Рішення від 06.06.2025 по справі 910/13528/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2025 р. Справа № 910/13528/23

Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Байдрелової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт»

до GOOD POLYMER SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-грецьке підприємство «Імтрекс»

про стягнення 591 652, 28 євро

за участю представників:

від позивача: Овчіннікова О.С. (ордер серії АА № 1359357 від 03.10.2023)

від третьої особи 2: Кузнєцова Л.О. (довіреність б/н від 09.09.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.10.2023 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано надіслану за встановленою підсудністю на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт» (далі - позивач / ТОВ «Білий Цвіт») з вимогами до Sp.z.o.o. Good Polymer (згідно Державного судового реєстру (KRS) Республіки Польща, повна назва - GOOD POLYMER SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) (далі - відповідач) про стягнення 629 360, 60 євро, з яких: 338 352, 00 євро сума основного боргу, 223 427, 76 євро пені, 3 740, 87 євро 3 % річних та 63 840, 00 донарахованої суборендної плати за договором суборенди № 02/11/22-01п від 02.11.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди № 02/11/22-01п від 02.11.2022 в частині своєчасних та повних розрахунків за користування 57 (п'ятдесятьма сімома) фітинговими платформами для перевезення контейнерів (далі - вагони) для тимчасового управління та користування, що призвело до виникнення основної суми заборгованості, нарахування пені та 3 % річних за несвоєчасне проведення суборендних та інших платежів, а також нарахування подвійної суборендної плати за прострочення виконання обов'язку з повернення вагонів згідно п. 6.7 договору.

Відповідно до результатів автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформлених протоколом від 06.10.2023, означену позовну заяву передано судді Горбасенку П.В.

Водночас 11.10.2023 до канцелярії Господарського суду Київської області позивачем подано заяву про усунення недоліків, за змістом якої позивач, враховуючи обґрунтування ухвали Господарського суду міста Києва щодо встановленої підсудності, просив долучити до матеріалів справи ордер на підтвердження повноважень представника позивача представляти інтереси клієнта в Господарському суді Київської області, а також виявивши самостійно технічні недоліки позовної заяви просив долучити позовну заяву про стягнення заборгованості за договором суборенди № 02/11/22-01п від 02.11.2022 в новій редакції, прохальна частина якої ідентична первісній позовній заяві.

Господарський суд Київської області, дослідивши матеріали позовної заяви, зокрема в новій редакції, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, у зв'язку з чим постановив ухвалу від 12.10.2023 про залишення позовної заяви ТОВ «Білий Цвіт» без руху.

24.10.2023, у встановлений судом строк, через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Білий Цвіт» надіслало заяву про усунення недоліків, відповідно до змісту якої надало пояснення щодо виявлених судом недоліків разом з доказами на їх підтвердження, а також зауважило, що у серпні 2023 року фактичні обставини справи зазнали змін, які станом на момент подачі позову (28.08.2023 - вхідний штамп канцелярії Господарського суду міста Києва) позивачу не були підтверджені. Зокрема зміна фактичних обставин справи полягає в обґрунтуванні обставин розірвання договору суборенди № 02/11/22-01п від 02.11.2022, що в свою чергу вплинуло на визначений позивачем період розрахунку суми основної заборгованості, та як наслідок і на обчислення періодів для нарахування пені і 3 % річних. Заразом, як зазначає позивач, такі обставини зумовили необхідність зміни розміру позовних вимог, у зв'язку із чим позивач у заяві про усунення недоліків позовної заяви, згідно із п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання про зменшення позовних вимог. Відповідно до нової редакції прохальної частини позовної заяви, викладеної в означеній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 591 652, 28 євро, з яких: 304 836, 00 євро основного боргу, 219 254, 70 євро пені, 3 721, 58 євро 3 % річних та 63 840, 00 євро донарахованої суборендної плати за користування вагонами. До заяви додано новий розрахунок основної суми заборгованості та нарахувань пені і 3 % річних щодо неї. До того ж, обставини розірвання договору суборенди № 02/11/22-01п від 02.11.2022 змінили обґрунтування позовних вимог в частині визначення обставин щодо періоду нарахування подвійної суборендної плати за прострочення повернення вагонів відповідно до п. 6.7 договору, що, як зауважує позивач, має істотне значення для правильного визначення періоду прострочення.

У контексті викладених нових обставин припинення дії договору суборенди та з метою дотриманням процесуальних норм застосування ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач посилається на судову практику касаційної інстанції, зокрема постанову Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19, яка передбачає, що «не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.11.2023 у справі № 910/13528/23, зокрема:

- прийняв до розгляду позовну заяву (у новій редакції) ТОВ «Білий Цвіт» та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження;

- призначив підготовче засідання на 26.04.2024 о 10:00;

- задовольнив, викладене в прохальній частині позовної заяви (як у новій редакції, так і в заяві про усунення недоліків), клопотання ТОВ «Білий Цвіт» про витребування від Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» доказів;

- витребував від Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» інформацію (разом з підтверджуючими документами) стосовно курсування 57 (п'ятдесяти семи) фітингових платформ №№ 94230653, 94231925, 94232915, 94233707, 94233863, 94235777, 94236403, 94236486, 94236825, 94237302, 94258076, 94329331, 94342201, 94346301, 94347028, 94347481, 94355989, 94357233, 94359635, 94361532, 94362076, 94363603, 94370434, 94372083, 94373149, 94372364, 94384708, 94234838, 94237872, 94230547, 94231867, 94234754, 94232154, 94233855, 94258233, 94258522, 94259041, 94259330, 94329034, 94343340, 94350865, 94353315, 94363512, 94368552, 94384534, 94230562, 94231875, 94233566, 94233723, 94233848, 94258902, 94347960, 94350170, 94359460, 94418852, 94257920, 94259132, що належать на праві власності АТ «LТG САRGО», Литва по операціям прибуття «ПРИБ» та відправлення «ОТПР» за період з 01.12.2022 до дати надання відповіді на такий запит;

- встановив учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій, таких як подання до суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення, заяв та клопотань, які відповідно до ст. 182 ГПК України мають бути вирішені у підготовчому засіданні;

- зобов'язав ТОВ «Білий Цвіт» до 30.11.2023 подати до суду три екземпляри нотаріально засвідченого перекладу на офіційну мову Республіки Польща: ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 12.10.2023 у справі № 910/13528/23; ухвали суду про відкриття провадження від 01.11.2023 у справі № 910/13528/23; позовної заяви (нова редакція) з доданими до неї документами; заяви про усунення недоліків з доданими до неї документами;

- постановив звернутися через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) до Голови окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого має бути виконане клопотання про вручення судових документів, для вручення відповідачу - GOOD POLYMER SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA (Polska, SLASKIE, CZESTOCHOWA, UL. SLASKA 22 /16, 42-217, NIP 5732933679) нотаріально посвідчених документів у перекладі на офіційну мову Республіки Польща;

- зупинив провадження в справі № 910/13528/23 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

До того ж суд зауважує, що провадження у справі № 910/13528/23 відкрито на підставі позовної заяви (в новій редакції) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 629 360, 60 євро, однак заявлені позовні вимоги не були зменшені, попри відповідне посилання позивача в заяві про усунення недоліків від 23.10.2023, оскільки на момент відкриття провадження такі заяви не розглядаються, а підлягають оцінці судом під час подальшого розгляду справи.

Водночас, постановляючи означену ухвалу судом було враховано, що відповідачем у цьому спорі визначено юридичну особу, що є нерезидентом - Sp.z.o.o. Good Polymer (повна назва - GOOD POLYMER SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA), місцезнаходженням якого є Республіка Польща - Polska, SLASKIE, CZESTOCHOWA, UL. SLASKA 22 /16, 42-217. Інформація щодо наявності на території України представництва відповідача у справі відсутня.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 3, ст. 365, 367 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Польщі регулюється Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, який ратифіковано постановою Верховної Ради України № 3941-XII (3941-12) від 04.02.1994 (далі - договір), відповідно до п.п. 2-5 якого, суди і органи прокуратури Договірних Сторін, що далі іменуються «установи юстиції» надають взаємну правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Інші органи Договірних Сторін, компетентні в цивільних та кримінальних справах, звертаються за наданням правової допомоги за посередництвом власних установ юстиції.

В справах, що охоплюються цим договором, установи юстиції, зносяться між собою за посередництвом центральних органів, якщо інше не передбачено цим договором. В розумінні цього Договору центральними органами є: з боку України Міністерство юстиції та Генеральна Прокуратура, а з боку Республіки Польщі Міністерство юстиції. Центральні органи можуть домовитися, що установи юстиції договірних сторін зносяться між собою безпосередньо.

Договірні сторони надають взаємну правову допомогу щодо підготовки, пересилки та вручення документів, виконання обшуку, вилучення та видачі речових доказів, проведення експертизи, огляду, допиту сторін, свідків, експертів, підозрюваних, обвинувачених і підсудних, а також виконання інших процесуальних дій.

У справах, що охоплюються цим договором, клопотання складаються державною мовою запитуючої сторони і до них додаються переклади на державну мову запитуваної сторони або англійську чи російську.

Якщо стосовно положень цього Договору вимагається додати до документів, що пересилаються, їх переклад на мову іншої Договірної Сторони, ті переклади мають бути здійснені офіційним перекладачем, підпис якого має бути офіційно посвідчений, або присяжним перекладачем однієї з Договірних Сторін.

30.11.2023, на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі № 910/13528/23, позивач надав через канцелярію Господарського суду Київської області нотаріально засвідчений переклад документів судового доручення на польську мову.

04.12.2023 Господарський суд Київської області звернувся до відповідного компетентного органу Республіки Польща через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) із клопотанням про вручення судових документів відповідачу у справі - Sp.z.o.o. Good Polymer.

19.02.2024 канцелярією господарського суду зареєстровано надіслану засобами поштового зв'язку заяву Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» № ГІОЦ-45/146 від 09.01.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі № 910/13528/23 про витребування доказів, згідно змісту якої Філія просила суд поновити пропущений процесуальний строк на подання такої заяви та долучити до матеріалів справи витребувану судом інформацію.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.04.2024 поновив провадження у справі № 910/13528/23.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.04.2024, постановленою за результатами підготовчого судового засідання, зокрема, поновив Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» строк для надання витребуваної судом згідно ухвали Господарського суду Київської області від 01.11.2023 у справі № 910/13528/23 інформації; долучив до матеріалів справи інформацію щодо курсування 57 фітингових платформ, яка записана в електронному вигляді на оптичному носії; відклав підготовче засідання на 21.06.2024 о 10:00 у зв'язку із відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача (нерезидента) про розгляд справи; зупинив провадження у справі № 910/13528/23.

13.05.2024 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано лист від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що надійшов разом із копіями раніше відправлених документів та документів, складених в ході виконання на території Республіки Польща доручення про вручення судових документів відповідачу у справі - Sp.z.o.o. Good Polymer.

Із поданих документів, нотаріально засвідчений переклад на українську мову яких позивач долучив до матеріалів справи разом із заявою від 13.12.2024, випливає, що відповідач документів відправлення, незважаючи на подвійне їх вручення (12.02.2024 та 21.02.2024) не отримав, однак враховуючи польське законодавство, суддя, який здійснював вручення, визнав відправлення врученим відповідачу - 28.02.2024.

Підготовчі судові засідання неодноразово відкладалися, зокрема, Господарський суд Київської області ухвалою від 26.07.2024 продовжив строк підготовчого провадження у справі № 910/13528/23 на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 30.08.2024 о 10:00 та зупинив провадження.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.08.2024 поновив загальне позовне провадження у справі № 910/13528/23.

Заразом 30.08.2024 на електронну адресу господарського суду позивач надіслав:

1) клопотання про долучення та про витребування додаткових доказів разом з клопотанням про встановлення додаткового строку для їх подання (далі - клопотання), за змістом якого ТОВ «Білий Цвіт» просило долучити до матеріалів справи докази приймання-передачі вагонів їх власнику з оренди, а також докази звернення адвоката ТОВ «Білий Цвіт» із відповідними запитами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-грецьке підприємство «Імтрекс» про надання інформації щодо користування вагонами у той період, коли вагони (за списком) перебували у суборенді відповідача, та відповіді на них. Водночас, оскільки повної інформації позивач не отримав, ним також заявлено клопотання про витребування судом відповідних доказів у зазначених осіб;

2) заяву про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-грецьке підприємство «Імтрекс».

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.08.2024, зокрема:

1) визнав поважними причини неподання ТОВ «Білий Цвіт» доданих до клопотання додаткових доказів у визначений процесуальним законом строк, встановив додатковий строк для подання до суду додаткових доказів - 30.08.2023, долучив такі докази до матеріалів справи № 910/13528/23 та прийняв їх до розгляду;

2) задовольнив клопотання ТОВ «Білий Цвіт» в частині витребування доказів та витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-грецьке підприємство «Імтрекс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» документи, перелік яких наведено в резолютивній частині зазначеної ухвали;

3) залучив до участі у цій справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігран-Трейд» (далі - третя особа 1 / ТОВ «Полігран-Трейд»);

4) залучив до участі у цій справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-грецьке підприємство «Імтрекс» (далі - третя особа 2 / ТОВ «СУГП «Імтрекс»);

5) відклав підготовче засідання на 27.09.2024 об 11:00;

6) зупинив провадження в справі № 910/13528/23.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.09.2024 поновив провадження у справі № 910/13528/23.

За результатами підготовчого судового засідання 27.09.2024 господарський суд постановив ухвалу, якою задовольнив подане третьою особою 2 клопотання про надання додаткового строку для подання пояснень третьої особи та продовжив ТОВ «СУГП «Імтрекс» процесуальний строк до 11.10.2024 для подання таких пояснень, а також у зв'язку з невиконанням третіми особами вимог ухвали суду від 30.08.2024 в частині витребування доказів, суд повторно витребував зазначені докази. Підготовче засідання суд відклав на 11.10.2024 об 11:15 та зупинив провадження у справі.

10.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «СУГП «Імтрекс» надіслало заяву про виконання ухвали суду від 30.08.2024, якою суд витребував докази. У підготовчому судовому засіданні 11.10.2024 у справі № 910/13528/23, провадження у якій суд поновив ухвалою від 11.10.2024, суд долучив означену заяву третьої особи до матеріалів справи разом із доказами доданими до неї.

Господарський суд Київської області ухвалою від 11.10.2024, зокрема, повторно витребував у ТОВ «Полігран-Трейд» документи, зазначені в ухвалі суду від 30.08.2024, відклав підготовче засідання на 01.11.2024 та зупинив провадження у справі.

30.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Білий Цвіт» надіслало клопотання про залучення спеціаліста.

31.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Білий Цвіт» надіслало письмові пояснення щодо витребуваних доказів разом із клопотання про визнання обставин встановленими.

Господарський суд Київської області ухвалою від 01.11.2024 поновив загальне позовне провадження у справі № 910/13528/23.

У підсумку підготовчого засідання 01.11.2024 суд постановив ухвали, якими:

- стягнув з ТОВ «Полігран-Трейд» в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 3 028, 00 грн, у зв'язку із невиконанням третьою особою 1 вимог ухвал суду про витребування доказів;

- відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Білий Цвіт» про залучення спеціаліста;

- закрив підготовче провадження в справі № 910/13528/23;

- призначив справу до судового розгляду по суті на 13.12.2024 о 10:00;

- зобов'язав ТОВ «Білий Цвіт» надати суду три екземпляри нотаріально засвідченого перекладу на офіційну мову Республіки Польща цієї ухвали про закриття підготовчого провадження в справі № 910/13528/23 та призначення справи до судового розгляду по суті;

- постановив звернутися через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) до голови окружного суду Республіки Польща, в окрузі якого має бути виконане клопотання про вручення судових документів, для вручення відповідачу - GOOD POLYMER SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA нотаріально посвідчених документів судового доручення;

- зупинив провадження в справі № 910/13528/23.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача, подані ним до суду 31.10.2024.

22.11.2024 Господарський суд Київської області звернувся до відповідного компетентного органу Республіки Польща через Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) з судовим дорученням про вручення судових документів відповідачу - Sp.z.o.o. Good Polymer, нотаріально засвідчений переклад яких позивач надав до суду разом із заявою від 20.11.2024.

Судові засідання у справі по суті неодноразово відкладалися, зокрема ухвалою суду від 13.12.2024 на 17.02.2025, ухвалою суду від 17.02.2025 на 18.04.2025, ухвалою суду від 18.04.2025 на 23.05.2025.

16.04.2025 канцелярією господарського суду зареєстровано клопотання ТОВ «Білий Цвіт» про долучення паперової копії (роздруківки) електронного документа (доказу), поданого Філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця», яке суд долучив до матеріалів справи у судовому засіданні 18.04.2025.

18.04.2025 канцелярією Господарського суду Київської області зареєстровано, сформовані ТОВ «Полігран-Трейд» 17.04.2025 в підсистемі «Електронний суд» пояснення третьої особи щодо позову.

12.05.2025 канцелярією суду зареєстровано супровідний лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) разом із документами, складеними компетентним органом Республіки Польща в ході виконання судового доручення про вручення Sp.z.o.o. Good Polymer документів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 23.05.2025, зокрема:

- залишив без розгляду пояснення ТОВ «Полігран-Трейд» щодо позову, оскільки останні подані з пропуском визначеного судом процесуального строку;

- відмовив у задоволенні заяви ТОВ «Білий Цвіт» про повернення судового збору, яке позивач подав у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог з 629 360, 63 євро до 591 652, 28 євро згідно заяви про усунення недоліків від 23.10.2023. Відмова суду обґрунтована тим, що означена заява подана за неналежністю, оскільки судовий збір, як випливає з наявних доказів, сплачений позивачем за реквізитами Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим, вирішення питання стосовно повернення судового збору належить до компетенції Господарському суду міста Києва;

- відклав судове засідання по розгляду справи по суті на 06.06.2025 та зобов'язав ТОВ «Білий Цвіт» надати суду нотаріально посвідчений переклад на українську мову документів, складених компетентним органом Республіки Польща під час виконання доручення Господарського суду Київської області про вручення судових документів (ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті) відповідачу;

- зупинив провадження у справі № 910/13528/23.

До того ж, з метою належної підготовки справи до розгляду по суті та переходу до відповідних стадій судового розгляду, зокрема дослідження доказів, суд уточнив у позивача зміст позовних вимог в контексті обставин поданої ним заяви про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просив зменшити розмір позовних вимог, разом з тим, ухвалою про відкриття провадження у справі такі зміни не були враховані.

У судовому засіданні 23.05.2025 представник позивача підтвердила зменшений обсяг позовних вимог та підтримала їх у редакції, викладеній у заяві про усунення недоліків позовної заяви, а саме про стягнення 591?652, 28 євро, з яких: 304 836, 00 євро основного боргу, 219 254, 70 євро пені, 3 721, 58 євро 3 % річних та 63 840, 00 євро донарахованої суборендної плати за користування вагонами.

Враховуючи викладене, суд, зважаючи на те, що така заява позивача подана до початку розгляду справи по суті, а сторони були належним чином повідомлені про її зміст і мали можливість надати свої пояснення, вважає за необхідне здійснювати подальший розгляд справи № 910/13528/23 у межах уточнених (зменшених) позовних вимог.

Зокрема, висновуючи таке, суд врахував усталену практику Верховного Суду, а саме викладену в ухвалі КЦС ВС від 13.09.2018 у справі № ?405/3360/17, постанові КГС ВС від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, згідно з якою - формальне неприйняття окремої ухвали про зменшення позову не є істотним процесуальним порушенням, якщо відповідні зміни були подані до початку розгляду справи по суті та враховані судом при ухваленні рішення.

Господарський суд Київської області ухвалою від 06.06.2025 поновив загальне позовне провадження у справі № 910/13528/23.

06.06.2025, на виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 23.05.2025, позивач надав через канцелярію Господарського суду Київської області нотаріально засвідчений переклад документів, складених в ході виконання на території Республіки Польща доручення про вручення судових документів (ухвали суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті) відповідачу у справі - Sp.z.o.o. Good Polymer, із яких випливає, що попри подвійне повідомлення відповідача (28.01.2025 та 05.02.2025) про необхідність отримання документів, останній їх не отримав; відправлення повернуто відправнику 13.02.2025; суддя, який здійснював вручення документів, на підставі діючого польського законодавства, визнав відправлення врученим відповідачу - 12.02.2025.

Суд зауважує, що ні у визначений ухвалою про відкриття провадження строк, ні станом на дату проведення цього засідання відповідач не подав відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, попри належне повідомлення відповідача про розгляд справи що підтверджується її матеріалами.

У судовому засіданні 06.06.2025, заслухавши вступне слово позивача та третьої особи 2, закінчивши з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив у цьому засіданні вступну і резолютивну частини рішення, водночас

УСТАНОВИВ:

Як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору, 02.11.2022 між ТОВ «Білий Цвіт» як суборендодавцем та Sp.z.o.o. Good Polymer як суборендарем укладено договір суборенди вагона № 02/11/22-01п (далі - договір суборенди), відповідно до положень п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.5, 5.1, 5.2, 5.3, 5.6, 5.8, 5.9, 5.12 якого, суборендодавець зобов'язується передати суборендарю вагони, а саме 57 (п'ятдесят сім) фітингових платформ для перевезення контейнерів (надалі - вагони), детальна інформація зазначена в Додатку 2 до договору, для тимчасового управління та користування за плату (далі - суборенда), а суборендар зобов'язується прийняти вагони, використовувати їх за призначенням та забезпечити внесення суборендної плати на умовах, зазначених у договорі.

Суборендодавець стверджує, що вагони знаходяться у його користуванні на підставі договору № SC8-23/2022 від 19.09.2022 та належать на праві власності AB «LTG CARGO».

Суборендодавець передає вагони суборендарю в тому самому технічному стані, в якому вони знаходяться на момент передачі вагонів суборендарю («як є, де є»). Вагони передаються суборендарю на залізничній станції, зазначеній суборендодавцем, на території України, після підписання обома сторонами акта прийому-передачі вагонів (додаток № 1 до договору).

Суборендар, після отримання повідомлення від суборендодавця про підготовлені до суборенди вагони електронною поштою, зазначеною в розділі ХІІ договору, зобов'язаний сплатити виставлену платіжну вимогу у порядку, передбаченому п. 5.3 договору, та прийняти від суборендодавця надані вагони відповідно до акта прийому-передачі вагонів.

Вагони повертаються суборендодавцю на українській залізничній станції, зазначеній суборендодавцем, після підписання обома сторонами акта передачі та прийому вагонів, але не пізніше ніж за 3 (три) тижні до планової дати повернення вагонів суборендодавець має письмово повідомити українську залізничну станцію суборендарю для повернення вагонів. Вагони, що повертаються, повинні бути в хорошому технічному стані, повністю обладнані і готові до перевезення.

Тарифи на суборенду вагонів наведені в таблиці 1 додатка 2 до договору.

Суборендодавець виставляє суборендарю 100 % платіжну(і) вимогу(и):

1) за передані вагони та послуги поточного місяця - відразу після відправлення повідомлення про готовність вагонів до передачі;

2) за послуги суборенди вагонів наступного місяця - до 15 числа поточного місяця.

Сканована копія платіжної вимоги надсилається на електронну пошту суборендаря sale@poligran-trade.com.

Суборендар зобов'язаний сплатити платіжну(і) вимогу(и) за послуги поточного місяця (після передачі вагонів) не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту їх відправлення на електронну пошту, зазначену в п. 5.2 договору, за послуги наступного місяця - до 25 числа цього місяця.

Якщо суборендар має заборгованість за послуги, надані суборендодавцем, всі платежі суборендаря спочатку спрямовуються на погашення заборгованості, що утворилася, і тільки потім на погашення нарахованої пені за прострочення платежу.

Якщо остання дата встановленого терміну розрахунків випадає на неробочий день банку суборендодавця, розрахунки переносяться на перший робочий день банку, який наступає за цим днем. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок суборендодавця.

Суборендна плата за вагони нараховується з дати передачі вагонів суборендарю (за винятком випадків, передбачених п. 2.3 та 2.3.1 договору) до дати повернення вагонів суборендодавцю.

Протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання договору суборендар зобов'язаний перерахувати на рахунок суборендодавця двомісячний депозит 95 760 євро в якості грошової застави, яку буде використано для оплати послуг, що надаються суборендодавцем протягом останніх 2 (двох) місяців дії договору. У разі невиконання суборендарем передбаченого зобов'язання щодо перерахування грошової застави, суборендодавець не зобов'язується передавати в суборенду вагони, зазначені у додатку 2 до договору. За згодою сторін грошова застава (її частина) може бути використана для оплати наданих суборендодавцем послуг або покриття нарахованої неустойки за прострочення платежу. Якщо грошова застава була використана раніше для оплати послуг суборендодавця або для покриття нарахованої неустойки за прострочення платежу, її розмір повинен бути відновлений, а непогашена грошова сума у розмірі до 95 760 євро має бути зарахована на банківський рахунок суборендодавця протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту його використання. Якщо суборендар не виконає передбачений цим пунктом обов'язок щодо відновлення використаного грошового вкладу, суборендодавець має право використовувати усі внески суборендаря спочатку на відновлення грошового вкладу і лише потім на розрахунки.

Розділом VI договору визначено обов'язки сторін, зокрема п. п. 6.1, 6.7 договору суборенди унормовують, що якщо суборендар не здійснює оплату у строки, визначені в п. 5.3, 5.5, 5.12, 6.5, 6.6.1, 6.7, 6.7.1, 6.8, 6.14 договору, суборендар сплачує пеню за прострочення платежу у розмірі 0,5 % за кожен календарний день прострочення. Пеня за прострочення платежу нараховується з наступного дня, після закінчення встановленого строку для платіжної вимоги, оплати рахунку або відновлення депозиту до дати їх оплати. Якщо гроші зараховано наступного дня після встановленого строку остаточного розрахунку, пеня за прострочення платежу не нараховується. Сума пені за прострочення платежу згідно з пред'явленим рахунком має бути зарахована на банківський рахунок суборендодавця не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту відправки рахунку на електронну адресу, зазначену у п. 5.2 договору.

Якщо суборендар своєчасно не повертає вагон(и) після закінчення терміну дії договору або при достроковому розірванню договору, він зобов'язаний сплатити подвійну суборендну плату за кожен день прострочення до моменту повернення вагона(ів) відповідно до акта прийняття-передачі вагонів. Суборендар зобов'язаний сплатити пред'явлений суборендодавцем рахунок (рахунки) не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів з моменту його (їх) відправки на електронну пошту, зазначену в п. 5.2 договору.

Також п. п. 8.1, 8.2, 8.3, пп. 9.2.3 п. 9.2, п. 9.7 договору суборенди врегульовано, що сторони зобов'язуються вирішувати всі суперечки, що виникають із договору або пов'язані з ним, шляхом взаємних переговорів.

Якщо сторони не зможуть вирішити суперечку шляхом взаємних переговорів протягом прийнятного терміну, суперечка розглядатиметься компетентними судами України у порядку, встановленому законодавством України.

Цей договір, його тлумачення та застосування, зобов'язання сторін та інші питання пов'язані з договором, регулюються законодавством України. Це положення жодним чином не обмежує та не звужує зобов'язання сторін дотримуватись відповідних міжнародних, Європейського Союзу, міжурядових нормативних актів та / або нормативних актів інших країн, застосовних у кожному конкретному випадку надання послуг за договором, якщо надання послуг за договором здійснюється на території або через територію відповідної держави, або якщо вимоги міжнародних, Європейського Союзу, міжурядових нормативних актів та / або нормативних актів інших країн застосовуються з інших підстав.

Цей договір може бути достроково розірваний на вимогу суборендодавця, якщо суборендар порушує договір або має заборгованість перед суборендодавцем, що виникла внаслідок будь-якої іншої угоди, намір розірвати договір повинен бути повідомлений суборендарю за 5 (п'ять) календарних днів.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023 року. Строк дії договору може бути продовжено ще на 12 (дванадцять) місяців на тих самих умовах. Сторони інформуються про намір продовжити термін дії договору за 2 місяці до закінчення дії основного договору.

До вказаного договору сторонами складено та підписано, зокрема додаток 2 «Ціни суборенди вагонів», яким узгоджено таке: тип - платформи 40 футів; кількість - 57 одиниць; прогін вагонів - міжнародний / території держав Європейського Союзу; тарифи на суборенду вагонів - 28 EUR без ПДВ за один вагон на день; період дії тарифів на суборенду вагонів - 31.12.2023.

Копії зазначених договору № 02/11/22-01п та додатку № 2 до нього наявні в матеріалах цієї справи.

Також позивач долучив до матеріалів справи копію договору оренди вагона № SC8-23/2022 від 19.09.2022, що укладений між AB «LTG CARGO» як орендодавцем і власником вагонів та ТОВ «Білий Цвіт» як орендарем спірних вагонів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на реалізацію умов договору суборенди ним виконані всі залежні від нього дії, зокрема, 02.11.2022 суборендодавець виставив та направив суборендарю (на вказані останнім електронні адреси відповідальних працівників) скановану копію платіжної вимоги - Invoice № 02/11/22-01п на оплату двомісячного депозиту, в якості грошової застави у розмірі 95 760, 00 євро, а також підготував вагони для передачі в суборенду, які у період з грудня 2022 року по січень 2023 року передав в користування відповідачу, а відповідач прийняв, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання-передачі вагонів в оренду, а саме:

- за актом приймання-передачі вагонів в оренду № 1 від 10.12.2022 ТОВ «Білий Цвіт» передало, а Sp.z.o.o. Good Polymer прийняло 25 вагонів за такими номерами: 94230547, 94230653, 94231867, 94232154, 94232915, 94233855, 94233863, 94234754, 94235777, 94236486, 94237302, 94237872, 94258233, 94258522, 94259041, 94259330, 94329034, 94343340, 94346301, 94350865, 94353315, 94355989, 94363512, 94368552, 94384708;

- за актом приймання-передачі вагонів в оренду № 2 від 15.12.2022 ТОВ «Білий Цвіт» передало, а Sp.z.o.o. Good Polymer прийняло 28 вагонів за такими номерами: 94230562, 94231875, 94231925, 94233566, 94233707, 94233723, 94233848, 94234838, 94236403, 94236825, 94258076, 94329331, 94342201, 94347028, 94347481, 94347960, 94350170, 94357233, 94359460, 94359635, 94361532, 94362076, 94363603, 94370434, 94372083, 94372364, 94373149, 94384534;

- за актом приймання-передачі вагонів в оренду № 3 від 20.12.2022 ТОВ «Білий Цвіт» передало, а Sp.z.o.o. Good Polymer прийняло 2 вагони за такими номерами: 94418852 та 94257920;

- за актом приймання-передачі вагонів в оренду № 4 від 28.12.2022 ТОВ «Білий Цвіт» передало, а Sp.z.o.o. Good Polymer прийняло 1 вагон за номером 94258902;

- за актом приймання-передачі вагонів в оренду № 5 від 02.01.2023 ТОВ «Білий Цвіт» передало, а Sp.z.o.o. Good Polymer прийняло 1 вагон за номером 94259132.

Отже як випливає з матеріалів справи та узгоджується умовами договору, загалом позивач передав, а відповідач прийняв 57 вагонів.

Мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, позивач зазначає, що відповідач із самого початку систематично порушував взяті на себе зобов'язання за договором, а саме:

1) прострочив оплату 2-місячного депозиту в сумі 95 760 євро, що передбачено п. 5.12 договору суборенди. Зокрема, за умовами вказаного пункту суборендар зобов'язувався сплатити на рахунок суборендодавця депозитну суму у розмірі 95 760 євро протягом п'яти календарних днів після підписання 02.11.2022 договору суборенди, попри вказане, такий платіж був здійснений відповідачем лише 03.01.2023, тобто із простроченням у 56 календарних днів.

На підтвердження вказаних фактичних обставин позивач долучив до матеріалів справи копії Invoice (рахунка) № 02/11/22-01п від 02.11.2022 на суму 95 760, 00 євро та банківську виписку по рахунку ТОВ «Білий Цвіт» за 03.01.2023;

2) прострочив сплату вартості послуг суборенди за грудень 2022 року на суму 29 512, 00 євро та за січень 2023 року на суму 49 448, 00 євро. Як випливає з положень п. п. 5.2, 5.3 договору, суборендар зобов'язаний сплатити платіжну вимогу, яку виставляє суборендодавець і копію якої надсилає суборендарю на електронну адресу - sale@poligran-trade.com, не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту її відправлення. Зокрема платіжну вимогу за грудень 2022 року - Invoice № 31/12/22-01п від 31.12.2022 було надіслано відповідачу 31.12.2022, платіжну вимогу за січень 2023 року - Invoice № 17/01/23-02п від 17.01.2023 надіслано - 17.01.2023. Водночас оплата зазначених сум фактично була проведена відповідачем 11.05.2023 та 17.05.2023 відповідно, тобто з істотним порушенням строків, передбачених договором.

На підтвердження викладених обставин позивач долучив до матеріалів справи копії: Invoice № 31/12/22-01п від 31.12.2022 на суму 29 512, 00 євро, акта приймання-передачі наданих послуг № 2 від 31.12.2022, Invoice № 17/01/23-02п від 17.01.2023 на суму 49 448, 00 євро, акта приймання-передачі наданих послуг № 4 від 31.01.2023, роздруківок електронного листування між представниками сторін, якими такі інвойси направлялися, а також банківські виписки за періоди 11.05.2023 та 17.05.2023 з відображенням сум, що були сплачені відповідачем за договором суборенди;

3) не розрахувався за надані послуги суборенди вагонів за період з лютого по серпень 2023 року на загальну суму 304 836, 00 євро. На підтвердження факту надання зазначених послуг позивач сформував та надіслав на вказану відповідачем згідно договору електронну адресу відповідні Invoice (рахунки):

- за лютий 2023 року - № 13/02/23-03п від 13.02.2023 на суму 44 688, 00 євро;

- за березень 2023 року - № 13/03/23-04п від 13.03.2023 на суму 49 476, 00 євро;

- за квітень 2023 року - № 13/04/23-04п від 13.04.2023 на суму 47 880, 00 євро;

- за травень 2023 року - № 15/05/23-05п від 15.05.2023 на суму 49 476, 00 євро;

- за червень 2023 року - № 13/06/23-06п від 13.06.2023 на суму 47 880, 00 євро;

- за липень 2023 року - № 10/07/23-07п від 10.07.2023 на суму 49 476, 00 євро;

- за серпень 2023 року (з 01 по 10 число) - № 10/08/23-08п від 10.08.2023 на суму 15 960, 00 євро;

4) порушив вимоги п. п. 2.5 та 6.7 договору суборенди щодо своєчасного повернення вагонів у зв'язку із достроковим розірванням договору суборенди, що зумовило нарахування подвійної суборендної плати у розмірі 63 840, 00 євро за період з 11.08.2023 по 30.08.2023. В обґрунтування підстав дострокового розірвання договору суборенди та права суборендодавця нараховувати подвійну суборендну плату, позивач посилається на положення п. 6.7 договору, згідно з яким, у випадку дострокового розірвання договору, суборендар зобов'язаний сплачувати подвійну суборендну плату за кожен день прострочення повернення вагона(ів).

Зокрема позивач зазначає, що відповідно до пп. 9.2.3 п. 9.2 та п. 9.5 договору, суборендодавець має право достроково розірвати договір суборенди, якщо суборендар порушує його умови або має заборгованість перед суборендодавцем. При цьому суборендодацець зобов'язаний повідомити суборендаря про такий намір за 5 календарних днів, а сам договір вважається розірваним після повернення останнього вагона.

З метою реалізації права на дострокове розірвання договору суборенди, 04.07.2023 позивач надіслав суборендарю на електронну адресу вимогу № 04/07/23-01, якою повідомив про припинення надання послуг за договором суборенди вагона № 02/11/22-01п та просив повернути ТОВ «Білий Цвіт» до 15.07.2023 передані за цим договором вагони, доставивши їх за адресою: станція Бориспіль. Однак, як зазначає позивач, вагони не були повернуті ані станом на 15.07.2023, ані пізніше. У зв'язку з цим, позивач вважає, що правові наслідки, передбачені вимогою № 04/07/23-01 від 04.07.2023 (розірвання договору) не настали, оскільки вагони повернуті не були, вівдповідно договір залишився чинним.

Водночас до матеріалів справи позивач долучив лист № 06/07/01 від 06.07.2023 Sp.z.o.o. Good Polymer, у якому відповідач повідомив позивачу місцезнаходження вагонів - залізнична станція Дорнешть, Румунія. Однак позивач вказує, що за умовами договору суборенди, вагони повертаються суборендодавцю на українській залізничній станції, зазначеній суборендодавцем, із оформленням акта передачі та прийому вагонів. Таким чином, позивач стверджує, що фактичне місцезнаходження вагонів не свідчить про належне виконання зобов'язання з їх повернення.

В той же час позивач (в редакції заяви про усунення недоліків) зазначає, що сам він користувався вагонами на підставі договору оренди № SC8-23/2022 від 19.09.2022, укладеному з АТ «LTG CARGO», яке є їх власником.

У зв'язку із суттєвою заборгованістю, що виникла у відповідача перед позивачем та з метою мінімізації своїх витрат, позивач ініціював дострокове розірвання основного договору - договору оренди № SC8-23/2022 від 19.09.2022, відповідно до п. 9.2.2 цього договору, який передбачає можливість припинення договору за ініціативою однієї із сторін без провини іншої сторони та без застосування санкцій до орендаря чи орендодавця шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 90 (дев'яносто) календарних днів. Відповідно, таке повідомлення за № 02/23 було надіслано позивачем до АТ «LTG CARGO» 10.05.2023, у зв'язку з чим позивач вважає, що договір оренди припинився 10.08.2023 (через 90 днів). Цей факт, за твердженням позивача, було також підтверджено власником вагонів в усному порядку.

Посилаючись на положення ст. 774 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого, строк дії договору піднайму не може перевищувати строк договору найму, позивач стверджує, що договір суборенди вагона № 02/11/22-01п від 02.11.2022 вважається припиненим з 10.08.2023 у зв'язку з достроковим припиненням основного договору оренди № SC8-23/2022 від 19.09.2022, що відповідає прямим приписам закону.

З урахуванням викладеного та враховуючи право на стягнення подвійної суборендної плати в силу прямої норми закону - ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивач нарахував за період з 11.08.2023 по 30.08.2023 та просить стягнути з відповідача 63 840, 00 євро подвійної суборендної плати за прострочення виконання обов'язку з повернення 57 вагонів.

Отже, звертаючись до суду з означеним позовом, позивач (в редакції заяви про усунення недоліків) просить стягнути з відповідача:

- 304 836, 00 євро - суму основної заборгованості за суборендними платежами згідно договору суборенди вагона № 02/11/22-01п від 02.11.2022 за період з лютого по серпень 2023 року (включно по 10 серпня);

- 219 254, 70 євро - суму пені, нарахованої на підставі п. 6.1 договору суборенди за прострочення виконання грошових зобов'язань;

- 3 721, 58 євро - суму 3 % річних за користування чужими грошовими коштами;

- 63 840, 00 євро - суму подвійної суборендної плати за користування вагонами у період з 11.08.2023 по 30.08.2023 після припинення дії договору суборенди.

До того ж позивач звернув увагу на неможливість зарахування сплаченої відповідачем, відповідно до п. 5.12 договору, суми депозиту, у рахунок часткового погашення, зокрема заборгованості перед позивачем. Позивач зазначив, що відповідно до умов п. 5.12 договору, суборендар зобов'язаний сплатити двомісячний депозит у розмірі 95 760, 00 євро в якості грошової застави, яка має бути використана для оплати послуг суборенди за останні 2 (два) місяці дії договору. Разом з тим, договором передбачено, що за взаємною згодою сторін грошова застава (її частина) може бути використана для оплати наданих суборендодавцем послуг або для покриття нарахованої неустойки за прострочення платежу. Окрім цього, згідно із п. 5.10 договору, у разі дострокового припинення його дії, сторони погодили, що підписують акт врегулювання заборгованості. Пункт 5.13 договору, своєю чергою, передбачає, що невикористаний залишок грошової застави після виконання зобов'язань за договором, за умови відсутності іншого письмового розпорядження з боку суборендаря, підлягає поверненню суборендодавцем на банківський рахунок суборендаря - на підставі акту врегулювання заборгованості, підписаного обома сторонами.

З врахуванням положень п. 5.10 та п. п. 5.12, 5.13 договору суборенди у їх системному зв'язку, позивач зазначає, що для грошової застави (депозиту) встановлено спеціальний порядок її використання. Зокрема, сума сплаченого депозиту може бути зарахована в рахунок погашення заборгованості, неустойки чи інших зобов'язань лише за наявності взаємної письмової згоди сторін, що відповідає вимогам п. 9.1 договору.

В розрізі викладених обставин позивач зазначає, що протягом дії договору суборендар не звертався до позивача з пропозиціями щодо використання депозиту в рахунок оплати за послуги суборенди інші ніж за останні 2 місяці. Жодних відповідних додаткових угод до договору суборенди відносно цього не укладалось. Відтак, підстав для зарахування сплаченої суми в якості 2-місячного депозиту в рахунок погашення наявної заборгованості, у позивача не було.

Позивач наголошує, що при достроковому закінченню дії договору суборенди, зарахування сплаченого депозиту в рахунок оплати за останні 2 місяці є можливим не в автоматичному (односторонньому) порядку позивачем, а лише шляхом підписання між сторонами акту врегулювання заборгованості.

До того ж позивач зазначив, що він готовий повернути суборендарю суму 2-х місячного депозиту, сплаченого в якості грошової застави після настання обставин, вказаних у п. 5.13 договору, тобто після виконання суборендарем всіх своїх зобов'язань за договором.

Відповідач, в свою чергу, не надав суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що могли б вплинути на вирішення даного спору по суті, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 165 ГПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

ТОВ «СУГП «Імтрекс», зі свого боку, просило ухвалити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів та чинного законодавства, додатково зазначивши, що третя особа 2 не має жодного відношення до користування вагонами, як про це стверджує позивач, оскільки суборендні правовідносини існували виключно між позивачем і відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого.

Правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначаються Законом України «Про міжнародне приватне право».

Положення ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» унормовують, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

В контексті викладених норм, згідно з п. 8.2 договору суборенди, сторони погодили, що усі спори, пов'язані з його виконанням, вирішуються компетентними судами України, що свідчить про досягнення домовленості щодо підсудності спору судам України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Статтею 3 ГПК України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству. У справах, зазначених в пункті 1, компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача. Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.

Згідно з п. 8.3 договору визначено, що цей договір, його тлумачення та застосування, зобов'язання сторін та інші питання пов'язані з договором, регулюються законодавством України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до спірних правовідносин застосовується матеріальне право України, з урахуванням норм міжнародних договорів, які є складовою частиною національного законодавства.

Отже згідно з приписами п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що укладений між сторонами договір, який за своєю природою є договором піднайму та підпадає під правове регулювання Глави 58 ЦК України, відповідно до принципу правомірності правочину, встановленого ст. 204 цього Кодексу, є належною підставою у розумінні ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, а відтак породжує для кожної зі сторін зобов'язання, що підлягають виконанню в порядку та на умовах, визначених договором, відповідно до принципу свободи договору та вимог добросовісності, розумності і справедливості.

Отже положеннями ст. 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з приписами ст. 759, 761, 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 530 ЦК України закріплено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно із ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), що кореспондує з приписами ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як випливає з умов договору суборенди, платіжні вимоги, виставлені суборендодавцем, підлягають оплаті суборендарем не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту їх відправлення на електронну пошту, зазначену в п. 5.2 договору - sale@poligran-trade.com.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором суборенди, зокрема, ним було сформовано та надіслано суборендодавцю платіжні вимоги (Invoice / рахунки) на загальну суму 304 836, 00 євро:

- за лютий 2023 року - № 13/02/23-03п від 13.02.2023 на суму 44 688, 00 євро;

- за березень 2023 року - № 13/03/23-04п від 13.03.2023 на суму 49 476, 00 євро;

- за квітень 2023 року - № 13/04/23-04п від 13.04.2023 на суму 47 880, 00 євро;

- за травень 2023 року - № 15/05/23-05п від 15.05.2023 на суму 49 476, 00 євро;

- за червень 2023 року - № 13/06/23-06п від 13.06.2023 на суму 47 880, 00 євро;

- за липень 2023 року - № 10/07/23-07п від 10.07.2023 на суму 49 476, 00 євро;

- за серпень 2023 року (з 01 по 10 число) - № 10/08/23-08п від 10.08.2023 на суму 15 960, 00 євро.

На підтвердження направлення платіжних вимог (Invoice) на електронну адресу відповідача, зазначену в п. 5.2 договору - sale@poligran-trade.com, позивач долучив до матеріалів справи роздруківки електронних листів, у вкладеннях до яких зазначені, зокрема, спірні Invoice.

Оцінюючи такі докази на предмет наявності у останніх інформації про отримання відповідачем спірних платіжних вимог, судом враховано таке.

Приписами ч. 1, 3 ст. 13, ст. 73, 74, 76-79, 86 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В розрізі зазначених норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що:

- надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання про їх прийнятність, суд виходить з критеріїв їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності, тоді як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідні обставини, на які посилаються сторони, мають бути підтверджені належними доказами;

- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як належність доказів спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;

- допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування;

- достовірність - це властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна правильність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі;

- обов'язок доказування треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;

- позивач, стверджуючи про існування певної обставини, подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, зі свого боку, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення;

- передбачений ст. 79 ГПК України стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, та презюмує, що ним покладено на суд обов'язок оцінювати докази та обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;

- повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, тоді як така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний;

- обов'язок з доказування в силу вимог процесуального законодавства покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обґрунтування власних доводів та заперечень, якими сторони не були позбавлені можливості скористатися.

Отже, з огляду на викладені положення чинного законодавства та зазначені правові висновки Верховного Суду, враховуючи наявність в матеріалах справи роздруківки електронного листування із відображенням у них вкладень, а також обставини неподання відповідачем більш вірогідних доказів у розумінні ст. 79 ГПК України на спростування обставин отримання ним таких платіжних вимог, - надані позивачем докази визнаються судом належними, відтак такими, що підтверджують відправлення Sp.z.o.o. Good Polymer платіжних вимог.

Втім, суд частково не погоджується з визначенням позивачем останнього дня строку для сплати спірних рахунків (Invoice). Із обґрунтувань позивача щодо настання строку виконання обов'язку з оплати зазначених Invoice випливає, що він обчислює строк сплати, виходячи з дати складання (формування) Invoice, зокрема, строк оплати за Invoice № 13/04/23-04п від 13.04.2023 позивачем визначений - 23.04.2023, за Invoice № 10/08/23-08п від 10.08.2023 - 17.08.2023. Проте така позиція не узгоджується з положеннями договору суборенди, зокрема п. 5.3, відповідно до якого перебіг строку для оплати починається з моменту відправлення відповідної платіжної вимоги на електронну адресу, зазначену в договорі.

Суд установив, що Invoice № 13/04/23-04п від 13.04.2023 надісланий, як зазначено в роздруківці електронного листа - 18.04.2023, а Invoice № 10/08/23-08п від 10.08.2023 - 31.08.2023, відповідно 10-денний строк для оплати необхідно обраховувати із вказаних дат. А тому строк оплати Invoice за квітень 2023 року настав - 28.04.2023, Invoice за серпень 2023 року - 11.09.2023 (за зобов'язаннями серпня також застосовуються положення п. 5.8 договору - якщо останній день строку оплати припадає на неробочий день, розрахунки переносяться на перший робочий день).

Таким чином строки виконання грошового зобов'язання за послуги суборенди є такими, що настали, водночас доказів оплати матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основної суми заборгованості за суборендними платежами згідно договору суборенди вагона № 02/11/22-01п від 02.11.2022 за період з лютого по серпень 2023 року (включно по 10 серпня) в розмірі 304 836, 00 євро є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, тому їх належить задовольнити.

При цьому суд враховує, що за приписами ст. 99 Конституції України та ч. 2 ст. 192 ЦК України грошовою одиницею України є гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із положеннями ст. 524, 533 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

З огляду викладеного суд зауважує, що чинне законодавство не містить заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі суборенди. Відтак як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов'язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у постанові від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).

Поряд з тим у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором суборенди, позивач просить суд стягнути з Sp.z.o.o. Good Polymer 219 254, 70 євро пені, нарахованої:

1) за прострочення оплати суми депозиту у розмірі 95 760, 00 євро за період прострочення з 08.11.2022 по 02.01.2023;

2) за прострочення оплати суборендних платежів:

- за грудень 2022 року на суму прострочення - 29 512, 00 євро за період з 11.01.2023 по 10.05.2023;

- за січень 2023 року на суму прострочення - 49 448, 00 євро за період з 28.01.2023 по 16.05.2023;

- за лютий 2023 року на суму боргу - 44 688, 00 євро за період з 24.02.2023 по 24.07.2023;

- за березень 2023 року на суму боргу - 49 476, 00 євро за період з 24.03.2023 по 24.08.2023;

- за квітень 2023 року на суму боргу - 47 880, 00 євро за період з 24.04.2023 по 24.08.2023;

- за травень 2023 року на суму боргу - 49 476, 00 євро за період з 26.05.2023 по 24.08.2023;

- за червень 2023 року на суму боргу - 48 880, 00 євро за період з 24.06.2023 по 24.08.2023;

- за липень 2023 року на суму боргу - 49 476, 00 євро за період з 21.07.2023 по 24.08.2023;

- за серпень 2023 року на суму боргу - 15 960, 00 євро за період з 18.08.2023 по 24.08.2023 (розрахунок позивача взято в редакції додатка 1 до заяви про усунення недоліків позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 1 ст. 230, ч. 1 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як випливає з умов договору суборенди, а саме п. 6.1, сторони погодили, що за прострочення платежів суборендар сплачує пеню у розмірі 0,5 % за кожен календарний день прострочення, яка нараховується з наступного дня, після закінчення встановленого строку для оплати.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставини порушення відповідачем грошових зобов'язань, суд вважає обґрунтованим та правомірним заявлення позивачем до стягнення пені за прострочення виконання таких зобов'язань.

Водночас здійснивши аналіз розрахунку штрафних санкцій, суд зазначає, що за деякими зобов'язаннями позивачем неправильно визначено початок періоду простроченя, оскільки, як встановлено судом раніше, рахунки, зокрема Invoice № 13/04/23-04п від 13.04.2023 та Invoice № 10/08/23-08п від 10.08.2023 були надіславі відповідачу пізніше, ніж зазначено у розрахунку пені, а рахунки - Invoice № 31/12/22-01п від 31.12.2022 та Invoice № 17/01/23-02п від 17.01.2023 взагалі не підтверджені належними доказами в частині їх відправлення відповідачу.

Так, Invoice № 13/04/23-04п від 13.04.2023 був надісланий, як підтверджується роздруківкою електронного листа - 18.04.2023, а Invoice № 10/08/23-08п від 10.08.2023 - 31.08.2023. Відтак з урахуванням погодженого сторонами у договорі 10-денного строку для проведення оплат, строк для виконання грошового зобов'язання за Invoice № 13/04/23-04п настав 28.04.2023, за Invoice № 10/08/23-08п - 11.09.2023.

З огляду викладеного, суд зазначає, що період прострочення за цими зобов'язаннями належить обраховувати не з дати, зазначеної у відповідному Invoice, а з дня наступного за днем спливу 10-денного строку з моменту фактичного надсилання таких документів, що унеможливлює врахування частини нарахованої пені в обсязі, визначеному позивачем у розрахунку.

Отже враховуючи встановлений судом момент виникнення у відповідача обов'язку по оплаті суборенди вагонів за Invoice № 13/04/23-04п та Invoice № 10/08/23-08п, суд доходить висновку про необхідність коригування заявленої до стягнення суми пені. Зокрема, пеня за Invoice № 13/04/23-04п підлягає перерахунк за період з 29.04.2023 по 24.08.2023, тоді як за Invoice № 10/08/23-08п - період, за який позивачем нараховано пеню, не відповідає фактичному періоду прострочення, встановленому судом, і виходить за його межі.

Щодо визначеного позивачем періоду прострочення оплати за Invoice № 31/12/22-01п від 31.12.2022 та Invoice № 17/01/23-02п від 17.01.2023, то суд зазначає, що долучені позивачем роздруківки електронного листування (т. 1, арк. стор. 162, 164) не можуть вважатися належними доказами направлення таких рахунків, оскільки не містять відомостей про електронну адресу одержувача, визначену договором (sale@poligran-trade.com), а отже не підтверджує, що документи були направлені саме на погоджену сторонами адресу, передбачену умовами договору.

Втім відсутність доказів відправлення рахунків, які фактично сплачені відповідачем 11.05.2023 та 17.05.2023, не є підставою для звільнення його від відповідальності.

В розрізі викладених обставин, суд бере до уваги подані позивачем копії підписаних обома сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, зокрема:

- № 2 від 31.12.2022 за послуги суборенди фітингових платформ за період з 10.12.2022 по 31.12.2022 на суму 29 512, 00 євро;

- № 4 від 31.01.2023 за послуги суборенди фітингових платформ за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 на суму 49 448, 00 євро.

Враховуючи, що підписання таких актів свідчить про прийняття відповідачем обсягу наданих послуг та виникнення у нього обов'язку з оплати, суд вважає за можливе здійснити розрахунок строку виконання грошового зобов'язання, а відтак і періоду прострочення, виходячи із дат зазначених в актах.

Отже, строк оплати послуг за актом № 2 від 31.12.2022 настав 10.01.2023, за актом № 4 від 31.01.2023 - 10.02.2023, прострочення рахується з наступного дня.

Зважаючи на вказане, арифметично вірний розмір пені, перерахований судом в межах заявлених позивачем періодів, визначених з урахуванням умов договору, законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 213 882, 20 євро пені, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 219 254, 70 євро пені, є обгрунтованою у розмірі 213 882, 20 євро пені.

Крім того, з огляду на прострочення відповідачем строків оплати суборендних та інших платежів, позивач також просить стягнути з відповідача 3 721, 58 євро 3 % річних, розрахунок яких викладено в редакції додатка 1 до заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц зазначила, що у контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що він потребує коригування з урахуванням фактичних періодів початку прострочення, встановлених судом під час перевірки правильності нарахування пені.

А тому арифметично правильний розмір 3 % річних, перерахованих судом в межах періоду, визначеного з урахуванням законодавчих приписів та встановлених судом обставин, складає 3 692, 72 євро, який належить до стягннення з відповідача.

Також позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача подвійної суборендної плати за період користування вагонами з 11.08.2023 по 30.08.2023, оскільки використання вагонів відбулося після припинення дії договору суборенди.

Позивач обґрунтовує припинення договору суборенди обставинами розірвання договору оренди між ним та АТ «LTG CARGO». Так, згідно повідомлення № 02/23, направленого позивачем до АТ «LTG CARGO» 10.05.2023, ТОВ «Білий Цвіт» вважає, що договір оренди № SC8-23/2022 від 19.09.2022 припинився 10.08.2023, тобто через 90 днів з дати направлення повідомлення. Відповідно, з урахуванням положень ст. 774 ЦК України, якими визначено, що строк дії договору піднайму (суборенди) не може перевищувати строк основного договору, договір суборенди № 02/11/22-01п від 02.11.2022 також припинив свою дію 10.08.2023.

Суд погоджується з наведеними доводами позивача, оскільки вони узгоджуються з положеннями ст. 774 ЦК України, а обставини розірвання договору оренди № SC8-23/2022 від 19.09.2022 ніким не спростовані. Натомість матеріали справи містять (т. 4, арк. стор. 66-69) підписані між орендарем та орендодавцем акти приймання-передачі вагонів з оренди від 10.08.2023 та 22.11.2023, що свідчить про фактичне повернення об'єкта оренди та припинення орендних правовідносин.

Водночас умовами п. 6.7 договору суборенди визначено, що якщо після припинення дії договору (закінчення терміну дії / дострокове розірвання) суборендар не повертає суборендодавцю вагони у визначений строк, то він несе обов'язок сплати подвійної суборендної плати за кожен день прострочення до моменту повернення вагонів, що підтверджується актом приймання-передачі.

Зміст цього пункту договору відображає приписи ст. 785 ЦК України, якою передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення майна.

З огляду на викладене суд висновує, що заявлена позивачем вимога узгоджується як з умовами договору суборенди, так і з положеннями законодавства.

Водночас суд зазначає, що самим позивачем до матеріалів справи додано докази повернення частини вагонів орендарю за основним договором, а саме акт приймання-передачі вагонів з оренди від 10.08.2023, за яким позивач повернув АТ «LTG CARGO» 24 вагони. Відповідно факт повернення частини вагонів АТ «LTG CARGO» за основним договором виключає можливість користування цими вагонами суборендарем - Sp.z.o.o. Good Polymer, відтак нарахування подвійної суборендної плати за 57 вагонів за період з 11.08.2023 по 30.08.2023 є необґрунтованим.

З урахуванням встановлених судом обставин, обґрунтованим визнається розрахунок подвійної суборендної плати за період з 11.08.2023 по 30.08.2023 у частині 33 вагонів, щодо яких наявні підстави вважати, що у визначений позивачем період, вони залишалися у користуванні суборендаря, оскільки, як випливає з поданих до матеріалів справи доказів, повернення зазначених вагонів орендарю за основним договором відбулося лише 22.11.2023, що підтверджується актом приймання-передачі з оренди.

Враховуючи наведені висновки суду, вимога позивача про стягнення з відповідача подвійної суборендної плати має бути задоволена частково, в сумі 36 960, 00 євро.

Крім того суд враховує, що відповідно до ст. 86, ч. 5 ст. 236, ч. 1, 2 ст. 237, п. 5. ч. 4 ст. 238 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику

В розрізі викладених процесуальних норм, суд зазначає, що:

- у викладі підстав для прийняття рішення, суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору;

- виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення;

- обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави;

- обсяг обов'язку суду наводити підстави для своїх рішень може змінюватися залежно від характеру рішення;

- згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумен. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В контексті викладеного суд зауважує, що інші аргументи та доводи позивача викладені в обґрунтування своєї правової позиції, зокрема щодо обставин користування спірними вагонами третіми особами та що таке користування здійснювалося за згодою та / або доручення та / або через бездіяльність відповідача, не мають вирішального значення для розгляду цього спору, оскільки не впливають на встановлені судом обставини користування вагонами, фактичного володіння ними відповідачем та обсягів зобов'язань, які підлягали оцінці в межах заявлених вимог.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2023 року в розмірі 2 684, 00 грн.

Зі змісту поданої в цій справі позовної заяви (в новій редакції з урахуванням заяви про усунення недоліків) випливає, що означений позов має майновий характер і стосується стягнення заборгованості в розмірі 591 652, 28 євро.

Відтак, розмір судового збору, який мав сплатити позивач за подання означеного позову становить 281 534, 65 грн.

Таким чином, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача має бути стягнута сума судового збору в розмірі 266?182, 25 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 8, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позовні вимоги.

2. Стягнути з Sp.z.o.o. Good Polymer (повна назва - GOOD POLYMER SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) (вул. Яна Кілінського, 5/5, м. Ченстохова, Польща, 42-202, NIP 5732933679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт» (вул. Завокзальна, буд. 1, м. Бориспіль, Київська обл., 08304, ідентифікаційний код 37813456):

- 304 836 (триста чотири тисячі вісімсот тридцять шість) євро 00 євроцентів основного боргу;

- 213 882 (двісті тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят два) євро 20 євроцентів пені;

- 3 692 (три тисячі шістсот дев'яносто два) євро 72 євроцентів 3 % річних;

- 36 960 (тридцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят) євро 00 євроцентів донарахованої суборендної плати.

3. Стягнути з Sp.z.o.o. Good Polymer (повна назва - GOOD POLYMER SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA) (вул. Яна Кілінського, 5/5, м. Ченстохова, Польща, 42-202, NIP 5732933679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт» (вул. Завокзальна, буд. 1, м. Бориспіль, Київська обл., 08304, ідентифікаційний код 37813456) 266 182 (двісті шістдесят шість тисяч сто вісімдесят дві) грн 25 коп. судового збору.

4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 19.06.2025.

Суддя П.В.Горбасенко