18.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1731/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Гончаров Д.О.
від відповідача-1: Сєдов М.В.
від відповідача-1: Непомнящий Я.В.
від відповідача-2: Непомнящий Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “АП-Магістраль»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2024 р.
(суддя Науменко А.О., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 05.12.2024 р.)
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛФ-Фінанс», ( м. Київ )
до відповідача -1: Товариства з обмеженою відповідальністю “АП-Магістраль», ( м. Запоріжжя )
до відповідача -2: ОСОБА_1 , ( м. Запоріжжя )
про стягнення 1 630 653,52 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю “УЛФ-Фінанс» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АП-Магістраль» та ОСОБА_1 793 448,09 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 12105/11/21-Г від 16.11.2021р., 76 541,81грн. 10% штрафу, 376 545,75 грн. пені, 28 532,95 грн. 3% річних та 61 370,00 грн. інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачами грошових зобов'язань із внесення лізингових платежів за Договором фінансового лізингу № 12105/11/21-Г.
01.11.2024 від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АП-Магістраль» та ОСОБА_1 926 617,50 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 90 091,44 грн. штрафу 10%, 469 358,62 грн. пені, 39 256,05 грн. трьох процентів річних та 105 329,91 грн. інфляційних нарахувань.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.12.2024 у справі №908/1731/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АП-Магістраль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" 926 617 грн. 50 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 90 091 грн. 44 коп 10% штрафу, 469 358 грн. 62 коп. пені, 39 256 грн. 05 коп. 3% річних та 105 329 грн. 91 коп. інфляційних втрат солідарно з ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" 926 617 грн. 50 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 90 091 грн. 44 коп 10% штрафу, 469 358 грн. 62 коп. пені, 39 256 грн. 05 коп. 3% річних, 105 329 грн. 91 коп. інфляційних втрат солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю "АП-Магістраль". Стягнуто з Відповідачів 1, 2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс" судовий збір.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішення суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “АП-Магістраль» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом не враховано, що починаючи з 16.03.2022 предмет лізингу вибув з його володіння у зв'язку з викраденням і за цим фактом 30.08.2022 порушено кримінальне провадження 12022082190000409. Станом на дату звернення Позивача до суду об'єкт лізингу знаходиться у розшуку.
Також Апелянт зазначає, що матеріали справи та оскаржуване рішення не містять інформації щодо дослідження питання страхування об'єкта лізингу, отримання Позивачем страхового відшкодування за втрату об'єкту лізингу, доказів звернення Позивача до Страховика з заявою про настання страхового випадку після отримання повідомлення від Відповідача про таку втрату, а також виконання взятих на себе зобов'язань, визначених розділом 7 договору лізингу. Судове рішення прийняте без залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".
За доводами Скаржника, не звернення до Страховика із заявою про визнання страхового випадку та із заявою про отримання страхового відшкодування, є зловживанням правами Позивачем та порушує права Відповідача у справі на повне та всебічне виконання умов договору лізингу. Викладене у своїй сукупності, на думку товариства, свідчить про неповний розгляд справи та дослідження доказів, які мають бути дослідження при винесенні судового рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
17.06.2025 від Позивача надійшли заперечення, які по суті є відзивом на апеляційну скаргу, в яких він не погоджується з доводами апеляційної скарги вважає їх необґрунтованими з підстав, наведених у цих запереченнях.
Відповідач - 2 своїм процесуальним правом не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/1731/24.
Матеріали справи № 908/1731/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АП-Магістраль» на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2024р. у справі № 908/1731/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання доказів доплати судового збору та реєстрації електронного кабінету, відповідно до ст. 6 ГПК України.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 18.06.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2025 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю “УЛФ-Фінанс» та постановлено провести судове засідання 18.06.2025 та решту судових засідань у даній справі за його участю у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
18,06.2025 на адресу суду надійшло клопотання Відповідача-1 про витребування у Позивача доказів, перелічених у цьому клопотанні та одночасно заявник просить поновити строк на подання доказів.
У судовому засіданні 18.06.2025 представники сторін надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 18.06.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
16.11.2021 ТОВ "УЛФ-Фінанс" (лізингодавцем) та ТОВ "АП-Магістраль" (лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу №12105/11/21-Г, відповідно до розділу 3 якого об'єктом лізингу є навантажувач Bobscat S770 (бувший у використанні) вартістю 1403451 грн.
Згідно з п.9.1. договору загальна сума лізингових платежів складає 1731480,05 грн.
Розділом 10 договору сторони погодили Графік внесення лізингових платежів.
За умовами п. 13 договору він набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу Строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим договором, Сторона відмовиться від договору в односторонньому порядку або Сторони досягнуть згоди про дострокове припинення/розірвання цього договору).
Зобов'язання за договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.
У п. 14 договору передбачено, що підписанням цього договору фінансового лізингу лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною Договору фінансового лізингу.
Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в Договорі), розміщені на офіційному веб-сайті лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/documenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього Договору, та є невід'ємною складовою частиною Договору.
Своїм підписом в цьому документі лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього договору (включаючи Загальні умови) та зобов'язується дотримуватися усіх його умов.
Згідно з п.15 договору своїм підписом на договорі лізингоодержувач підтверджує факт отримання договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання Договору ознайомився та має доступ до Загальних умов договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця та є діючими на дату укладання Договору, а також підтверджує отримання перед укладанням Договору інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Одночасно, п.1.1. Загальних умов договору фінансового лізингу (для фінансування вживаних об'єктів лізингу) передбачено, що лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно, найменування, специфікація, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у договорі, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору, а в кінці строку дії договору має право придбати об'єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.
Згідно з п. 3.5 Загальних умов з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі об'єкта лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням об'єктом лізингу (в тому числі, але не обмежуючись, відповідальність за збереження, ризик випадкового знищення, втрати, загибелі або випадкового пошкодження об'єкта лізингу, ризик допущення помилки під час експлуатації). Лізингоодержувач несе повну цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі збитки третім особам, заподіяні внаслідок експлуатації об'єкта лізингу, в частині, не передбаченій договором (-ами) страхування. Лізингоодержувач покриває всі витрати (включаючи штрафні санкції)., пов'язані з використанням об'єкта лізингу, відповідно до чинного законодавства, в т.ч. пов'язані з використанням об'єкта лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.
Відповідно до п. 7.1.1. Загальних умов за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Пунктом 7.1.2. Загальних умов передбачено, що у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за договором понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.
Згідно із п. 7.1.8. (пункт змінював нумерацію на 7.1.9) Загальних умов при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.
Свої зобов'язання Позивач виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 24.11.2021, згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений лізингоодержувачем бувший у використанні міні-навантажувач Bobscat S770, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , вартістю на суму 1 403 451 грн.
Також матеріали справи свідчать про те, що 16.11.2021, у забезпечення виконання вищевказаного договору, ТОВ "УЛФ - Фінанс" (кредитором) та ОСОБА_1 (поручителем) укладено договір поруки, згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання ТОВ "АП-Магістраль" усіх його грошових зобов'язань перед кредитором у повному обсязі, в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, що виникли або виникнуть в майбутньому із договору №12105/11/21-Г, з урахуванням додатку "Загальні умови до договору фінансового лізингу", а також усіх змін та поповнень до договору, у тому числі тих, що можуть бути укладені у майбутньому.
Відповідно до п. 2.1. - 2.2. договору поруки, у разі повного або часткового невиконання боржником своїх грошових зобов'язань за лізинговим договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь кредитора протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього договору, шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок кредитора, зазначений у розділі 5 цього договору, або інший рахунок, реквізити якого кредитор надасть поручителю. Під пред'явленням вимоги розуміється надсилання кредитором рекомендованим листом на адресу поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов'язань, передбачених лізинговим договором.
За поясненнями Позивача, Відповідач - 1 сплатив перший лізинговий платіж, прийняв від Позивача замовлений об'єкт лізингу. З шостого лізингового платежу Відповідач припинив виконувати зобов'язання по оплаті лізингових платежів.
Листом № 1 від 16.03.2022 Відповідачем- 1 на електронну пошту Позивача повідомлено про обставини вибуття з володіння та користування ТОВ "АП-Магістраль" навантажувача Bobcat S770 у зв'язку з військовими діями на території України.
У відповідь на вказане повідомлення, листом від 18.03.2022 ТОВ "УЛФ - Фінанс" зазначило про необхідність сплати платежів згідно договору фінансового лізингу при першій можливості.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку, 08.05.2023 лізингоодержувачу була направлена досудова вимога №УФ-54990 про сплату заборгованості з попередженням про можливість розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості, з урахуванням усіх штрафних санкції, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотків річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішені спору.
Також, на виконання п. 2.2. договору поруки, Позивачем 27.05.2024 Відповідачам надіслано Вимогу №УФ-67535 про сплату заборгованості по договору №12105/11/21-Г протягом 5-ти банківських днів.
Вказані вимоги залишені без задоволення.
За доводами Позивача, Відповідачем -1 допущено порушення строків внесення лізингових платежів, що визначені розділом 10 договору №12105/11/21-Г (Графік внесення лізингових платежів).
Станом на 29.10.2024 заборгованість по сплаті лізингових платежів становить 926 617,50 грн, докази погашення Відповідачем цієї заборгованості відсутні.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем-1 вказаного вище договору фінансового лізингу, Позивачем Відповідачам -1, 2 нараховано 90 091,44 грн 10% штрафу та 469 358,62 грн пені за загальний період з 24.03.2022 по 29.10.2024. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано 39 256,05 грн 3% річних за загальний період з 24.03.2022 по 29.10.2024, а також 105 329,91 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2022 року по вересень 2024 року.
Неоплата боргу з лізингових платежів, штрафу, пені, 3% річних та втрат від інфляції стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатами розгляду позову місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення, яке обґрунтовано тим, що Відповідачем 1 допущено порушення строків внесення лізингових платежів, що визначені розділом 10 договору №12105/11/21-Г (Графік внесення лізингових платежів) та наявністю заборгованості по їх сплаті. У зв'язку з неоплатою основного боргу, наявні підстави для стягнення штрафу, пені, річних та інфляційних втрат.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, у межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами укладено договір фінансового лізингу.
Частинами 1-3 ст.806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову як відшкодування частини вартості предмета лізингу.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що Відповідачем - 1 допущено порушення строків внесення лізингових платежів, що визначені розділом 10 договору №12105/11/21-Г (Графік внесення лізингових платежів). Станом на 29.10.2024 заборгованість по сплаті лізингових платежів становить 926 617,50 грн, докази зворотного у матеріалах справи відсутні.
Отже, з урахуванням положень наведених норм, враховуючи неналежне виконання Відповідачем-1 договору у частині внесення лізингових платежів та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення на користь Позивача цих платежів у вказаній вище сумі.
Крім того, ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема: сплата неустойки.
За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.4 ст.21 Закону України "Про фінансовий лізинг" невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.
Як зазначено вище, у розділі 7 Загальних умов, зокрема п.п.7.1.1, 7.1.2, передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання договору фінансового лізингу №12105/11/21-Г у вигляді пені та 10% штрафу від суми простроченої заборгованості.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У цій справі місцевим господарським судом правильно встановлено, що оскільки Відповідач-1 порушив умови договору щодо повного внесення лізингових платежів, у Позивача, за умовами договору, виникло право для нарахування 90 091,44 грн 10% штрафу та 469 358,62 грн пені за загальний період з 24.03.2022 по 29.10.2024 , а також 39 256,05 грн 3% річних за загальний період з 24.03.2022 по 29.10.24 та 105 329,91 грн інфляційних нарахувань за період з квітня 2022 року по вересень 2024 року на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, враховуючи , що розрахунок цих сум перевірено судом та визнано його арифметично правильним.
Колегія суддів зазначає, що розрахунки сум штрафу, пені річних та інфляційних втрат, здійснені Позивачем, Відповідачами не спростовані, власні контррозрахунки не надані.
Одночасно, за змістом ч. ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, за приписами ст. 554 Цивільного кодексу України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Частина 1 ст. 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Щодо досліджуваної справи, то між Позивачем та Відповідачем-2 укладено договір поруки від 16.11.2021, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до лізингового договору та передбачені законодавством України.
Таким чином, з огляду на невиконання Відповідачем - 1 зобов'язання із внесення лізингових платежів за договором, а також на укладений між Позивачем та Відповідачем - 2 договір поруки, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення заявленої суми солідарно з Відповідачів.
Доводи скарги про неврахування судом тієї обставини, що починаючи з 16.03.2022 предмет лізингу вибув з володіння Скаржника у зв'язку з викраденням і за цим фактом 30.08.2022 порушено кримінальне провадження відхиляються колегією суддів.
Так, ч. 1 ст. 809 ЦК України передбачено, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить ч.1 ст. 22 Закону України "Про фінансовий лізинг" та укладений між сторонами договір.
У даному випадку, на виконання п. 3.5 Загальних умов, за актом прийому-передачі предмету лізингу від 24.11.2021 Відповідачеві - 1 було передано предмет лізингу - міні-навантажувач Bobscat S770, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Таким чином, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об'єкта лізингу до Відповідача-1 перейшли ризики випадкового знищення, втрати або пошкодження об'єкта лізингу, у тому числі, й у разі відсутності вини лізингоодержувача.
При цьому, як обґрунтовано зазначено судом в оскаржуваному рішенні, у контексті обставин, наведених у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що 24.02.2022 року військовослужбовці Російської Федерації, та інших військових формувань держави - агресора, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надала Верховна Рада України, діючи умисно, проникли до території подвір'я №1 по вулиці Миру в селі Водяне, Василівського району, Запорізької області, звідки викрали навантажувач «Bobcat S770», який на підставі договору фінансового лізингу №12105/11/21-Г від 16.11.2021 року ТОВ "УЛФ-Фінанс" було передано ТОВ «АП-Магістраль», та вивезли його у невідомому напрямку, Відповідачі не позбавлені права на стягнення збитків.
Посилання Скаржника на те, що незвернення Позивача до Страховика із заявами про визнання страхового випадку та про отримання страхового відшкодування свідчать про зловживання правами Позивачем та про порушення прав Відповідача у справі мають декларативний характер та суперечать положенням договору, зокрема п.5.4 загальних умов до нього, та відповідно до якого саме на лізингоодержувача покладено обов'язок негайно повідомити страховика про настання відповідного випадку і надати підтверджуючи документи, враховуючи крім усього, що укладення Позивачем договору страхування Апелянту відоме та ним не заперечується.
До того ж, згідно з ч.ч.2, 4 ст. 22 Закону України "Про фінансовий лізинг" об'єкт фінансового лізингу та/або ризики, пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу, підлягають страхуванню, якщо обов'язковість такого страхування встановлена законом або передбачена договором фінансового лізингу. У разі настання страхового випадку або оскарження факту його невизнання лізингоодержувач має право самостійно звернутися до страховика та/або до суду за захистом своїх порушених прав.
Докази звернення ТОВ"АП-Магістраль" до страховика або до суду з відповідних питань у матеріалах справи відсутні.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч.1, 5 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У цій справі, доводи про неналежне виконання Позивачем умов договору у частині страхування об'єкта лізингу під час розгляду справи у суді першої інстанції сторонами не заявлялися.
У розумінні положень ч.5 ст.269 ГПК України апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доводам апеляційної скарги, які не заявлялися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.
Інші доводи Скаржника розглянуті колегією суддів, між тим вони не мають суттєвого значення для вирішення даного спору.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
Щодо заперечень Позивача, поданих 17.06.2025 та клопотання Відповідача-1 про витребування доказів, поданого 18.06.2025 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.118 ГПК право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином право на подання відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про витребування доказів, може бути реалізовано сторонами виключно у строк, встановлений для їх подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ст.119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).
За змістом наведеної статті Кодексу пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
З ч.8 ст.165 ГПК вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.
Обрахування строку на подання відзиву на апеляційну скаргу починається з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку, ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана сторонам та доставлена до їх електронних кабінетів 17.02.2025. При цьому у вказаній ухвалі встановлений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'яти днів з вручення ухвали про відкриття провадження .
Відтак, Позивач мав право подати відзив у строк до 25.02.2025 (з урахуванням вихідних днів), а за наявності клопотання про поновлення строку - до 04.03.2025 (включно).
Натомість відзив подано Позивачем лише 17.06.2025, тобто, у будь-якому випадку, з пропуском встановленого законом і судом строку.
Стосовно клопотання Відповідача-1 про витребування доказів, то у цьому зв'язку суд враховує, що ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
З урахуванням положень ч.3 ст.80 ГПК України Відповідач повинен був звернутися з відповідним клопотання разом з поданням апеляційної скарги.
При цьому апеляційний суд не знаходить підстав для поновлення строку на подання цього клопотання.
Так, як зазначає Скаржник, 24.12.2024 ним направлено Позивачу адвокатський запит про надання документів та інформації, на який 26.12.2024 (після подання апеляційної скарги) отримано відповідь, якою відмовлено у задоволенні адвокатського запиту. Між іншим, докази звернення до Позивача з запитом та отримання відповіді Апелянтом не надані.
Слід зазначити, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.02.2025 Відповідачу-1 було надано право звернутися, у разі необхідності, з клопотаннями протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали, тобто до 25.02.2025 і на цю дату відповідь заявником була вже отримана, між тим, товариство своїм процесуальним правом, у визначені судом строки, не скористалося.
Крім того, Скаржник з відповідним клопотанням звернувся до суду лише у 18.06.2025, тобто через пів року після отримання відповіді від Позивача. Доводи в обґрунтування неможливості звернутися з цим клопотанням раніше останнім не надано.
З урахуванням вищенаведеного, відзив Позивача на апеляційну скаргу та клопотання Відповідача-1 про витребування доказів слід залишити без розгляду.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АП-Магістраль» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2024р. у справі № 908/1731/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 19.06.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В. Чус