майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
про закриття провадження у справі
"16" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/87/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
під час розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справи
за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в
інтересах держави в особі Чоповицької селищної ради
до Приватного (приватно-орендного) Сільськогосподарського підприємства «Скуратівське»
про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
прокурор: Ревелюк Т. О.
У провадженні Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) перебуває справа № 906/87/25 за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Чоповицької селищної ради (далі - Селищна рада) з вимогами до Приватного (приватно - орендного) Сільськогосподарського підприємства «Скуратівське» (далі - відповідач, Підприємство) про витребування на користь держави в особі Чоповицької селищної ради з незаконного володіння Підприємства земельні ділянки:
(1) з кадастровим номером 1823487200:05:000:0120 площею 0,0768 га;
(2) з кадастровим номером 1823487200:05:000:0121 площею 3,0219 га;
(3) з кадастровим номером 1823487200:05:000:0122 площею 28,8097 га;
(4) з кадастровим номером 1823487200:05:000:0123 площею 0,5701 га.
Ухвалою від 03.02.2025 вказану позовну заяву Суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче судове засідання призначено на 25.02.2025 о 10:30.
Подальший рух справи відображено у відповідних ухвалах.
Ухвалою від 01.04.2025 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/87/25 до судового розгляду по суті на "06" травня 2025 р. о 11:00.
06.05.2025 Суд на стадії дослідження доказів оголосив перерву в судовому засіданні до 10.06.2025 о 11:00.
09.06.2025 через підсистему “Електронний суд» надійщли пояснення прокурора (вх. №7417/25 від 09.06.2025).
У судове засідання 10.06.2025 представники від позивача та відповідача не з'явилися, причини неявки не повідомили, жодних заяв або клопотань до Суду не подали.
Відповідач був повідомлений про дату, час і місце цього засідання шляхом направлення ухвали засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місцезнаходження, вказаною в ЄДР. Однак поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою на поштовому конверті “за закінченням терміну зберігання». Суд відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України вирішив здійснювати розгляд справи у даному судовому засіданні за відсутності відповідача.
Суд, заслухавши прокурора, оголосив перерву в судовому засіданні для постановлення ухвали, враховуючи встановлені обставини, які є підставою для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.
З огляду на пункт 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини першої статті 175 ГПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 186/871/14-ц).
Суд зазначає, що передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
При цьому для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою (постанова Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 904/2759/20).
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23 зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У цій справі позовні вимоги обґрунтовані неможливістю виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі №906/986/21 щодо витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 1823487200:05:000:0107 та 1823487200:05:000:0117 у зв'язку з їх поділом на спірні земельні ділянки, що призвело до порушення майнового права держави на витребуванні земельні ділянки, а також конституційних засад щодо обов'язковості виконання рішення суду.
Так, рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі № 906/986/21, яке набрало законної сили 26.07.2023, задоволено позовну заяву керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та Чоповицької селищної ради до Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства «Скуратівське» та скасовано державну реєстрацію права приватної власності П(ПО)СП «Скуратівське» на 72 земельні ділянки площею 781,5549 га, зокрема ділянки з кадастровими номерами 1823487200:05:000:0107 та 1823487200:05:000:0117, та витребувано їх з незаконного володіння П(ПО)СП «Скуратівське» до комунальної власності територіальної громади Чоповицької селищної ради земельні ділянки.
Водночас під час розгляду справи № 906/87/25 судом встановлено таке.
Відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 1823487200:05:000:0120 площею 0,0768 га, з кадастровим номером 1823487200:05:000:0121 площею 3,0219 га, з кадастровим номером 1823487200:05:000:0122 площею 28,8097 га, з кадастровим номером 1823487200:05:000:0123 площею 0,5701 га (спірні земельні ділянки) зареєстровано за П(ПО)СП «Скуратівське» 25.10.2021 на підставі нотаріально посвідченої заяви про поділ №1-509 від 07.06.2021 та відомостей з ДЗК (довідки №414958052, 415010284, 414958488, 415010605 від 25.02.2025). Усі зазначені реєстрації дії здійснено на підставі рішення державного реєстратора Корнинської селищної ради від 06.12.2021.
Указана заява міститься в Технічній документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок П(ПО)СП «Скуратівське» загальною площею 32,4783 га, в тому числі: ділянка №1 - 1823487200:05:000:0107 площею 29,3797 га, ділянка №2 - 1823487200:05:000:0117 площею 3,0986 га - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Скуратівської сільської ради Малинського району Житомирської області.
Відповідно до змісту нотаріально посвідченої заяви директорки П(ПО)СП «Скуратівське» ОСОБА_1 було ініційовано поділ двох земельних ділянок загальною площею 32,4783 га (кадастрові номери 1823487200:05:000:0107 і 1823487200:05:000:0117). Підставою для поділу земельних ділянок вказано протокол №6/21 від 26.03.2021, який міститься у вищевказаній Технічній документації. З даного протоколу вбачається, що зборами засновників П(ПО)СП «Скуратівське» прийнято рішення про виділення земельних ділянок окремими кадастровими номерами під Історико меморіальний комплекс загальною площею 0,6486 га із земель власності П(ПО)СП «Скуратівське».
Щодо вказаних обставин прокурор зазначив у письмових поясненнях (вх. №7417/25 від 09.06.2025).
Таким чином, суд установив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1823487200:05:000:0107 та 1823487200:05:000:0117, які були предметом розгляду у справі № 906/986/21, до моменту ухвалення рішення у цій справі були поділені на чотири нові земельні ділянки (кадастрові номери 1823487200:05:000:0120, 1823487200:05:000:0121, 1823487200:05:000:0122, 1823487200:05:000:0123), право власності на які зареєстровано за тим самим суб'єктом - Приватним (приватно-орендним) сільськогосподарським підприємством «Скуратівське».
У цьому контексті суд враховує позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, в якому зазначено, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик, не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Аналогічний висновок викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17.
Крім цього судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20 зазначила, що суди попередніх інстанцій з огляду на положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України дійшли правильного висновку щодо можливості витребування власником (державою) земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані, а формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Враховуючи зазначений підхід, поділ земельних ділянок не змінює суті спірного правовідношення.
Таким чином, незалежно від поділу земельних ділянок, які вже були предметом розгляду у справі №906/986/21, предмет та склад сторін у цій справі залишаються тотожними, оскільки спрямовані на захист того самого майнового інтересу держави, стосуються тих самих обставин та того ж спірного об'єкта - земель загальною площею 32,4783 га.
Суд зазначає, що обґрунтування нового позову прокурора у цій справі зводиться до того, що рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі №906/986/21, яким витребувано земельні ділянки з кадастровими номерами 1823487200:05:000:0107 та 1823487200:05:000:0117, не може бути виконано через їх поділ та державну реєстрацію нових земельних ділянок.
Разом з тим, як встановлено судом, дії щодо поділу зазначених земельних ділянок були вчинені ще до подання прокурором позовної заяви у справі №906/986/21. Зокрема, протокол зборів засновників П(ПО)СП «Скуратівське» від 26.03.2021, на його підставі заява про поділ була нотаріально посвідчена 07.06.2021, виготовлена технічна документація на її підставі, а державна реєстрація нових ділянок проведена 25.10.2021. Тобто вказані обставини існували на час розгляду позову прокурора у справі №906/986/21 та мали бути відомі прокурору при вчиненні розумної процесуальної обачності.
Суд наголошує на диспозитивності господарського судочинства, що відображено в положеннях статті 14 ГПК України, а саме суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак належне подання доказів у межах судового розгляду справи №906/986/21 належало до обов'язків прокурора, який звернувся до суду з позовом, а процесуальна бездіяльність у частині їх подання не створює підстав для повторного розгляду спору.
Таким чином, посилання на поділ земельних ділянок як підставу для нового позову є необґрунтованим, а подання повторного позову в аналогічному спорі з тотожними підставами, сторонами та предметом суперечить принципам як юридичної визначеності, так і обов'язковості судового рішення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
У справі «Глоба проти України» (рішення від 05 липня 2012 року, заява № 15729/07, §§ 26, 27) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення ЄСПЛ від 07 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).
Суд наголошує, що питання, пов'язані зі складністю або неможливістю виконання судового рішення, врегульовані положеннями розділу V Господарського процесуального кодексу України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах", і не можуть бути підставою для нового звернення до суду з ідентичними вимогами щодо того самого об'єкта спору.
Разом з цим, прокурором/позивачем не вжито передбачених законом заходів для належного виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 01.12.2022 у справі № 906/986/21, зокрема, не ініційовано виконавчого провадження, не подано заяв, передбачених процесуальним законодавством у межах розділу V ГПК України. Натомість прокурор обрав шлях повторного звернення до суду з вимогами, які є тотожними за складом сторін, предметом та підставами з тими, що вже були предметом судового розгляду у справі № 906/986/21.
Водночас наявність нових кадастрових номерів у земельних ділянок, сформованих у результаті поділу, які фактично є тими самими об'єктами спору, що вже були витребувані судовим рішенням у справі № 906/986/21, не змінює правової природи спору та не створює нових юридичних підстав для повторного звернення до суду з позовом щодо того самого об'єкта щодо якого вже ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, спір у цій справі вже вирішено судом у справі №906/986/21, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
У зв'язку з відсутністю відповідного клопотання, питання про повернення судового збору не вирішується.
Керуючись ст. 231, 233-235 ГПК України, Суд
Закрити провадження у справі №906/87/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в день складення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу проголошено
у відкритому судовому засіданні 16.06.2025.
Повний текст ухвали складено та підписано 18.06.2025.
Суддя С. НЕСТЕРЧУК