні 26.09.2024 р. було оголошено перерву до 31.10.2024 р.
01.10.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 01.10.2024 р. (вх. № 10756/24 від 01.10.2024 р.).
23.10.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 23.10.2024 р. (вх. № 11848/24 від 23.10.2024 р.) про долучення доказів до матеріалів справи.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 р., у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , справу № 911/2160/24 було передано для розгляду судді Господарського суду Київської області Бабкіній В.М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 р. (суддя Бабкіна В.М.) було призначено підготовче засідання на 02.12.2024 р.
Підготовче засідання відкладалось.
29.10.2024 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.10.2024 р. (вх. № 12053/24 від 29.10.2024 р.) про приєднання доказів до матеріалів справи.
02.12.2024 р. до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 02.12.2024 р. (вх. № 11736/24 від 02.12.2024 р.) про долучення до матеріалів справи судової практики щодо подібних правовідносин.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2024 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 20.01.2025 р.
14.01.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання б/н від 14.01.2025 р. (вх. № 458/25 від 14.01.2025 р.), в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи судові рішення у справах № 911/956/24, № 911/935/24 та № 911/918/24, і врахувати позицію суду апеляційної інстанції, викладену в постановах у вказаних справах, при розгляді даної справи № 911/2160/24.
У судовому засіданні 20.01.2025 р. судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступне слово представників позивача та відповідача, досліджено докази у відповідності до ст.ст. 208-210 Господарського процесуального кодексу України, зазначено про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами в протоколі судового засідання в порядку приписів ст. 217 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 03.03.2025 р.
У судовому засіданні 03.03.2025 р. представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви у розгляді справи по суті, посилаючись на те, що у Верховному Суді відкрито касаційне провадження у справі з аналогічним предметом спору, розгляд якої призначено на 12.03.2025 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 24.03.2025 р.
24.03.2025 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 23.03.2025 р. (вх. № 2171/25 від 24.03.2025 р.), в якому останній просить суд оголосити перерву у судовому заіданні у зв'язку з відсутністю повного тексту постанов Верховного Суду у справах № 911/935/24 та № 911/956/24, якими залишено без змін постанови Північного апеляційного господарського суду в аналогічних правовідносинах.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання, призначене на 24.03.2025 р., не відбулося.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2025 р. було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.05.2025 р.
06.05.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 05.05.2025 р. (вх. № 6052/25 від 06.05.2025 р.), за змістом яких позивач повідомляє про отримання від відповідача довідок про отриманий дохід від діяльності в орендованому приміщенні, переданому в оренду на підставі договору № 1574 від 11.06.2014 р. (договір № 80.1-14/1-24), за період з березня 2022 року по вересень 2023 року
16.05.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надішло клопотання б/н від 15.05.2025 р. (вх. № 6655/25 від 16.05.2025 р.) про приєднання доказів, а саме - довідок про отриманий дохід від діяльності в орендованому приміщенні, переданому в оренду на підставі договору № 1574 від 11.06.2014 р. (договір № 80.1-14/1-24), за період з березня 2022 року по лютий 2025 року включно та доказів надсилання позивачу зазначених довідок.
У судовому засіданні 19.05.2025 р. було продовжено розгляд справи, відбулися судові дебати, і судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
11.06.2014 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (орендар) був укладений договір оренди № 1574 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частина приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 43,5 кв.м (далі - майно), розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D", термінальний комплекс "D", загальною площею 107850,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоутримувач).
Відповідно до акта приймання-передавання орендованого майна від 01.07.2014 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - частину приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 43,5 кв.м., розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
На виконання умов вищезазначеного договору оренди 09.09.2014 р. Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (орендар) був укладений договір № 80.1-14/1-24 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір), пунктом 1.1 якого визначено, що у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування державного окремого індивідуально визначеного нерухомого майна - частини приміщення № 3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 43,5 кв.м. для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі, відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 договору балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги: 1) з забезпечення теплом (теплова енергія); 2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці; 3) використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; 4) прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; 5) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування. Щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщені відповідно до умов договору оренди № 1574 від 11.06.2014 р. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. орендна плата (без ПДВ) є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим приміщенням згідно договору оренди № 1574 від 11.06.2014 р.
Згідно з пп. 2.2.2 п. 2.2 договору орендар зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Як визначено у п. 4.3 договору, в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Відповідно до п. 6.1 договору договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 10.06.2024 р.
Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази в їх сукупності, вивчивши позиції учасників процесу та заслухавши пояснення їх представників, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказує, що відповідач, в порушення умов пп. 2.2.2 п. 2.2 договору про відшкодування витрат, не надавав позивачу довідки про чистий дохід за період з березня 2022 року по вересень 2023 року.
Як вже зазначалося, підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору сторони погодили, що орендар зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Відповідачем не було заперечено твердження позивача щодо неподання довідок про про чистий дохід. Натомість, відповідач заперечував проти наявності в нього обов'язку з подання довідок про чистий дохід, посилаючись на те, що аеропорт не функціонує, а тому останній не може здійснювати діяльність з продажу товару, тому не має доходу. Крім цього, відповідач посилався на те, що укладеним між сторонами договором не встановлено форми довідки про чистий дохід.
Проте, позивач стверджує, що зобов'язання, передбачене підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору, повинно бути належно виконане, оскільки метою подання відповідачем позивачу цих довідок про чистий дохід є здійснення останнім розрахунку вартості наданих послуг стосовно підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньопортових доріг та під'їзних шляхів і забезпечення приміщень загального користування.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що укладеним між сторонами договором не встановлено форми довідки про чистий дохід, проте, визначальним у даному випадку є щомісячне надання відповідачем позивачу відомостей про конкретний розмір доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні.
Натомість, відповідачем до матеріалів справи не було подано доказів своєчасного надання довідок про чистий дохід за спірний період із зазначенням суми доходу, отриманого від діяльності в орендованому приміщенні за спірний період, відтак відсутність вищезаначених довідок призвела до неможливості розрахувати вартість наданих послуг, передбачених п. 5 таблиці № 1 пп. 1.1.1. п. 1 договору.
Поряд з цим, слід відзначити, що під час розгляду справи по суті відповідачем до матеріалів справи було надано довідки про чистий дохід, в яких зазначено, що ТОВ “БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» не могло здійснювати діяльності та не отримувало виручку від продажу товарів у магазинах безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов договору № 1574 від 11.06.2014 р., тому чистого доходу не мало і показник в чиловому вираженні становить 0 (нуль) в будь-яких грошових одиницях, а саме: за за березень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 113; за квітень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 121; за травень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 129; за червень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 137; за липень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 145; за серпень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. №153; за вересень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 161; за жовтень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 169; за листопад 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 177; за грудень 2022 року від 01.04.2025 р. вих. № 185; за січень 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 193; за лютий 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 201; за березень 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 209; за квітень 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 217; за травень 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 225; за червень 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 233; за липень 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 241; за серпень 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 249; за вересень 2023 року від 01.04.2025 р. вих. № 257.
Вищевказані довідки від 01.04.2025 р. були направлені відповідачем на адресу позивача поштовим відправленням № 0212114881098 з описом вкладення у цінний лист.
Зазначену обставину позивач підтвердив.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи надання відповідачем позивачеві під час розгляду справи довідок, що містять інформацію про розмір отриманого доходу (0 грн.), суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 911/2160/24 в частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» виконати зобов'язання, встановлені у пп. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-24 від 09.09.2014 р., а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р., червень 2022 р., липень 2022 р., серпень 2022 р., вересень 2022 р., жовтень 2022 р., листопад 2022 р., грудень 2022 р., січень 2023 р., лютий 2023 р., березень 2023 р., квітень 2023 р., травень 2023 р., червень 2023 р., липень 2023 р., серпень 2023 р., вересень 2023 р., на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутності предмету спору.
Щодо стягнення із відповідача штрафу суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 4.3 договору, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення надання довідок, передбачених пп. 2.2.2 п. 2.2 договору. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Так, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача штраф у загальній сумі 629700,00 грн. за кожним фактом ненадання довідок за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року.
Слід зазначити, що відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення штрафу починається з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконане.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором не встановлено.
Водночас, Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України було доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачена можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад шестимісячний строк, встановлений ст. 232 ГК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було встановлено карантин з 12.03.2020 р. на всій території України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 р. № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Суд зазначає, що припис пункту 7 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення. Така позиція узгоджується із висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 27.02.2024 р. у справі № 911/858/22.
Відтак, у даному випадку штраф має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку виконання зобов'язання із подання довідки про чистий дохід, та до дня, що передує фактичному виконанню зобов'язання, або відповідної дати через шість місяців після спливу строку на виконання зобов'язання, або до дня закінчення строку дії карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 р. № 211, тобто до 30.06.2023 р., залежно від того, яка з названих подій настала раніше.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Суд, перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку штрафу, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (сукупний період 01.08.2022 р. - 09.11.2023 р.), встановив, що вірно розрахований розмір належного до стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за заявлений період становить 466500,00 грн.:
Звітний місяцьПеріод нарахуванняШтраф (грн)
лютий 2022 року01.08.2022 - 30.06.202333400, 00
березень 2022 року08.04.2022 - 30.06.202344900, 00
квітень 2022 року08.05.2022 - 30.06.202341900, 00
травень 2022 року08.06.2022 - 30.06.202338800, 00
червень 2022 року08.07.2022 - 30.06.202335800, 00
липень 2022 року08.08.2022 - 30.06.202332700, 00
серпень 2022 року08.09.2022 - 30.06.202329600, 00
вересень 2022 року08.10.2022 - 30.06.202326600, 00
жовтень 2022 року08.11.2022 - 30.06.202323500, 00
листопад 2022 року08.12.2022 - 30.06.202320500, 00
грудень 2022 року08.01.2023 - 08.07.202318200, 00
січень 2023 року08.02.2023 - 08.08.202318200, 00
лютий 2023 року08.03.2023 - 08.09.202318500, 00
березень 2023 року08.04.2023 - 08.10.202318400, 00
квітень 2023 року08.05.2023 - 08.11.202318500, 00
травень 2023 року08.06.2023 - 09.11.202315500, 00
червень 2023 року08.07.2023 - 09.11.202312500, 00
липень 2023 року08.08.2023 - 09.11.20239400, 00
серпень 2023 року08.09.2023 - 09.11.20236300, 00
вересень 2023 року08.10.2023 - 09.11.20233300, 00
Всього466500, 00
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає частковому задоволенню.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу на 90 % суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідності зі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Водночас, закріплений законодавцем у статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Даний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 р. у справі № 911/378/17.
Відповідно до постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі № 910/11733/18 та від 04.06.2019 р. у справі № 904/3551/18, при вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
Суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафу. Такий підхід є усталеним в судовій практиці та викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Такий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 р. у справі № 916/878/20.
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим, сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці і, зокрема, викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 р. у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 р. у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 р. у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 р. у справі № 902/919/22.
Згідно з висновками, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 р. у справі № 911/2269/22, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Суд, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку зі своєчасного надання довідок, а також з огляду на те, що період прострочення, за який підприємство нарахувало неустойку, припадає на воєнний стан, введений в Україні Указом Президента від 24.02.2022 р., у зв'язку з чим відповідач не здійснює свою господарську діяльність в орендованому приміщенні на території ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення з відповідача, виходячи з 50% суми штрафу, визнаної судом обгрунтованою, і, відповідно, щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 233250,00 грн.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для закриття провадження у справі в частині вимог та часткового задоволення решти позову не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 8020,18 грн. відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, виходячи з визнаного судом обгрунтованим розміром штрафу та пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також враховуючи виникнення спору за вимогою про зобов'язання вчинити дії внаслідок неправильних дій сторони.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 70, код 36953886) виконати зобов'язання, встановлені у п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору № 80.1-14/1-24 від 09.09.2014 р., а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 р., квітень 2022 р., травень 2022 р., червень 2022 р., липень 2022 р., серпень 2022 р., вересень 2022 р., жовтень 2022 р., листопад 2022 р., грудень 2022 р., січень 2023 р., лютий 2023 р., березень 2023 р., квітень 2023 р., травень 2023 р., червень 2023 р., липень 2023 р., серпень 2023 р., вересень 2023 р.
2. Решту позовних вимог задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 70, код 36953886) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 233250 грн. 00 коп. (двісті тридцять три тисячі двісті п'ятдесят грн. 00 коп.) штрафу та 8020 грн. 18 коп. (вісім тисяч двадцять грн. 18 коп.) судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 19.06.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна