вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/499/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні
Заяву фізичної особи-підприємця Пасельського Володимира Ярославовича вх. № суду 4464 від 19.05.2025 про розподіл судових витрат
у справі № 911/499/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна»
до фізичної особи-підприємця Пасельського Володимира Ярославовича
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»
про стягнення 70 530, 62 грн
Без виклику учасників справи;
На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/499/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до фізичної особи-підприємця Пасельського Володимира Ярославовича про стягнення 70 530, 62 грн.
Розгляд справи № 911/499/25 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.05.2025 у справі № 911/499/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, не вирішувалось при ухваленні рішення за результатами розгляду справи № 911/499/25, зважаючи на не подання відповідачем доказів понесення судових витрат станом на час прийняття рішення.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які відповідач очікує понести в зв'язку з підготовкою та розглядом справи в суді, складає 15 000,00 грн, а докази понесених витрат будуть подані відповідачем до суду у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України.
19.05.2025 (подана 18.05.2025) до суду через підсистему «Електронний суд» від фізичної особи-підприємця Пасельського Володимира Ярославовича надійшла заява вх. № суду 4464 про розподіл судових витрат, в якій відповідач впросить суд стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн, а також долучив до заяви докази понесення адвокатських витрат.
20.05.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Рабен Україна» надійшла заява вх. № суду 6906/25 від 20.05.2025 про зменшення розміру і відмову у стягненні судових витрат, в якій позивач вважає, що сума судових витрат, заявлених заявником не відповідає критерію реальності витрат на оплату правничої допомоги адвоката та критерію розумності їх розміру, та є неспівмірною з фактично виконаною роботою під час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв'язку із чим заява про розподіл судових витрат підлягає відхиленню/значному зменшенню.
За приписами ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас, у даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішення Господарського суду Київської області від 14.05.2025 у даній справі ухвалено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, повний текст рішення складено та підписано 14.05.2025.
Судом встановлено, що заява фізичної особи-підприємця Пасельського Володимира Ярославовича за вх. № суду 4464 від 19.05.2025 про розподіл судових витрат подана до суду 18.05.2025 через підсистему «Електронний суд».
Оскільки рішення у даній справі ухвалено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін 14.05.2025, останнім терміном для подачі доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є 19.05.2025. Отже, враховуючи кінцевий термін для подачі доказів понесення витрат на правничу допомогу, відповідачем дотримано строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2025 у справі № 911/499/25 прийнято заяву фізичної особи-підприємця Пасельського Володимира Ярославовича за вх. № суду 4464 від 19.05.2025 про розподіл судових витрат до розгляду. Розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення сторін про прийняття заяви відповідача про розподіл судових витрат до розгляду, ухвала суду від 02.06.2025 була доставлена сторонам в їх електронні кабінети 02.06.2025 о 18:49, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши подану відповідачем заяву про розподіл судових витрат та додані до неї документи і матеріали, а також дослідивши заяву позивача про зменшення розміру і відмову у стягненні судових витрат, Господарський суд Київської області
Фізична особа-підприємець Пасельський Володимир Ярославович звернувся до Господарського суду Київської області із заявою за вх. № суду 4464 від 19.05.2025 про розподіл судових витрат, в якій впросить суд стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомляв суд, що очікує понести 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з підготовкою та розглядом справи в суді.
Слід зазначити, що ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частинами 1-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката на суму 15 000, 00 грн, відповідачем до матеріалів справи надано копії:
- витяг з договору про надання правової допомоги № 14/02/2025 від 14.02.2025, укладений між адвокатом Скочко Іваном Ярославовичем та фізичною особою-підприємцем Пасельським Володимиром Ярославовичем;
- акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2025 за договором № 14/02/25 від 14.02.2025 справа № 911/499/25, яка розглядалась в Господарському суді Київської області, на суму 15 000, 00 грн;
- ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1357219 від 26.03.2025, виданий на ім'я адвоката Скочко І.Я. на підставі договору № 14/02/2025 від 14.02.2025 на представлення інтересів ФОП Пасельського В.Я. в Господарському суді Київської області;
- свідоцтво адвоката Скочко І.Я. про право на заняття адвокатською діяльністю № 1969 від 08.09.2012.
Дослідивши докази, якими відповідач обґрунтовує розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 911/499/25, судом встановлено наступне.
14.02.2025 між адвокатом Скочко Іваном Ярославовичем (далі - представник) та фізичною особою-підприємцем Пасельським Володимиром Ярославовичем (далі - замовник) укладено договір про надання правової допомоги № 14/02/2025 від 14.02.2025 (далі - договір), за змістом розділу 1 якого представник - адвокат Скочко Іван Ярославович, в інтересах замовника прийняв на себе доручення ФОП Пасельського В.Я., про надання йому правової та юридичної допомоги, та послуг представника в судах всіх інстанцій, в усіх органах влади та управління, інших установах та організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в органах поліції, в органах нотаріату, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями, в органах місцевого самоврядування, з питань пов'язаних із а розглядом судами справи про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі транспортного засобу замовника марки DAF XF 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок якої було пошкоджено майно ТОВ « Рабен Україна» (код ЄДРПОУ 32306522), яка мала місце 05.07.2023 на території логістичного центу ТОВ «Рабен Україна» за адресою: Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вул. Броварська, 150, а замовник, зі своєї сторони, зобов'язався сплатити гонорар за дії адвоката (представника) по наданню правової допомоги на підставі акта узгодження суми гонорару, в розмірі 15 000, 00 грн, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору.
Послуги представника визначенні договором надаються замовнику шляхом надання на вимогу замовника усних консультацій, представництва інтересів замовника в судах та перед будь-якими особами з будь-яких правових питань незалежно від процесуального статусу замовника. Представник має право складати, підписувати та подавати, за дорученням клієнта скарги, заяви, клопотання, в тому числі, позовні заяви, відзиви, заперечення, отримувати копії (дублікати) документів, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо у зв'язку з виконанням цього договору. Повноваження представника визначені в розділі 2 договору.
За змістом розділу 3 договору, розмір гонорару, по даному договору сторони попередньо узгодили в сумі 15 000 грн. Порядок його обчислення і внесення, порядок повернення гонорару, визначаються за домовленістю сторін шляхом складання та підписання акта узгодження суми гонорару та порядку розрахунків. Оплату послуг представника здійснює замовник.
18.05.2025 між сторонами, за наслідками ухвалення рішення у даній справі, було складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 14/02/25 від 14.02.2025 справа № 911/499/25, яка розглядалась в Господарському суді Київської області, про те, що роботи, передбачені договором, здійснені виконавцем у встановлений термін, у повному обсязі та з дотриманням усіх інших умов договору.
За змістом вказаного вище акта, сторони прийшли до згоди, що з врахуванням заявлених вимог сторони позивача, про визначення вартості наданих ним правових послуг, складності справи, об'єму поданої інформації її аналізу, запитів поданих адвокатом по збору доказів, при розрахунках по договору, використовувати погодинну оплату послуг адвоката по цьому договору виходячи з суми 500, 00 грн за 1 (одну) годину роботи, що становить середню вартість однієї години робочого часу в даному регіоні.
У акті приймання-передачі виконаних робіт наведено перелік виконаних робіт по договору, а саме:
1. Ознайомлення виконавця з матеріалами позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» до замовника - 6 год. х 500, 00 грн = 3 000, 00 грн;
2. Розроблення та обґрунтування правової позиції виконавця щодо заявлених вимог позивача - 4 год. х 500, 00 грн = 2 000, 00грн;
3. Адвокатський запит виконавця в ПАТ «ТАС» (страхувальник замовника) про надання матеріалів страхового випадку за участі транспортного засобу замовника - 2 год. х 500, 00 грн = 1 000, 00 грн;
4. Ознайомлення виконавця з матеріалами відповіді на адвокатський запит - 2 год. х 500, 00 грн = 1 000, 00 грн;
5. Додатковий уточнений адвокатський запит виконавця в ПАТ «ТАС» (страховик замовника) про надання матеріалів, представлених потерпілою стороною, в порядку ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та прийняті ним рішення в порядку ст. 36 Закону - 2 год. х 500, 00 грн = 1 000, 00 грн;
6. Ознайомлення виконавця з матеріалами відповіді по уточненому адвокатському запиту - 2 год. х 500, 00 грн = 1 000, 00 грн;
7. Відповідь виконавця на адвокатський запит представника позивача - 2 год. х 500, 00 грн = 1 000, 00 грн;
8. Відзив виконавця на позов ТОВ «Рабен Україна» з врахуванням представленої інформації страховика по адвокатських запитах - 5 год. х 500, 00 грн = 2 500, 00 грн;
9. Ознайомлення з матеріалами відповіді на відзив позивача - 2 год. х 500, 00 грн = 1 000, 00 грн;
10. Заперечення адвоката на відповідь позивача 3 год. х 500, 00 грн = 1500, 00 грн.
За змістом акта приймання передачі, вартість виконаних робіт склала 15 000, 00 грн. Цей акт є підставою для розрахунків, порядок яких визначений у договорі.
Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.
Отже, на підставі поданих відповідачем доказів суд встановив, що адвокатом Скочко І.Я. надано відповідачу в межах розгляду справи № 911/499/25 в Господарському суді Київської області послуги з професійної правничої допомоги на загальну суму 15 000, 00 грн.
Судом враховано, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 6 вказаної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, 20.05.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «Рабен Україна» надійшла заява про зменшення розміру і відмову у стягненні судових витрат, в якій позивач вважає, що сума судових витрат, заявлених заявником не відповідає критерію реальності витрат на оплату правничої допомоги адвоката та критерію розумності їх розміру, є неспівмірною з фактично виконаною роботою під час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв'язку із чим заява про розподіл судових витрат підлягає відхиленню/значному зменшенню. Позивач вважає, що заявлені відповідачем судові витрати є неспівмірними із складністю даної справи, а обсяг наданих представником відповідача послуг не відповідає критерію реальності та розумності, оскільки перелік таких послуг викладено стисло, узагальнено (не зазначено коли вчинено дію, що саме вивчалось та протягом якого часу). Також, на думку позивача, відповідачем не було підтверджено оплати хоча б частини суми витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про нереальність таких витрат. В акті приймання-передачі виконаних робіт за договором № 14/02/25 від 14.02.2025 зазначені послуги, які, на думку позивача, не відповідають критерію реальності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та критерію розумності їх розміру (наприклад, ознайомлення з матеріалами позову - 6 год., розроблення та обґрунтування правової позиції адвоката щодо заявлених вимог позивача - 4 год. тощо.), а також в акті зазначено послуги, які не є необхідними при розгляді даної справи. Позивач наголосив на тому, що кількість годин, витрачених адвокатом для розгляду справи в суді першої інстанції, яка зазначена в акті в кількості 30 годин, є явно завищеною. Також позивач зазначив, що дана справа є справою незначної складності, обсяг матеріалів у даній справі невеликий, при розгляді даної справи не було призначено судових засідань, а сума, яку просить стягнути заявник, перевищує 10 % від ціни позову. Отже, за ствердженням позивача, аналізуючи обсяг виконаних адвокатом дій, розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн є завищеним, а відповідач не надав доказів, що свідчили б про значний обсяг виконаної роботи, складність справи чи витрати часу, які б могли обґрунтувати заявлену до стягнення суму. На думку позивача, заявлена до стягнення сума свідчить про спробу відповідача необґрунтованого збагачення. Також, позивач стверджує, що заява про розподіл судових витрат разом з доказами на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу не були направлені (надані) позивач, отже такі докази суду направлені з порушенням порядку, встановленого ч. 5 ст. 42 ГПК України, та не можуть бути прийняті судом до уваги в силу ч. 9 ст. 80 ГПК України.
З урахуванням зазначеного вище, позивач просив суд зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення з позивача, до 1 500, 00 грн як розумний та співмірний розмір витрат та відмовити відповідачу у відшкодуванні надмірних судових витрат.
Суд звертає увагу позивача, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19, у постановах Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
З огляду на наведене, суд відхиляє твердження позивача стосовно того, що відповідачем не було підтверджено оплати хоча б частини суми витрат на професійну правничу допомогу, що свідчить про нереальність таких витрат.
Суд вважає безпідставним та не приймає до уваги твердження позивача стосовно не направлення йому доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки до заяви відповідача про розподіл судових витрат долучені квитанції № 3481861 та № 3481862 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, зі змісту яких вбачається, що заява про розподіл судових разом з доказами понесення адвокатських витрат були доставлені ТОВ «Рабен Україна» та його представнику (Ратушняк П.В.) в їх електронні кабінети 18.05.2025 о 18:07.
Також, суд вважає непослідовною та суперечливою позицію позивача стосовно не направлення останньому доказів понесення адвокатських витрат відповідача, оскільки у заяві про зменшення розміру і відмову у стягненні судових витрат позивач детально аналізує наданий відповідачем акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2025 (який підписаний між сторонами вже після ухвалення рішення у даній справи) та заперечує щодо зазначених у акті робіт та кількості витраченого адвокатом часу на їх надання, що свідчить про обізнаність позивача зі змістом наданого відповідачем акта приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2025. Отже, заява відповідача про розподіл судових витрат разом з доказами понесення адвокатських витрат була направлена позивачу завчасно і позивач не був позбавлений можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.
Дослідивши клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката, а також подані відповідачем докази, якими останній обґрунтовує понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
В питанні надання доказів судом приймається до уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20 від 20.07.2021, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 122-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21.
Системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити такі висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись, визначені главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Судом було встановлено вище та узгоджено сторонами у розділі 3 договору, що розмір гонорару по даному договору сторони попередньо узгодили в сумі 15 000 грн. Порядок його обчислення і внесення, порядок повернення гонорару, визначаються за домовленістю сторін шляхом складання та підписання акта узгодження суми гонорару та порядку розрахунків. Оплату послуг представника здійснює замовник.
Так, 18.05.2025 між сторонами, за наслідками ухвалення рішення у даній справі, було складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за договором № 14/02/25 від 14.02.2025 справа № 911/499/25, яка розглядалась в Господарському суді Київської області, в якому сторони прийшли до згоди, що з врахуванням заявлених вимог сторони позивача, про визначення вартості наданих ним правових послуг, складності справи, об'єму поданої інформації її аналізу, запитів поданих адвокатом по збору доказів, при розрахунках по договору, використовувати погодинну оплату послуг адвоката по цьому договору виходячи з суми 500, 00 грн за 1 (одну) годину роботи, що становить середню вартість однієї години робочого часу в даному регіоні.
Отже, суд встановив, що між сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2025 досягнуто згоди щодо погодинної оплати послуг адвоката, вартість 1 години роботи якого складає 500, 00 грн.
Стосовно посилань позивача на обставину того, що обсяг наданих представником відповідача послуг не відповідає критерію реальності та розумності, оскільки перелік таких послуг викладено і акті від 18.05.2025 стисло, узагальнено (не зазначено коли вчинено дію, що саме вивчалось та протягом якого часу), суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 зазначила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
У свою чергу відповідачем подано до суду акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2025, складений між сторонами на виконання договору, в якому міститься перелік видів послуг, що надавались адвокатом відповідачу та кількість витрачених годин на їх надання.
Суд вважає, що відповідачем виконано вимоги процесуального законодавства та з метою розподілу судових витрат подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (що безпосередньо зазначений в акті приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2025), який є достатнім для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Як вже було зазначено вище, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує також конкретні обставини справи, зокрема суб'єктний склад, характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, кількість документів, на дослідження яких представник відповідача витратив час.
Суд зазначає, що за своєю категорією вказана справа є малозначною та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; відзив на позовну заяву є незначним за об'ємом та складністю, а відтак, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких представник відповідача витратив значний час; справа не викликає значного публічного інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача було подано до суду дві заяви про суті спору, а саме: відзив на позовну заяву на 11 арк. (фактичного тексту відзиву на 7 арк.) та заперечення на відповідь на відзив на 4 арк. (фактичного тексту заперечень 2 арк.).
З огляду на вказане, суд критично оцінює та вважає завищеною зазначену в акті приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2025 загальну кількість витраченого адвокатом часу на надання професійної правничої допомоги (30 годин), оскільки доказів витрат саме такої кількості часу на надання правової допомоги при розгляді справи № 911/499/25 відповідач до суду не надав, у той час як наявні в матеріалах справи заяви відповідача про суті спору є незначними за змістом, до яких не долучено великої кількості додатків, а відтак, адвокат не витратив значний час на їх виготовлення.
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
З урахуванням наведеного, суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені відповідачем, з огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, в даному випадку мають повністю покладатись на позивача, оскільки заявлені відповідачем витрати не відповідають обґрунтованості, співмірності та розумності.
На підставі наведеного, суд, керуючись критеріями обґрунтованості, співмірності та розумності, дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу, понесені за наслідками розгляду справи № 911/499/25 в Господарському суді Київської області, підлягають лише частковому покладенню на позивача.
Водночас, стосовно прохання позивача зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 1 500, 00 грн як розумний та співмірний розмір витрат, суд звертає увагу, що як представник позивача, так і представник відповідача під час розгляду даної справи у Господарському суді Київської області фактично надали однаковий обсяг професійної правничої допомоги, подали до суду однакову кількість заяв по суті спору.
При цьому, позивач у позовній заяві на виконання п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які позивач очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складає 10 000, 00 грн, а відтак прохання позивача зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 1 500, 00 грн як розумний та співмірний розмір витрат є несправедливим.
За таких обставин, враховуючи викладене вище у сукупності, виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 911/499/25, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що дана справа є незначної складності, та підлягала вирішенню у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, суд вважає, що розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку є справедливим та підлягає до стягнення з позивача в сумі 10 000, 00 грн.
Керуючись приписами ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву фізичної особи-підприємця Пасельського Володимира Ярославовича вх. № суду 4464 від 19.05.2025 про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» вх. № суду 6906/25 від 20.05.2025 про зменшення розміру і відмову у стягненні судових витрат задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабен Україна» (місцезнаходження: вул. Броварська, буд. 150, смт Велика Димерка, Броварський р-н, Київська обл., 07442; код ЄДРПОУ 32306522) на користь фізичної особи-підприємця Пасельського Володимира Ярославовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 10 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. В іншій частині заяви про розподіл судових витрат відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 19.06.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко