вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1626/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Сафнід" (49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, оф. 318; ідентифікаційний код 43212683)
до Фізичної особи-підприємця Скакун Дарини Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 24 456 грн. 71 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Приватне підприємство "Сафнід" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1568/25 від 04.04.2025) до Скакун Дарини Юріївни (Фізичної особи-підприємця Скакун Дарини Юріївни) про стягнення 24 456 грн. 71 коп., що складає 21 429 грн. 48 коп. - заборгованості за договором від 01.08.2024 №29-412/2/2024 суборенди (піднайму) приміщень, 2 072 грн. 30 коп. - пені, 218 грн. 25 коп. - 3% річних та 736 грн. 68 коп. - інфляційних нарахувань.
Також просить судові витрати покласти на відповідача.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№15967/25 від 15.04.2025) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 09.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Пунктом 5 частини 4 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49052, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Виборзький, буд. 9, кв. 10, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.30).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід відзначити, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 21.04.2025, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 05.05.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 50-54)
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 21.04.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 18.06.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Приватним підприємством "Сафнід", як орендарем, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Скакун Дариною Юріївною, як суборендарем, було укладено договір від 01.08.2024 №29-412/2/2024 суборенди (піднайму) приміщень (надалі - Договір) (а.с. 11 (на звороті) - 15).
Пунктом 1.1 Договору визначено, що орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове користування та володіння на умовах суборенди нерухоме майно, яке складається із: - приміщення №412/2 (позиції 411, 409, 410) загальною площею 28,95 кв.м, а також частина коридору площею 5,79 кв.м. Загальна площа 34,74м.кв. у нежитловій будівлі літ. АII-6, АIIL-7 на IV поверсі, які знаходяться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Троїцька, буд.5а, плату за користування яким суборендар здійснює у строки та в порядку, що передбачені цим договором.
Відновлювальна вартість об'єкту суборенди з урахуванням індексації на день укладання цього договору суборенди становить - 27 397,41 грн за м кв. (пункт 1.2 Договору).
Вказаний об'єкт суборенди знаходиться у орендаря на підставі договору оренди (найму) приміщень №34 від 01 жовтня 2022, який свідчить про наявність у орендаря права на передання майна у суборенду (піднайм) (пункт 1.3 Договору).
Пунктом 1.4 Договору визначено, що строк суборенди (піднайму) встановлюється з 01.08.2024, але у будь-якому разі не раніше дати підписання сторонами Акту прийому - передачі об'єкту суборенди в суборендне користування та триватиме до 31.07.2025.
Відповідно до пункту 1.5 Договору суборендар використовує об'єкт суборенди (приміщення) за його цільовим призначенням для розміщення офісу та для здійснення своєї статутної діяльності.
За змістом пункту 2.1 Договору орендар зобов'язаний, зокрема, надати у користування об'єкт суборенди (приміщення) у стані, придатному до використання за цільовим призначенням та за Актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору; здійснити передачу об'єкту суборенди (приміщень) суборендарю не пізніше - 01.08.2024.
Відповідно до пункту 2.6 Договору суборендар зобов'язаний, зокрема, щомісячно вносити плату за користування об'єктом суборенди, до якої не входить вартість витрат на утримання об'єкту суборенди (опалення, освітлення, водопостачання та інші комунальні та експлуатаційні послуги) у строки та в обсягах, що передбачені цим договором; самостійно та своєчасно за власний рахунок здійснювати оплату вказаних комунальних та експлуатаційних послуг у випадку самостійного укладення договорів з відповідними організаціями; у триденний строк з дня закінчення строку суборенди чи припинення договору повернути орендарю об'єкт суборенди у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу.
Згідно з пунктом 3.1 Договору за користування об'єктом суборенди (приміщеннями) суборендар сплачує суборендну плату у грошовій одиниці України - гривні на умовах, що передбачені цим договором.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що розмір щомісячної суборендної плати за користування приміщеннями, які перелічені в пункті 1.1. цього договору, яку суборендар сплачує орендарю становить за приміщення №412/2 (позиції 411,409,410) загальною площею 28,95 кв.м, а також частину коридору площею 5,79 кв.м. загальною площею 34,74м.кв - 200 грн. за м.кв, що складає 6 948 грн. 00 коп. без ПДВ за повний календарний місяць користування приміщенням.
Підпунктом 3.2.1 Договору визначено, що компенсація за споживання послуг з тепло-, електро-, водопостачання та інших експлуатаційних і комунальних послуг нараховується з 01.08.2024.
Протягом 15-ти календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору, суборендар сплачує орендарю гарантійний внесок у розмірі суборендної плати за повний календарний місяць користування приміщенням, а саме: 6 948 грн. 00 коп. без ПДВ, шляхом їх перерахування на рахунок орендаря (пункт 3.3 Договору).
Гарантійний внесок зараховується в рахунок оплати постійної частини суборендної плати за останній місяць суборенди об'єкту суборенди, а у випадку сплати суборендної плати за останній місяць суборенди в черговому порядку, згідно з умовами цього договору, такий гарантійний внесок підлягає перенесенню на наступний період при переукладанні договору (пункт 3.4 Договору).
У випадку несплати суборендної плати за поточний місяць оренди в строк до 10-го числа поточного місяця, такий гарантійний внесок зараховується як суборендна плата за поточний місяць, та несвоєчасна сплата суборендної плати є підставою для розірвання договору суборенди з наступного місяця (пункт 3.5 Договору).
Відповідно до пункту 3.6 Договору суборендар за користування об'єктом суборенди вносить щомісячну суборендну плату шляхом її перерахування на рахунок орендаря, вказаний у цьому договорі, в строк до 5-го (п'ятого) числа поточного місяця.
Згідно з пунктом 3.7 Договору в розмір щомісячної суборендної плати за користування суборендарем об'єктом суборенди не входить фактична вартість спожитих комунальних послуг із постачання електроенергії, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та інших послуг необхідних для обслуговування об'єкту суборенди, які підлягають компенсації на підставі окремих рахунків, які орендар зобов'язаний надати суборендарю не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дати платежу.
Пунктом 3.8 Договору визначено, що суборендар сплачує щомісячну вартість комунальних та інших послуг, визначену відповідності з приписами пункту 3.7. цього Договору, в строк до 15-го числа поточного місяця на підставі окремих рахунків орендаря.
Відповідно до пункту 3.9 Договору факт надання послуг з суборенди нежитлових приміщень за цим договором посвідчується актами прийому-передачі наданих послуг, які підлягають складанню та підписанню представниками сторін в кінці кожного місяця.
Розмір щомісячної суборендної плати за користування об'єктом суборенди може бути змінений у зв'язку із зростанням індексу інфляції, зміною цін та тарифів на комунальні та інші послуги, а також з інших підстав, які викликали таку зміну та вноситься суборендарем в строки, вказані у письмовому повідомлені орендаря про перерахунок суборендної плати.
Цей Договір суборенди (піднайму) набуває чинності з моменту його підписання та передання суборендарю об'єкту суборенди (нежитлових приміщень) за актом прийому-передачі та припиняє свою дію 31.07.2025 (пункт 9.1 Договору).
Пунктом 9.2 Договору визначено, що кожна із сторін цього договору може відмовитися від договору суборенди (піднайму) в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за 30 (тридцять) календарних днів. У цьому разі договір суборенди (піднайму) припиняється зі спливом вказаного строку.
На виконання умов Договору сторонами було складено акт від 01.08.2024 №1 прийому-передачі нерухомого майна в суборенду (піднайм) (а.с.14 на звороті).
Відповідно до вказаного акту орендар передає, а суборендар приймає індивідуально - визначене нерухоме майно, а саме: - приміщення №412/2 (позиції 411, 409, 410) загальною площею 28,95 кв.м, а також частина коридору площею 5,79 кв.м. Загальна площа 34,74м.кв. у нежитловій будівлі літ. АII-6, АIIL-7 на IV поверсі, які знаходяться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Троїцька, буд.5а. Обидві сторони підтверджують, що недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню нерухомого майна за призначенням на момент його огляду суборендарем не виявлено, будь-яких претензій щодо якісних характеристик приміщень у суборендаря немає тому сторони погодилися, що об'єкт оренди передається йому в належному стані.
На виконання умов Договору позивачем було виписано рахунки-фактури для сплати за суборенду приміщення за період з 01.10.2024 по 30.11.2024 на загальну суму 13 842 грн. 00 коп., а саме:
- від 01.10.2024 №СФ-0000178 за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 на суму 6 948 грн. 00 коп. (а.с. 16);
- від 01.11.2024 №СФ-0000247 за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 на суму 6 894 грн. 00 коп. (а.с. 16).
Крім того, позивачем було виписано рахунки-фактури для відшкодування відповідачем вартості комунальних послуг на загальну суму 5 537 грн. 99 коп., а саме:
- від 16.10.2024 №СФ-0000198 (за вересень 2024) на загальну суму 2 638 грн. 50 коп. (а.с.16 на звороті);
- від 15.11.2024 №СФ-0000272 (за жовтень 2024) на загальну суму 2 899 грн. 49 коп. (а.с. 16 на звороті).
При цьому, позивач зазначає, що заборгованість відповідача по комунальним послугам за вересень, жовтень та листопад 2024 складає 7 587 грн. 48 коп.
В подальшому сторонами було укладено додатковий договір від 01.11.2024 №1 про розірвання договору суборенди (піднайму) приміщення №29-412/2/2024 від 01.08.2024 (а.с. 15).
Пунктом І Додаткового договору визначено, що сторони відповідно до пункту 9.2 та на підставі ст. ст. 651, 759,783 ЦК України, ст. 188, 291 ГК України досягли згоди розірвати договір суборенди (піднайму) приміщення №29-4122/2/2024 від 01.08.2024 з 30.11.2024 включно, припинивши таким чином господарські зобов'язання обох сторін, щодо обов'язку в майбутньому надати та одержати у тимчасове користування за плату на певний строк нерухоме майно, яке було предметом цього договору майнового найму.
Відповідно до пункту ІІ Додаткового договору суборендар зобов'язується в строк до 30.11.2024 сплатити в повному обсязі всі рахунки за оренду та комунальні послуги.
Цей додатковий договір набуває юридичної сили з моменту її підписання обома сторонами та діє до повного виконання умов договору майнового найму (пункт ІІІ Додаткового договору).
Як вбачається, позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 27.11.2024 №1 з вимогою сплатити заборгованість з суборендної плати та по комунальним послугам. До вказаної претензії було додано рахунки фактури та акт звірки (а.с. 18 на звороті, 21).
Також сторонами було складено акт від 30.11.2024 прийому-передачі нерухомого майна з суборенди (піднайму) (а.с. 15 на звороті), за яким орендар приймає, а субрендар передає індивідуально - визначене нерухоме майно, а саме: - приміщення №412/2 (позиції 411, 409, 410) загальною площею 28,95 кв.м, а також частину коридору площею 5,79 кв.м. Загальна площа 34,74 м.кв. у нежитловій будівлі літ. АII-6, АIIL-7 на IV поверсі, які знаходяться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, площа Троїцька, буд. 5а.
В подальшому сторонами було підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 12.12.2024, відповідно до якого станом на 12.12.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 429 грн. 48 коп. (а.с. 17).
З наявної в матеріалах справи копії гарантійного листа відповідача від 12.12.2024 (а.с.17 на звороті) вбачається, що відповідачем було гарантовано здійснення оплати заборгованості у сумі 21 429 грн. 48 коп., що виникла по Договору суборенди (піднайму) приміщень від 01.08.2024 №29-412/2/2024, а саме: - заборгованість з суборендної плати за жовтень та листопад 2024 у розмірі 13 842,00 гривень; - заборгованість по комунальним послугам за вересень, жовтень та листопад у розмірі - 7 587,48 гривень. Оплату гарантовано здійснити до 28.02.2025 трьома платежами на поточний рахунок Приватного підприємства "Сафнід", а саме:
1й платіж - 6000 грн. - до 31.12.2024;
2й платіж - 7 714,74 грн. - до 31.01.2025;
3й платіж - 7 714,74 грн. - до 28.02.2025.
У разі несвоєчасного погашення заборгованості, сплачується пеню у розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
В подальшому позивачем на адресу відповідача було скеровано претензію від 03.02.2025 №03-юр з вимогою сплатити заборгованість з суборендної плати та по комунальним послугам (а.с. 19, 21).
Позивач стверджує, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за Договором зі сплати суборендної плати в розмірі 13 842 грн. 00 коп. за період з 01.10.2024 по 30.11.2024 включно та комунальних послуг за період з вересня по листопад 2024 включно в розмірі 7 587 грн. 48 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правовідносини сторін виникли на підставі договору суборенди, що регулюється статтями 759-786 Цивільного кодексу України.
Зокрема, згідно зі статтями 759, 760 Цивільного України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до частини 1 статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Наявний у справі акт від 01.08.2024 №1 прийому-передачі нерухомого майна в суборенду (піднайм) свідчить про те, що позивач передав, а відповідач отримав нерухоме майно у суборенду відповідно до Договору від 01.08.2024 №29-412/2/2024 суборенди.
Як вбачається, в подальшому сторони у Додатковому договорі №1 від 01.11.2024 про розірвання договору суборенди (піднайму) приміщення досягли згоди розірвати договір суборенди з 30.11.2024, включно, а відповідач зобов'язався в строк до 30.11.2024 сплатити в повному обсязі всі рахунки за оренду та комунальні послуги, та 30.11.2024 підписали акт №2 прийму-передачі нерухомого майна з суборенди, за яким відповідач повернув, а позивач прийняв індивідуально-визначене нерухоме майно з суборенди.
Отже, матеріалами справи підтверджено факт користування відповідачем об'єктом суборенди до 30.11.2024 включно.
Доказів сплати суборендної плати за спірний період - з 01.10.2024 по 30.11.2024 включно, а також комунальних послуг за період з вересня по листопад 2024 включно відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з умов Договору, строк внесення суборендної плати за Договором є таким, що настав.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З наявної в матеріалах справи копії підписаного обома сторонами акту звіряння взаємних розрахунків, вбачається, що станом на 12.12.2024 заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 429 грн. 48 коп.
Відповідач гарантійним листом від 12.12.2024 гарантував сплату вказаної заборгованості в розмірі 21 429 грн. 48 коп., що складає 13 842 грн. 00 коп. - заборгованості з суборендної плати за жовтень та листопад 2024 та 7 587 грн. 48 коп. - заборгованості по комунальним послугам за вересень, жовтень та листопад 2024 до 28.02.2025.
Позивач зазначає, що сплата спірної заборгованості відповідачем не проводилася.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості відповідачем не надано, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з суборендної плати в розмірі 13 842 грн. 00 коп. за період з 01.10.2024 по 30.11.2024 включно, а також заборгованості по комунальним послугам за період з вересня по листопад 2024 включно в розмірі 7 587 грн. 48 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі несвоєчасного внесення суборендної плати суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Як вбачається, позивачем за порушення відповідачем строку внесення суборендної плати за Договором нараховано пеню в розмірі 2 072 грн. 30 коп. за загальний період з 01.12.2024 по 03.04.2025 включно.
При перевірці розрахунку судом встановлено, що позивачем нараховано пеню на загальну суму заборгованості за Договором в розмірі 21 429 грн. 48 коп., що складає 13 842 грн. 00 коп. - заборгованості з сплати суборендної плати та 7 587 грн. 48 коп. - заборгованості за комунальні послуги.
При цьому, пунктом 7.2 Договору встановлено відповідальність саме за несвоєчасне внесення суборендної плати, а не комунальних платежів.
Крім того, пунктом 3.7 Договору визначено, що в розмір щомісячної суборендної плати за користування суборендарем об'єктом суборенди не входить фактична вартість спожитих комунальних послуг із постачання електроенергії, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та інших послуг необхідних для обслуговування об'єкту суборенди, які підлягають компенсації на підставі окремих рахунків, які орендар зобов'язаний надати суборендарю не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дати платежу.
Отже, пеня відповідно до пункту 7.2 Договору може нараховуватися на суму заборгованості зі сплати саме суборендної плати, яка складає 13 842 грн. 00 коп.
Після перевірки розрахунку судом розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 1 339 грн. 35 коп. за період з 01.12.2024 по 03.04.2025 включно.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування за період з грудня 2024 по лютий 2025 включно у розмірі 736 грн. 68 коп., а також нараховано 3% річних за період з 01.12.2024 по 13.03.2025 в розмірі 218 грн. 25 коп.
Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 2 422 грн. 40 коп. Проте позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп., що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 605 грн. 60 коп. (3 028 грн. 00 коп. - 2 422 грн. 40 коп.).
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 349 грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.
За клопотанням позивача підлягає поверненню останньому з Державного бюджету судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. (3 028 грн. 00 коп. - 2 422 грн. 40 коп.).
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Приватного підприємства "Сафнід" (49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, оф. 318; ідентифікаційний код 43212683) до Фізичної особи-підприємця Скакун Дарини Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 24 456 грн. 71 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скакун Дарини Юріївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Сафнід" (49000, м. Дніпро, площа Героїв Майдану, буд. 1, оф. 318; ідентифікаційний код 43212683) 13 842 (тринадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати суборендної плати, 7 587 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 48 коп. - заборгованості за комунальні послуги, 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 35 коп. - пені, 218 (двісті вісімнадцять) грн. 25 коп. - 3% річних, 736 (сімсот тридцять шість) грн. 68 коп. - інфляційних нарахувань та 2 349 (дві тисячі триста сорок дев'ять) грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
18.06.2025