19.06.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2010/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «НІК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 (повний текст рішення складено 17.12.2024, суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 908/2010/24
за позовом Комунального підприємства «Запоріжжя» Запорізької обласної ради (69600, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 152, код ЄДРПОУ 05905651).
до відповідача Приватного підприємства «НІК» (69093, місто Запоріжжя, вулиця Узбекистанська, будинок 15, код ЄДРПОУ 32040369)
про стягнення суми,
В липні 2024 року від Комунального підприємства «Запоріжжя» надійшла позовна заява з вимогами до Приватного підприємства «НІК» про стягнення заборгованості у розмірі 72 994,63 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024, у даній справі, стягнуто з Приватного підприємства «НІК» (69093, місто Запоріжжя, вулиця Узбекистанська, будинок 15, код ЄДРПОУ 32040369) на користь Комунального підприємства «Запоріжжя» Запорізької обласної ради (69600, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 152, код ЄДРПОУ 05905651) суму основного боргу 72 994 (Сімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні) 63 коп., суму витрат на оплату судового збору 3 028 (Три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп.
Не погодившись із зазначеним рішенням, з використанням системи «Електронний суд», Приватне підприємство «НІК» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 24.09.2024; скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- у відзиві на позовну заяву Відповідач посилався на той факт, що відповідно до п. 1.1. Договору, витрати пов'язані з експлуатацією адмінбудинку (п. 2 Додатку 1) відшкодовуються Позивачу виключно за умови дії договору оренди. Перевіряючи обставини справи, на які посилався Відповідач, Суд першої інстанції дійшов висновку про помилкове тлумачення Відповідачем умов Договору № К16-2019 від 01.12.2019 про відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будівлі та прибудинкової території комунального підприємства «Запоріжжя» Запорізької обласної ради (скорочено - «Договір» або «договір № К16-2019 від 01.12.2019») в частині визначення Відповідачем сторін договору оренди, встановивши, що відшкодування Відповідачем експлуатаційних витрат можливо у випадку укладення договору оренди між споживачем (тобто Відповідачем) та іншою особою (орендарем), але в матеріалах справи доказ існування такої обставини як укладений договір оренди приміщення - відсутній. При цьому приміщення, що розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі літера А-5 інвентарний номер 1, за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний,152, загальною площею 80,0 кв.м., належать Відповідачу на праві приватної власності, використовується для власних потреб, ніколи ним не передавались в оренду ані Позивачу, ані іншим особам, тому будь-який договір оренди на спірні приміщення між Споживачем та Балансоутримувачем та/або між Споживачем та іншої особою (орендатором) відсутній в принципі;
- Судом першої інстанції при задоволенні до стягнення заявлених Позивачем експлуатаційних витрат у розмірі 24 192,00 грн. не з'ясовано обставину існування укладеного договору оренди приміщення (що є предметом доказування для Позивача при стягненні ним таких витрат), а лише зроблено припущення про можливе існування «укладеного договору оренди між споживачем та іншою особою (орендарем)», відтак відсутні правові підстави для стягнення на користь Позивача зазначеної суми, яка становить 33,14% від ціни позову;
- відповідно до ч. 3 статті 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Судом першої інстанції досліджено Додаток 1 до договору № К-16-2019 від 01.12.2019, яким сторони визначили види витрат (тобто затверджено перелік послуг і витрат), що підлягають відшкодуванню, про що зазначено в Оскаржуваному рішенні: «Додатком № 1 до договору сторони затвердили перелік комунальних послуг і витрат, пов'язаних з експлуатацією адміністративної будівлі за адресою: проспект Соборний,152, зокрема, комунальні витрати: - теплова енергія; - вода і каналізація; витрати, пов'язані з експлуатацією адміністративного будинку: - витрати пов'язані з підготовкою адміністративного будинку до опалювального сезону, забезпечення його пожежобезпечності, ремонт, державна повірка, технічне обслуговування лічильників, промивання і випробування системи опалювання, випробування ізоляції електропроводки; - витрати, пов'язані з капітальним ремонтом будинку, ремонтом покрівлі, внутрішніх мереж водопостачання, каналізації, придбання обладнання, інвентарю і інструмента, витрати на господарські потреби, податок на землю.» Водночас із цим, вказаний Додаток 1 до договору № К-16-2019 від 01.12.2019 всупереч ч. 3 статті 180 ГК України, не містить ані цінового, ані вартісного визначення комунальних послуг зазначених сторонами у такому додатку (од. виміру * ціну за од. = вартість), тобто ціна договору, що виражена в грошових коштах - відсутня. При цьому, Судом першої інстанції встановлено що згідно п. 1.1. договору № К-16- 2019 від 01.12.2019 Споживач (тобто Відповідач) відшкодовує Позивачу комунальні платежі згідно приладів обліку комунальних витрат. До того ж, пунктом 2.1.2. договору № К-16-2019 від 01.12.2019 Балансоутримувач (Позивач) зобов'язався забезпечити надання Споживачу (Відповідачу) комунальних послуг за діючими розцінками та тарифами. Таким чином, з урахуванням приписів ч. 2 та ч. 3 статті 180 ГК України та встановлених Судоми першої інстанції обставин і умов договору № К-16- 2019 від 01.12.2019, ціна договору по суті є орієнтовною (розрахунковою) та залежить від обсягу спожитих послуг (у тому числі комунальних) кількість яких визначена за приладами обліку та помножена на розмір діючих тарифів;
- скаржник у апеляційній скарзі посилається на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/770/19 і зазначає, що посилався на них у своєму відзиві та вказує, що до того ж у вказаній постанові окремо зазначено висновок Верховного Суду про застосування норм права: « 36. З урахуванням системного аналізу змісту статей 629, 904 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: за умови укладення сторонами договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, орендар має відшкодувати балансоутримувачу суми фактичних витрат, які поніс останній у зв'язку з обслуговуванням та утриманням орендованого майна. Тягар доведення відповідності понесених балансоутримувачем фактичних витрат, необхідних для виконання договору, покладається на балансоутримувача.»;
- Позивач мотивує стягнення із Відповідача грошових сум рахунками на оплату та актами здачі-прийняття послуг за Договором № К16-2019 від 01.12.2019. На переконання Скаржника, обов'язок Відповідача відшкодувати витрати Позивача за водопостачання, каналізацію, теплопостачання настає за фактом понесення таких витрат Позивачем, розмір яких можливо визначити лише за результатом здійснення Позивачем фактичних виплат по сплаті їх відповідним постачальникам (виконавцям), проте, матеріали справи не містять відповідних доказів. Таким чином, оформлені Позивачем рахунки на оплату, непідписані сторонами акти здачі-прийняття послуг та наданий Позивачем розрахунок заборгованості 72 994,63 грн. містять арифметичні помилки стягуваних сум (як приклад - липень 2022 року), повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (Позивача) можуть містити будь-які дані зручні Позивачу для задоволення позову, тому не доводять обставин фактичного понесення Позивачем відповідних витрат (їх сплати на користь надавачів послуг із розрахунками за відповідними тарифами), що виключає можливість компенсації відповідних сум Позивачу у розмірі 48 803,23 грн. що становить 66,86% ціни позову, з яких: - водопостачання 12 132,41 грн.; - каналізація 7 194,06 грн.; - теплопостачання 29 476,76 грн., що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які Суд першої інстанції визнав встановленими.
Комунальним підприємством «ЗАПОРІЖЖЯ» Запорізької обласної ради подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: апеляційну скаргу Приватного підприємства «НІК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі №908/2010/24 - залишити без задоволення; рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі №908/2010/24 - залишити без змін.
Відзив обґрунтований наступним:
- зі змісту Договору № К16-2019 про відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будівлі та прибудинкової території комунального підприємства «Запоріжжя» Запорізької обласної ради від 01 грудня 2019 року слідує, що договір підписаний уповноваженими представниками Балансоутримувача і Споживача, та скріплений печатками КП «Запоріжжя» Запорізької обласної ради і ПП «НІК». Разом з тим Договір відшкодування №К16-2019 від 01 грудня 2019 року є діючим, не припинив свою дію, в судовому порядку не визнаний недійсним та не розірваний;
- на виконання умов Договору відшкодування №К 16-2019 від 01.12.2019, починаючи з лютого 2022 року і по травень 2024 року Балансоутримувачем були належним чином виконані покладені на нього обов'язки, пов'язані з наданням комунальних послуг та експлуатаційних витрат, що не можна сказати про Споживача, який в порушення умов вказаних вище Договору відшкодування (п. 2.2.3), не належним чином виконав свої обов'язки щодо своєчасної оплати. Згідно з розрахунком, проведеним Балансоутримувачем, та який міститься в матеріалах даної справи, Споживачу (Відповідачу) на підставі Актів здачі-прийняття послуг за договором про відшкодуванню послуг, за період лютий 2022р. по травень 2024р. надано послуг на загальну суму - 72 994,63 грн., що також підтверджується виставленими рахунками. Копії первинних документів містяться в матеріалах справи. Звертаю увагу колегії апеляційної інстанції, що з моменту укладення Договору відшкодування (01.12.2019) і по 31 січня 2022 року Споживач (Відповідач) належним чином виконував умови п. 2.2.3. Договору відшкодування, що підтверджується виписками банку, які свідчать про часткову оплату споживачем наданих послуг, а саме: - 17.02.2022 року на суму - 8 452,70 грн.; - 12.11.2021 року на суму - 149,11 грн.; - 24.12.2021 року на суму - 146,94 грн.; - 12.10.2021 року на суму -115,92 грн.; -26.01.2022 року на суму - 6 403,56 грн;
- посилання Відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що оформлені Позивачем рахунки на оплату та не підписані сторонами акти здачі - прийняття послуг, не доводять обставин фактичного понесення Позивачем відповідних витрат (їх сплати на користь надавачів послуг із розрахунками за відповідними тарифами), не знаходять свого підтвердження та спростовуються умовами Договору відшкодування та доданими до матеріалів справи первинними документами. Так умовами Договору відшкодування №К 16-20 від 01 грудня 2019 чітко врегульовано права та обов'язки сторін (Балансоутримувача та Споживача), зокрема, останнім абзацом пунктом 1.1 Договору передбачено: «Відшкодування вищезазначених витрат та платежів Споживачем здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних робіт, який має бути підписаний та повернутий Балансоутримувачу не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг, зазначених в п.п. 1.1. Договору. У разі не підписання або не повернення Акту виконаних робіт, вважати, що послуги, зазначені в п.п. 1.1, надані якісно та в повному обсязі». Разом з тим, відповідно до умов п.п. 2.2.3 Договору відшкодування, Споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги відповідно до додатку 1 до Договору, вносити плату на рахунок Балансоутримувача. Отже, Балансоутримувачем формувались відповідні акти здачі - прийняття послуг за Договором відшкодування та рахунки за комунальні послуги, які містять чіткий перелік та вид наданих послух, експлуатаційних витрат, а не отримання Споживачем відповідної поштової кореспонденції, слід розцінювати - як недобросовісна поведінка Відповідача та навмисне ігнорування своїх обов'язків. Окрім того, протягом всього строку дії Договору відшкодування, Споживач (Відповідач) жодного разу не звертався до Балансоутримувача зі скаргою щодо неякісно наданої послуги чи то з інших питань урегульованих Договором №К16-2019 від 01.12.2019;
- в своїй апеляційній скарзі Апелянт (Відповідач) посилається на той факт, що відповідно до п. 1.1. Договору, витрати пов'язані з експлуатацією адмінбудинку (п. 2 Додатку 1) відшкодовуються Споживачем (Відповідач) Балансоутримувачу (Позивач) виключно за умови дії договору оренди. Також, Апелянт (Відповідач) зазначив, що приміщення, які розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі літера А-5 інвентарний номер 1, за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний,152, загальною площею 80,0 кв.м., належать Відповідачу на праві приватної власності, використовується для власних потреб, ніколи ним не передавались в оренду а ні Позивачу, а ні іншим особам, тому будь-який договір оренди на спірні приміщення між Споживачем та Балансоутримувачем та/або між Споживачем та іншої особою (орендатором) відсутній в принципі. Відповідно позиція Апелянта така, що виставлені рахунки Балансоутримувачем, які включають в собі експлуатаційні витрати - не підлягають сплаті Споживачем. Аналізуючи приведені вище аргументи, слід дійти висновку про хибність позиції, внаслідок навмисного ухилення Апелянта (Споживача) від своїх обов'язків щодо своєчасної сплати отриманих послуг, відшкодування експлуатаційних витрат, у зв'язку з не вірним тлумаченням змісту п. 1.1. (абз. 3) Договору відшкодування та приховуванням реальних обставин справи. Зміст даного пункту Договору відшкодування полягає у тому, що відшкодування Відповідачем експлуатаційних витрат можливо у випадку укладення договору оренди між Споживачем (тобто Відповідачем) та іншою особою (орендарем). Станом на сьогодні, починаючи з 2019 року. Споживачем (ПП «НІК») було передано в оренду, а згодом в суборенду, нежитлові приміщення розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі літера А-5 інвентарний номер 1, за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 152, загальною площею 80,0 кв.м., яка наразі обслуговується та утримується Балансоутримувачем. З листопада 2022 року зазначені приміщення використовуються житлово-комунальним підприємством Маріупольської міської ради «Азовжитлокомплекс» відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення від 25.11.2022 №25/11-1. З того часу, на адресу Балансоутримувача не надходило жодного письмового повідомлення від Споживача щодо припинення чи то розірвання договорів оренди. Оскільки за умовами абзацу другого п. 1.1. Договору відшкодування, Споживач надає приміщення, які належать йому на праві власності, в оренду орендарю, який користується цими приміщеннями, за окремим договором. Про припинення дії договору оренди Споживач повідомляє Балансоутримувачу письмово. В матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення Балансоутримувача про припинення чи то розірвання Споживачем укладених договорів оренди, а отже у Балансоутримувача не було підстав для не включення у виставлені рахунки та акти здачі - прийняття послуг відповідних сум на відшкодування витрат пов'язаних з експлуатацією адмінбудинку. Вказані обставини підтверджуються також первинними бухгалтерськими документами, а саме рахунками, які щомісяця виставлялись Споживачу. Вказані рахунки, окрім іншого, містять покази витрат води, які обліковуються окремим повіреним розрахунковим засобом (лічильником) встановлений в приміщенні власником яких є Споживач (ПП «НІК»). А тому вказані обставини - є черговим доказом приховування факту орендних відносин, які склались між Споживачем та сторонньою організацією (Орендар), що вказує на непорядність Споживача (Відповідача) та можливість уникнення від обов'язку по сплаті (компенсації) експлуатаційних витрат Балансоутримувачу (Позивач), передбачених умовами Договору відшкодування. Представник ПП «НІК» (адвокат Галіченко Б.В.) не був повідомлений керівництвом Споживача про наявність у останнього діючих договорів оренди нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі літера А-5 інвентарний номер 1, за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 152, загальною площею 80,0 кв.м., а тому тлумачить умови п. 1.1. Договору відшкодування на власний розсуд всупереч реальним обставинам справи;
- виходячи з аналізу приведених вище обставин вбачається, що КП «Запоріжжя» ЗОР надані відповідні послуги за договором № К16-2019 від 01 грудня 2019 року і це документально підтверджено: договором, первинними бухгалтерськими документами, виписками банку, проте, ПП «НІК» не виконав свого договірного обов'язку в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг та експлуатаційних витрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2010/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/2010/24.
29.01.2025 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «НІК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі № 908/2010/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2019 року між Комунальним підприємством “Запоріжжя» Запорізької обласної ради (балансоутримувач будівлі за адресою: проспект Соборний, 152, прибудинкової території, власник всіх технологічних мереж будинку) в особі директора Мефьодової Лариси Сергіївни, з однієї сторони, та Приватне підприємство “НІК» (споживач), в особі Маловічко Григорія Анатолійовича, уклали договір № К16-2019 про відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будівлі та прибудинкової території комунального підприємства “Запоріжжя» Запорізької міської ради, відповідно до предмету якого балансоутримувач Комунальне підприємство “Запоріжжя» Запорізької обласної ради забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний,152, а також утримання прибудинкової території, а споживач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі , якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Пунктом 1.1 договору зафіксовано, що споживач надає приміщення, які належать йому на праві власності в оренду орендарю, який користується цими приміщеннями, за окремим договором. Про припинення дії договору оренди споживач повідомляє балансоутримувача письмово. Приміщення розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі літера А-5 інвентарний номер 1, за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний,152, загальна площа 80,0 кв.м.
Сторонами за договором погоджено, що витрати, які підлягають відшкодуванню, їх види та вартість зазначаються сторонами у додатку № 1 до цього договору, при цьому витрати, пов'язані з експлуатацією адміністративного будинку (пункт 2 додатку 1), відшкодовуються споживачем виключно за умови дії договору оренди.
Споживач відшкодовує експлуатаційні витрати, виходячи з розрахунку 9 грн/кв.м. без ПДВ та комунальні платежі згідно приладів обліку комунальних витрат.
Умовами договору передбачено, що відшкодування витрат та платежів споживачем здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних робіт, який має бути підписаний та повернутий балансоутримувачу не пізніше 15 числа кожного місяця, наступним за місяцем надання послуг, зазначених в пункті 1.1 договору. У разі не підписання або не повернення акту виконаних робіт, вважати, що послуги, зазначені в п.п. 1.1, надані якісно та в повному обсязі.
Розділом 2 договору сторони зафіксували об'єм обов'язків сторін, зокрема, балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.
В свою чергу, споживач зобов'язується не пізніше 15 числа місяцю, наступного за місяцем, в якому була надана послуга, відповідно до додатку 1 до договору, вносити плату на рахунок балансоутримувача.
Розділом 3 договору сторони погодили права балансоутримувача і споживача, зокрема, балансоутримувач має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.3 договору.
Сторонами за договором погоджено, що договір укладений строком з 01 грудня 2019 року по 30 травня 2020 року включно, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (за виключенням випадків припинення чинності, розірвання, закінчення строку дії договору оренди приміщення).
Із змісту договору № К16-2019 про відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будівлі та прибудинкової території комунального підприємства “Запоріжжя» Запорізької обласної ради від 01 грудня 2019 року слідує, що договір підписаний уповноваженими представниками балансоутримувача і споживача, та скріплений печатками КП “Запоріжжя» Запорізької обласної ради і ПП “НІК».
Додатком № 1 до договору сторони затвердили перелік комунальних послуг і витрат, пов'язаних з експлуатацією адміністративної будівлі за адресою: проспект Соборний,152, зокрема, комунальні витрати: - теплова енергія; - вода і каналізація; витрати, пов'язані з експлуатацією адміністративного будинку: - витрати пов'язані з підготовкою адміністративного будинку до опалювального сезону, забезпечення його пожежобезпечності, ремонт, державна повірка, технічне обслуговування лічильників, промивання і випробування системи опалювання, випробування ізоляції електропроводки; - витрати, пов'язані з капітальним ремонтом будинку, ремонтом покрівлі, внутрішніх мереж водопостачання, каналізації, придбання обладнання, інвентарю і інструмента, витрати на господарські потреби, податок на землю.
Позивачем сформований розрахунок заборгованості, який містить інформацію про загальну суму боргу у розмірі - 72 994,63 грн., яка виникла за період лютий 2022 року по травень 2024 року.
На підтвердження заявленої суми боргу позивачем надані наступні первинні документи: - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000132 від 28 лютого 2022 року на суму 5 128,60 грн. з ПДВ (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, опалення, послуга з постачання теплоенергії (абонплата), оплачено відповідачем сума 8 452,70 грн.; - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000204 від 31 березня 2022 року на суму 949,85 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000250 від 30 квітня 2022 року на суму 958,94 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати , каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000292 від 31 травня 2022 року на суму 963,60 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА- 0000375 від 30 червня 2022 року на суму 1090,12 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000384 від 31 липня 2022 року на суму 1 002,10 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000447 від 31 серпня 2022 року на суму 993, 49 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000506 від 30 вересня 2022 року на суму 981, 53 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000628 від 31 жовтня 2022 року на суму 918,24 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000699 від 30 листопада 2022 року на суму 3 353,65 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, опалення, послуга з постачання теплоенергії (абонплата); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000763 від 31 грудня 2022 року на суму 6 616,08 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, опалення, послуга з постачання теплоенергії (умовно - постійна частина тарифу); - рахунок за комунальні послуги № СА- 0000050 від 31 січня 2023 року на суму 7 906,13 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, опалення, послуга з постачання теплоенергії (умовно - постійна частина тарифу); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000109 від 28 лютого 2023 року на суму 7 129,74 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, опалення, послуга з постачання теплоенергії (умовно - постійна частина тарифу); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000170 від 31 березня 2023 року на суму 3 212,58 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, опалення, послуга з постачання теплоенергії (умовно - постійна частина тарифу); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000179 від 30 квітня 2023 року на суму 3 502,22 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000283 від 31 травня 2023 року на суму 3 653,74 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, послуга з постачання теплоенергії (умовно - постійна частина тарифу); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000345 від 30 червня 2023 року на суму 2 859, 43 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, послуга з постачання теплоенергії (умовно - остійна частина тарифу); - рахунок за комунальні послуги № СА- 0000413 від 31 липня 2023 року на суму 2 169,20 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація, послуги з постачання теплоенергії (умовно - постійна частина тарифу); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000480 від 31 серпня 2023 року на суму 2 836,74 грн.; - рахунок за комунальні послуги № СА -0000544 від 30 вересня 2023 року на суму 1 629,94 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000605 від 31 жовтня 2023 року на суму 1 800,14 грн. (водопостачання, каналізація експлуатаційні витрати) ; - рахунок за комунальні послуги № СА - 0000675 від 30 листопада 2023 року на суму 1 828,51 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок № СА - 0000740 від 31 грудня 2023 року на суму 1 856,88 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок № СА- 0000005 від 31 січня 2024 року на суму 1 715,04 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок № СА - 0000080 від 29 лютого 2024 року на суму 1 828, 51 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок № СА - 0000199 від 31 березня 2024 року на суму 2 083, 82 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок № СА- 0000212 від 30 квітня 2024 року на суму 2 027,09 грн. (водопостачання, експлуатаційні витрати, каналізація); - рахунок № СА - 0000334 від 31 травня 2024 року на суму 1 998, 72 грн. (водопостачання, каналізація, експлуатаційні витрати); - акт № СА - 0000763 за період грудень 2022 року на суму 6 616,08 грн.; - акт № СА - 0000699 здачі - прийняття послуг за договором відшкодування комунальних послуг у розмірі 3 353,65 грн.; - акт № СА - 0000628 за жовтень 2022 року на суму 918,24 грн.; - акт № СА - 0000506 у вересні 2022 року на суму 981, 53 грн.; - акт № СА - 0000447 за серпень 2022 року на суму 993,49 грн.; - акт № СА - 0000375 за червень 2022 року на суму 1 090,12 грн.; - акт № СА - 0000292 за травень 2022 року на суму 963,60 грн.; - акт № СА - 0000250 за квітень 2022 року на суму 958,94 грн.; - акт № СА - 0000204 за березень 2022 року на суму 949,85 грн.; - акт № СА - 0000050 за січень 2023 року на суму 7 906,13 грн.; - акт № СА- 0000109 за лютий 2023 року на суму 7 129,74 грн.; - акт № СА - 0000170 за березень 2023 року на суму 3 212,58 грн.; - акт № СА - 0000413 за липень 2023 року на суму 2 169,20 грн.; - акт № СА - 0000345 за червень 2023 року на суму 2 859,43 грн.; - акт № СА - 0000283 за травень 2023 року на суму 3 653,74 грн.; - акт № СА - 0000179 за квітень 2023 року на суму 3 502,22 грн.; - акт № СА - 0000480 за серпень 2023 року на суму 2 836,74 грн.; - акт № СА - 0000544 за вересень 2023 року на суму 1 629,94 грн.; - акт № СА - 0000605 за жовтень 2023 року на суму 1 800, 14 грн.; - акт № СА - 0000675 за листопад 2023 року на суму 1 828,51 грн.; - акт № СА - 0000740 за грудень 2023 року на суму 1 856,88 грн.; - акт № СА - 0000334 за травень 2024 року на суму 1 998,72 грн.; - акт № СА - 0000212 за квітень 2024 року на суму 2 027,09 грн.; - акт № СА - 0000199 за березень 2024 року на суму 2 083,82 грн.; - акт № СА - 0000080 за лютий 2024 року на суму 1 828,51 грн.; - акт № СА - 0000005 за січень 2024 року на суму 1 715,04 грн.
Також, позивачем надані належним чином засвідчені копії банківських виписок, які свідчать про часткову оплату споживачем наданих послуг, а саме: - 17.02.2022 року на суму 8 452,70 грн.; - 12.11.2021 року на суму 149,11 грн.; - 24.12.2021 року на суму 146,94 грн.; - 12.10.2021 року на суму 115,92 грн.; - 26.01.2022 року на суму 6 403,56 грн.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори, які в силу статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини сторін врегульовано договором від 01.12.2019 р. № К16-2019, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Положенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 1.1 договору № К16-2019 від 01 грудня 2019 року чітко встановлено, що балансоутримувач Комунальне підприємство “Запоріжжя» Запорізької обласної ради забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі , що знаходиться за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний, 152, а також утримання прибудинкової території, а споживач бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає із характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору про відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будівлі та прибудинкової території комунального підприємства “Запоріжжя» Запорізької міської ради від 01.12.2019 № К16-2019 позивачем надані відповідні послуги згідно з рахунками та актами здачі - прийняття послуг на загальну суму 72 994,63 грн. за період лютий 2022 року - травень 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство “НІК» розрахунки за надані послуги згідно договору від 01.12.2019 № К16-2019 здійснило не в повному обсязі, у зв'язку з чим, в останнього утворилась заборгованість у розмірі 72 994,63 грн. за період лютий 2022 року - травень 2024 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах справи.
При цьому, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем зауважень щодо якості чи обсягу наданих позивачем послуг.
Також відповідачем не надано власного контррозрахунку заборгованості.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції при задоволенні до стягнення заявлених Позивачем експлуатаційних витрат у розмірі 24 192,00 грн. не з'ясовано обставину існування укладеного договору оренди приміщення (що є предметом доказування для Позивача при стягненні ним таких витрат), а лише зроблено припущення про можливе існування «укладеного договору оренди між споживачем та іншою особою (орендарем)», відтак відсутні правові підстави для стягнення на користь Позивача зазначеної суми, яка становить 33,14% від ціни позову, судова колегія зазначає наступне.
Надані позивачем належним чином засвідчені копії банківських виписок, які свідчать про часткову оплату споживачем наданих послуг, а саме: - 17.02.2022 року на суму 8 452,70 грн.; - 12.11.2021 року на суму 149,11 грн.; - 24.12.2021 року на суму 146,94 грн.; - 12.10.2021 року на суму 115,92 грн.; - 26.01.2022 року на суму 6 403,56 грн., підтверджують, що з моменту укладення Договору відшкодування (01.12.2019) і по 31 січня 2022 року Споживач (Відповідач) належним чином виконував умови п. 2.2.3. Договору відшкодування.
Сплачуючи рахунки, відповідач тим самим погоджувався із переліком та ціною наданих послуг та погоджував своїми діями умови укладеного між сторонами договору від 01.12.2019 року № К16-2019 про відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будівлі та прибудинкової території комунального підприємства “Запоріжжя» Запорізької міської ради.
Пунктом 1.1 договору зафіксовано, що споживач надає приміщення, які належать йому на праві власності в оренду орендарю, який користується цими приміщеннями, за окремим договором. Про припинення дії договору оренди споживач повідомляє балансоутримувача письмово. Приміщення розташовані на першому поверсі п'ятиповерхової будівлі літера А-5 інвентарний номер 1, за адресою: місто Запоріжжя, проспект Соборний,152, загальна площа 80,0 кв.м.
Сторонами за договором погоджено, що договір укладений строком з 01 грудня 2019 року по 30 травня 2020 року включно, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (за виключенням випадків припинення чинності, розірвання, закінчення строку дії договору оренди приміщення).
Позивач зазначає, що з лютого 2022 року на адресу Балансоутримувача не надходило жодного письмового повідомлення від Споживача щодо припинення чи то розірвання договорів оренди.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення Балансоутримувача про припинення чи то розірвання Споживачем укладених договорів оренди, а отже, у Балансоутримувача не було підстав для не включення у виставлені рахунки та акти здачі - прийняття послуг відповідних сум на відшкодування витрат пов'язаних з експлуатацією адмінбудинку.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, станом на дату прийняття рішення у справі судом першої інстанції, договір № К16-2019 від 01 грудня 2019 року є діючим, не припинив свою дію, в судовому порядку не визнаний недійсним та не розірваний.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що оформлені Позивачем рахунки на оплату, непідписані сторонами акти здачі-прийняття послуг та наданий Позивачем розрахунок заборгованості 72 994,63 грн. містять арифметичні помилки стягуваних сум (як приклад - липень 2022 року), повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (Позивача) можуть містити будь-які дані зручні Позивачу для задоволення позову, тому не доводять обставин фактичного понесення Позивачем відповідних витрат (їх сплати на користь надавачів послуг із розрахунками за відповідними тарифами), що виключає можливість компенсації відповідних сум Позивачу у розмірі 48 803,23 грн. що становить 66,86% ціни позову, колегія суддів зазначає наступне.
Договором № К16-20 від 01 грудня 2019 чітко зафіксовані права та обов'язки сторін- балансоутримувача та споживача, зокрема, пунктом 1.1 договору передбачено що відшкодування витрат та платежів споживачем здійснюється на підставі рахунку та акту виконаних робіт, який має бути підписаний та повернутий балансоутримувачу не пізніше 15 числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг. У разі не підписання або не повернення акту виконаних робіт, вважати, що послуги, зазначені в п.п. 1.1, надані якісно та в повному обсязі.
У відповідності до положень п.п. 2.2.3 договору споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги відповідно до додатку 1 до договору, вносити плату на рахунок балансоутримувача.
У судовому засіданні в суді першої інстанції уповноважений представник позивача пояснив, що споживач у період з дати укладення договору та до 31 січня 2022 року належним чином виконував свої обов'язки щодо оплати вартості наданих послуг, але з початку 2024 року вся рекомендована кореспонденція, що адресована ПП “НІК» повертається з відміткою поштового відділення “за закінченням строку зберігання».
Із змісту договору № К16-2019 від 01 грудня 2019 року про відшкодування комунальних послуг, витрат на утримання будівлі та прибудинкової території Комунального підприємства “Запоріжжя» Запорізької обласної ради слідує, що споживач вказав адресу: 69093, місто Запоріжжя, вулиця Узбекистанська,15, яка зазначена також і в позовній заяві як адреса відповідача.
Крім того, відповідач у всіх заявах процесуального характеру вказує адресу ПП “НІК» - Україна, 69093, місто Запоріжжя, вулиця Узбекистанська, будинок 15.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, об'єкт нерухомого майна - будинок печаті літера А-5 за адресою Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Леніна, будинок 152, власник 1/10 частки “НІК» приватне підприємство (адреса власника: місто Запоріжжя, вулиця Узбекистанська, будинок 15).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адреса Приватного підприємства “НІК» (код ЄДРПОУ 32040369) наступна: 69093, місто Запоріжжя, вулиця Узбекистанська, будинок 15.
Станом на день вирішення спору у суді першої інстанції по суті відповідач підтвердив адресу реєстрації Приватного підприємства “НІК» (код ЄДРПОУ 32040369): 69093, місто Запоріжжя, вулиця Узбекистанська, будинок 15.
Місцевим господарським судом слушно враховано, що посилання відповідача на відсутність доказів на підтвердження факту фактичного понесення позивачем витрат за договором, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки з матеріалів позовної заяви слідує, що балансоутримувачем формувались відповідні акти здачі - прийняття послуг за договором відшкодування комунальних послуг та рахунки за комунальні послуги, а неотримання споживачем відповідної поштової кореспонденції оцінюється судом як недобросовісна поведінка відповідача.
Як було правильно зазначено судом першої інстанції, обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач не спростував доводи позивача та не надав суду логічних пояснень щодо ігнорування отримання від балансоутримувача відповідної поштової кореспонденції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням п. 1.1 договору, послуги надані позивачем відповідачу за період лютий 2022 року - травень 2024 року документально доведені.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рахунки на оплату, непідписані сторонами акти здачі-прийняття послуг та наданий Позивачем розрахунок заборгованості 72 994,63 грн. містять арифметичні помилки стягуваних сум, проте, апелянтом конкретно не зазначено в чому полягають помилки в розрахунку позивача.
На підтвердження своєї позиції, у разі непогодження з розрахунками Позивача, Відповідач не був позбавлений права здійснити власний контррозрахунок та надати його суду, що останнім зроблено не було.
Проаналізувавши надані позивачем докази, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що балансоутримувачем документально доведений факт надання споживачу послуг, повний перелік яких зафіксований у додатку № 1 до договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надані відповідні послуги за договором № К16-2019 від 01 грудня 2019 року і це документально підтверджено, проте, відповідач не виконав свого договірного обов'язку в частині своєчасної та повної оплати вартості наданих позивачем послуг та експлуатаційних витрат.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/770/19 відхиляється, оскільки вказана справа не є релевантною до даної справи, що розглядається.
Інші доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції.
Також судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі № 908/2010/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «НІК» - без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «НІК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі № 908/2010/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024 у справі № 908/2010/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника - Приватне підприємство «НІК».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв