ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.06.2025Справа № 910/6044/24
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. управління нерухомістю" (07402, Київська область, місто Бровари, вулиця Шевченка, будинок 4-Б, квартира 51)
доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 59)
простягнення 667 778 грн 41 коп.
та за зустрічним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 59)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. управління нерухомістю" (07402, Київська область, місто Бровари, вулиця Шевченка, будинок 4-Б, квартира 51)
про визнання недійсним договору та стягнення 618 507 грн 37 коп.
Представники сторін
від позивача за первісним позовом: Кучерук Н.С.
від відповідача за первісним позовом: Рябко Є.О.
17.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. управління нерухомістю" з вимогами до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" про стягнення 667 778 грн 41 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 496 590 грн 94 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 60 812 грн 24 коп. пені, 7 790 грн 14 коп. 3 % річних, 8 702 грн 86 коп. інфляційний втрат та 93 882 грн 23 коп. штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/6044/24, справу № 910/6044/24 визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. управління нерухомістю" про визнання недійсним договору про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022 та стягнення 618 507 грн 37 коп.
В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" посилається на те, що договір про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022 укладено колишнім головою ОСББ з перевищенням повноважень, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання спірного договору недійсним та застосування реституції .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 зустрічну позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. управління нерухомістю" про визнання недійсним договору про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022 та стягнення 618 507 грн 37 коп. прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. управління нерухомістю" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" про стягнення 667 778 грн 41 коп., справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2024.
У підготовчому судовому засіданні 24.06.2024 суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву до 22.07.2024
22.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 910/6044/24
У підготовчому судовому засіданні 22.07.2024 суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву до 12.08.2024
09.08.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшло заперечення проти поновлення Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" процесуального строку для подання відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.
У підготовчому судовому засіданні 12.08.2024 суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву до 16.09.2024.
27.08.2024 до Господарського суду міста Києва від Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 надійшли завірені належним чином копії реєстраційної справи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол".
У підготовчому судовому засіданні 16.09.2024 суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву до 07.10.2024.
16.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Комфорт Сервіс" як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. Управління Нерухомістю" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" про визнання недійсним договір № 09-2022 про надання послуг (абонентське обслуговування) від 09 вересня 2022 року; солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. Управління Нерухомістю" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" збитків у розмірі 8 428 грн 80 коп.; визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд. ОК. Управління Нерухомістю" права на оплату за договором № 09-2022 про надання послуг (абонентське обслуговування) від 09.09.2022 грошових коштів в розмірі 496 590 грн 94 коп.
17.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло заперечення (клопотання) від позивача за первісним позовом проти прийняття позову третьої особи до спільного розгляду разом із первісним та зустрічним позовами
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дипломат Комфорт Сервіс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. Управління Нерухомістю" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" про визнання недійсним договору, стягнення збитків та визнання відсутнім права, та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.
02.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду № 910/6044/24 від 30.09.2024 про витребування матеріалів справи № 910/6044/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 зупинено провадження у справі № 910/6044/24 до перегляду Північним апеляційним господарським судом в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6044/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2024 поновлено провадження у справі № 910/6044/24, підготовче засідання призначено на 06.01.2025.
30.12.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Підготовче засідання, призначене на 06.01.2025, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 10.02.2025.
23.01.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
07.02.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суду: 1) визнати недійсним договір про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022, укладений між сторонами; 2) визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд. Ок. Управління нерухомістю" права на оплату за договором № 09-2022 про надання послуг (абонентське обслуговування) від 09.09.2022 грошових коштів; 3) визнати недійсними акти надання послуг № 948 від 30.11.2022, № 950 від 30.11.2022, № 949 від 31.12.2022, № 974 від 31.12.2022, № 2 від 31.01.2023, № 3 1 від 31.01.2023, № 37 від 28.02.2023, № 63 від 28.02.2023, № 65 від 31.03.2023, № 96 від 31.03.2023, № 97 від 30.04.2023, № 98 від 30.04.2023, № 345 від 30.11.2023, № 346 від 30.11.2023, № 373 від 31.12.2023, № 28 від 31.01.2024, № 54 від 29.02.2024 та № 55 від 31.03.2024 .
Суд, протокольною ухвалою від 24.03.2025 відмовлено в задоволенні заяви про зміну предмету позову, оскільки позивачем за зустрічним позовом одночасно змінено предмет і підставу позову.
07.05.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява про витребування оригіналів документів.
10.05.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
Підготовче засідання, призначене на 13.02.2025, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 03.03.2025.
13.02.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 24.03.2025.
21.03.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про призначення експертизи.
24.03.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення.
У підготовчому засіданні 24.03.2025 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.04.2025.
15.04.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судове засідання, призначене на 24.04.2025, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 08.05.2025.
02.05.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судове засідання, призначене на 19.05.2025, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про призначення підготовчого засідання на 29.05.2025.
В судове засідання 29.05.2025 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.
Представник позивача за первісним позовом в повному обсязі підтримав заявлені первісні позовні вимоги та просить суд їх задовольнити, п також заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог.
Представники відповідача за первісним позовом надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти первісних позовних вимог та в повному обсязі підтримали заявлені зустрічні позовні вимоги.
В судовому засіданні 29.05.2025 на стадії оголошення рішення, суд протокольної ухвалою постановив ухвалу про оголошення перерви до 12.06.2025.
В судове засідання 12.06.2025 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 12.06.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. Управління Нерухомістю" (сторона-1 за договором, позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом у справі) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" (сторона-2 за договором, відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом у справі) укладено договір про надання послуг (абонентське обслуговування) № 09-2022, відповідно до умов якого сторона-1 зобов'язується надавати послуги - абонентське обслуговування - стороні-2 на умовах, в строки та в об'ємі, передбаченими даним договором. Абонентське обслуговування включає в себе супровід дахової котельні з усім допоміжним обладнанням, яка розташована в житловому будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Жилянська 59 в м. Києві.
Відповідно до пункту 1.2 договору сторона-2 зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, перелік який зазначений в додатку №1 до даного договору.
Згідно з пунктом 2.2.1 договору сторона-1 зобов'язується надавати послуги з абонентського обслуговування дахової котельні з усім допоміжним обладнанням, яка розташована в житловому будинкуt з вбудовано- прибудованими нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Жилянська, 59 в м. Києві.
За підсумком надання послуг сторона-1 оформляє акт приймання-передачі наданих послуг (пунктом 2.2.9 договору).
Відповідно до пункту 2.4.2 договору сторона-2 зобов'язується в порядку та на умовах цього договору приймати надані послуги та оплачувати її.
В додатку № 1 до договору про надання послуг (абонентське обслуговування) № 09-2022 від 09.09.2022 сторонами визначено перелік послуг абонентського обслуговування обладнання дахової котельні та в додатку № 2 до договору викладено протокол погодження договірної ціни.
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 додатку № 2 до договору сторонами погоджено, що сторона-2 компенсує стороні-1 витрати за надані послуги електроенергії витраченої по роботі котельні та витрати за надані послуги водопостачання (холодна вода), необхідного для приготування гарячої води, згідно лічильників.
Пунктом 3.1 договору за надання послуг, передбачених даним договором, сторона-2 щомісячно до 15 числа поточного місяця, в якому здійснюється надання послуг сплачує (відшкодовує) стороні-1 вартість послуг за абонентське обслуговування на підставі виставлених рахунків-фактур сторони-1 (додаток № 2 до договору).
У відповідності до пункту 3.2. договору оплата здійснюється шляхом проведення безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок сторони-1 у відповідності до рахунку - фактури.
У разі відсутності акту/актів приймання-передачі від сторони-2, фактична вартість наданих послуг визначена договором, а акти вважаються - оформленими (пункт 3.3 договору).
Відповідно до пункту 4.2 договору у випадок порушення строків оплати за надані послуги сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не своєчасно оплачених або не оплачених послуг за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. У випадку порушення строків оплати за послуги більш ніж на 30 календарних днів, сторона-2, додатково крім пені, сплачує стороні-1 штраф у розмірі 20% від вартості не своєчасно оплачених або не оплачених послуг.
Даний договір діє з моменту його підписання сторонами та до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 5.1 договору).
Згідно з пунктом 5.3 договору даний договір може бути достроково розірваний на підставах, передбачених діючим законодавством України, а також на підставах; передбачених даним договором.
У відповідності до пункту 5.4. договору розірвати цей договір достроково або припинити його в частині надання абонентських послуг. У разі відмови сторони-2 від підписання акту приймання-передачі або/і сформованої заборгованості, що перевищить подвійний розмір щомісячного платежу, попередивши сторону-2 не менш ніж за 10 календарних діб до дати розірвання/припинення договору. При цьому сторона-2 зобов'язана виконати свої обов'язки за цим договором у частині оформлення отриманих послуг та їх оплати відповідно до умов договору, в т.ч. після розірвання, що не звільняє її від виконання повних розрахунків за отримані (спожиті) послуги.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На підтвердження надання стороною-1 стороні-2 послуг з абонентського обслуговування дахової котельні з усіма допоміжними обладнаннями, між сторонами були підписані та скріплені відтисками печаток акти надання послуг № 948 від 30.11.2022 на загальну суму 133 162 грн 96 коп., № 950 від 30.11.2022 на суму 17 387 грн 60 коп., № 949 від 31.12.2022 на суму 133 162 грн 00 коп., № 974 від 31.12.2022 на суму 14 004 грн 84 коп., № 2 від 31.01.2023 на суму 133 162 грн 00 коп., № 31 від 31.01.2023 на суму 20 270 грн 83 коп., № 31 від 31.01.2023 на суму 20 270 грн 83 коп., № 38 від 28.02.2023 на суму 133 162 грн 00 коп., № 63 від 28.02.2023 на суму 17 746 грн 10 коп., № 65 від 31.03.2023 на суму 133 162 грн 00 коп., № 96 від 31.03.2023 на суму 16 235 грн 57 коп., № 97 від 30.03.2023 на суму 8 331 грн 65 коп., № 98 від 30.04.2023 на суму 6 456 грн 00 коп., № 345 від 30.11.2023 на суму 73 781 грн 00 коп., № 346 від 30.11.2023 на суму 2 612 грн 59 коп., № 373 від 31.12.2023 на суму 73 781 грн 00 коп., № 28 від 31.01.2024 на суму 73 781 грн 00 коп. та виставлені стороно-1 рахунки на оплату. Також, позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом були направлені рахунки на оплату та акти № 54 від 29.02.2024 на суму 73 781 грн 00 коп., № 55 від 31.03.2024 на суму 34 669 грн 13 коп., які не були підписані відповідачем.
В обґрунтування заявлених первісних вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 496 590 грн 94 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем, за загальний період прострочення з 01.04.2023 по 16.05.2024, нараховано 60 812 грн 24 коп. пені, 93 882 грн 23 коп. штрафу, 7 790 грн 14 коп. 3 % річних та 8 702 грн 86 коп. інфляційних втрат.
Відповідач, заперечуючи проти первісного позову зазначає, що договір про надання послуг (абонентське обслуговування) № 09-2022 від 09.09.2022 підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений головою правління ОСББ з перевищенням своїх повноважень, а саме: без попереднього погодження правління та поза межами кошторису; попередньою головою правління ОСББ та позивачем за первісним позовом вчинено протиправні, недобросовісні дій та введення мешканців в оману щодо фактичних обставин правочину та дійсних намірів учасників; договір є фіктивним так як визначений перелік послуг майже повністю дублює послуги за іншими договорами укладеними ОСББ; акти надання послуг підписано головним бухгалтером позивача за первісним позовом. З огляду на викладене Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору про надання послуг (абонентське обслуговування) № 09-2022 від 09.09.2022 та стягнення 618 507 грн 37 коп. сплачених за недійсним правочином.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, тоді як в задоволенні вимог позивача за зустрічним позовом слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За змістом частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За змістом статей 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на положення статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Відповідно до частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Водночас питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05 липня 2022 року у справі № 910/2958/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
Разом з цим, Верховний Суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 757/23249/17-ц, дійшов висновку про те, що частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17 та від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, предметом спору в яких також як і у цій справі № 910/6044/24, що розглядається, було визнання недійсним договору (контракту) з підстав укладення його неуповноваженою особою, дійшов висновку про те, що господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Крім того, Верховний суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 904/6735/20 (624/215/21) дійшов висновків про те, що вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину. Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Таким чином, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Верховний Суд також зазначив про те, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 924/658/20 зробив висновки щодо застосування статті 241 Цивільного кодексу України та зазначив про те, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Близька за змістом правова позиція Верховного Суду викладена також і у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 910/18812/17 та від 08 липня 2019 року у справі № 910/19776/17. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Згідно статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" статут об'єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Як вбачається з пункту 4.6. статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол", затвердженого загальними зборами членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" протокол № 6 від 11.10.2012 та зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та чинного на момент укладення оспорюваного договору, керівництво поточною діяльністю об'єднання здійснює його правління. Правління є виконавчим органом і підзвітне загальним зборам. Правління має право приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання зв винятком тих, які належать до виключної компетенції загальних зборів.
У відповідності до підпункту 4 пункту 4.6. статуту до компетенції правління об'єднання належить, зокрема, укладання договорів із суб'єктами підприємства, які виконують роботи, в тому числі будівельні, надають житлово комунальні та інші послуги та здійснення контролю за їх виконання.
Пунктом 4.7 статуту голова правління головує на загальних зборах, забезпечує виконання рішень загальних зборів члена об'єднання та рішень правління, діє без доручення від імені об'єднання, укладає в межах своєї компетенції угоди, розпоряджається коштами об'єднання відповідно до затвердженого кошторису.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що статут не містить жодних обмежень чи застережень щодо укладення головою правління договорів, як і не містить будь-яких вимог щодо обов'язкового прийняття правлінням рішень про схвалення такого договору.
Крім того, згідно відомостей на офіційному веб-сайті розпорядника інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол", в графі "Відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи" вказується, що ОСОБА_1 є керівником.
При цьому, жодних обмежень у голови правління ОСОБА_1 щодо представництва від імені Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол", в тому числі щодо укладення правочинів, не встановлено. Відтак, твердження відповідача за первісним позовом про перевищення повноважень представником об'єднання - головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" при укладенні оспорюваного договору є такими, що не відповідають дійсності.
Ще однією підставою визнання вищевказаного договору недійсним, відповідач за первісним позовом вказує на протиправні, недобросовісні дії сторін при укладенні договору та введення мешканців в оману щодо фактичних обставин правочину та дійсних намірів учасників, з огляду на те, що перелік послуг за спірним договором буквально переписаний з послуги, що надають компанії як виробники теплової енергії та майже повністю дублює послуги за іншими договорами укладеними ОСББ.
Так, частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо одна з сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування (ч. 1).
Згідно з частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
За змістом наведених норм, для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману та наявність умислу в діях її контрагента, а й істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 910/4924/18.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.
Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18.
У постанові від 31.03.2021 у справі № 910/18600/19 Верховний Суд вказав, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману, під яким необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Отже, саме на позивача покладено обов'язок доведення обставин укладення договору під впливом обману.
В даному випадку факт обману, та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, а саме Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол".
За умовами частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Твердження відповідача за первісним позовом щодо того, що перелік послуг за спірним договором буквально переписаний з послуг, що надають компанії як виробники теплової енергії та майже повністю дублює послуги за іншими договорами укладеними ОСББ, є такими, що не відповідають дійсності та не приймається судом до уваги, оскільки договори на які посилається ОСББ, а саме договір від 28.04.2023 № 13-23 на сервісне та технічне обслуговування обладнання газової котельні з ТОВ "Унітех Бау" та договір від 01.05.2025 № ТО-46 про надання послуг з технічного обслуговування з ТОВ "Сіві Сервіс", були укладені після підписання спірного договору. Окрім того, між сторонами відповідно до додаткової угоди від 30.04.2023 № 1 до договору про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022 були внесені зміни до переліку та вартості послуг.
Враховуючи вищенаведене, відповідачем за первісним позовом не доведено обставини як факту його обману, так і істотності значення обставин, щодо яких його введено в оману.
Крім того, суд зазначає, що у відповідності до умов договору факт надання та оплати послуг не ставить в залежність від наявності підписаного між сторонами акту приймання-передачі послуг.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів притягнення ОСОБА_1 , як голови правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол", до адміністративної чи кримінальної відповідальності за порушення норм чинного законодавства України при виконанні управлінських функцій, суд дійшов висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів наявність правових підстав для визнання недійсним договору, тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Також суд зазначає, що інші аргументи відповідача за первісним позовом були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Щодо заявлених первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд.Ок. управління нерухомістю" про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" заборгованості за договором про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022 в розмірі 496 590 грн 94 коп., та 60 812 грн 24 коп. пені, 93 882 грн 23 коп. штрафу, 7 790 грн 14 коп. 3 % річних, 8 702 грн 86 коп. інфляційних втрат, нарахованих за порушення за загальний період прострочення оплати послуг з 01.04.2023 по 16.05.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості послуг за договором про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022, та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 496 590 грн 94 коп., вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 4.2 договору у випадок порушення строків оплати за надані послуги сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не своєчасно оплачених або не оплачених послуг за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. У випадку порушення строків оплати за послуги більш ніж на 30 календарних днів, сторона-2, додатково крім пені, сплачує стороні-1 штраф у розмірі 20% від вартості не своєчасно оплачених або не оплачених послуг.
Дії відповідача за первісним позовом є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до умов пункту 4.2. договору та для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Судом перевірено розрахунки позивача за первісним позовом, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг № 09-2022 від 09.09.2022, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 60 812 грн 24 коп. пені, 93 882 грн 23 коп. штрафу, 7 790 грн 14 коп. 3 % річних та 8 702 грн 86 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 01.04.2023 по 16.05.2024, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дипломат Хол" (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок, 59, ідентифікаційний код 34288909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поряд. ОК. управління нерухомістю" (07402, Київська область, місто Бровари, вулиця Шевченка, будинок 4Б, квартира 51, ідентифікаційний код 42443871) 496 590 (чотириста дев'яносто шість тисяч п'ятсот дев'яносто) грн 94 коп. заборгованості, 60 812 (шістдесят тисяч вісімсот дванадцять) грн 24 коп. пені, 93 882 (дев'яносто три тисячі вісімсот вісімдесят два) грн 23 коп. штрафу, 7 790 (сім тисяч сімсот дев'яносто) грн 14 коп. 3 % річних, 8 702 (вісім тисяч сімсот два) грн 86 коп. інфляційних втрат та 10 016 (десять тисяч шістнадцять) грн 68 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено: 19.06.2025
Суддя Н.Плотницька