вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
19.06.2025м. ДніпроСправа № 904/3252/25
За позовом Керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 02909938; вул. Гетьманська, 5, м. Самар, Дніпропетровська область, 51200) в інтересах держави в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 20241361; вул. Савченка Романа, буд. 40-А, с. Гупалівка, Самарівський р-н, Дніпропетровська область, 51110)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Агро" (ідентифікаційний код 45884855; просп. Дмитра Яворницького, 60, м. Дніпро, 49000)
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" (ідентифікаційний код 45518682; вул. Якубенківська, 1, офіс 4, м. Київ, 04107)
про скасування державної реєстрації речових прав та зобов'язання повернути земельну ділянку
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без участі представників сторін
Керівник Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:
- скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 104,0689га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1179, яка розташовується на території Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" на підставі рішення приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області №78826947 від 09.05.2025 (номер запису про право 59820490);
- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 104,0689 га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1179, яка розташовується на території Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рент Агро" на підставі рішення державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області №78699317 від 02.05.2025 (номер запису про право 59719434);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Агро" повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 104,0689га, кадастровий номер 1222381500:01:001:1179, яка розташовується на території Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, Чернеччинській сільській об'єднаній територіальній громаді в особі Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що конкурс на отримання права користування зазначеними земельними ділянками Чернеччинською сільською радою не оголошувався, й рішення щодо проведення конкурсу нею не приймалося, земельні торги не проводилися, договори оренди на вказані земельні ділянки не укладались.
Відтак прокурор доходить висновку, що державну реєстрацію права оренди та суборенди земельних ділянок сільськогосподарського призначення проведено всупереч вимогам статей 203, 205, 207 ЦК України за відсутності волі власника, що позбавило його можливості вільно розпоряджатися та користуватися ними.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 справу №904/3252/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Разом з позовною заявою керівником прокуратури подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. суду №26365/25 від 18.06.2024), в якій останній просить суд з метою забезпечення позову постановити ухвалу, якою:
заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рент Агро", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору суборенди, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна - земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222381500:01:001:1179, площею 104,0689 га, що розташована на території Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2330584612223.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор послався на те, що продовження користування зазначеною земельною ділянкою без обмеження повноважень щодо можливих подальших незаконних дій із нею (поділу, передачі в суборенду, тощо) істотно ускладнює поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Чернеччинської сільської ради.
У разі задоволення позову та одночасної зміни орендаря або суборендаря, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим, що може призвести до необхідності подання нового позову до наступного орендаря/суборендаря та виникнення нового спору, що не відповідатиме принципу процесуальної економії.
Прокурор зазначає, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За умовами ст. 137 ГПК України позов забезпечується: забороною відповідачу вчиняти певні дії (п.2); забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. 10).
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Оскільки предметом позову є скасування державної реєстрації речових прав та зобов'язання повернути земельну ділянку, тобто позовні вимоги немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20).
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Суд звертає увагу, що відчуження у будь-який спосіб майна призведе до зміни власника, а тому позивач буде змушений знову звертатися до суду за захистом своїх порушених прав до нового власника майна.
Відповідно припущення того, що у випадку відчуження майна позивач не захистить свої права в межах одного судового провадження є обґрунтованим.
У випадку відчуження майна та проведення чергових реєстраційних дій, позивач (прокурор) змушений буде звертатися з новим позовом про визнання недійсними таких записів та звертати свої вимоги про знесення вже до нового власника. Така ситуація є недопустимою. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно суд констатує, що у випадку відчуження майна та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна та заборони реєстраційних дій позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Отже, наявні підстави для забезпечення позову щодо предмету спору.
Вжиття наведених заходів забезпечення позову щодо заборони відчуження майна та заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього майна спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Вжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача (заявника).
Спірне нерухоме майно може бути відчужене, як наслідок, остаточне рішення суду (у випадку задоволення позову), прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, вже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави, а також зумовить необхідність звернення з іншими позовами до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №904/3168/18.
Частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
В частині першій статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
В даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі №916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені прокурором заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -
Заяву Керівника Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рент Агро", Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом укладання договору суборенди, міни, іпотеки, здійснення поділу та об'єднання тощо щодо об'єкту нерухомого майна - земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222381500:01:001:1179, площею 104,0689 га, що розташована на території Чернеччинської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2330584612223.
Стягувачем за даною ухвалою є: Чернеччинська сільська рада Самарівського району Дніпропетровської області (ідентифікаційний код 20241361; вул. Савченка Романа, буд. 40-А, с. Гупалівка, Самарівський р-н, Дніпропетровська область, 51110)
Боржником-1 за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Агро" (ідентифікаційний код 45884855; просп. Дмитра Яворницького, 60, м. Дніпро, 49000)
Боржником-2 за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ранок 2017" (ідентифікаційний код 45518682; вул. Якубенківська, 1, офіс 4, м. Київ, 04107)
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття 19.06.2025.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до - 20.06.2028.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.М. Євстигнеєва