18.06.2025 м. Дніпро Справа № 904/178/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25
за позовом заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, 49000, м. Дніпро, вул. Феодосійська, 2, код ЄДРПОУ 3996944326 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", 01601, м.Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Дніпро 49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд.13, ЄДРПОУ 08004581
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Державне агентство лісових ресурсів України, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9-А, ЄДРПОУ 37507901
про зобов'язання усунути перешкоди державі у користуванні землями оборони, -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25:
- позовні вимоги задоволено в повному обсязі;
- зобов'язано Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) усунути перешкоди державі в особі Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-т.Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) у користуванні землею оборони шляхом припинення на майбутнє вирубки лісів на земельній ділянці площею 20447,0 га згідно державного акту серії Б № 020061 від 1988 року та повернути Міністерству оборони України (03168, м.Київ, пр-т.Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022) земельну ділянку площею 20447,0 га згідно державного акту серії Б № 020061 від 1988 року;
- стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд.21, ЄДРПОУ 39969443) 4 844,80грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80коп.) сплаченого судового збору.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити у повному обсязі.
Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/178/25, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/178/25 до Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/178/25.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику наданий строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали - для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного господарського суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, належних доказів доплати судового збору у сумі 1 453,60 грн., належних доказів направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі - Міністерству оборони України у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на вказане рішення, повний текст якого складено та підписано 04.04.2025р., подана через систему «Електронний суд» згідно із вхідним штампом апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги 30.04.2025р, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі є 24.04.2025 року. Отже, апеляційна скарга подана з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ст. 256 ГПК України.
Апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений законодавством строк адвокат не мав об'єктивної можливості через обставини непереборної сили, а саме військову агресію РФ. Є загальновідомим те, що місто Дніпро, як і значна частина інших регіонів України системно піддаються повітряним атакам з боку ворога. Для цих атак застосовуються різні повітряні засоби ураження, зокрема і ударні безпілотні літальні апарати. Згідно витягу з ресурсу https://alarmmap.online/region/dnipropetrovska-oblast/ статистики повітряних тривог у Дніпропетровській області у період з 21.04.2025 по 29.04.2025 року тривалість дії 44 оголошених повітряних тривог складає 2 дні 19 год. 30 хв., що становить 31,25 % часу від загального обсягу часу у цей період. Через оголошення повітряних тривог адвокат, робоче місце якої розташоване у м. Дніпро, була змушена перебувати в укритті та не мала можливості виконувати свої професійні обов'язки, що, за твердженням апелянта, є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження у цій справі.
Від Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25, в яких прокурор заперечує проти задоволення клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та відповідно проти відкриття апеляційного провадження, та звертає увагу на те, що адвокат обгрунтовує поважність причин пропуску лише процесуального строку в період з 21.04.2024 по 24.04.2024 включно, проте жодним чином не обґрунтовує, які саме об'єктивно непереборні обставини заважали їй підготувати та подати апеляційну скаргу в період з 05.04.2025 по 20.04.2025 включно. Окрім того, адвокат Шумило О.А., яка здійснює адвокатську діяльність з 30.07.2021, здійснювала таку діяльність вже під час воєнного стану і здійснює по теперішній час, а тому в неї була можливість передбачити наявність ймовірних перешкод для здійснення професійної діяльності у вигляді, зокрема, «повітряних тривог». З наведеного слідує, що адвокат Шумило О.А. не проявила розумної обачності у плануванні свого робочого часу з урахуванням реалій воєнного стану, оскільки, принаймні, за останні півроку до початку обрахування строку на апеляційне оскарження час існування «повітряної тривоги» на добу майже не змінився, а тому посилання адвоката на таку підставу як безпосередній вплив «повітряних вимог» на пропущення строку подання апеляційної скарги в інтересах ДСГП «Ліси України» в даному випадку є необґрунтованим та безпідставним.
За результатами розгляду вказаного клопотання, апеляційний суд ухвалою від 27.05.2025р. визнав наведені апелянтом доводи щодо несвоєчасного оскарження рішення місцевого господарського суду неповажними та залишив апеляційну скаргу без руху із зазначенням недоліків апеляційної скарги, які необхідно було усунути скаржнику.
05.06.2025р. апеляційним господарським судом отримано від скаржника заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення витребуваних судом доказів, в т.ч. заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду, згідно з якою апелянт, посилаючись на запровадження та продовження дії воєнного стану на території України, просить суд:
- визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25;
- поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25;
- відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25.
Апеляційний суд, розглянувши обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв'язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв'язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Колегія суддів також звертається до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»)».
На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025р. апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду, згідно з якою просить суд:
- визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25;
- поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25;
- відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25.
За змістом поданого клопотання апелянт посилається на запровадження воєнного стану на території України, термін дії якого і досі продовжується, та звертає увагу на доставлення повного тексту судового рішення у неробочий день, тривалі повітряні тривоги, необхідність перебування в укритті, так як місто Дніпро майже кожен день піддається обстрілу з боку агресора, заподіюється значна шкода життю та здоров'ю населення України, які у своїй сукупності об'єктивно унеможливили подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, у зв'язку з чим просить суд апеляційної інстанції визнати вказані причини строку поважними та забезпечити відповідачу (через його представника) доступ до правосуддя шляхом здійснення апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.
Тобто апелянт фактично наводить тіж самі обставини, що і в попередньому клопотанні, які вплинули на неможливість вчасного подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25, втім не наводить конкретних підстав і обставин з відповідними доказами, які у зв'язку із таким запровадженням вплинули на виконання ним у строк процесуальних дій та завадили йому вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою, що само по собі не є підставою для відновлення строку.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Слід зазначити, що поряд з цим суд апеляційної інстанції працював у своєму звичному режимі, у зв'язку з чим посилання апелянта на масовані обстріли міст і тривоги у них апеляційним судом відхиляються.
Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 242 ГПК України).
З матеріалів даної справи вбачається, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25 надіслано та доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", його представника у підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 05.04.2025р. о 16:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25 відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення 05.04.2025р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/126377090), забезпечено надання загального доступу 05.04.2025р., а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі вчасно.
Приймаючи до уваги наведене та аналогічне первісному обґрунтування апелянтом причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені підстави для поновлення строку не можуть вважатися поважними з огляду на вчасне надіслання та доставку рішення до зареєстрованого Електронного кабінету Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, а саме 05.04.2025р., проте апелянт звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 30.04.2025р., тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у даному випадку є 24.04.2025 року, пропуск якого не обумовлений наявністю конкретних обставин та які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних причин, що завадили йому вчасно подати апеляційну скаргу в межах строку, встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів на їх підтвердження, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому є невиправденим.
При цьому, апеляційний суд повторно зазначає, що на території міста Дніпра бойові дії не ведуться, тому вчинення відповідної дії не створює загрози життю, здоров'ю та безпеці людині, а суд не припиняє здійснення правосуддя навіть в умовах воєнного стану та ці умови є однаковими для усіх суб'єктів судових спорів.
Отже, скаржник, який є учасником справи, приймаючи до уваги його достеменну обізнаність про прийняття оскаржуваного рішення у справі, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов'язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав вчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.
Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25, тобто не усунено недоліків апеляційної скарги.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Відмовити Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25.
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2025р. у справі № 904/178/25 - повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков